Як гриби після дощу, пішли альтернативні кабмінівському законопроекти щодо мінімізації впливу світової фінансової кризи на українську економіку. На сьогодні їх п’ять. Однак наша розмова — про документ регіоналів (№3309-1), авторами якого є лідер партії Віктор Янукович і голова комітету ВР з фінансів Микола Азаров.
На відміну від урядового законопроекту, який займає близько 70 сторінок і пропонує зміни до більш як 40 законодавчих актів, цей вмістився всього на трьох сторінках і пропонує лише два принципові нововведення — створення Стабілізаційного фонду та підвищення до 150 тис. максимальної суми державних гарантій за вкладами фізосіб.
Чи можна вважати такий лаконічний перелік антикризових заходів за нинішніх умов достатнім? Чи не недооцінюють лідери Партії регіонів нинішніх загроз для вітчизняної економіки та її фінансової системи? За роз’ясненнями «ДТ» звернулося до Миколи Азарова. Досвідченому апаратнику, який обіймав посади першого віце-прем’єр-міністра в двох урядах прем’єра Януковича, доводилося приймати чимало непростих рішень і виявляти принциповість в обстоюванні власних поглядів, хоч би якими консервативними й навіть ретроградними вони могли здаватися.
— Миколо Яновичу, невже ви вважаєте запропонований перелік антикризових заходів достатнім?
— Щоб відповісти на це запитання, необхідно чітко уявляти та розуміти, з чим ми боремося, тобто які негативні явища ми маємо усунути. Про перелік цих заходів ми вперше заявили на засіданні парламенту ще 23 вересня ц.р. і обгрунтували його.
Що таке антикризові заходи уряду, які надійшли на розгляд Верховної Ради? Це не що інше, як повне врахування вимог Міжнародного валютного фонду, які являють собою стандартний джентльменський набір умов, висунутих представниками цієї організації під час переговорів про надання її фінансування. Вони вже не вперше пропонують нам їх реалізовувати. І тоді, коли ситуація в нас була благополучна, і нині, коли вона помітно погіршилася. Вони, до речі, нічим не відрізняються від вимог, що висуваються більшістю інших країн.
У чому полягають ці заходи? Перша традиційна вимога — забезпечити додаткові надходження до бюджету за рахунок акцизів, рентної плати і т. ін.
Друге — необхідність привести комунальні, енергетичні та інші тарифи природних монополій до економічно обгрунтованого рівня, тобто підвищити ці тарифи до рівня повної окупності.
Третє — передбачити різноманітні заходи, пов’язані зі здійсненням жорсткої фіскальної політики, тобто обмежити рівень соціальних виплат, а по суті — заморозити зростання заробітної плати, пенсій, допомоги тощо.
До переліку урядових положень входить ще ціла низка новел, які жодного стосунку до нинішньої ситуації не мають, зокрема, запровадження позасудового порядку реалізації закладеного майна боржників, право розпоряджатися землями Міністерства оборони.
Тепер запитаємо — а чи настільки важка нинішня ситуація, щоб виправдати такі жорсткі обмежувальні заходи? Вважаю, що ні.
Адже нинішня наша напруга пов’язана, по суті, в основному з проблемами Промінвестбанку, які були спричинені рейдерською атакою на цей банк і невчасною реакцією Національного банку, який міг би ще місяць тому врегулювати всі виниклі питання. Інших проблемних банків на сьогодні, дякуючи Богові, не існує.
У більшості банків, які можуть тією чи іншою мірою потребувати опіки уряду або Національного банку, проблеми теоретично можуть виникнути тільки наступного року.
Щоб бути готовими реагувати на можливі складнощі в деяких комерційних банках, потрібно мати ресурс. Для цього і створюється Стабілізаційний фонд.
У нашому законопроекті визначені джерела формування цих ресурсів.
Це можуть бути як кошти від перевиконання дохідної частини бюджету, які є зараз у Мінфіну, частина коштів Єдиного казначейського рахунку, надходження від приватизації, нерозподілені залишки резервного фонду, частина коштів перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками Національного банку, інші джерела.
Також ми чітко виписали порядок і умови надання коштів зі Стабілізаційного фонду. Зокрема, ми визначаємо, в який спосіб надаватиметься така допомога: держава розміщує кошти фонду на депозитах у двох державних банках, і ці кошти використовуються в разі потреби для надання стабілізаційних кредитів тим банкам, які цього потребуватимуть.
Другий важливий захід, який необхідно зараз реалізувати, — це заспокоїти банківських вкладників. Адже саме з панічними настроями певної їх частини в основному пов’язана нинішня напруженість. У будь-якому разі ці панічні настрої треба зняти. Для цього ми пропонуємо оголосити: «Шановні, держава гарантує вам повернення ваших вкладів розмірі втроє більшому, ніж раніше, — тобто до 150 тис. грн.». Це однозначно знизить напруженість серед власників депозитів.
А жорсткі заходи реагування на кшталт запровадження всіляких мораторіїв, обмежень і тимчасових адміністрацій треба за можливості виключати.
— Отже, ви не підтримуєте запровадження Національним банком тимчасової заборони на дострокове розірвання депозитів та інших обмежувальних заходів?
— Я вважаю, що Національному банку варто було б запровадити обмежувальні заходи не для всіх банків одночасно, а тільки для тих, які зіткнулися з масовим відпливом депозитів і в яких виникли проблеми з платоспроможністю. Тобто конкретно за окремими банками у робочому порядку приймати необхідні рішення, не вдаючись до настільки спірних і неоднозначних заходів.
— У переліку напрямів, на які можуть використовуватися кошти Стабілізаційного фонду, є й інші пункти...
— Крім банківської, у нас існує й інша, на мій погляд, значно гостріша і складніша проблема. Вона пов’язана із ситуацією на зовнішніх ринках і падінням попиту на традиційні статті нашого експорту, зокрема метал. Цілком очевидно, що зовнішні ринки, які зараз впали, для нас цього разу швидко не відновляться.
Взагалі-то уряд мав би думати про це раніше, оскільки перші симптоми з’явилися не вчора і не місяць тому, а ще навесні, коли по металургах ударили тарифами, курсом і цілою низкою інших непродуманих рішень, прийняття яких ініціював уряд і які не дали можливості виробникам як слід підготуватися до нинішньої ситуації.
Наслідки світової фінансової кризи для України наклалися на абсолютно безграмотну політику уряду цього року.
Та Бог із нею, з критикою, а яка ситуація на сьогодні? Сьогодні вона потребує значної активізації ринку всередині країни, бо необхідно максимально замістити втрати зовнішніх ринків ринками внутрішніми. За рахунок чого це можна зробити? За рахунок масштабних проектів, реалізація яких потребує великих обсягів металу, наприклад, модернізації залізниць і рухомого складу, будівництва мостів та інших металомістких споруд.
Для цього Стабілізаційний фонд може використовуватися по-різному. Це може бути механізм здешевлення кредитів, фінансування проектів напряму, як виключно за рахунок бюджетних коштів, так і в консорціумі з зовнішнім інвестором і т.ін. Робота для металургів дасть змогу завантажити роботою також рударів, вуглярів, інші суміжні галузі.
Друга велика проблема в промисловості — це хімічна галузь. Зниження попиту можна, наприклад, хоча б частково нейтралізувати частковою компенсацією цін на її продукцію, а також видаючи або компенсуючи за рахунок коштів Стабфонду ставки за кредитами аграріїв на купівлю мінеральних добрив. Хімікам потрібно дати хоча б півроку перепочинку.
У такий же спосіб можна передбачити стимули і для машинобудівників. Але такі речі в законі не пишуться, вони потребують прийняття відповідних держпрограм.
До речі, при підготовці цього законопроекту ми вивчили досвід Казахстану, де схожі на наші нинішні проблеми вирішували ще півтора року тому. Було розроблено дуже серйозну урядову програму, яка приймалася не на рівні парламенту, а на рівні уряду. Ми вивчили цю програму, і запропоновані нами заходи дуже схожі за своєю логікою на казахстанські. Ми подивилися, що в нинішній ситуації роблять уряди Росії, європейських країн, США.
Наш уряд під тиском МВФ діє із точністю до навпаки. Треба знижувати податки — він їх підвищує, треба пом’якшувати фіскальну політику там, де це можливо з погляду підвищення попиту на внутрішньому ринку, — він її посилює.
— Тобто ви вважаєте, що слідувати вимогам МВФ недоцільно, а одержувати кредит — необов’язково?
— Поки що на сьогодні такої потреби немає. І якщо ми зараз підемо на виконання всіх вимог МВФ, то ситуація тільки погіршиться. Якби Національний банк від початку проводив більш зважену й адекватну ситуації політику, а не спочатку зміцнював необгрунтовано курс, а потім допускав його обвали, у нас не було б таких проблем із підтримкою курсу. Нацбанк і зараз може досить швидко зняти паніку на валютному ринку, діючи більш рішуче та оперативно.