Запитання без відповідей, або Ще раз про сумніви в обґрунтованості підрахунків інфляції в Україні

Запроваджуючи з початку 2017-го оновлений індекс споживчих цін (ІСЦ), Держстат поінформував, що цих індексів за попередні періоди не переглядатимуть (див. DT.UA №21 від 3 червня 2017 р.).

Таке рішення викликає кілька серйозних запитань. Адже йдеться про найважливіший показник, довіра до якого багато в чому визначає довіру до всієї вітчизняної статистики. Аналіз показує, що при змінених методології та практиці розрахунків оновлений ІСЦ кількісно (і якісно) відрізнятиметься від колишнього. При цьому немає відповіді на запитання: у який бік і на скільки нові індекси стали відрізнятися від колишніх? Причому відповіді немає як мінімум із літа минулого року, коли в DT.UA було опубліковано велику статтю "Як в Україні рахують споживчу інфляцію" (частина 1, частина 2), яка так і залишилася без коментарів Держстату.

Перегляду не буде

Рішення Держстату, що наші ІСЦ за попередні періоди не переглядатимуть, хоч як парадоксально це виглядає, заслуговує на підтримку. Причому навіть при обґрунтованих сумнівах у більшій методологічній досконалості нових індексів. Якби питання про ретроперерахунки і стало актуальним, то спочатку варто вирішити, за який період. При їхньому проведенні тільки за попередній 2016 р. або, якщо це неможливо за термінами, то за 2015-й, було б набагато краще здійснити паралельно в обох варіантах. Якщо ж спробувати виконати такі перерахунки за триваліший період, то, цілком природно, це варто було б робити за всі попередні роки спостережень. А це було б просто непосильним завданням через необхідність опрацювати величезний масив даних.

Очевидно, що розрахунки ІСЦ за оновленою методикою різнитимуться від їхнього колишнього варіанта. Запитання: у який бік і на скільки? Нинішня методика без потреби прив'язує український ІСЦ до країн єврозони ЄС. А прийнята методика розрахунків, що використовується в країнах поза єврозоною, базується на прив'язці не до нацрахунків, а до грошових споживчих витрат домогосподарств. Вона була прийнята МОП як міжнародний стандарт у 2003 р. і продовжує використовуватися й понині.

У США Бюро статистики праці ще у 2006 р. провело оцінки розрахунків американського ІСЦ за євростатівською (гармонізованою) методологією. У статті, опублікованій у травневому номері журналу Monthly Labor Review, показано, що за гармонізованою методологією американський індекс зростав повільніше, ніж за національною (базованою на грошових витратах домогосподарств). За 1997–2004 рр. він становив 118,1% за національною методологією, а за гармонізованою - 116,5 (стор. 21, 24).

Виникає ще запитання: чому клопоти про прив'язку до нацрахунків торкнулися лише ІСЦ? Адже ВВП у нацрахунках визначається трьома методами: виробничим, за джерелами доходів і за використанням. І в них для розрахунків у динаміці необхідно визначати кілька десятків індексів-дефляторів. А в більш деталізованих розробках (за групами, підгрупами) їхній лік уже йде на сотню-дві. Так, при розрахунках ВВП за методом використання, крім індексу-дефлятора для кінцевих споживчих витрат домогосподарств, визначаються ще десять індексів-дефляторів: валового накопичення, експорту, імпорту тощо.

Не можна було допускати, що зміна методології такого значущого показника, як ІСЦ, відбувалася без серйозного обговорення, принаймні з профспілками та НБУ. А позицію керівництва ради НБУ було наведено в статті його голови Богдана Данилишина в DT.UA №9 від 10 березня 2017 р. у розділі, чемно озаглавленому "Сумнівний індекс". Не розглядали цих оновлень навіть формально й на міжвідомчій робочій групі з ІСЦ.

ІСЦ і ціни - політика Держстату

Відносно споживчих цін та індексів уже впродовж багатьох років (приблизно з 2003 р.) у статистичному відомстві України неухильно дотримують непохитної позиції - якщо не звести цілком, то принаймні обмежити до абсолютного мінімуму можливість відслідковувати та аналізувати, чи відповідають індекси ціновим змінам. І, слід думати, причини для цього існували та існують.

Становище з опублікованою інформацією по цінах та індивідуальних індексах нині значно гірше, ніж було навіть до 2003-го. Так, ще у 2002 р. тодішній Держкомстат видавав статзбірник "Середні ціни і тарифи на споживчі товари та послуги", в якому далеко не по всіх, але все-таки по 49 основних продовольчих, 18 непродовольчих товарах, а також по 14 видах послуг щомісяця публікувалися ціни та відповідні індивідуальні індекси по Україні й регіонах. З 2003-го видання цього збірника було припинено, і кілька років жодних даних про ціни не публікували взагалі. З 2007-го почали видавати досить солідний за обсягом (близько 175 сторінок) статистичний збірник "Індекси споживчих цін", який виходить і нині і в якому публікується багато другорядних регіональних індексів за попередні роки, наводиться вагова структура, але немає набагато важливіших індивідуальних індексів. У ньому з 2007-го по 2011 р. наводилися ціни по 33 продовольчих продуктах. Але вирішили, що це явно забагато, і в останні п'ять років у ньому публікуються ціни лише по 22 продтоварах, що в 3,7 разу менше, ніж у 2002 р. Виходить це видання лише навесні наступного за звітним року, ближче до Великодня. А впродовж поточного року будь-яких даних про споживчі ціни, як і про індивідуальні індекси цінових змін, принципово не публікують. Наступного ж року їхня цінність втрачається. Адже дорога ложка до обіду.

Це зовсім не означає, що ІСЦ, які публікуються щомісяця, не потрібні, зайві. Але цієї інформації недостатньо. На сьогодні велику частину статистичних даних споживачі черпають не з друкованих видань, а в Інтернеті. І в ньому набагато розширюються та спрощуються можливості приведення статданих у Exel-форматі.

Із трьох компонентів - середніх цін, індивідуальних індексів і ваг, які давали б змогу відслідковувати, чи відповідає загальний і групові ІСЦ змінам цін, Держстат публікує в статзбірнику лише один - вагову структуру. А на веб-сайті Держстату в розділі "Статистична інформація - Ціни - Вагова структура" вона наводиться в Exel-форматі навіть не тільки по Україні, а й по м. Києву та восьми економічних районах. За 2015 р. - по всіх 328 індивідуальних індексах і 201 груповій і підгруповій позиції. А це - аж 5290 показників (!). Але, мабуть, не через недогляд, не наводяться відповідні індивідуальні індекси, не кажучи вже про ціни на товари й послуги. І одержати їх за запитом із Держстату було дуже важко. Навести ж їх у статзбірнику та в Exel-форматі, як видно відносно ваг, досить просто. Усі ці дані є в департаменті статистики цін, були б відчуття відповідальності та бажання.

Це як мінімум трохи дивно й незрозуміло, тому що по двох цінових індексах - цінах виробників промислової продукції та цінах реалізації сільськогосподарської продукції - упродовж календарного року, крім індексів, щомісяця паралельно наводяться й ціни. За промисловою продукцією - по 32 продуктах і напоях (тоді як у статзбірнику, що виходить наступного року, - лише по 22 середніх цінах) і
10 основних видах сільгосппродукції. Навряд чи може виникнути сумнів, що "коло споживачів" споживчих цін (а це всі громадяни України) незрівнянно ширше, ніж відносно цін виробників продтоварів і сільгосппродукції.

Щоправда, оскільки на безриб'ї й рак риба, можна поки що користуватися даними про ціни на соціальні продукти, що наводяться тричі на місяць на сайті Держстату. Їх дуже оперативно публікують вже мало не до обіду наступного дня по 22 так званих соціальних (тобто дешевших) продтоварах і двох видах пального - бензину А-95 і дизпаливу по Україні, всіх регіонах і м. Києву. Але, напевно, незабаром збір і публікацію цих даних можуть припинити. Оскільки Кабмін вирішив із 1 липня ц.р. скасувати контроль за цінами (точніше, за максимально допустимими 20-відсотковими надбавками до оптових цін).

Та, може, наведені міркування про мізерність даних про споживчі ціни цілком недоречні, і вони не потрібні споживачам, а перевагу треба надавати індексам? При запозиченні такого підходу, наприклад, департамент статистики праці Держстату не публікував би впродовж року жодних даних про величину зарплати, наводячи тільки індекси. І лише навесні наступного року порадував би інформацією про її величину, причому навіть не за всіма видами діяльності, а лише в деяких галузях промисловості.

Констатація мізерності та явної недостатності інформації про споживчі ціни - це не авторська злостивість, а цілком обґрунтовані міркування про дані, які потрібні всім нашим громадянам, про відомості, що публікуються у незрівнянно більших обсягах у зарубіжних країнах.

Доводиться ще та ще раз нагадувати, що в Держстаті є департамент цін, а не індексів цін.

Чи відповідають індекси змінам цін?

Проблематика невідповідності наших індексів реальним змінам цін упродовж багатьох років постійно привертала та продовжує привертати увагу громадськості, ЗМІ, парламентаріїв. Але з боку Держкомстату-Держстату (як можна було й не сумніватися) ці підозри начисто заперечувалися. "Методологія та організація цих розрахунків у нас у країні повністю відповідають міжнародним стандартам. Міжнародні експерти МВФ та ЄС, які постійно здійснюють моніторинг якості індексів споживчих цін у різних країнах світу, дають високу оцінку даним ІСЦ в Україні та зазначають, що розрахунки показника інфляції здійснюються на основі надійних статистичних методів" (із прес-релізу Держстату від 11 листопада 2011 р.).

Посилання на такі авторитетні міжнародні організації, як МВФ і Євросоюз, нібито мало б бути більш ніж переконливим і цілком виключити будь-які підозри в правильності нашого ІСЦ. Але за всієї поваги потрібно розуміти, що вони займаються в основному методологічними аспектами. Вони не мають і фізично не можуть здійснювати тотальну перевірку, аудит усіх наших розрахунків. Та й Держстат навмисно лукавить про бездоганність оцінок наших ІСЦ.

У дуже серйозному 102-сторінковому документі "Адаптована глобальна оцінка національної статистичної системи України", підготовленому наприкінці 2011-го за результатами роботи двох місій експертів Євростату і Європейської економічної комісії ООН, ідеться, що журналісти загалом довіряють даним Держстату. Але при цьому дуже чемно зазначається, що опубліковані ним показники інфляції були "предметом гострого обговорення". Що це означає, мабуть, зрозуміло. І ще раз у цьому документі наголошується, що віра населення в надійність ІСЦ має ключове значення та повинна заохочуватися всіма доступними способами.

А відносно високих оцінок нашого ІСЦ із боку експертів МВФ слід зазначити, що вони якось прогледіли, що ІСЦ в Україні багато років (до 2007 р.) не охоплював сільського населення. Нібито зовсім "дрібничка".

Сумніви в правильності вітчизняного ІСЦ усе-таки залишаються. Їх, зокрема, висловлювали навіть два прем'єри останнього десятиліття (щоправда, під час їх перебування народними депутатами - Ю.Тимошенко й А.Яценюк). Так, у березні 2011-го Тимошенко казала про заниження та навіть фальсифікацію рівня грудневої інфляції 2010 р., наводячи її показник у 42,3% (при 9,1% - за офіційними даними). На що тодішній лідер фракції Партії регіонів О.Єфремов упевнено заявив: "...ми сьогодні перебуваємо під моніторингом МВФ, і якби Держстатистика опублікувала інформацію, яка не відповідає дійсності, то ми відразу одержали б відповідну реакцію з боку міжнародних організацій".

Та якщо бути об'єктивним, то, аж ніяк не намагаючись ставити під сумнів твердження Юлії Володимирівни про заниження ІСЦ, усе-таки зазначимо, що зробити самостійні обчислення змін ІСЦ, хоч як намагайся, практично неможливо. А.Яценюк незадовго до прем'єрства наводив у ВР цифру нібито реального приросту ІСЦ у 51,6%, щоправда, не уточнюючи, якого періоду вона стосується. Та й наведені обома політиками цифри видаються все-таки явно перебільшеними. І примітно, що коли і Тимошенко, і Яценюк ставали прем'єрами, їхній інтерес до можливого заниження ІСЦ якось одразу начисто зникав.

Не залишалося осторонь оцінок реальності ІСЦ і DT.UA. Ще в березні 2006 р. з'явилася публікація, в якій фокусувалася увага на двох аспектах ІСЦ. Перший: цей індекс у нас охоплює лише міських, а не всіх жителів. Другий аспект: індекси цін на овочі серйозно відстають від їхнього реального зростання (даних про ціни на інші продукти тоді не публікували). Не хотілося б ворушити минуле, але через кілька місяців після цієї публікації (у травні 2006-го) на колегії тодішнього Держкомстату роботу департаменту статистики цін у частині організації статспостереження за зміною цін і методології розрахунків індексів споживчих цін було визнано незадовільною. Рішення, мабуть, у практиці нашої статслужби дуже рідкісне.

Тоді ж намітили низку заходів із поліпшення розрахунків, зокрема обліку сезонних коливань цін, публікації вагової структури продуктового набору. Перший не реалізований досі. А другий захід уже з 2007 р. втілено в життя. Щоправда, серед згаданих заходів не містилося вказівок про необхідність публікації середніх цін і цінових індексів. Але такі вимоги виглядали б просто обов'язковими за замовчуванням. Адже, наприклад, департамент статистики виробництва й без подібних вказівок щомісяця публікує загальний і групові індекси промислового виробництва з урахуванням і без урахування сезонних коливань, а також дані про випуск близько тисячі видів промислової продукції в натуральному вираженні!

Через десять років через невідповідність опублікованих ІСЦ їхній реальній зміні та з урахуванням соціально-економічної значущості цієї обставини DT.UA опублікувало у двох номерах тижневика розгорнутий аналіз ситуації (№ 18 (264) і 20 (266)). Тоді, зокрема, було показано, що й після рішення колегії 2006 р. ще протягом дев'яти років продовжували гнати, як і раніше, розрахунки індивідуальних індексів по овочах, які й близько не відповідали реаліям. І що, наприклад, грудневі 2015-го до 1999 р. ланцюгові індекси по картоплі виявилися в 182 рази (!) менші за реальні зміни середніх грудневих цін тих же років, по капусті білокачанній - майже в 19, буряку - в 102(!), моркви - у 22, цибулі ріпчастій - у 23 рази. Аналогічні, хоча й набагато менші за масштабами невідповідності було наведено по 25 харчових продуктах за 2007–2015 рр., по 29 продуктах харчування та напоях, між обсягами реалізації та індексами товарообігу підприємств роздрібної торгівлі, по чотирьох товарах тривалого користування, по одягу і взуттю. Але Держстат промовчав, не скориставшись ст. 13 Закону "Про державну статистику", яка дає йому право коментувати неправильне використання статистичної інформації. Хоча не забарився це зробити з приводу вищезгаданих заяв Ю.Тимошенко та А.Яценюка.

Мабуть, із прийняттям у 2014–2015 рр. змін у методиці розрахунків ІСЦ, особливо відносно визначення індексів по плодоовочевих продуктах, якість наших індексів, їхня вірогідність помітно поліпшилися. Про це, зокрема, можна судити за наведеним в таблиці порівнянням змін цін з індивідуальними індексами за 2013-й і 2016 р. по 22 продтоварах.

У грудні 2013-го до грудня попереднього 2012 р. з цього набору продуктів індекс, зважений за річною зміною цін, дав 111,3%, а зважений за індивідуальними індексами - тільки 102,6%. Різниця в прирості - 5,1 разу. По 20 з 22 продуктів ціни змінювалися більше, ніж за індивідуальними індексами. Хоча вони, за логікою, мали б збігатися... А у 2016 р. ситуація змінилася. Цінові зміни дали 101,3%, а по індивідуальних індексах - 101,9%. Хоча, знову ж, за логікою обидві індексні величини повинні бути однаковими. Але надто радіти цим змінам у розрахунках усе ж таки не варто. Ці порівняння базуються лише на 22 із 335 позицій продуктового набору, і на них 2016-го припадала лише п'ята частина ваг - 19,026%.

Цілком імовірно, що заниження ІСЦ відбувалося до 2014 р. не з ініціативи тодішнього Держкомстату, а за "порадами" ззовні.

Наведені в цій і попередній статтях (див. DT.UA №21 від 3 червня 2017 р.) аналіз та аргументація свідчать, що оновлення ІСЦ, що відбулося цього року, веде до погіршення його якості. У визначенні ІСЦ ключове значення має слово "грошові" (споживчі витрати), оскільки цей індекс повинен відображати зміну цін на товари й послуги. А в нацрахунках, до яких нині пристосовується наш ІСЦ, у кінцевих споживчих витратах домогосподарств грошові витрати (з урахуванням їхніх можливих дорахунків) формуватимуть не більш як 65–70%, максимум 75% витрат. А іншу частину становитиме їхня негрошова частина. І це не 1–2% (із чим ще якось можна миритися). Оцінка негрошової частини витрат більш складна та невизначена. А динаміка реальних цінових змін по негрошовій частині в нацрахунках цілком природно не збігатиметься з динамікою грошової частини.

Таким чином, варто повернутися до питання доцільності здійсненого "оновлення" нашого ІСЦ. Зміни методології приймали влітку минулого року, коли Держстат не мав керівництва. Тепер, коли воно затверджене (як і його колегія), слід було б прийняти більш обґрунтоване та зважене рішення.

Що зробити?

Мабуть, Держстату слід підготувати та подати на затвердження Кабміну нову Стратегію розвитку Держстатистики на наступну п'ятирічку. У ній, стосовно ІСЦ і витрат домогосподарств у нацрахунках, варто було б відобразити, зокрема, такі аспекти:

- ратифікацію ВР п'яти (з дев'яти) нератифікованих статей (у тому числі й ст. 12 про ІСЦ) 160-ї Конвенції МОП 1985 р. "Про статистику праці", які залишилися ще з радянських часів;

- у нацрахунках слід було б перейти від розрахунків величини як загального, так і групових індексів-дефляторів кінцевих споживчих витрат домогосподарств по товарах із фактично колишньої радянської структури роздрібного товарообігу до його переведення на Класифікацію індивідуального споживання за цілями (КІСЦ). Такий самий перехід варто провести й відносно послуг. Це дасть змогу якісно поліпшити відображення цього блоку нацрахунків;

- в обстеження умов життя домогосподарств бажано додатково включити розробки по чотирьох підсекторах домогосподарств, що виокремлюються у нацрахунках: наймані працівники (55,6% кінцевих споживчих витрат домогосподарств у 2015 р.), одержувачі трансферних доходів (в основному пенсіонери) і власності (33,6%), самозайняті (9,7%) і роботодавці (1,1%, хоча ця частка є дуже низькою);

- розглянути методологічні та розрахункові причини розбіжностей кінцевих споживчих витрат домогосподарств загалом і по 12 групах, усунувши наймасштабніші розбіжності нової і колишньої вагових структур;

- передбачити паралельний розрахунок ІСЦ із урахуванням сезонних коливань, як це планувалося провести в нинішній стратегії (п. 24). З урахуванням сезонних коригувань розробляються нацрахунки, промислові індекси, готується перехід у статистику зовнішньої торгівлі. В ІСЦ сезонність варто враховувати за плодоовочевими продуктами, зимовим одягом, опаленням, витратами природного газу;

- наскільки обґрунтоване виключення з розрахунків ІСЦ товарів, що були у вжитку. Їхня частка досить значна відносно автомобілів і збільшується в придбанні одягу;

- замість статзбірника "Iндекси споживчих цiн" видавати збірник "Споживчі цiни та iндекси", передбачивши в ньому, як у подібних виданнях інших країн, публікацію значно більшої кількості цін і тарифів, усіх індивідуальних індексів.

Щодо ІСЦ слід також звернути увагу на прорахунки загального характеру.

Перший. По позиціях продуктового набору немає специфікацій (тобто пояснень того, що мається на увазі під тим або іншим видом товару або послуги), оскільки щодо значної частини позицій такого розуміння немає. Зокрема, про критерії відбору для врахування цін із продуктів, наприклад, яблук, яких зазвичай у супермаркетах і на ринку продається мінімум 5–7 сортів із різними цінами, десятків видів цукерок або за сотню марок вин. Або що належить у продуктовому наборі до твердих сирів на кшталт "едам" й "емменталь"?

Другий. У департаменті статистики цін немає можливості одержати (причому навіть членам міжвідомчої робочої групи) інструментарій, тобто набір таблиць, документів, які використовуються співробітниками, що проводять на місцях реєстрацію цін. Подібний набір можна без будь-яких складнощів одержати в департаменті обстеження домогосподарств.

Третій. По ІСЦ немає стандартно передбачених за всіма статпоказниками звітів про якість (плюси, мінуси, ризики і т.ін.). Вони наводяться навіть за таким простим показником, як діяльність музеїв, і займають десять сторінок, не кажучи вже про методологічно й організаційно складніші обстеження економічної активності населення (14 стор.) і обстежень домогосподарств (33 стор.).

Четвертий. На сайті Держстату (Статистичні спостереження - Метаописання - Ціни) немає обов'язкового та передбаченого постановою КМУ (№835 від 21 жовтня 2015 р.) для всіх статпоказників метаописання ІСЦ. Хоча вони є по сімох інших індексах, які розробляються департаментом статистики цін.

П'ятий. Навести на сайті Держстату додатково до структури 2015 р. розрахункову вагову структуру 2016-го, за якою визначається ІСЦ 2017-го.

***

Здійснене оновлення ІСЦ веде до погіршення його якості, перетворення, по суті, з індексу споживчих цін на індекс-дефлятор споживчих витрат домогосподарств у нацрахунках, втрати економічного змісту регіональних ІСЦ, незрозумілих змін його вагової структури, відходу від міжнародних стандартів і практики розрахунків у країнах поза єврозоною, зниження якості дуже важливого для НБУ базового ІСЦ. Усе це потребує оцінки доцільності проведених змін.

А з урахуванням нещодавньої обіцянки В.Гройсмана розпочати з 2018 р. індексацію зарплат, пенсій, стипендій (що цілком логічно та передбачено законодавством, але не здійснювалося вже кілька років) значущість реального відображення змін ІСЦ істотно зростає.