Ukraine Recovery Conference: трикутник відновлення

4–5 липня 2022 року у швейцарському місті Лугано відбулася Конференція з відновлення України.

На Конференції представники української влади презентували План відновлення України, над яким працювала Національна рада з відновлення України від наслідків війни (створена 21.04.2022). Було залучено понад три тисячі експертів з різних галузей, а також міжнародних консультантів. Робота велася в 24 групах із залученням представників міністерств, відомств, Верховної Ради та офісу президента.

Однак що саме було представлено на Конференції, нам ще потрібно розібратися.

Міжнародна підтримка, залучення партнерів у відновлення і розвиток України важливі. План розбудови потрібен уже. Ще на попередньому Ukraine Reconstraction Forum у Лондоні наші міжнародні партнери погодилися з формулою start now: реалізацію програми відновлення і модернізації України потрібно починати зараз, не очікуючи переможного для України закінчення війни.

Основна ідея моїх виступів у Лугано полягала в забезпеченні інклюзивності процесу формування Плану відновлення і модернізації та його реалізації.

Інклюзивність визначається не кількістю залучених експертів (три тисячі, як у випадку роботи Національної ради з відновлення), а системою ухвалення фінальних рішень. І з цим як раз і виникло багато проблем і непорозумінь, які складно приховати від наших міжнародних партнерів.

Модель, що ми пропонуємо використати, передбачає антикорупційний підхід, за якого також реалізуються прагматичні і візійні інтереси України. Вирішується це через формування єдиної платформи з рівною участю міжнародних партнерів (уряди країн і міжнародні організації), влади України (уряд, парламент, офіс президента) та українського громадянського суспільства і бізнесу (див. рис.).

Єлизавета Чижик, ZN.UA

З огляду на цю модель я і хотів би показати результати Конференції.

Зазвичай подібні конференції і проводять для з’ясування позицій і пошуку спільного. Мета — створити таку платформу, яка уможливить залучення фінансових ресурсів для нашої країни, формування і реалізацію плану в інтересах України і наших міжнародних партнерів.

Однак на поточний момент ані учасникам робочих груп, ані суспільству, ані світовому експертному середовищу не було надано узгодженого тексту проєкту Плану відновлення України. Немає цілісної стратегічної візії, яку, власне, країну пропонується побудувати. Немає логіки (стратегії) реалізації візії. Немає узгоджених між собою стратегічних планів.

Презентований План розраховано на десять років. Перший етап (2023–2025 роки) передбачає реалізацію 580 проєктів на 350 млрд дол., другий (2026–2032) — 270 проєктів на суму 400 млрд дол. Але економічні моделі не розроблені і портфель проєктів не збалансований.

Ключове, що звучало в окремих виступах на форумі, проте не стало основою плану, — це економічна свобода. Наразі План відображає збереження домінування держави в українській економіці. Основою візії у Національній економічній стратегії до 2030 року (ухвалена у березні 2021-го, проте фактично не стартувала), громадських варіантах Плану відновлення і модернізації, вимогах громадянського суспільства є саме економічна свобода.

Презентований у Лугано План відновлення України передбачає досягнення середньорічних темпів економічного зростання щонайменше у 7% ВВП. Але в який спосіб пропонується досягнути цих показників, залишається загадкою. Так само, як і не має відповіді на запитання: чому саме 7%? Натомість у роботі над Національною економічною стратегією вже було здійснено економічне моделювання більш як 200 сценаріїв і стратегічних ідей для визначення шляхів зростання. В представленому ж у Лугано документі немає і натяку на економічні моделі та логіку зростання.

Формально визначені як пріоритети, згадуються інноваційне зростання (збільшення «складності» економіки, зокрема перехід до виробництва продукції з високою доданою вартістю) і розвиток людського капіталу. Але логіка, яким чином саме інновації та розвиток людини вплинуть на відновлення країни, не простежується.

Зрештою документ справляє враження «плану десятирічки» із збереженням домінування української бюрократії. Реалізація подібного плану, як зазначають експерти, ставила під загрозу розвиток українських економіки і бізнесу.

Отже, розглянемо підсумки Конференції, зважаючи на запропоновану нами Тристоронню платформу відновлення і модернізації України.

Громадянське суспільство і бізнес

Українська делегація, на подив наших міжнародних партнерів, не була збалансованою. І представництво в ній громадянського суспільства й українського бізнесу було мінімальним.

Це було очевидно і для нас, тому громадянські кола прийняли рішення провести в Лугано паралельні заходи.

Українська «Коаліція бізнес-спільнот за модернізацію України» (включає 77 організацій) долучилася до створення Українсько-швейцарського бізнес-хабу (далі — Хаб). Він був розгорнутий фактично за два тижні і функціонував 3–5 липня. На ньому було проведено 20 панельних дискусій, в яких взяли участь понад 500 представників України, Швейцарії та ще восьми країн.

Причому великий інтерес подія викликала не лише у бізнесу, а й у представників влади різних країн. Також у подіях зазначеного Хабу взяли участь і представники офіційної української делегації.

Організаторами Хабу виступили Українсько-швейцарська бізнес-асоціація (Швейцарія) і CEO Club (Україна).

На Хабі було представлено Меморандум згаданої Коаліції бізнес-спільнот, основу якого складає візія України:

• країна з вільною ринковою економікою;
• громадяни з високим рівнем добробуту як результат модернізації економіки України, а не штучного підвищення соціальних стандартів;
• економічне зростання шляхом інновацій, підприємництва, інвестицій, розвитку людського капіталу;
• найпривабливіша країна економічних можливостей для інвестицій, інновацій, ведення бізнесу. Економічне зростання за рахунок найкращих умов ведення бізнесу в світі.

Також було проведено низку громадських заходів.

Ключовою подією стала презентація Маніфесту громадянського суспільства, до якого долучилася більш як сотня громадських організацій.

Так, у Маніфесті зазначається:

«…у всьому нашому розмаїтті й відмінності в поглядах, ми хочемо задекларувати спільні принципи та рамку для майбутнього, заради якого мільйони українців щоденно ризикують власним життям. Будь-які рішення щодо майбутнього устрою та відбудови України мусять відповідати цим критеріям:

1. Україна є державою з європейською ідентичністю, яка поділяє спільні цінності та історію з іншими європейськими націями та вважає себе частиною європейської родини.
2. Україна є представницькою демократією зі змагальним політичним процесом, змінюваними у правовий спосіб політичними елітами, чесними та вільними виборами, свободою слова та незалежними медіа, захищеними правами людини, спроможним місцевим самоврядуванням.
3. Україна є відкритою ринковою економікою з рівними правилами гри та мінімальним, обмеженим законом втручанням держави.
4. Україна є захищеним простором для розвитку української та кримськотатарської культур та присутнього розмаїття різних культур та ідентичностей.
5. Українці включені в процес прийняття рішень щодо свого майбутнього на всіх рівнях. Будь-який процес ухвалення рішень є прозорим та партисипативним. Рішення обговорюються та ухвалюються з урахуванням довготермінових наслідків.
6. Ніхто не має монополії на рішення, що стосуються усіх. Громадянське суспільство є важливим способом участі громадян у суспільному житті. Держава та місцеве самоврядування відкриті до взаємодії з громадянським суспільством».

Таким чином, український бізнес і громадянське суспільство чітко консолідували свою позицію у вищезгаданому трикутнику. Але сам він ще не став платформою для створення Плану відновлення і модернізації України.

Міжнародні партнери безпосередньо долучилися до того, щоб голос громадянського суспільства прозвучав гучніше, для цього організували окрему подію, яка відбулася перед офіційною Конференцією. Про роль громадянського суспільства говорили всі ключові представники Заходу. Натомість українська влада переважно оминала цю тему у виступах на офіційній частині Конференції.

Міжнародні партнери

Міжнародні партнери продемонстрували консолідацію позиції від Форуму в Лондоні до Конференції в Лугано за такими напрямами:

— Україна може і повинна взяти на себе лідерство у формуванні та реалізації Плану відновлення;

— Україна має право претендувати не тільки на відновлення, а й на модернізацію за всіма напрямами, в тому числі в інфраструктурі й економіці;

— реалізацію Плану, його фінансування необхідно і можливо починати вже зараз;

— Україна має бути зосереджена на реалізації верховенства права і антикорупції;

— бізнес, громадянське суспільство та місцеве самоврядування мають бути повноцінно долучені до формування і реалізації Плану.

Звичайно, є ще певні розбіжності в позиціях між Євросоюзом та США, є питання, хто із західних партнерів буде лідером процесу залучення ресурсів для України. Євросоюз уже проголосив, що відбудова України є частиною процесу євроінтеграції.

Так само міжнародні фінансові інституції мають дуже різні погляди на конфігурацію платформи і План відновлення.

Хоча учасники погодилися щодо Плану та основних принципів, проте координації між різними партнерами немає. У різних стейкхолдерів є різні бачення та механізми імплементації Плану відновлення України. Тому тут виникає дуже важливе запитання: хто очолить координацію між різними країнами, донорами та інвесторами?

Отже, процес консолідації позицій триває.

Українська влада

Що стосується делегації України, то переважна більшість її представників виступили сильно. Президент Володимир Зеленський , прем'єр Денис Шмигаль, міністри Олексій Чернишов, Михайло Федоров, Олександр Кубраков, депутат Давид Арахамія представили Україну як сучасну європейську державу, що може вести діалог на рівних із міжнародними партнерами.

Однак складається враження, що на Конференції не відбулося зближення позицій між українською владою та міжнародними партнерами. Останні очікували чіткого плану дій і прозорої архітектури системи фінансування, натомість їм запропонували лише загальні аспекти і напрями відновлення. Тож, як пише Валерій Пекар, «ми могли просунутися на крок, а зробили пів кроку».

Навіть сама українська влада не виглядала як одна команда. Презентації та виступи були не пов'язані між собою, не складалася єдина картина відбудови України.

Країна потребуватиме грантів і інвестицій. Проте інвесторів цікавлять дуже конкретні відповіді, інструменти, захист, страхування. Головне — передбачуваність дій держави. На жаль, цьому на офіційній Конференції не було приділено достатньо уваги.

Хоча частково очікування інвесторів було компенсовано подіями в Українсько-швейцарському бізнес-хабі. Проте запитання до Української держави переважно залишилися без відповідей.

Що робити далі

Для того щоб не втратити напрацювань трьох тисяч експертів у Національній раді з відновлення України від наслідків війни та прискорити отримання фінансової допомоги, потрібно:

1. Переформатувати Національну раду з відновлення в тристоронню платформу (уряд, міжнародні партнери та громадянське суспільство включно з бізнесом і експертним середовищем).
2. Визначити стратегічну візію України і затвердити її. Зокрема, зафіксувати прагнення України до модернізації.
3. Створити організаційну й експертну команду, яка перевпорядкує процес роботи над Планом відновлення (і модернізації!) та виконає економічне моделювання пропонованих рішень.
4. У рамках тристоронньої платформи створити систему цільових фондів із відповідними тристоронніми наглядовими радами.

Тристороння платформа відновлення і модернізації України вирішить проблему нескоординованості і буде спроможною перевести обговорення в практичну площину.

Однак в основу Плану вже зараз має бути покладено економічну свободу — такою є вимога громадянського суспільства.

Більше статей Андрія Длигача читайте за посиланням.