Трансферний законопроект: як водою сточити камінь

Парламентський комітет з питань податкової та митної політики рекомендував Верховній Раді прийняти в першому читанні законопроект про трансфертне ціноутворення, розроблений Міністерством доходів і зборів. Після комітетського сита документ фактично не зазнав змін (можливо, цю сприяла особиста присутність на засіданні комітету міністра доходів і зборів
О.Клименка), хоча у нардепів до нього не бракувало зауважень.

Депутати планують вносити корективи в законопроект уже перед другим читанням. Та чи відбудеться воно взагалі? Старт парламентських дискусій показав: теоретично шанси на ухвалення трансфертного закону є. Питання лише в масштабах його вихолощування.

Між гнучкістю і деформаціями

Поки що ніхто з парламентаріїв публічно не зважується заявити, що номінально антиолігархічний та антиофшорний закон не потрібен. Представники Партії регіонів, КПУ, опозиційних фракцій і "незалежні" мажоритарники не виключають, що проголосують за документ. Правда, якщо буде враховано низку їхніх позицій. Отут якраз і заритий собака, тому що озвучені варіанти коригувань можуть відчутно знизити потенційну ефективність нововведень (у разі, звісно, їхнього адекватного застосування).

Одним із основних каменів спотикання є пропозиція податківців поширити дію закону не тільки на зовнішньоекономічні операції, а й на операції між резидентами усередині країни. Критики такого підходу вказують, що це не зовсім відповідає міжнародним стандартам (зокрема, ОЕСР). Але фіскали категорично спростовують це, зазначаючи, що серед європейських країн трансфертне законодавство орієнтоване тільки на зовнішні операції лише в Естонії, Румунії, Словаччині.

Чому взагалі це питання таке важливе? Річ у тім, що через існування, зокрема, безлічі податкових пільг для різних галузей Україна де-факто має дюжину внутрішніх офшорів, використовуючи які, бізнес мінімізує податкові платежі. Саме через них на практиці не спрацьовує принцип - якщо в одного підприємства витрати зменшуються, отже, в іншого вони мають збільшитися, а податків у підсумку буде заплачено стільки, скільки й має бути. Такими маніпуляціями активно грішать у тому числі й вертикально інтегровані холдинги, на які вже перетворили свої бізнеси багато найбагатших українців. Тому й спостерігається парадокс, коли належні їм підприємства одного етапу виробництва - хронічно збиткові, а іншого - прибуткові.

Як саме у цій ситуації знайти компроміс? Один із можливих варіантів озвучували представники профільного комітету ВР: поширювати трансфертні правила на внутрішні операції, якщо одна з пов'язаних осіб є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, користується пільгами або мала збитки в минулі два-три роки.

Не вистачає нині взаєморозуміння між Міндоходів і депутатським корпусом стосовно того, на які іноземні юрисдикції поширювати закон. Нардепи пропонують обмежитися країнами, які офіційно визнано офшорами. Але фіскали наполягають на ширшому колі юрисдикцій, щоб під дію документа підпадали і ті з них, де ставка корпоративного податку на п'ять і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні. Як наслідок, під удар потрапляють популярні у бізнесу Кіпр, кантон Цуг, Ліхтенштейн, Нідерланди, Ірландія і т.ін. При цьому фіскали переконані, що звуження поля дії трансфертного закону істотно знизить його потенційну ефективність.

Ще одним предметом для дискусій є параметри контрольованих операцій. У поточному варіанті законопроекту визначено річний ліміт операцій з одним контрагентом на рівні 50 млн грн. Нардепи збираються проштовхувати норму про його підвищення до 200 млн грн (принаймні на перехідний період у кілька років). Щоправда, О.Клименко зазначав, що 50-мільйонна позначка - це й так крок назустріч бізнесу, зважаючи на те, що відразу планувалося встановити 10 млн грн (у Росії, наприклад, відповідна сума становить 2 млн дол.).

Нагадаємо. Як розповідав в інтерв'ю DT.UA екс-голова Держмитслужби і нинішній перший віце-спікер Ігор Калєтнік, у 2012 р. було зафіксовано лише 131 випадок поставок товарів за кордон від одного українського підприємства до нерезидента на суму 50 млн грн і більше.

Водночас у ряді питань компроміси між депутатами й урядом намічаються. Так, у Міндоходів не проти, аби нардепи передбачили регламенти, за яких платники податків надаватимуть податківцям копії первинних документів з проведених операцій разом з іншою трансфертною звітністю лише на запит цього міністерства, а не в обов'язковому порядку (як передбачено зараз). Крім того, фіскали начебто не збираються опиратися пошуку більш гнучких рішень у питанні штрафних санкцій (зараз визначено, що вони можуть становити 5% від суми угоди), перевірок (скажімо, щоб вони були тільки невиїзними і, можливо, проводилися лише на центральному рівні), переліку джерел інформації для аналізу ринковості цін (з погляду їхньої конкретизації).

Та чи достатньо цього? В ідеалі, у трансфертному законі, крім батогів для бізнесу, не завадило б передбачити і пряники. Що це могло б бути?

В'ячеслав Власов, партнер PwС (консультанта Міндоходів при розробці законопроекту), стверджує, що документ підвищить рівень захисту бізнесу при взаємодії з податковими органами, оскільки зробить нормативну базу більш чіткою порівняно з діючими регламентами статті 39 Податкового кодексу про звичайні ціни.

На перший погляд, досить дивне твердження, зважаючи на те, що судові спори за статтею 39 ПКУ сьогодні виграють переважно платники податків. Не в останню чергу це відбувається завдяки розмитості чинної нормативної бази. Разом з тим такий статус-кво, який нині на руку бізнесу, за певних обставин (при погіршенні макроекономічної ситуації) може зіграти проти платників податків. Наприклад, у результаті "правильного" коригування інтерпретацій законодавства від керівництва судової влади, яка часто солідаризується з урядом (ставлячись із розумінням до бюджетних потреб). У такому разі нормативна чіткість підприємцям точно не зашкодить.

Крім того, щоб послабити потенційний опір бізнесу, ймовірно, у законі доречно прописати регламенти, які в стратегічному плані враховували б специфіку принаймні провідних галузей економіки. У цьому контексті, зокрема, аграрії неодноразово звертали увагу на те, що значна частина вітчизняної сільгосппродукції реалізується за форвардними контрактами. Відповідно, ціна, зафіксована в угоді (актуальна на момент її укладання), може відрізнятися від ціни, яка складеться на дату виконання операції. На думку гендиректора Українського клубу аграрного бізнесу Володимира Лапи, варіант рішення - це передбачити реєстрацію угод уповноваженим органом.

У деофшоризаційному тренді

Необхідно зазначити, що у своєму прагненні хоч якось активізувати боротьбу з офшорами Україна не виглядає білою вороною у світі. Подібні процеси відбуваються і за кордоном. Щоправда, якщо багато західних країн (насамперед США і Німеччина) у війні з податковими гаванями поступово виходять за національні кордони (свідчення тому - "пороття" Кіпру; масований злив інформації про користувачів послугами Британських Віргінських Островів, що відгонить цілеспрямованою роботою спецслужб), то вітчизняна влада лише збирається виконати домашнє завдання, уже давно зроблене цивілізованими країнами. Номінальний стимул дати бій офшорам у всіх приблизно однаковий - це хронічні дефіцити на тлі низької активності економіки.

Та, на жаль, назвати світову боротьбу з офшорами системною навряд чи можна. Складається враження, що західні держави працюють більше для залякування - за сценарієм "бий чужих, щоб свій бізнес почав боятися". Показова тут історія з Кіпром, пільгову систему якого для мінімізації оподаткування використовував насамперед російський та український капітал. За це, здавалося б, офіційний Київ мав бути вдячний Вашингтону і Берліну. Однак вибірковий характер антиофшорних акцій призводить лише до того, що бізнес переводить операції в інші податкові гавані, які великі світу цього, схоже, чіпати з різних причин не збираються. Принаймні поки що.

Як звертає увагу директор аналітичної групи Da Vinci AG Анатолій Баронін, через турбулентність на Кіпрі вітчизняні експортери почали переорієнтовувати товарні потоки на інші юрисдикції, які прийнято вважати офшорними. Так, у січні поточного року обсяг експорту в Беліз становив 69095% (!) до січня-2012 (90,4 млн дол.), на Сейшельські Острови - 2124,1% (171,3 тис. дол.), на Маршаллові Острови - 1448% (564,4 тис. дол.). І це на тлі загального зниження експорту на 3,7%. Безумовно, в абсолютному вираженні суми не надто великі. Однак тут дуже симптоматичний тренд.

Чи варто Україні розраховувати на те, що ці юрисдикції відчують тиск із боку провідних західних країн? А як щодо респектабельних Люксембургу або Швейцарії?..

На глобальні зміни (вирівнювання податкового навантаження в різних країнах?) знадобляться мінімум роки, якщо не десятиліття. А коли економічне зростання у світі стане більш стійким і динамічним, з'явиться ризик зниження гостроти питання. Що робити Україні в таких умовах? Кувати залізо, поки гаряче.

Однак щоб загальмувати цей процес, зірвати голосування за трансфертний законопроект, парламентаріям, на жаль, небагато й треба. Як це вже частенько бувало з важливих економічних питань, напередодні їхнього розгляду "раптом" загострюється якась із вічно дратуючих суспільство проблем (мовна, релігійна тощо), блокується трибуна - і пішло-поїхало. Мотивів для цього вистачає у всіх політичних сил. Без винятку. І особливо - у Партії регіонів.

Головний пункт, від якого залежатиме непопулярність трансфертного законопроекту, - це, звичайно, реальна ціна питання. Оцінок із цього приводу наводиться багато. За підрахунками старшого аналітика ІК "Арт-Капітал" Дмитра Ленди, за 2011–2012 рр. завдяки застосуванню трансфертних схем тільки металурги зафіксували збитки на рівні 10–20 млрд грн, а отже, до бюджету вони недоплатили близько 4–6 млрд грн. У свою чергу, у фіскальному міністерстві прогнозували, що трансфертний закон дасть змогу податківцям забезпечити надходження до бюджету додаткових 20 млрд грн у найближчі три роки (хоча в деяких документах фігурували і значно скромніші суми - лише
500 млн грн у перший рік із подальшим приростом надходжень на 1 млрд грн щороку).

Разом із тим голова аналітичного департаменту ІК Eavex Capital Дмитро Чурін попереджає, що бізнес неодмінно шукатиме нових схем ухиляння від оподаткування, якщо закон про трансфертне ціноутворення буде ухвалено. Як уточнює економіст відділу інвестиційного консалтингу ІК "Альтана Капітал" Олександр Кушнарьов, якщо зараз офшорні компанії використовуються насамперед як покупці готової продукції, то згодом, не виключено, вони надаватимуть різноманітні послуги за різними договорами з українськими компаніями.

При розгляді і ухваленні трансфертного законопроекту в парламенті важливо, з одного боку, щоб він не перетворився на "водяний пістолет" - зброю, від наявності якої держскарбниці буде ні холодно ні спекотно. З іншого боку, щоб його не можна було використовувати і як снайперську гвинтівку/палицю, якою можна підстрілювати/відбивати неугодний бізнес.