Торгові та бюджетні примари асоціації з ЄС

Фактична блокада українського експорту - ніщо інше, як силова спроба Кремля утримати офіційний Київ від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. І зрозуміло, що надалі, з наближенням саміту у Вільнюсі, силовий тиск посилюватиметься. Враховуючи норов північно-східного партнера/друга/брата (кому що ближче), серед інструментів такого тиску може бути майже що завгодно.

Через настільки жорстке примушування до інтеграції з Митним союзом на Банковій і Грушевського зобов'язані відкинути найменші сумніви щодо підписання Угоди про асоціацію. Якщо співпраця з Євросоюзом у листопаді заморозиться, в російський полон доведеться здаватися на вельми кепських умовах. Тоді справа однією ГТС навряд чи обмежиться.

Так, асоціація з ЄС не гарантує, що зніме усі "болячки" України швидко, як рукою. Більше того, зміни можуть виявитися й досить неприємними та болючими, але зрештою нададуть у тому числі й вітчизняній економіці шанс на структурне одужання. І тут хоч якесь, але є право вибору. В "євролікарню" Київ дубиною не заганяють. На відміну від "східного госпіталю".

Критики ідеї асоціювання з Євросоюзом досить часто малюють чорними фарбами економічні перспективи України, якщо угоду в листопаді таки буде підписано та після цього реалізовано (у т.ч. той її варіант, проект якого поточного тижня оприлюднив Кабмін). Мовляв, через створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) загине чимало вітчизняних галузей, а наш ринок "затопить" потік більш конкурентоспроможних європейських товарів. Звідси ще дюжина ризиків (про користь для споживачів - зниження цін - зазвичай не говориться), зокрема, для держбюджету (зменшення доходів через зниження, а то й повне "обнуління" мит і т.ін.) та платіжного балансу (зростання від'ємного сальдо торгівлі товарами тощо). Але "євронедоброзичливці" систематично замовчують кілька важливих речей.

По-перше, йдеться про короткострокові ризики, які об'єктивно існують. І попри свій "поглиблений і всеохоплюючий" характер, ЗВТ не почне діяти блискавично - для низки секторів перехідний період розтягнений до десяти років (якщо говоримо, скажімо, про АПК, автомобілебудування). Тобто часу на адаптацію - під зав'язку, може, навіть забагато, було б бажання ним скористатися.

"Конкурентоспроможні підприємства одразу ж зможуть скористатися перевагами Угоди про асоціацію, в той час як прибутковість інших підприємств на першому етапі може знизитися через посилення конкуренції. Але після його завершення та пристосування до нових правил ринку такі підприємства теж зможуть скористатися перевагами угоди", - вважає директор департаменту зовнішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень Олена Захарова.

Як приклад фахівець наводить ситуацію в харчовій промисловості. Конкуренція на ринку може стати гострішою через зниження ввізного мита на харчову продукцію в середньому з 9,7 до 3,6% упродовж десяти років. Це й при тому, що в підприємств з'являться витрати для здійснення переходу на європейські стандарти та подальше їх дотримання. Але вже згодом стануть відчутні переваги нульових ввізних мит в ЄС на майже всі товари, що не охоплені тарифними квотами (а це близько 85% тарифних ліній), запровадження тарифних квот із нульовою ставкою в межах квоти для експорту в ЄС цукру, сиропів, соків, інших харчових продуктів.

По-друге, насправді не такий страшний чорт - зниження саме митних доходів бюджету, як його часто малюють, переконаний директор департаменту податкової політики та моніторингу Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень Артем Рудик.

"Надходження від ввізного й вивізного мита становлять близько 13–14 млрд грн на рік. Це лише приблизно 3% усіх доходів. При цьому частка платежів з європейських товарів - майже 40% зазначеної суми. А скасування мит відбудеться не по всіх статтях і не одномоментно. Слід також зважати, що мито є не так фіскальним, як регулюючим/обмежувальним/
протекціоністським інструментом. Якщо від нього відмовляємося, це крок уперед для всієї економіки. Мій прогноз: якщо і буде падіння митних надходжень, воно буде незначним і перекриється пожвавленням торгівлі та поліпшенням загальної економічної ситуації в Україні", - констатує експерт.

Недоотримання митних платежів може компенсуватися збільшенням акцизних доходів, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб тощо - за рахунок лише зростання обсягів імпорту та розширення бізнесу імпортерів в Україні. Крім того, українські фіскальні органи отримають змогу більше коштів перераховувати до держбюджету завдяки хоча б тіснішій співпраці з європейськими колегами. Це має не лише сприяти ефективній реалізації нещодавно ухваленого закону про трансфертне ціноутворення, а й у принципі викорінити таке досить "дивне" явище в зовнішній торгівлі, коли європейські митниці фіксують одні обсяги імпорту в Україну, а вітчизняні - інші (в проекті угоди є окремий розділ, присвячений боротьбі з ухилянням від оподаткування).

"До конкретних оцінок підсумкового бюджетного сальдо слід ставитися дуже обережно, бо зробити якісні розрахунки складно з огляду на залежність від величезної кількості чинників і сценаріїв. Якщо говорити про ті ж мита, то очікувати апокаліптичних сценаріїв недоречно хоча б з урахуванням їх розміру (відносно незначного. - Ред.), який був встановлений на більшість європейських товарів після вступу України до СОТ. Апокаліпсис в українській економіці настане, якщо взагалі нічого не робити в державі", - наголошує керівник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський.

Якщо ж продовжити лінію державного бюджету України, але вже в контексті його видатків, варто враховувати очікуване підвищення прозорості державних закупівель завдяки імплементації Угоди про асоціацію, оптимізації системи держдопомоги для нежиттєздатних галузей і окремих підприємств, на які витрачаються мільярди, а ефект як для економіки, так і для громадян практично нульовий (натомість на цьому озолочуються обрані). З огляду на це навіть гіпотетичне коригування дохідної частини бюджету в "мінусовий" бік (якщо воно буде) не матиме критичного значення, бо не буде потреби у штучно роздутих і неефективних видатках. Нагадаємо, що перерозподіл ВВП через держбюджет в Україні і так завеликий, як для економіки, що розвивається.

"Ефект від практичної реалізації Угоди про асоціацію може бути відчутний для бюджетної сфери. Але це залежатиме передусім від результативності боротьби з корупцією. Україна вже не перший рік гармонізує власне законодавство з європейським. Дещо показовим тут є урядовий законопроект "Про державну допомогу суб'єктам господарювання" (№2749 від 5 квітня 2013 р.), який, незважаючи на прогресивність і прагнення привести наші законодавчі норми у відповідність з європейськими стандартами, містить деякі корупціогенні норми, як-то критерії надання державної допомоги", - зазначає керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.

По-третє, якщо аналізувати перспективи платіжного балансу, було б дивним не враховувати ту обставину, що навіть якщо стан торгівлі товарами погіршиться, його може з лихвою перекрити профіцит фінансового рахунку, який зросте завдяки збільшенню іноземних інвестицій внаслідок послідовної імплементації Угоди про асоціацію. Як наслідок, української продукції стане більше й на третіх ринках, а торговельний баланс поступово врівноважиться. Головне - адекватні темпи реформувань.

До того ж не варто недооцінювати українських експортерів. Хоча багатьом галузям до єврорівня ще рости й рости, дедалі впевненіше проникнення навіть вітчизняної агропродукції (і це в Європу з її багатомільярдними дотаціями для АПК) сигналізує, що не така вже Україна безпорадна й безсила, як декому хотілося б. За умов же загострення конкуренції на вітчизняному ринку інстинкт самозбереження та наполегливість мають лише посилити нашу економіку.

Серед ризиків і для держбюджету, і для платіжного балансу часто-густо називається можлива негативна реакція країн Митного союзу на асоціювання України з ЄС. Слід визнати, що у східних партнерів об'єктивно є потреба захистити свої ринки від реекспорту з України європейських товарів. Проте А.Рудик закликає не драматизувати можливих наслідків. "У бюджетному вимірі теоретично може йтися про зменшення надходжень від вивізного мита. Проте воно застосовується до обмеженої групи товарів - соняшникова олія, шкіра тварин, брухт металів і т.ін. Ця сума незначна - 100–200 млн грн. Тобто для бюджету вона не відіграє помітної ролі. Якщо ж ми говоримо в цілому про погіршення та навіть замороження відносин, імпорту, то це, звичайно, може вдарити. Але варто розуміти, що торгові війни невигідні самій Росії. Мені здається, ніхто не піде на те, щоб заморозити поставки в Україну", - зауважує експерт.

Більше того, можна додати, що інтенсифікація процесів інтеграції України з Євросоюзом підвищить привабливість вітчизняної економіки для росіян з погляду не лише збуту товарів, а й інвестицій. Це доводить, зокрема, досвід країн Балтії.

Про це вже неодноразово говорилося, проте не зайве буде ще раз наголосити.

Угода про асоціацію з ЄС (або, якщо хочете, вибір між нею та Митним союзом) - питання цивілізаційного вибору для України. Підходити до цього питання тільки з суто економічними підрахунками не зовсім доречно хоча б з огляду на примарну точність різноманітних прогнозів. Кожен рахує по-своєму. І в кожного може бути своя правда та навіть істина.

Тут можна пригадати хоча б результати дослідження, проведеного під егідою Євразійського банку розвитку, в якому брали участь у тому числі Інститут економіки та прогнозування НАН України та Інститут народногосподарського прогнозування Російської академії наук. За їх оцінками, інтеграційний ефект від зближення з Митним союзом для України у перспективі може становити 6%, тоді як асоціація з ЄС може зменшити український ВВП на 1,5% через зниження торгового обігу з росіянами, білорусами, казахами.

Водночас згідно з дослідженням Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (підтримувалося Світовим банком і Фондом "Відродження"), вступ України до Митного союзу призведе до скорочення добробуту в Україні на 0,5% у середньостроковій і на 3,7% - у довгостроковій перспективі. Проста зона вільної торгівлі з ЄС сприятиме підвищенню добробуту на 1,3% у середньостроковій і на 4,6% - у довгостроковій перспективі. Глибока і всеосяжна ЗВТ може підвищити добробут на 4,3% у середньостроковій і на значні 11,8% - у довгостроковій перспективі.

Враховуючи хоча б статус зазначених інституцій, ставити під сумнів якість їх аналізу дивно. Хто, що і як рахує та ще й прогнозує - річ досить суб'єктивна. Особливо в країні (країнах), де навіть статистика - річ досить гнучка. Велике значення в контексті зовнішніх інтеграційних процесів має не лише результат, а й сам процес. Варто зважати, що з боку ЄС у переговорах з Україною меркантильні інтереси лобіюються нехай і з певними хитрощами та латентним тиском, але без "ударів дубиною по голові". Меж пристойності хоч якихось, але дотримуються. Чого не скажеш про Митний союз.

Оцінки поточних дій Кремля від найвищих посадових осіб на кшталт того, що "не слід зараз ці проблеми штучно роздмухувати і штучно перебільшувати", викликають і подив, і сум'яття, і сміх, і гнів, і… цікавість. Бо ж далі мусить бути тільки цікавіше.