Позаду коток, або Де взяти камікадзе

Тим, хто хотів би довідатися, як проходять і чим можуть закінчитися торговельні війни, рекомендуємо почитати романи блискучого автора політичних трилерів Тома Кленсі "Обов'язок честі" й "Слово президента". За його задумом, американці провокують торговельну війну з японцями, запровадивши технічні бар'єри проти імпорту автомобілів для підвищення рейтингу президента напередодні виборів. Замість переможного бліцкригу дивом не починається ядерна війна. А японський льотчик-камікадзе з почуття помсти обрушує "Боїнг" на Капітолій у момент складання присяги новообраним президентом США. Гине вся політична верхівка нації, крім віце-президента. Правда, прямих аналогій з торговельною війною Росії й України не бачимо, бо Росія - не США, а Україна - не Японія. Та й посади віце-президента російська Конституція не передбачає.

Поганою новиною в останній тиждень торговельної війни Росії з Україною стало те, що проблем, пов'язаних з експортованою до Росії продукцією "Рошен" не вирішено, а на момент написання цієї статті вони тільки поглибилися. Ба більше, за інформацією "Української правди", приблизно з 24-25 липня кілька десятків українських підприємств почали зазнавати додаткових труднощів з оформленням імпорту своїх товарів у Росії. Російський асфальтний коток, що створює в галузі торгівлі проблеми українському бізнесу й державі Україна загалом, почав набирати швидкість.

Доброю новиною стало те, що на початку цього тижня нарешті офіційно опубліковано проект Угоди про асоціацію між Україною й Європейським Союзом і його державами-членами (далі - Угода). У своїй заяві департамент інформації і комунікацій із громадськістю секретаріату КМУ зазначив, що в Україні завершуються внутрішньодержавні процедури, пов'язані з підготовкою Угоди до підписання. Правда, фраза з прес-релізу "Уряд приділяє увагу діалогу з громадськістю з проблематики укладання цієї угоди" викликає поблажливу посмішку. Навряд чи сезон відпусток і літня спека дадуть багатьом експертам змогу проаналізувати в повному обсязі політичні, юридичні й економічні аспекти Угоди.

Ми вважаємо, що Угода стане наймогутнішим геополітичним стабілізуючим чинником для України. У цій статті дозволимо собі звернути увагу тільки на один ключовий юридичний аспект: чи не призведе підписання Угоди до обмеження суверенітету України? Відповідь на це запитання тим більше важлива, оскільки деякі політики раніше ініціювали загалом юридично безплідну дискусію про те, що для України важливіше: підписати Угоду про асоціацію з ЄС чи вступити до Митного союзу? Ключовим юридичним аргументом для прихильників підписання Угоди з ЄС якраз і було те, що підписання Угоди не спричинить обмеження державного суверенітету. Тоді як вступ до МС призведе до того, що важливі для економіки рішення ухвалюватимуть наддержавні органи МС.

Між Угодою про зону вільної торгівлі й Митним союзом справді є щось спільне. Вони є видами так званих регіональних торговельних угод (РТУ), яких юристи-міжнародники розрізняють п'ять. Залежно від глибини інтеграції РТУ бувають такі: угода про преференції, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок і, нарешті, найглибший рівень інтеграції - економічний союз.

Точно так само, як і в угоді про зону вільної торгівлі, митний союз скасовує митні збори в межах угоди (союзу). Але, на відміну від угоди про зону вільної торгівлі, митний союз передбачає єдиний зовнішній тариф для держав, які не приєдналися до митного союзу. І найважливіше: для здійснення функції забезпечення підтримки єдиного зовнішнього тарифу митний союз засновує наднаціональні органи й ухвалює єдине торговельне законодавство.

Читачів, зацікавлених у тому, щоб сумлінно з'ясувати, а чи немає тут небезпеки для державного суверенітету України, у тексті Угоди має зацікавити насамперед розділ VII "Інституційні, загальні й прикінцеві положення".

Практика розробки величезної кількості міжнародних договорів така, що сторони змушені враховувати необхідність виконувати передбачені в Угоді обов'язки в обсязі іноді дуже значному. Для забезпечення виконання (імплементації) таких угод сторони часто створюють спеціальні органи.

Перший рівень імплементації в тексті Угоди описано так: політичний діалог і діалог з питань політики на найвищому рівні відбуватиметься на рівні самітів. Передбачено, що зустрічі на рівні самітів проводяться, як правило, раз на рік. Саме на цьому рівні здійснюватиметься загальний НАГЛЯД за виконанням Угоди, а також ОБГОВОРЕННЯ будь-яких двосторонніх питань, що становлять взаємний інтерес.

Наступний рівень - рада асоціації, створювана для здійснення КОНТРОЛЮ й МОНІТОРИНГУ застосування й виконання Угоди, а також для перегляду функціонування Угоди стосовно її цілей. Додатково до цього рада асоціації ВИВЧАЄ будь-які головні питання, що виникають у рамках Угоди. У рамках ради відбувається регулярний політичний діалог на рівні міністрів на регулярних зустрічах.

Угодою також засновується комітет асоціації, що надає допомогу раді у виконанні нею своїх обов'язків.

І, нарешті, Угодою засновується парламентський комітет, який є форумом для членів Верховної Ради України і Європейського Парламенту для проведення зустрічей та обміну думками.

Проаналізуємо ключові положення Угоди, які регулюють повноваження органів, що створюються для реалізації цілей цього документа.

У тому ж таки розділі VII встановлено, що рада асоціації уповноважена ЗАТВЕРДЖУВАТИ РІШЕННЯ в рамках сфери дії Угоди у випадках, передбачених нею. Рішення є ОБОВ'ЯЗКОВИМИ для сторін. Рада асоціації також може давати РЕКОМЕНДАЦІЇ (ст. 463). Прочитавши ці положення Угоди, деякі експерти поспішили оголосити, що саме в цій статті міститься загроза державному суверенітету України.

Далі - більше. У частині 2 статті 465 Угоди передбачається, що рада асоціації може делегувати комітету асоціації БУДЬ-ЯКЕ ЗІ СВОЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ,
зокрема ПОВНОВАЖЕННЯ УХВАЛЮВАТИ ОБОВ'ЯЗКОВІ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ. Якщо це так, то тоді Угода, в порушення Конституції, втручається в повноваження компетентних державних органів України, насамперед у компетенцію Верховної Ради? І тоді Україна втрачає значну частину свого суверенітету? Тоді ми сміливо можемо стверджувати, що таємно від українців наші дипломати й інші переговірники домовилися з ЄС про створення наднаціонального органу. Чи не так?

Можливо, що це так і було б, якщо не звертати уваги на інші положення Угоди, які, очевидно, випали з поля зору шановних експертів. Але ми звернемо.

У тій-таки статті 463 сказано, що рада готує свої рішення й рекомендації ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ВНУТРІШНІХ ПРОЦЕДУР. Ця коротка фраза й містить у собі принципову відмінність компетенції наднаціональних органів, які діють у рамках практично будь-якого митного союзу, від органів, які буде створено в рамках Угоди. Словосполучення "за згодою сторін після завершення внутрішніх процедур" означає таке: попри те що документи, ухвалені радою асоціації або комітетом асоціації, є "обов'язковими для сторін", вони не набирають чинності для сторін автоматично; сторони повинні ВИСЛОВИТИ ЗГОДУ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ВНУТРІШНІХ ПРОЦЕДУР.

Розберемо детальніше. У частині 3 тієї ж таки статті 463 сказано, що рада асоціації може актуалізувати або вносити поправки в доповнення до Угоди, з огляду на розвиток права ЄС і застосовуваних стандартів. Скоріш за все, рада асоціації вноситиме такі поправки ухваленням обов'язкового рішення. Коли таке рішення ухвалюють органи митного союзу, то для членів цього союзу воно стає обов'язковим автоматично. У нашому ж випадку сторони Угоди мають висловити подальшу ЗГОДУ. А от згода сторони на обов'язковість рішення ради асоціації висловлюється тією ж процедурою, що й згода стосовно всього тексту цієї Угоди. Тобто застосуванням процедур, передбачених Законом України "Про міжнародні договори України", які напам'ять знає кожен студент, який вивчає міжнародне право.

До речі, експерти, котрі критикують проект Угоди, який нібито несе загрозу суверенітету України, не помічають того, що вже з 1 червня 2012 р. діє в деяких важливих моментах схожа Угода про вільну торгівлю з державами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), до якої входять Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія й Швейцарія. У цій угоді також є розділ 8 "Інституційні положення", що передбачає створення спільного комітету Україна-ЄАВТ. І цей комітет компетентний ухвалювати рішення й давати рекомендації. Спільний комітет може також ухвалювати рішення про зміни й доповнення до додатків і протоколів до угоди Україна-ЄАВТ. Звертаємо увагу на те, що такі зміни й доповнення набирають чинності в порядку, визначеному у відповідному рішенні, ухваленому спільним комітетом. Тоді як у проекті угоди Україна-ЄС сторони після ухвалення аналогічного рішення повинні ВИСЛОВИТИ ЗГОДУ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ВНУТРІШНІХ ПРОЦЕДУР.

На цей момент ми вважаємо, що Угода про асоціацію між Україною й ЄC і його державами-членами не створює органів, які мають наднаціональні повноваження й компетенцію, а також і не обмежує державного суверенітету України.