Реформи: з чого, крім розмов, почати

Слово "реформи", напевно, найпопулярніше в українському політико-чиновницькому словообігу. Про реформи говорять скрізь: на прес-конференціях, круглих столах, конференціях тощо. Кожен політик чи чиновник високого рангу обов'язково повинен розповісти, що "він буде робити реформи".

Однак вал виступів і обговорень цієї теми не трансформується в конкретні рішення. Вкрай мало зі сказаного втілюється в життя. Майже нічого. Через це не лише знижується рівень довіри до політиків, а й девальвується саме поняття "реформи".

У нашому випадку, після 23 років імітації реформ, потрібні не розмови, а реалізовані проекти, які стали б сигналом, що дороги назад, до корупції і беззаконня, немає.

Як це зробити? Для початку потрібно поставити діагноз, чому реформ немає. А потім - запропонувати ліки, які вилікували б важкохворого пацієнта під назвою "Україна".

Чому реформи не йдуть?

Насправді причин дві.

Перша - їх нікому робити. У владі на ключових постах немає критичної маси людей, зацікавлених в якісних змінах. Риторика риторикою, але більшість міністрів, їх заступників, керівників служб тощо розглядають свою посаду, як ресурс, з допомогою якого можна забезпечити собі безбідне майбутнє. Способів "заробити", обіймаючи ту чи іншу посаду, безліч. Тендери. Створення "родинних" структур, що надають адміністративні послуги, відмовитися від яких неможливо. Банальна крадіжка. Тиск на бізнес з допомогою цілої низки перевірок.

Працюючи в Раді підприємців при Кабінеті міністрів України, очолюючи Всеукраїнське об'єднання малого та середнього бізнесу "Фортеця", я багато працювала з різними урядами. І кожен Кабмін, незважаючи на партійні прапори, які тримали в руках міністри, намагався зберегти болото, з якого можна було б тягнути і тягнути. Ви не уявляєте, скільки норм подвійного значення, які можна трактувати так, як це вигідно чиновникам, намагаються пропхати міністри. Не кажучи вже про кишенькові фірми та інші ноу-хау. Досі пам'ятаю, як на одній із зустрічей високий чин із ДАІ захищав "схеми", які вони хотіли впровадити в черговому відомчому акті. Робив він це так, ніби у нього відбирали останню гривню.

Чи змінилося щось за останній час? Хтось влучно сказав: раніше корупція була системною, а тепер вона безсистемна, кожен намагається "вирішувати" питання на своєму рівні. Сигнали про корупцію є. Вони йдуть від "Укрзалізниці", податкової, митниці та інших "ресурсних" організацій. Мало що змінилося з перевірками. За даними Федерації роботодавців України, в першому півріччі при зниженій кількості перевірок з бізнесу у вигляді фінансових санкцій зібрали 2,4 млрд грн, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Міністерства і багато політиків розглядають реформи як процес, а не як результат. Мабуть, тому звітують не про результати реформ, а про етапи і кроки їх проведення.

Окрім відсутності кадрів, є ще одна причина блокування реформ. Це - дисбаланс влади. У нас величезна кількість структур, чиї функції дублюються. І багато людей у системі влади, робота яких полягає лише в присутності на робочому місці.

В Україні 433 тис. держслужбовців (станом на 1 січня 2014 р.), 357 тис. працівників міліції (дані листопада 2013 р.), 71 тис. працівників митної та податкової служб і т.ін. У нас величезна армія чиновників центральних органах влади та місцевого самоврядування, цілі і завдання яких незрозумілі, а рівень заробітної плати не дозволяє підтримувати навіть середній рівень життя. При цьому за результати своєї роботи вони не несуть жодної відповідальності, як і за порушення ними прав людей і прямих норм закону.

Державна машина нагадує напіврозвалений "Запорожець" 1960-х років випуску, який ремонтують з надією залити в нього 95-й бензин і поїхати. Але 95-й спалює двигун "Запорожця"!

Що потрібно робити: стратегія і тактика

Реформи роблять люди. Тому що більше патріотів-професіоналів буде на кожному рівні влади, то вищі шанси на зміни в країні.

Щоб обличчя влади змінювалося, потрібні інші правила гри. Потрібні прозорі процедури, конкретні обов'язки і персональна відповідальність не тільки чиновників, а й усіх виконавців державних функцій.

Це два паралельні процеси. Запущені вони будуть лише за умови, якщо кожен з нас вимагатиме від влади виконувати свою роботу і сам на своєму місці почне робити те, що вимагає від політиків. Не можна подолати корупцію в суспільстві, де кожен четвертий вважає хабар нормою життя, а кожен третій використовує його для того, щоб вирішувати свої проблеми. Те ж саме стосується виборів. Продавши свій голос за 100–200 грн або продуктовий набір, розраховувати, що депутат захищатиме права людей і прийматиме хороші закони, не варто.

Вважаю, що вже зараз необхідно не чекати результатів чергових виборів, не писати нових програм, а спільно, в форматі "законодавча влада - виконавча влада - експертне середовище" готувати рішення, які почнуть формувати в Україні нову систему, з рівними можливостями і верховенством права.

До таких рішень належать, я впевнена, вже готові законопроекти, внесені до Верховної Ради України, які передбачають от що:

1. Зміну системи регулювання економіки.

Сьогодні видачу ліцензій і дозвільних документів регулює 87 (!) законів. Не один, і не два, а вісімдесят сім. Система вкрай складна. Її реальна мета - заплутати бізнес, дозволити чиновнику пред'являти претензії підприємцям і заробляти на своїй владі. Провести реальні зміни в рамках діючої системи неможливо. Щоб це зробити, необхідно створити нові норми.

Процедура зміни системи регулювання економіки закладена в законопроекті №4334-а. Його ключова ідея - через рік після ухвалення документа потрібно прийняти абсолютно нові регуляторні норми та припинити дію старих норм у 87 законах. Це буде зроблено під страхом втрати роботи чиновниками міністерств і відомств. Іншого виходу, як позбутися корупції в системі видачі дозволів, я не бачу.

2. Зниження ставки єдиного соціального внеску до 18,1% і проведення податкової реформи.

Податкова реформа потрібна Україні, як повітря. Не менше, ніж зниження фіскального тиску на фонд заробітної плати. Якщо ми цього не зробимо, бізнес буде продовжувати ховатися в тіні, а потік інвестицій неухильно скорочуватиметься. Платити офіційну зарплату при діючій ставці ЄСВ в 34,7–49,7% нерентабельно для українського виробництва, адже ціна товару формується ринком з імпортними товарами. Розпочати реформу можна із законопроекту №1182, який передбачає зниження ЄСВ до 18,1%. На жаль, уряд поки що категорично не хоче йти на це і підміняє зниження фіскального тиску на зарплати перерозподілом ставок між ЄСВ і податком на доходи фізичних осіб. Так само і в сфері оподаткування урядовий законопроект №5079 не реформує, а посилює чинну корупційну податкову систему. І це не лише моя оцінка, а й оцінка бізнесу та багатьох шанованих незалежних експертів.

3. Впровадження персональної фінансової відповідальності чиновників.

Доти, доки чиновник буде священною коровою, в якої є права, але немає практично ніяких обов'язків, бюрократична машина не виконуватиме своєї роботи. Було внесено два законопроекти №3215-1 і 3216-1, які запроваджують персональну фінансову відповідальність держслужбовців за діяльність або бездіяльність, що завдає шкоди платникам податків. Один із них нещодавно проголосований моєю поправкою до іншого проекту, другим законопроектом буде запроваджено відповідальність і працівників податкових та митних органів.

Таким чином, буде змінено філософію взаємовідносин влади і тих, хто наймає бюрократів на роботу. Починати потрібно саме з таких законів.

Це не весь перелік документів, які потрібно ухвалити найближчим часом, лише частина. Але щоб змінювати корупційну систему, її потрібно атакувати з усіх боків. Одного удару не вистачить. Потрібна певна кількість рішень, критична маса правильно мотивованих людей і визначений нами час, щоб замість корупційної було побудовано європейську модель економіки і держави.