Реформа дозвільної системи: від імітації до поліпшення умов бізнесу

Наявна дозвільна система України у сфері господарської діяльності безнадійно застаріла. З цим погоджуються як на державному рівні, так і експерти бізнес-асоціацій та міжнародних організацій. Сьогодні в Україні налічується понад 1200 різних видів дозволів, видача яких регламентується 167 законами, 150 постановами Кабінету міністрів, 1500 нормативними актами центральних і місцевих органів влади. Зрозуміло, що далі в такому вигляді система існувати не може, оскільки вона є значним адміністративним бар’єром на шляху створення нових і розвитку вже наявних підприємств. Шляхи та стратегія реформування дозвільної системи стали об’єктом обговорення учасниками круглого столу, організованого Міжнародною фінансовою корпорацією за підтримки Європейської комісії.

Учасники обговорення дійшли висновку, що успіх реформі дозвільної системи в Україні мають забезпечити три головні складові: ухвалення рамкового закону «Про дозвільну систему України», перегляд і систематизація нормативно-правових актів, які регулюють процедури видачі дозволів і погоджень, та активне інформування підприємців про їхні права і обов’язки як учасників ринку.

Закон покликаний встановити принципи державної політики у сфері видачі дозволів, чітко регламентувати повноваження державних органів і органів місцевого самоврядування, а також стандартизувати вимоги до змісту нормативних актів. Обов’язковими мають залишитися лише ті дозволи, про які безпосередньо йдеться в законах. Що ж до регулювання порядку видачі дозволів, то це має стати виключно компетенцією центральних органів влади. При перегляді та систематизації нормативно-правових актів, які регулюють процедуру видачі дозволів і погоджень, особливу увагу варто приділити оптимізації внутрішньовідомчих процесів прийняття відповідних рішень. Як наслідок, процедури отримання дозволів стануть простішими, прозорішими й зрозумілішими для підприємців. Що ж до третьої складової, то тут, зокрема, передбачається розповсюдження матеріалів про вимоги дозвільних органів і відповідальність підприємців за безпеку працівників, покупців, суспільства та довкілля, а також про самі процедури отримання цих дозволів.

У обговоренні запропонованої теми взяли участь депутати Верховної Ради України, працівники відомств, які видають дозволи, представники Європейської комісії, недержавних організацій та бізнес-асоціацій. Із доповідями виступили директор програми МФК «Партнерство з розвитку приватного сектора» Крістіан Гроссман, голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Андрій Дашкевич, голова Державного комітету з нагляду за охороною праці Сергій Сторчак, перший заступник начальника Державного департаменту пожежної безпеки Іван Кріса, заступник міністра охорони здоров’я Сергій Бережной. Зокрема Андрій Дашкевич вважає, що ухвалення нового закону гармонізує відносини між державою та бізнесом, сприятиме адаптації українського законодавства до стандартів ЄС. У свою чергу, керівник проекту МФК Андрій Гуревич упевнений: застосування заявочного принципу для видачі дозволів на види діяльності, не пов’язані з використанням небезпечних технологій або механізмів, повинно стати неодмінною складовою закону. Успішно впроваджений у країнах ЄС, цей принцип передбачає, що, замість одержання дозволу на початок своєї діяльності, підприємцю достатньо заповнити просту форму, повідомляючи відповідній організації, що він ознайомився з вимогами державних органів і виконав їх. Важливо, що підприємцю не треба узгоджувати з державними органами початок або розширення своєї діяльності. Нагляд за дотриманням вимог забезпечується шляхом перевірки підприємств.

Учасники круглого столу висловили зауваження щодо окремих розбіжностей між початковою редакцією законопроекту «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», розробленого спільно МФК і Державним комітетом із регуляторної політики та підприємницької діяльності, і новою, яку після доопрацювання з відповідними міністерствами та відомствами було подано на розгляд Кабінету міністрів.

Так, із остаточного варіанта «випав» заявочний порядок одержання окремих видів дозволів і погоджень на провадження діяльності, не пов’язаної з виконанням робіт і експлуатацією об’єктів, машин та механізмів підвищеної небезпеки.

Залишено поза увагою пропозицію про створення в центральній ланці державного апарату спеціальної організаційної колегіальної структури (координаційної ради), основними функціями якої мають бути постійний моніторинг ефективності наявних дозвільних процедур і напрацювання рекомендацій щодо їх вдосконалення та практики застосування.

Не відображено також пропозицію про запровадження поняття «презумпція невинності суб’єкта господарювання» у разі порушення вимог нормативного документа (або іншого рішення) місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, який не було оприлюднено й розміщено на регіональних та місцевих сторінках у мережі Інтернет.

І, нарешті, дієвість закону, на думку учасників круглого столу, значною мірою послаблюється відсутністю у ньому адміністративної відповідальності дозвільних органів за порушення термінів розгляду заяв і видачі дозволів, вимоги надати документи, не передбачені законодавством, та інші явища, що об’єднуються загальним поняттям «тяганина».