Не ту країну назвали...

Як показали результати дослідження, оприлюднені минулого тижня групою Світового банку, Україна, на відміну від багатьох своїх найближчих сусідів, за останній рік домоглася не надто великих успіхів у питаннях поліпшення умов для підприємницької діяльності. Представники малого та середнього українського бізнесу практично не отримали хоч скількись значних поліпшень у регуляторній сфері. При цьому одне з найбільш значущих серед зазначених експертами просувань — початок функціонування кредитних бюро — належить не так державі, як приватному сектору.

Мізерна кількість реалізованих у нашій країні реформ погіршується їхньою безсистемністю і половинчастістю. Однак світ не стоїть на місці, він динамічно розвивається. Тож вітчизняне регуляторне середовище дедалі міцніше закріплюється серед найбільш обтяжливих на планеті.

Амбітні новачки

Опублікована 10 вересня ц.р. доповідь «Ведення бізнесу-2009» (Doing Business-2009) стала вже шостим за ліком щорічним дослідженням, яке порівнює норми регулювання підприємницької діяльності в різних країнах.

Для тієї категорії наших читачів, хто чує про звіт уперше, нагадаємо, що загальний рейтинг умов ведення бізнесу виводиться з порівняння позицій кожної країни за десятьма окремими показниками. Ці показники являють собою підраховані за спеціально розробленою методикою кількісні оцінки нормативно-правових умов ведення бізнесу для малих і середніх підприємств, які працюють у так званому формальному (а не тіньовому) секторі економіки.

Стосуються вони різних етапів життєвого циклу підприєм­ства: його відкриття, отримання дозволів на будівництво, наймання працівників, реєстрації прав власності, отримання кредитів, захисту прав інвесторів, сплати податків, здійснення міжнародної торгівлі, забезпечення виконання договорів і, нарешті, ліквідації підприємства.

Цього року рейтинг поповнили три нові учасники — Багами, Бахрейн і Катар. Таким чином, загальна кількість країн сягнула 181. У підготовці дослідження взяли участь понад 6700 місцевих фахівців, у тому числі більш як 50 із них працюють в Україні. Дані наведено за період із червня 2007-го по червень 2008-го.

У спільному прес-релізі Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації (МФК) зазначається, що кількість реалізованих у названий період реформ у сфері державного регулювання підприємницької діяльності сягнуло рекордних показників. У 113 із досліджуваних країн реалізовано 239 реформ, які допомогли створити більш сприятливі умови для бізнесу.

«Країнам необхідні правила, які є ефективними, простими в застосуванні і доступними для всіх, хто їх має виконувати. Інак­ше підприємства та підприємці потраплять у пастку нерегульова­ної неформальної економіки, де в них буде менше можливостей доступу до фінансових ресурсів і наймання робочої сили, а праців­ники будуть позбавлені захисту трудового законодавства», — цитує прес-реліз Міхаеля Кляйна, віце-президента Світового банку/МФК із питань розвитку фінансового та приватного сектора.

Перше місце у світі за сприятливістю умов для підприємницької діяльності третій рік поспіль посідає Сінгапур. За ним ідуть Нова Зеландія, США, Гонконг і Данія. Другу п’ятірку склали Сполучене Королівство, Ірландія, Канада, Австралія та Норвегія.

Найвищі місця в рейтингу серед країн Східної Європи та Центральної Азії, до яких належить і Україна, посідають Грузія (15-те місце), Естонія (22-ге), Литва (28-ме), Латвія (29-те) і Азербайджан (33-тє).

І хоча наших найближчих сусідів поки що нема в першій десятці світових лідерів, саме дер­жави Східної Європи та Цент­ральної Азії п’ятий рік поспіль випереджають представників інших регіонів світу за активністю реформування умов підприємниць­кої діяльності. З червня 2007 року по червень 2008-го в 23 із 25 країн регіону було реалізовано 62 реформи (більш як чверть від загальносвітового показника).

Тут же розташовані і перші чотири світові лідери (причому всі — новачки) за кількістю реалізованих за минулий рік реформ у сфері нормативно-правового регулювання: Азербайджан (піднявся з 97-го на 33-тє місце в загальносвітовому рейтингу), Албанія (зі 135-го на 86-те), Киргизстан (із 99-го на 68-ме) і Білорусь (із 115-го на 85-те).

Азербайджан, який став світовим лідером у сфері скорочення регуляторного навантаження на бізнес, здійснив реформи в семи з десяти сфер регулювання, аналізованих у доповіді. Тут прискорилися процедури створення нових підприємств, забезпечення виконання договорів і реєстрації прав власності; скоротилися тягар податкового адміністрування та обмеження в сфері трудових відносин, а також підвищилися ступінь захисту прав інвесторів і використання кредитної інформації.

На особливу увагу, на наш погляд, заслуговує Білорусь, де за останній рік було розпочато реформи в шести з десяти досліджуваних у «Веденні бізнесу» регуляторних сфер. У наших північних сусідів спрощено порядок створення нових бізнесів: упроваджено єдину реєстраційну базу даних, встановлено строки реєстрації, вдвічі скорочено мінімальний розмір статутного капіталу нового підприємства. У країні діє система реєстрації прав власності за принципом «єдиного вікна», реалізується широка програма оптимізації адміністративних процедур, що встановлює жорсткі строки для органу реєстрації. У результаті строки реєстрації прав власності в Мінську скоротилися з 231 до 21 дня. На 140 днів швидше тепер вдасться оформити дозвіл на будівництво, що стало можливим завдяки запровадженню нових установлених законом строків попередніх погоджень і видачі дозволів.

Також у Білорусі знижено податкове навантаження за рахунок скасування так званого чорнобильського податку (ставка 3%) і податку для виплати допомог у зв’язку з безробіттям (1%). Допрацьовано спрощений порядок оподаткування малих підприємств.

Лідери рейтингу теж, до речі, не припиняють реформувати умови підприємницької діяльності. За минулий рік тут відзначилися п’ять із десяти провідних країн. Наприклад, у Сінгапурі вжито заходів для подальшої оптимізації процедур заснування нових підприємств через Інтернет. У Новій Зеландії торік тільки почала функціонувати єдина система електронної реєстрації нових підприємств. Однак також тут знижено ставку податку на прибуток, набув чинності новий закон про неплатоспроможність. У Гонконгу в межах більш широкомасштабної реформи системи ліцензування спрощено порядок отримання дозволів на будівництво. У Данії здійснено податкові реформи. У канадському місті Торонто для заснування компанії тепер потрібно виконати лише одну процедуру.

У багатьох країнах із високим рівнем доходу реформування механізмів нормативно-правового регулювання стало звичайною практикою. Тут діють програми, спрямовані на системне подолання бюрократичної тяганини, наприклад, «Стань зразковим працівником регламентуючого органу» у Гонконгу, «Сиплекс» у Португалії, «Найкращий працівник регламентуючого органу» у Великобританії, «Акталь» у Нідерландах.

Для визначення пріоритетних завдань уряди цих країн, як правило, консультуються з підприємцями з приводу актуальних напрямів реформування. І якщо 2003 року в Бельгії представники 2600 компаній вказали на серйозні труднощі при реєстрації нових підприємств (було потрібно виконати сім процедур, що забирало майже два місяці), то на сьогодні ситуація значно поліпшилася. Залишилися три процедури, для їх виконання потрібно чотири дні. За два роки кількість нових зареєстрованих підприємств збільшилася на 30%.

У Португалії 86 із 257 ініціатив, реалізованих у рамках програми «Сиплекс», були прийняті за результатами консультацій із підприємцями, а запроваджена система реєстрації підприємств «на місці» дала змогу підприємцям зекономити 230 тис. днів очікування на рік.

Незатребувані рецепти

А що ж Україна? Якщо судити з показників доповіді «Ведення бізнесу-2009», то нам дедалі складніше витримувати порівняння навіть із горезвісним Гондурасом. Якщо ця невеличка латиноамериканська країна у своєму рейтингу піднялася на одну сходинку (із 134-го місця на 133-тє), то Україна, навпаки, опустилася — із 144-го на 145-те. Серед наших сусідів по рейтингу такі екзотичні країни, як Мозамбік, Іран, Кабо-Верде, Мадагаскар, Суринам, Судан, Буркіна-Фасо, Сенегал.

«В Україні здійснюються реформи, але не тими темпами, що могли б дозволити країні просунутися вперед порівняно з іншими економіками, з якими Україна конкурує за інвестиції та ринки, — заявив, коментуючи результати дослідження, директор СБ по Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер на прес-конференції в Києві в середу. — Регуляторні перешкоди залишаються дуже значними, і вони тягнуть Україну вниз — із позицій серед перших 50%, де їй і треба б бути, до числа останніх 20%».

Задля справедливості слід сказати, що, на відміну від торішніх результатів, коли в Україні відзначалася повна відсутність будь-яких реформ, цього року автори доповіді їх нарахували аж чотири (щоправда, одна з них — зі знаком «мінус»).

Зокрема, як уже говорилося, нам зарахували створення нового приватного бюро кредитних історій. Поява якого вже начебто «полегшила процедуру отримання кредиту завдяки обміну кредитною інформацією між фінансовими установами» і дає їм можливість «більш достовірно оцінювати платоспроможність потенційних позичальників».

Доступність кредитів — це мало не єдина сфера, в якій Україна значно поліпшила свої позиції і виглядає конкурентоспроможною за світовими стандартами. Зробивши стрибок відразу на 33 сходинки вгору, вона тепер посідає 28-ме місце.

Ще один показник, якого можна не соромитися, це виконання контрактів. Хоча в цій сфері й не було відзначено жодних значущих поліпшень, і Україна опустилася на одну сходинку (із 48-ї на 49-ту), їй усе ж таки вдалося не випасти з числа 50 найкращих.

А от у сфері сплати податків ми досі посідаємо передостаннє, 180-те місце. Хоча в доповіді й зазначено, що податковий тягар на підприємництво знизився в Україні за рахунок скорочення деяких ставок відрахувань до фондів соціального забезпечення, а запровадження електронної системи подачі податкової документації дало змогу значно скоротити час сплати податків.

Коментуючи цей факт, керівник діяльності МФК в Україні Олена Волошина наголосила, що українським компаніям доводиться здійснювати майже 100 різних видів податкових платежів. Завдяки впровадженню електронної системи податкової звітності, загальна кількість годин, які бізнес витрачає на питання оподаткування, скоротилася відразу на 1237 годин на рік, що є дуже серйозним показником. Однак витрати залишаються на рівні понад 800 годин на рік, що серйозно тягне нас донизу.

Останнє із зазначених експертами поліпшень в Україні полягає в тому, що в результаті модернізації інфраструктури і служб портів на три дні скоротилися строки операцій із імпорту. Що, втім, не поліпшило наших позицій у сфері міжнародної торгівлі, де Україна опустилася відразу на 10 рядків — із 121-го на 131-й.

І, нарешті, про нововведення зі знаком «мінус»: у Києві зросли витрати і строки отримання дозволів на будівництво. Всі нові будівельні проекти в нашій столиці нині обкладають податком на інфраструктуру, а затримки в проходженні адміністративних процедур подовжили, за даними доповіді, загальний строк отримання дозволу на будівництво на 42 дні.

У результаті відповідний рейтинг погіршився відразу на чотири позиції, і позаду України з її 179-м місцем опинилися лише дві країни — Росія та Еритрея.

Олена Волошина з цього приводу зазначила, що витрати компаній на отримання дозволів (на будівництво середньостатистичного складського приміщення в столиці) зросли майже до 60 тис. дол. (а якщо бути точними, то до 57580 дол. — 1901% доходу на душу населення). Час, який витрачається на всілякі ліцензійні, узгоджувальні й інспекційні процедури, збільшився майже до 500 днів. За словами представника МФК, за такого стану справ Україні буде дуже складно підготувати інфраструктуру до проведення чемпіонату з футболу Євро-2012.

Чи можна щось зробити для поліпшення ситуації? На думку Мартіна Райзера, прогрес може і повинен бути досягнутий. Ми неодноразово чули від багатьох провідних українських політиків, що є великий інтерес до питань реформування. Проте необхідно перейти від декларацій про наміри до реальних практичних дій, заявив директор представництва Світового банку.

Представники групи Світового банку радять Україні передусім скоротити податки і спростити податкові процедури, а також режим видачі ліцензій і дозволів для ведення бізнесу. Крім цього, нашій країні рекомендують ухвалити закон про акціонерні товариства, щоб наблизити Україну до принципів ОЕСР у сфері корпоративного управління, і завершити реформу системи технічних норм для спрощення міжнародної торгівлі.

Холестерин під контролем

Якщо раптом у наших чиновників колись дійдуть руки до практичного використання результатів доповіді, то важливо розуміти, що є предметом дослідження, а що ні.

«Ведення бізнесу» — це не опитування місцевих підприємців про поточний стан бізнес-клімату, а аналіз, виконаний місцевими експертами з відповідних сфер, щодо того, яким є бізнес-середовище для гіпотетичної стандартної фірми», — наголосив Мартін Райзер. Розглядається зареєстроване в найбільшому місті країни і цілком легально функціонуюче товариство з обмеженою відповідальністю. Цей стандартний підхід застосовують для всіх досліджуваних країн із метою уніфікації об’єкта вивчення.

Окрім того, у дослідженні аналізують не всі значущі для компаній чи інвесторів аспекти умов діяльності. Наприклад, не розглядають таких чинників впливу на конкурентоспроможність, як рівень безпеки, макроекономічна стабільність, злочинність і корупція, кваліфікація робочої сили, міцність й ефективність інституцій, якість інфраструктури. Також окремо не досліджуються і норми, що стосуються регулювання іноземних інвестицій.

Також дослідження «Ведення бізнесу» охоплює не всі регламентуючі норми і не всі цілі регулювання. Як зазначають самі автори, їхнє дослідження — це своєрідний аналіз на рівень холестерину в артеріях системи регулювання діяльності місцевих підприємств. «Аналіз на холестерин не дає нам повного уявлення про стан здоров’я людини. Але він дає змогу визначити значення одного з важливих показників. І попереджає нас про необхідність щось змінити в способі життя таким чином, щоб поліпшити не лише показник холестерину, а й стан здоров’я загалом», — наголошується в огляді.

Щоб дізнатися, якою мірою результати дослідження «Ведення бізнесу» співвідносяться з ширшими умовами підприємницької діяльності і рівнем конкурентоспроможності, автори доповіді пропонують порівняти отримані дані з іншими авторитетними економічними контрольними показниками. Найбільш схожим за предметом дослідження є набір показників регулювання ринків за видами продукції, що їх публікує Організація економічного співробітництва та розвитку. Коефіцієнт кореляції становить 0,80.

Рейтинг світової конкурентоспроможності, який публікує Всесвітній економічний форум, і індекс конкурентоспроможності країн світу за версією Інституту управління процесами розвитку є ширшими за охопленням показників, але й вони в цілому теж корелюють із показниками дослідження «Ведення бізнесу» (коефіцієнти кореляції — відповідно 0,80 і 0,76).

Ці співвідношення вказують на те, що в умовах світу і макроекономічної стабільності найважливішим чинником економічної конкурентоспроможності є умови регулювання підприємницької діяльності.

Малі та середні підприємства — головні чинники, які підвищують рівень конкуренції, темпи економічного зростання і створення робочих місць, особливо в країнах, що розвиваються. Однак у тих же країнах, що розвиваються, до 80% господарської діяльності здійснюється в неформальному секторі економіки.

«Там, де система регулювання має обтяжливий характер, а конкуренція обмежена, успіх підприємства, як правило, визначається наявністю «потрібних» зв’язків, а не реальними можливостями компаній.

Однак у тих країнах, де механізми регулювання діяльності наочні, раціональні і застосовуються без надмірностей, енергійним підприємцям, незалежно від наявності чи відсутності зв’язків, легше діяти в межах системи верховенства закону, користуючись передбаченими законодавством можливостями і засобами захисту», — роблять висновок автори дослідження.

«ДТ» зв’язалося у Вашингтоні з одним із провідних авторів доповіді «Ведення бізнесу» Світланою Багаудіновою і попросило прокоментувати її результати.

— Як ви оцінили б позиції України в рейтингу «Ведення бізнесу-2009»? Чим, на ваш погляд, зумовлене хоч і незначне, але все ж ослаблення позицій нашої країни?

— Насамперед зауважу, що цього року ми додали в нашу вибірку три країни — це Бахрейн, Катар і Багами. Всі вони посіли позиції вище від України. У зв’язку з цим, а також зробленим коригуванням даних було переглянуто у бік зниження і ваш початковий торішній рейтинг (із 139-го на 144-й). Тож зі зниження рейтингу на один пункт не можна робити висновок, що ситуація в Україні погіршилася. Просто навіть ті країни, які були поряд із нею в рейтингу, здійснюють реформи швидшими темпами і ширшим фронтом.

Якщо порівнювати позиції України з іншими країнами колишнього Радянського Союзу, то доводиться констатувати, що вона посідає не вельми сприятливе місце. Бо якщо Грузія, наприклад, перебуває на 15-й позиції, країни Балтії входять у третій десяток, а Азербайджан опинився на 33-му місці, піднявшись цього року відразу на 64 сходинки, то Україна (145-те) знаходиться між Узбекистаном (138-ме) і Таджикистаном (159-те), потрапляючи в нижню частину нашої рейтингової таблиці.

— Одним із поліпшень, які були відзначені в Україні, є певне зниження податкового тягаря на підприємництво. Чому ж тоді рейтинг України у позиції «Оподаткування» не поліпшився?

— Було приємно відзначити запровадження в Україні електронної податкової звітності, завдяки якій вдалося дуже значно скоротити часові витрати на її ведення. Однак і після цього Україна залишилася серед десяти країн, котрі посідають найгірші місця за цим показником. Окрім того, в Україні залишається однією з найвищих у світі кількість податкових платежів — 99. Більше тільки в трьох країнах: Узбекистані — 106, Білорусі — 112 та Румунії — 113.

Цей показник дуже далекий від досягнень лідерів у цій сфері (серед яких і такі країни, як Швеція, Гонконг, Норвегія, Сінгапур, Латвія). Там ідуть шляхом максимальної консолідації податкових платежів (від одного до семи), а податкова звітність подається лише один раз на рік.

У країнах, які реформують останнім часом свої податкові системи (до них належать Грузія з Азербайджаном), спостерігається цікава тенденція. Знижуючи податковий тягар, вони йдуть не тільки шляхом зниження податкових ставок, а й шляхом максимального спрощення форм звітності в податковій декларації, а також максимальної консолідації1234 всіляких дрібних податків у єдині платежі.

— На відміну від минулого року, в Україні все ж реалізовано кілька реформ. Як ви оцінили б їх значущість і системність?

— Насамперед хотілося б відзначити реформу в сфері створення кредитних бюро. Побудова системи обміну кредитною інформацією в Україні — дуже значущий системний крок, оскільки традиційно для малих і середніх підприємців без особливих зв’язків у банківській сфері доступ до кредитних ресурсів ускладнений або вони обходяться занадто дорого. А тепер щойно добропорядному підприємцю вдасться сформувати позитивну кредитну історію, банківська сфера стане до такого позичальника значно лояльнішою.

Результати наших досліджень у рамках проекту «Ведення бізнесу» показують, що після заснування інституції кредитних бюро не лише дуже істотно зростають обсяги виданих підприємцям кредитів, а й поліпшується їхнє повернення.

Також ми відзначили реформу в сфері модернізації інфраструктури портових служб в Україні, яка дала змогу скоротити час експорту та імпорту товарів. Але при цьому ми наголосили на ускладненні і подорожчанні операцій з отримання будівельних дозволів.

— Наскільки важливою, на ваш погляд, є комплексність у здійсненні регуляторних реформ?

— За час існування нашого проекту ми помітили, що реформи, які впливають на рейтинг «Ведення бізнесу», як правило, є частиною ширшої програми економічних і регуляторних перетворень. Це те, що ми спостерігали, наприклад, у Єгипті, Колумбії, Грузії — країнах, які реформувалися послідовно, рік у рік.

Якщо ми подивимося на досвід України, то не можна сказати, що останні шість років тут системно здійснювалися реформи.

Насамперед відсутність системності пов’язана з відсутністю у вашій країні політичної стабільності. Ми звернули увагу, що 85% структурних реформ, які довелося вивчати, здійснювалися в перші 15 місяців роботи нового уряду. А якщо ми подивимося на історію України за останні роки, то я не впевнена, що у вас хоча б один уряд протримався так довго.

— Чи можете ви навести позитивні приклади в цьому контексті?

— У контексті системності реформування можна зазначити, наприклад, останній досвід Білорусі. Реформи, котрі аналізувалися нами, лягають у загальну канву завдання поліпшення ділового клімату в цій країні, котре неодноразово озвучувалося на рівні Кабінету міністрів країни. Уряд поставив перед собою масштабну мету — диверсифікації економіки, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, виходу на зовнішні ринки. Всі ці реформи досить системні і послідовні.

На прикладі Грузії, котра була одним із провідних реформаторів протягом п’яти років, можна зазначити дуже широке охоплення реформами різних сфер, починаючи від боротьби з корупцією, поліпшення і спрощення податкової системи, а також регуляторної системи країни. Новий провідний реформатор — Азербайджан. Ситуація подібна: реформи здійснюють не для того, щоб підвищити своє місце в рейтингу, а з метою поліпшення інвестиційного середовища і ділової привабливості країни.

Наприклад, реформа, що відбулася цього року в Азербайджані з метою підвищення ступеня захисту прав і інтересів інвесторів, стала результатом дво-трирічної спільної роботи Міжнародної фінансової корпорації та уряду країни. Було ухвалено цілий пакет документів, спрямованих на поліпшення корпоративного управління. Тільки маленька частина цих заходів стосувалася нашої компетенції, але й це дало можливість Баку значно поліпшити свої позиції не лише в рейтингу «Ведення бізнесу», а й у привабливості для інвестицій. І в цьому контексті комплексність підходів у здійсненні реформ зазвичай дуже важлива й необхідна.

— Як ви вважаєте, наскільки досвід інших країн придатний для використання в Україні?

— Ви говорите про дуже важливий аспект. Нині вже накопичено величезний досвід здійснення реформ різними країнами в регуляторному середовищі, у тому числі це стосується реформ, які зачіпають наші індикатори. І весь цей досвід доступний у регіоні, до якого входить Україна, — Східної Європи та Центральної Азії.

І уряд Азербайджану, наприклад, перш ніж починати свої реформи, вивчав досвід Латвії та Грузії, здійснював ознайомчі поїздки з метою вивчення їх аспектів на місці. Зокрема, щоб побачити, яким чином було організовано систему «єдиного вікна» для реєстрації підприємств.

А в Білорусі перед структуруванням схеми зниження адміністративних бар’єрів вивчався досвід Нідерландів. Тому якщо український уряд справді поставить перед собою мету істотно поліпшити регуляторне середовище для бізнесу, то безпосередньо у вашому регіоні є чудові можливості для обміну досвідом.