МВФ: нова місія і старі питання

Чи отримає Україна кредити від МВФ? Нині це одна з найбільших інтриг не тільки для фінансового ринку, а й для усієї країни. Із стратегічної точки зору відповідь на це запитання має для держави, можливо, не менше значення, аніж те, куди рухатиметься Україна - в Митний союз чи ЄС. Або, скажімо, як розвиватиметься справа Щербаня… Хоча ці речі не просто порівнянні за значенням, а й взаємопов'язані. Ненадання фондом позик Києву значно збільшує шанси того, що Україна піде на автократичний схід - подалі від європейських стандартів і цінностей. Якими ж при цьому можуть бути "маневри" гривні?

Як відомо, у вівторок, 29 січня, до Києва має прибути місія МВФ на чолі з Крістофером Джарвісом для початку переговорів щодо нової угоди stand by. Працюватиме місія до 12 лютого.

Як зазначав перший віце-прем'єр Сергій Арбузов, Україна розраховує отримати від МВФ 15 млрд дол. У рамках попереднього договору, що діяв до 27 грудня 2012 р., із загальної обумовленої суми у 15,5 млрд дол. Київ отримав лише два транші всього на 3,4 млрд дол.

Упродовж минулого року Україна повернула фонду 2,43 млрд SDR (3,74 млрд дол. за поточним курсом). Цього року платежі мають становити ще більше - 3,66 млрд SDR (близько 5,63 млрд дол.). Оптимальний для нашої держави варіант - рефінансувати ці виплати за рахунок нових позик МВФ.

Торік деякі представники влади повторювали, як мантру, твердження, що відновлення співпраці з фондом - річ для України, звичайно, корисна, але не критична і навіть необов'язкова. Подібні месиджі лунають і зараз, хоч і з меншою бравадою. Як наголошував, зокрема, М.Азаров, 9 млрд дол. зовнішніх боргів, які цьогоріч має погасити суверен, "вже давно заплановані в бюджеті і розписані". Можемо, мовляв, обійтися і без МВФ. Воно, можливо, й так, от тільки питання: чи справді бюджетні прогнози та вирахувані на їх підставі плани відповідатимуть дійсності?

Безумовно, сьогодні українській економіці та держфінансам у певному сенсі легше, ніж було в 2008–2009 рр. Очевидних передумов (як зовнішніх, так і внутрішніх), наприклад, для 15-відсоткового падіння ВВП і 60-відсоткового ослаблення гривні не видно. Більшість фахівців схиляються до сценарію, що за підсумками 2013 р. ВВП України буде хоч і в незначному, але "плюсі" (Світовий банк - 2,2%, ЄБРР - 1%, S&P - 2,5%). Як вважається, досить помірне ослаблення гривні (відсотків на 10%) має, з одного боку, забезпечити підтримку експортерів і зміцнити їх позиції (на тлі девальвації валют країн - ключових зовнішньоекономічних партнерів-конкурентів), а з іншого - не дестабілізувати фінансового сектора.

Однак це зовсім не означає, що Україна може собі дозволити спочивати на лаврах. Якщо знову ж таки розглядати ситуацію через призму першої хвилі кризи, то можна нагадати, що на 1 жовтня 2008 р. обсяг золотовалютних резервів становив 37,5 млрд дол., а на 1 січня 2013-го - вже 24,55 млрд дол. Традиційно вважається, що зниження резервів нижче 3-місячного обсягу імпорту небажане.

Водночас, за словами начальника відділу аналізу та досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитра Сологуба, такий критерій є доволі притягнутим за вуха. Більше значення має показник достатності ЗВР, що розраховується як їх співвідношення до короткострокового зовнішнього боргу. Цей параметр для України становить 40% за оптимального значення 100%. Хоча тут слід також враховувати, що значна частина зовнішнього боргу, зокрема, корпоративного сектора - це зобов'язання перед пов'язаними структурами. Тому надмірно драматизувати не треба.

Діалог України з МВФ передбачається дуже нелегкий. Маючи досвід невиконання українськими партнерами своїх зобов'язань (передусім урядом - як за чинної влади, так і "папєрєдніків"), фонд навряд чи купиться на підхід "гроші - ввечері, зранку - стільці". "МВФ уже навчився розрізняти обіцянки, плани, закони та їх виконання", - констатує керуючий інвестиційними та пенсійними фондами "КІНТО" Микола Мягкий.

"Наша песня хороша, начинай сначала"

Більшість експертів схиляються до того, що в нову програму співпраці України та МВФ перекочують ті зобов'язання, яких Україна раніше не виконала. Йдеться про підняття "газових" тарифів, консолідацію бюджету, підвищення гнучкості гривні.

Підвищення тарифів на газ і тепло. У проекті бюджету-2013 Кабмін пропонував спрямувати на компенсацію "Нафтогазу" різницю в цінах імпортного газу та його реалізації підприємствам теплоенергетики в розмірі 21,5 млрд грн. Уже 9 січня уряд прийняв рішення про збільшення статутного капіталу НАКу на 8 млрд грн за рахунок ОВДП. Ще 13,5 млрд грн потрібно знайти за рахунок погашення заборгованості за енергоресурс промисловими споживачами, доходами від інвестиційних проектів і виплатою дивідендів "Укрнафти" за 2006–2009 рр.

Тут знадобиться невелика ретроспектива. У 2011 р. уряд не став збільшувати на 30% тарифи для населення (як товарний ресурс) і на 58% - для теплокомуненерго (із повним перенесенням цього зростання на опалювальні тарифи для кінцевого споживача - населення), що фактично стало ключовою причиною "замороження" співпраці МВФ з Києвом. При цьому у жовтні минулого року в інтерв'ю DT.UA міністр фінансів Ю.Колобов зазначав, що "тарифне" питання у відносинах із фондом ніби вже не стоїть так принципово і жорстко, як раніше.

Також торік, у жовтні, МВФ оприлюднив звіт "Газова цінова політика України: наслідки підвищення тарифів", в якому вказувалося, що підвищення тарифів на газ і тепло на 20% вивільнить 0,2% ВВП для адресної допомоги нужденним громадянам за рахунок скасування необґрунтованого субсидування багатих домогосподарств. Ще фонд звертав увагу, що через різницю в тарифах в Україні у промислових цілях незаконно використовується газ, який оплачується за тарифами для населення. Підвищення ж тарифів мало б демотивувати махінаторів…

У січні вже поточного року глава уряду М.Азаров принаймні двічі публічно заявляв про ймовірне запровадження в Україні диференційованої системи тарифів, що передбачає їх підвищення для заможних верств населення. "Ми готові для тих, хто має європейську зарплату і доходи, встановити тарифи такі, які відповідають собівартості цих товарів… Соціально справедлива система, спростовувати яку просто нонсенс", - зауважував прем'єр.

За прогнозами голови ради директорів групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Валерії Гонтарєвої, МВФ погодиться на поетапне підвищення тарифів на газ, "починаючи з 20%". "Якщо уряд покаже, що він має дефіцит "Нафтогазу" на цей рік, але зможе зробити його бездефіцитним наступного року, в такому разі, навіть попри доволі великий дефіцит, його буде схвалено МВФ", - додає старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

Консолідація бюджету.Офіційний розмір дефіциту держбюджету-2013 - 3,2% ВВП (50,4 млрд грн). За підрахунками ж Д.Сологуба, сукупний обсяг дефіциту держфінансів (з урахуванням підтримки не тільки "Нафтогазу", а й Пенсійного фонду, Аграрного фонду і т.ін.) може сягнути не зовсім комфортної для МВФ позначки близько 5%. Чи буде готовий фонд заплющити на це очі? "Навряд МВФ погодиться на таку велику цифру, місія фонду може вимагати скорочення дефіциту до 2,5–3% ВВП", - вважає Д.Сологуб. "МВФ може прийняти дефіцит 5%, якщо уряд покаже, що він одночасно працюватиме над скороченням цього дефіциту в наступні роки", - констатує натомість О.Жолудь.

Теоретично додати оптимізму Україні могло б недавнє виділення фондом кредиту на 4,3 млрд дол. для Греції, попри те, що видаткова частина бюджету цієї країни перевищує дохідну на суму, еквівалентну 5,2% ВВП. В Ірландії ж, наприклад, якій МВФ теж продовжує надавати підтримку, цей показник планується ще більшим - 7,6%. Правда, в прес-релізі МВФ щодо надання чергової порції позик Греції наголошувалося, що рішення прийнято як виняток.

"Порівнювати ситуацію в Україні з проблемними країнами ЄС не зовсім коректно, - коментує Д.Сологуб. - По-перше, в таких країнах, як Ірландія або Греція, початковий рівень дефіциту держбюджету був надзвичайно високим, тому зниження в останні роки - це вже чималий прогрес. Тоді як в Україні фактичний дефіцит бюджету перевищуватиме рівень у 5% ВВП уже четвертий рік поспіль (якщо очікувати цей показник у 5% у 2013 р.). По-друге, основний тягар на бюджети таких країн, як Португалія, Греція та Ірландія, - це виплати за зовнішніми боргами, а первинний дефіцит бюджету (без урахування виплат за боргами) мінімальний, або взагалі спостерігається профіцит", - резюмує представник "Райффайзен Банку Аваль".

Водночас головний економіст Dragon Capital Олена Білан наводить дещо інші "дефіцитні" оцінки для України. За підрахунками експерта, закон про держбюджет на 2013 р. передбачає скорочення дефіциту сектора держуправління до 3,3% ВВП порівняно з 3,7–4% ВВП, що очікується за підсумками 2012 р. Фахівець висловлює думку, що уряд таки доклав "видимих зусиль" щодо стримування зростання видатків, скоротивши капітальні витрати, передбачивши зниження витрат на продовольчі товари та комунальні послуги. "Також деякі види соціальних виплат було поставлено в залежність від наявності фінансування", - додає експерт.

Щоправда, за словами економіста, залишається відкритим питання, чи буде достатнім заплановане скорочення дефіциту з точки зору МВФ, враховуючи в тому числі закладений у законі про бюджет ліміт держгарантій на 50 млрд грн, або 3,2% ВВП, у той час, як МВФ раніше вимагав обмежити цю суму 15 млрд грн. "(Занепокоєння викликає і) вимога окремого закону, згідно з яким для відшкодування ПДВ уряд може використовувати казначейські векселі", - зауважує експерт.

У свою чергу керівник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій звертає увагу ще й на зростання дефіциту Пенсійного фонду навіть після пенсійної реформи, що, на думку експерта, неодмінно викличе в МВФ запитання до України. "Пенсійний дефіцит - це результат передвиборного популізму, тому тут важко очікувати поблажливого ставлення з боку МВФ", - вважає аналітик. Натомість керівник аналітичного департаменту ІФК "Арт Капітал" Ігор Путілін не виключає сценарію, за якого в разі відновлення співпраці з МВФ частина позик фонду буде спрямована не тільки до резервів НБУ, а й до бюджету (як це вже було не тільки за уряду і Азарова, і Тимошенко)…

Однак наскільки серйозні питання виникнуть у місіонерів МВФ із приводу реалістичності планів надходжень української держскарбниці? "У 2012 р. доходи бюджету зросли на 10%, а на 2013-й планується приріст усього на 4,9%. Навіть у разі збереження помірного економічного зростання та помірної інфляції цей план виглядає реалістичним", - констатує О.Паращій. Хоча М.Мягкий у цьому контексті закликає все-таки не недооцінювати ризиків плану доходів бюджету. "Хоча прогноз і так досить стриманий, економічний спад може виявитися глибшим і вдарити по доходах", - резюмує фінансист.

Нагадаємо, що, за даними Держстату, в грудні 2012 р. промислове виробництво скоротилося на 7,6% порівнянні з груднем-2011 і на 3,9% - відносно листопада-2012. У цілому за 2012 р. порівняно з 2011-м воно скоротилося на 1,8%. Поки що Держстат не оприлюднив, якою загалом була динаміка економіки України торік. За оцінками ж Світового банку, ВВП зріс на 1%, в ЄБРР вважають, що цей показник дорівнював нулю.

У держкошторисі-2013 закладено прогноз зростання економіки на рівні 3,4%, який нині виглядає як занадто оптимістичний. Чи не означає це, що дохідна частина бюджету сумнівна з точки зору виконання? Судячи з усього, розробники документа підстрахувалися, запланувавши обсяг доходів (361,5 млрд грн, тобто лише на 4,48% більше, ніж за підсумками 2012-го), якого можна буде досягнути і за нульового приросту реального ВВП - завдяки інфляції (її прогноз - 4,8%).

Керівник аналітичного підрозділу групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Олександр Вальчишен констатує, що посилення контролю за видатками бюджету може навіть більшою мірою сприяти відновленню співпраці України з МВФ, аніж, скажімо, вжиття заходів із пошуку додаткових джерел наповнення держскарбниці, які анонсувалися в уряді.

Підвищення гнучкості гривні. Це теж одна з уже "сивобородих" вимог МВФ. З формальної точки зору НБУ її наче й виконував, дозволяючи ринковому курсу відхилятися від офіційного, але переважно не більш як на 2% (що вписувалося, до речі, в попередні домовленості з фондом).

Однак чимало учасників ринку (якщо не більшість) трактували і трактують таку поведінку центробанку мало не як орієнтацію на мертву прив'язку гривні до долара. У цьому контексті зазвичай вказується на політичні мотиви такої поведінки, які були особливо актуальними перед парламентськими виборами. Це, в свою чергу, зумовило проведення торік доволі жорсткої монетарної політики НБУ, яка з точки зору критиків була спрямована на "усушку" банківської системи від гривневої ліквідності - для запобігання волатильності на валютному ринку. Побічним наслідком цього, мовляв, стало гальмування кредитування.

Подібні зауваження впродовж фактично всього минулого року (а особливо другої його половини) представники НБУ парирували твердженням, що фундаментальних причин для ослаблення гривні не було - попри "дірку" в торговельному балансі, приплив валюти в країну перевищував відплив. І якби не ажіотажний попит населення на валюту, платіжний баланс був би профіцитним

У листопаді 2012 р. тоді голова ради НБУ, нині міністр економічного розвитку і торгівлі І.Прасолов вказував на те, що курс гривні в Україні гнучкий. А робити його плаваючим (у сенсі відпускати в цілком "вільне плавання") центробанк не збирається.

"Плаваючий курс присутній там, де є розвинена економіка, де великі обсяги ринку. Ми не можемо здійснювати політику плаваючого курсу. Деякі країни, що розвиваються, наприклад, Південної Америки, спробували це зробити, і в їх економіці настав хаос. Тому вони швидко від цього відмовилися", - констатував високопосадовець.

Хай там як, однак у листопаді-2012 МВФ оприлюднив звіт, у якому висловлювалася думка, що обмінний курс гривні до долара США переоцінений. Зниження ж курсу національної валюти на 13% дало б змогу Україні досягти бездефіцитного платіжного балансу.

На доцільність певного ослаблення гривні вказують й інші експерти, не тільки вітчизняні, а й іноземні. Щоправда, тут ключове слово "певного", у значенні - "незначного".

"Деяка девальвація піде на користь реальній економіці, але занадто велика девальвація завадить фінансовій системі і зумовить ще більше зростання витрат на обслуговування зовнішнього боргу країни", - зауважив у коментарях DT.UA, зокрема, спеціаліст відділу суверенних і міжнародних державних фінансів Fitch Ratings Чарльз Севіль.

"Насильно мил не будешь"

Зрозуміло, що можливість отримання кредитів від МВФ залежить не лише від гнучкості української сторони на переговорах, а й від "договороспроможності" самого фонду, його готовності йти на компроміс, дослухатися до адекватних пояснень, враховувати українську специфіку тощо.

Як показує практика, "кредитор кредиторів" дуже поступово, але посилює гнучкість своєї політики. Досить згадати нещодавню доповідь ради директорів МВФ, де зазначено, що, скажімо, повна лібералізація фінансових потоків не може вважатися безперечною постійною метою для всіх економік. А ще на початку минулого року голова МВФ К.Лагард зауважувала, що фонд не закликає до поголовного проведення програм податково-бюджетної консолідації: "Для деяких країн це необхідно, але багато хто може обійтися без заходів жорсткої економії, шукаючи інші шляхи боротьби з борговою кризою".

Чи увійде Україна до числа згаданих "деяких" країн, залежить у тому числі від політичних чинників. Попри всю офіційну риторику. Протилежні твердження спростовуються уже неодноразово процитованими словами (сказаними торік) заступника держсекретаря США Філіпа Гордона: "Навіть якщо демократія не є формальним критерієм для МВФ, я думаю, справедливо буде сказати, що міжнародне співтовариство буде менш схильним підтримувати країну, яка не дотримується демократичних принципів".

З іншого боку, у МВФ та на Заході в цілому добре розуміють і те, що відмовити Україні в фінансуванні - означає штовхнути офіційний Київ в обійми Кремля з усіма відповідними наслідками для демократичних цінностей. Наскільки це неприйнятна річ (передусім для основних акціонерів МВФ - США та ЄС), стане зрозуміло невдовзі. Спрогнозувати конкретніше, коли саме, - поки що важко. Наприклад, аналітики агентства Standard&Poor's зауважували, що переговори України та МВФ можуть затягнутися на кілька місяців… Що ж, там, на Заході, це видніше.