Монополія контролю

Парламент вирішив урешті-решт заслухати звіт голови Антимонопольного комітету України (АМКУ). Чи не вперше в історії.

Але якщо депутати залишаться незадоволені звітом пана Терентьєва, звільнити вони його не зможуть через давню правову колізію. За бажання її можна усунути - відповідний законопроєкт лежить у парламенті з вересня. Щоправда, його краще ухвалити до заслуховування звіту, а часу лишилося небагато.

У вересні поточного року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт "Про внесення змін до Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо кадрових питань діяльності Антимонопольного комітету України (№2151 від 17 вересня 2019 р. ). У ньому запропоновано шляхи вирішення давно назрілих кадрових питань щодо керівних осіб АМКУ, які нині призводять до значних проблем у його діяльності. Вирішення цих питань може забезпечити призначення на керівні посади в систему органів комітету висококваліфікованих фахівців і створення умов їх незалежності від зовнішнього тиску при прийнятті надзвичайно складних і важливих колегіальних рішень, які загрожують порушнику суттєвими санкціями.

На сьогодні законодавче врегулювання цих питань є надзвичайно актуальним, оскільки існує колізія вимог закону про АМКУ та Конституції України. Так, згідно зі ст. 85 Конституції призначення голови АМКУ та звільнення його з посади належить до повноважень Верховної Ради. Водночас законом про АМКУ передбачено, що його голова призначає на посаду та звільняє з неї президент України.

Конституційний суд неодноразово звертав увагу на цю колізію. Однак проблеми, на яких він наголошує, тривалий час не вирішуються. Причини очевидні - попередні президенти вважали за необхідне вирішувати такі кадрові питання саме своїми рішеннями, хоча чинна Конституція їм цього не дозволяє.

Ще більша невизначеність існує і в питаннях призначення та звільнення членів комітету - державних уповноважених АМКУ і голів його обласних територіальних відділень. Державні уповноважені при прийнятті колегіальних рішень мають рівні права з головою АМК, тому очевидно, що вони мають бути захищені у кадрових питаннях так само, як і голова комітету. Важливою є і роль голів обласних територіальних відділень, які приймають непрості рішення з досить важливих питань регіонального рівня. Однак ретельний аналіз законодавчої бази свідчить, що згідно з чинною редакцією Конституції ні у Верховної Ради, ні у президента, ні у Кабінету міністрів насправді немає повноважень призначати і звільняти державних уповноважених АМКУ та голів тервідділень.

Законопроєктом №2151 запропоновано шляхи розв'язання всіх цих проблемних питань, однак його тривалий час не вносять до порядку денного Верховної Ради, хоча нагальність його розгляду надзвичайна. В умовах існування вищеописаної колізії нова влада терміново здійснює повне оновлення керівного складу АМКУ. Більшість членів комітету, призначених 2014-го на сім років, з порушенням законодавства і без визначення причин, достроково вже звільнені. І передусім втратили посади найактивніші державні уповноважені. Нині вирішується питання про долю голови АМКУ.

Нещодавно Верховна Рада розглянула проєкт постанови "Про заслуховування звіту голови Антимонопольного комітету України", ініціаторами якої є голова комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг А.Герус і голова комітету з питань економічного розвитку Д.Наталуха. Вони обґрунтували необхідність заслухати цей звіт важливістю проведення демонополізації та створення справжньої конкуренції в українській економіці. Було наголошено, що у нас немає рівних умов для чесної конкуренції між бізнесменами, однак АМКУ не завжди виконує свої відповідні повноваження, а іноді навіть виступає захисником монополій.

Враховуючи безліч проблем у сфері захисту конкуренції, які вже допекли і бізнесу, і пересічним громадянам, такий звіт є надзвичайно актуальним. А судячи із ситуації в залі 1 листопада 2019-го під час пленарного засідання ВРУ при обговоренні проєкту цієї постанови, заслуховування самого звіту очевидно буде дуже гострим, бо депутати наввипередки стали описувати проблеми монополізації, які зустрічаються у нас на кожному кроці.

Згадали і авіаперевезення, в яких панує компанія-монополіст, тому ціни на авіаквитки в Україні часом вищі, ніж у Європі, і монопольний ринок мінеральних добрив, на якому продукція дорожча, ніж будь-де у світі, і сферу зв'язку, і ринок електроенергії, і торгівлю нафтопродуктами.

Депутати з нетерпінням чекають на фахове, незаангажоване обговорення того, чи дійсно голова АМКУ займається антимонопольним регулюванням, або ж він обслуговує інтереси монополістів. Голосування за постанову про необхідність заслухати звіт голови АМКУ 14 листопада було майже одностайним. Проти не було жодного голосу, лише п'ять народних обранців утрималися.

Хочу наголосити, що відповідно до закону про АМКУ голова комітету має звітувати перед ВРУ не рідше одного разу на рік. Однак жодного разу на пленарних засіданнях такий звіт не розглядався. Вважаю рішення щодо заслуховування такого звіту позитивною ознакою нової влади. Може, нарешті, з'явиться політична воля навести порядок у питаннях здійснення конкурентної політики.

Втім, навіть якщо в результаті заслуховування звіту таки буде прийнято рішення, що дії цієї посадової особи не відповідають вимогам суспільства, виникне проблема із звільненням. Для правового вирішення цього питання спочатку необхідно прийняти законопроєкт №2151. Інакше, як і у випадку з ротацією державних уповноважених, звільнення голови комітету та призначення нового керівника відбудеться у незаконний спосіб.

Насправді цей закон слід було ухвалити ще до недавнього швидкого призначення нових членів комітету, яке відбулося в порушення вимог закону та Конституції. Тепер важливо, аби хоча б нового голову комітету призначили відповідно до вимог законодавства, а не шляхом задоволення забаганок впливових у країні осіб, як це сталося з новопризначеними членами комітету. У результаті на високі посади у найважливіший для ринкової економіки державний орган лібертаріанці призначили випадкових людей, а не висококваліфікованих фахівців, які пройшли тривалу підготовку практикою роботи в АМКУ.

Між іншим, у зазначеному законопроєкті запропоновано встановити вимогу, що головою комітету, державним уповноваженим і головою територіального відділення може бути громадянин України, який має повну вищу освіту (юридичну або економічну), високі професійні та моральні якості, позитивний досвід роботи у системі органів АМК не менш як три роки, у тому числі на керівних посадах не менш як два роки, володіє державною мовою.

Ці нововведення можуть убезпечити від призначення на керівні посади претендентів, які не мають уявлення про те, чим реально їм доведеться займатися. На жаль, так відбувалося завжди, коли при зміні влади в країні в комітет призначалися некомпетентні керівники. Це обурювало ветеранів, які готували для них проєкти рішень і з трудом пояснювали їх тим начальникам, які мали за них голосувати.

Для монобільшості у ВРУ швидке прийняття зазначеного законопроєкту саме перед вирішенням питання звільнення і призначення нового голови комітету не є проблемою. Однак раптом виявилося, що урізані зміни до закону про АМКУ внесли ще до одного законопроєкту під №2260 від 11 жовтня 2019 р. У традиціях попередньої Верховної Ради, він має загадкову назву "Про внесення змін до деяких законів України". З такої назви складно зрозуміти, про що, власне, цей новий закон. Більш того, у цей законопроєкт-вінегрет втулили різноманітні різнорідні питання, розібратися в яких важко не тільки пересічному депутату, але й фахівцю в окремій сфері.

Дивним є і те, що головним комітетом, який має дати добро для його розгляду на пленарних засіданнях Ради, є комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, а не Комітет з питань економічного розвитку.

Саме через такі законодавчі документи, в які вкраплені важливі питання, що по суті не стосуються ні теми, ні їх назви, попередня влада приймала одіозні рішення, які відкривали можливість негативних діянь окремих ділків. Коли суспільство з часом розбиралося у наслідках таких законодавчих змін, то скасувати їх було доволі складно. А іноді і не виходило зовсім.

Так, наприкінці минулого року законом №2628-VIII від 23 листопада 2018 р. народні депутати прийняли величезний перелік змін до Податкового кодексу, у яких важко розібратися навіть фахівцю-податківцю. До цих змін чомусь включили норму про заборону Антимонопольному комітету торкатися діяльності, що пов'язана з використанням будь-чого, що є об'єктом прав інтелектуальної власності. Ця поправка зовсім не стосується суті цього кодексу.

Однак і донині у п. 51 його перехідних положень встановлено, що вимоги законів про АМКУ і про захист економічної конкуренції не застосовуються до об'єктів права інтелектуальної власності або здійснення діяльності, пов'язаної з їх використанням, а також до правовідносин, що виникають у процесі будь-якого використання об'єктів права інтелектуальної власності. Завдяки цьому підприємець, який не мав бажання спілкуватися з АМКУ, міг зареєструвати торгову марку, патент або будь-який інший об'єкт інтелектуальної власності, що давало йому можливість уникнути антимонопольного розслідування. Добре, що в Законі "Про захист економічної конкуренції" є норма-запобіжник, яка говорить про те, що особливості застосування цього закону встановлюються саме цим законом.

Утім, цей сумний досвід законотворчості мимоволі згадується і зараз, коли ймовірне затвердження законопроєкту №2260 може перешкодити прийняттю закону №2151. Це унеможливить забезпечення справжньої незалежності АМКУ, яку представники нової влади обіцяли у своїх передвиборних програмах і про яку кожен раз за нагоди згадують і зараз на багатьох відповідальних нарадах і форумах. Тому логічним видається спершу прийняти законопроєкт №2151 і лише після цього ухвалювати законопроєкт №2260, попередньо вилучивши з нього положення, які стосуються питань Антимонопольного комітету.