Невдовзі в Україну зайдуть 2,7 млрд дол. від Міжнародного валютного фонду. Наша країна, як і багато інших, отримає ці гроші від МВФ просто у подарунок, для стимулювання економіки, що постраждала від коронакризи. Радник президента України з економічних питань Олег Устенко повідомив, що «кошти можна використовувати на проєкти, пов'язані з розбудовою інфраструктури…». А значить, ми немовби повертаємось у 2020 рік, коли влада вгатила половину «ковідного» фонду в асфальтування доріг. На підставі вже зафіксованих правоохоронцями, експертами та журналістами даних ще раз нагадаю, які основні ризики несе «Велике будівництво» в українському виконанні та які інструменти здатні виправити ситуацію.

Неефективне витрачання обмежених державних ресурсів

Через дискримінаційні вимоги тендерної документації Укравтодору та його неправомірні дії з недопущення значної кількості компаній до великих тендерів на ринку фактично утворився картель. Обмежена кількість компаній, домовляючись між собою заздалегідь про розподіл підрядів, бере участь в аукціонах і не конкурує одна з одною. Як наслідок, ми переплачуємо за ремонт/будівництво кілометра дороги від 20 до 40%.

Через відсутність ефективного та неупередженого контролю за якістю ремонту/будівництва (проєктанти та технагляд часто є компаніями — сателітами картелістів) існує високий ризик того, що чимала частина доріг «зійде разом зі снігом».

До того ж близько 90% підрядів за минулий рік — це поточний середній ремонт, гарантійні строки в такому разі коливаються від одного до п’яти років. А це означає, що вкладені в ці дороги мільярди скоро можуть цілком законно перетворитися на гарбуз.

При цьому ніхто у владі навіть не замислювався над тим, щоб бюджетні кошти не «витікали» з країни на російський бітум, американську техніку та у турецькі чи китайські компанії, а підтримували українську економіку.

Крім того, інвестування значних грошей у дороги має відбуватися одночасно з розвитком залізничної та портової галузей, з одного боку, та посиленням контролю за перевантаженням на дорогах — з іншого. В Україні перше навіть не розпочато, друге — тільки на старті. Відповідно, новими дорогами їздитиме ще більше вантажівок, а отже, ті швидко руйнуватимуться.

Створення нової касти «бізнесменів», що зможуть впливати на державну політику на рівні олігархів

За рік одна лише компанія «Автомагістраль-Південь» Олександра Бойка отримала підрядів із бюджету на більш як 30 млрд грн. Журналісти програми «Схеми» зафіксували її керівника в одному ресторані з головою бюджетного комітету депутатом партії «Слуга народу» Юрієм Арістовим. Ця ж компанія, за повідомленням самого Укравтодору, профінансувала подарунок президента Зеленського багатодітній родині у вигляді будинку. Окремі члени картелю мають зв’язки з мером Одеси Геннадієм Трухановим, ще одна компанія — з олігархом Коломойським. Інша — з експомічником нардепа від Партії регіонів Шкілем. Тобто, якщо вірити словам секретаря РНБО Олексія Данілова, що олігархи — це п’ята колона в Україні, то «Велике будівництво» свідомо поповнює п’яту колонну новими обличчями та фінансує її з державного бюджету.

За цей час, поки інші дорожні компанії банкрутують або виживають, картелісти розвиваються. Для решти ринку є два виходи: або іти на субпідряд до картелістів, або закривати бізнес. Щодо субпідрядів, то картелісти, відчуваючи свій вплив, зменшують із кожним разом маржу субпідрядників до межі збитків. Щодо закриття бізнесу, то це також виклик, бо купувати дорожнє обладнання, машини та заводи, крім картелістів, ніхто сьогодні не буде. Вони також це розуміють і демпінгують. Як наслідок, картель перетворюється на монополію, забезпечуючи собі вплив і владу на ринку на тривалий час і незабаром зможе диктувати свої умови державі.

Збільшення обсягів корупційних грошей в економіці

Коли великі суми бюджетних грошей починають інвестувати в якусь галузь, там неодмінно виникають корупція та зловживання. Без винятків. Приклад великого будівництва США за часів Рузвельта тому підтвердження. Але правова країна швидко на це реагує вироками, унаслідок чого потенційні корупціонери та порушники утримуються від подальших зловживань. В Україні все пішло в зворотний бік. Держава замість того, щоб здійснити кілька показових розслідувань, навпаки, розкрила над корупціонерами броньовану парасольку. Наприклад, прокурори в Україні так досі і не спромоглися висунути підозру представникам компанії «Онур», що мають давні стосунки з Володимиром Зеленським. Хоча польські правоохоронці в межах тієї самої кримінальної справи щодо ексголови Укравтодору Новака це вже зробили.

Отже, забрендувавши «Велике будівництво» прізвищем Зеленського та підсівши на легкі гроші, Банкова дала сигнал усім правоохоронцям, що ця галузь є недоторканною. Тому розслідування або не проводяться, або імітуються.

Корупційні практики Укравтодору метастазами розходяться по інших галузях. Десь чиновники беруть на озброєння вже легалізовані лайфхаки з проведення недоброчесних тендерів, десь просто вирішують брати, бо з Банкової показують приклад, що це можна робити безкарно. Правоохоронці ж учергове отримали сигнал згори, що нічого не змінилося, а значить, розслідувати будь-яку санкціоновану корупцію знову необов’язково.

Інструменти для ефективної боротьби з корупцією «Великого будівництва»:

• Вироки для корупціонерів.

Тут показовим є приклад великого будівництва у США в минулому сторіччі, який часто згадують наші керманичі. Коли через кілька місяців після початку великого будівництва американські журналісти почали публікувати матеріали про значні розкрадання державних коштів, Рузвельт постав перед вибором: або зупинити будівництво (залишитися без доріг), або піти шляхом «крадуть, але ж щось роблять» (витратити суттєво більше грошей платників податків, корумпувати владну вертикаль, накачати грошима дорожню мафію та залишитися з поганими дорогами), або оперативно провести розслідування та покарати винних. Він обрав третє.

Оперативно було створено «летючі групи» із представників ФБР, прокурорів, шерифів, конкурентного відомства, фінансового контролю. За чотири роки більш як 40 осіб отримали реальні строки ув’язнення, в дохід бюджету було відшкодовано мільярди доларів. Перші арешти почалися через кілька тижнів після створення таких груп.

Як бачимо, стратегія Рузвельта перевірена часом та спрацювала. Нам варто зробити те ж саме.

• Розслідування Антимонопольним комітетом України змов, покарання картелістів, примушення Укравтодору виключити дискримінаційні «заточки» з тендерної документації та припинити практику неправомірної дискваліфікації некартелістів. Як наслідок — відновлення конкуренції на ринку за рахунок таких дій.

Конкуренція — ефективне щеплення від корупції. Адже саме за рахунок конкуренції зменшується маржинальність, отже, залишається менше грошей і можливостей для хабарників.

Це щеплення може зробити лише АМКУ. Але він також не втручається через те, що, як і інші державні органи, фактично є філіалом Банкової, яка й «кришує» картель.

А взагалі, коли абсолютна влада в країні зосереджена в руках однієї політичної сили, яка не характеризується нульовою толерантністю до корупції , будь-які інструменти боротьби з нею утопічні. Ефективний рецепт один — позбавлення цієї політичної сили абсолютної влади. Зверніть увагу, не влади взагалі, а саме абсолютної влади.

Всі статті автора читайте за посиланням