Хочеш схуднути? Запитай Кабмін, як. «Споживчий кошик», склад якого в лютому розглянув уряд, — minimum minimorum. Тобто той мінімум, після якого настає «морум»

Незабаром Україна побачить новий споживчий кошик або, як він називається офіційно, «набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для основних соціальних і демографічних груп населення». Відповідно до статті 3 Закону України «Про прожитковий мінімум», цей перелік мають затверджувати кожні п’ять років, що востаннє відбулося 14 квітня 2000 року, у постанові Кабінету міністрів №656. Отож, час настав...

Новий «кошик» відрізняється від старого лише косметичними змінами. Але головне, що їх об’єднує, — прожити на цей мінімум можна лише в найглибших злиднях.

Додатки до постанови — таблиці з десятками найменувань товарів для різних груп населення (діти до шести років, діти 6—18 років, працездатні чоловіки й жінки, а також непрацездатні чоловіки й жінки) — потрібно читати з калькулятором у руках. Аби перевести, приміром, річні норми споживання продуктів харчування в добові. Гарантую, матимете море емоцій!

Хто з’їв наше сало?

На кухні ми рідко згадуємо про калькулятор і калорії. Але людині, котра захоплюється туризмом і час від часу займається продуктовими розкладками, під час читання частини постанови стосовно продуктів харчування, стає зрозуміло: завгосп, який так вміє лічити, у поході викликатиме змішані почуття. Із одного боку, йому будуть вдячні за невелику вагу продуктів, з іншого — на третій день його з’їдять.

Крім того, закрадається підозра, що в уряді причаїлася глибоко законспірована терористична організація. Саме її підступами пояснюється наявність у «споживчому кошику» лише двох кілограмів сала на рік (або п’яти з половиною грамів на день) на одного дорослого й півтора кілограма (трохи більше чотирьох грамів на день) на підлітка.

Проте діють у владі й оптимістичні сили. Норма споживання яєць — основної зброї політичної боротьби — становить одне на день на підлітка, пів-яйця на дитину і 0,6 яйця на дорослого. Тобто для забезпечення мінімуму споживання потрібно приблизно 16 млрд. яєць на рік. Тоді як реальне виробництво не перевищує 12 млрд. Де вишукуватимуть резерви, залишається лише здогадуватися.

Що ще опинилося в «продуктовому кошику»? У нормах зразка 2000 року одному працездатному їдцю пропонувалося обмежитися в рік 14 кг яловичини, телятини й баранини, а тепер — 16 кг, але тільки яловичини (більш як 43 г на день). Свинини пропонується 8 кг на рік (21 г на день). Із кошика виключено кроликів, зате додалися два кіло птиці (14 кг на рік, або 38 г на день).

Про трагедію з салом ми вже згадали (щоправда, останні п’ять років норма була така сама). Другий нацсимволпродукт — ковбаса — пропонується в обсязі 9 кг на рік (24,5 г, або один шматочок, на день).

Із продуктів найпершої потреби на рік нам пропонують 62 кг білого хліба (169,8 г на день, жити можна), 95 кг картоплі (260 г на день, також краще, ніж ситуація з салом). А також 25 кг помідорів і огірків разом (68 г на день, на закуску не вистачить), 60 кг фруктів і ягід (164 г на день, півтора яблука). І позаяк уже внесли в «мінімум» 13 кг кондитерських виробів, то чому не внесли горілку?

Дітям норми трохи збільшено. Якщо в «кошику-2000» тим, кому до шести років, належало з’їсти впродовж року 11,7 кг яловичини, баранини, телятини, а від 6 до 18 років — 18,3 кг, у найближчу п’ятирічку «видаватимуть» по 12,9 і 20 кг відповідно. Свинини в минулу п’ятирічку дітям до шести років пропонувалося 5,8 кг на рік, підліткам — 9,2 кг, а з цього року — відповідно 8,1 і 12,7.

Раціон для непрацездатних традиційно менш багатий, ніж для працюючих. Їх чомусь вирішили годувати рибою: раніше її було 2,5 кілограма на рік, а тепер — 9,5 на рік і понад це 1,3 кг рибопродуктів. Правда, в окремих експертів виникає підозра: чи то в старий документ, чи то в новий закралася помилка.

Чарівна шафа...

Кабмін «розписав» і гардероб для всіх груп населення. Він фактично не зазнав змін із 2000 року. Тобто залишається таким самим малореальним. Теоретично, верхній зимовий одяг (куртку на синтапоні), звісно, можна носити чотири роки (саме раз на чотири роки заплановане її придбання). Проте вже на третій рік у цій куртці в пристойні місця заходити буде соромно. Чи передбачається, що ті, хто живе на «мінімум», у пристойні місця не ходять?

Чоловічий костюм пропонується носити п’ять років, а п’ять сорочок — чотири роки. Термін носіння краватки знижено з десяти до п’яти років. А от джинси тепер пропонується носити дві пари сім років, тоді як раніш була одна пара на три роки. Можливо, у додатку до постанови уряду варто було б зазначити, де продаються такі джинси? Бо ті, які є в більшості магазинів, носяться до пузирів на колінах і дірок на сідницях щонайбільше рік.

Жіноче пальто пропонується носити вісім років, жіночу осінню куртку — сім. На такий само термін розраховані дві сукні. А одну вовняну спідницю пропонується носити п’ять років. Як і три блузки. Хоча, здавалося б, жінкам належить гардероб змінювати частіше. Навіть тим, котрі живуть на прожитковий мінімум. Чотири роки має прослужити купальник (пенсіонеркам і купальник не потрібен), а трусів на ті самі два роки «видають» не п’ять штук, а шість. Але є і прогрес: термін носіння однієї пари жіночих зимових чобіт скорочено з п’яти років до трьох.

Хіт дитячої «споживчої шафки» — «гарнітур для новонароджених (шапочка, сорочечка, пелюшки)», термін служби якого встановлено в шість(!) років. За бажання можна, звісно, здогадатися, що не користування пелюшками протягом шести років мали на увазі чиновники Кабміну, а те, що середньостатистичне немовля повинне, за їхніми підрахунками, з’являтися в середньостатистичній родині раз на шість років. Правда, двох пелюшок для новонародженого обмаль, а одноразових підгузників у дитячий «кошик» не внесли.

А в інших предметів, необхідних для дітей, дуже завищено терміни служби. Так, дітям до трьох років пропонується носити верхній зимовий і демісезонний одяг по два роки, як і сукні для дівчаток і сорочки для хлопчиків. У дітей від шести до 18 років та сама проблема: джинси, сорочки, футболки, бюстгальтери, светри — усе пропонується носити по два, а то й по три роки. По два роки пропонується носити взуття — туфлі, кросівки, утеплені черевики. А купальник/плавки — так узагалі п’ять років.

Але ж діти мають властивість рости. І обновки їм доводиться купувати щороку не тому, що старі речі зношуються, а тому, що діти з них просто виростають! Проте перед чиновниками висунули завдання «вписатися» у прожитковий мінімум, і вони зробили все для його виконання. Без жодного врахування елементарних життєвих реалій.

…А також усякі інші предмети

Для дітей шкільного віку прописано норми по шкільному приладдю. На навчальний рік у прожитковий мінімум входять 50 зошитів, 10 ручок і два(!) підручники. Ноу комментс.

Три ковдри пропонується використовувати 10 років, три подушки — 15. Дивно, чому не п’ятдесят, адже зустрічаються в сім’ях і бабусині ковдри. Правда, якість тоді була кращою...

Шість підковдр мають прослужити п’ять років, шість простирадл — чотири, так само, як шість наволок. Шести рушників повинно вистачити на три роки, трьох махрових рушників — на вісім. Із нового варіанта «споживчого кошика» чомусь виключено носові хусточки: раніше на рік їх пропонувалося три штуки.

Для більшої наочності мінімальний набір предметів санітарії і ліків також перерахуємо на місячні норми. Тоді на середньостатистичну сім’ю на місяць виходить 3,5 шматка туалетного мила та два шматки господарського (у попередньому «кошику» було три). А також дві пачки прального порошку, півпляшки шампуня та 1,4 тюбика зубної пасти. І три рулончики туалетного паперу.

Медикаменти на рік: три пачки вати (було п’ять), п’ять десятиметрових пакетів бинта, п’ять упаковок валідолу/валеріани, три баночки йоду й зеленки, шість упаковок болезаспокійливого/жарознижуючого. А також дев’ять пачок вітамінів і одна... пачка гірчичників. Загалом, хворіти Кабмін не рекомендує.

Посуд: шість тарілок на три роки, чотири каструлі та дві пательні на дев’ять років, а також один чайник на вісім. Чайний сервіз на п’ять років. Термін служби ложок і виделок — десять років.

Холодильник середньостатистичній родині пропонується змінювати раз на 15 років, телевізор — раз на десять, пральну машину — раз на 14. Люстру й настільну лампу — раз на 25 років.

Що ж, гуляти — так гуляти! Ознайомимося з нормами по послугах. З 21 до 24,3 збільшилася кількість квадратних метрів житла в розрахунку на одну людину. Норми водопостачання залишилися незмінними, на рівні 3,2—5,6 кубометра на людину залежно від типу будинку. Норми газопостачання виявилися перерахованими на одну людину, тоді як старі норми були в розрахунку на середньостатистичну родину. Якщо середньостатистична сім’я складається з трьох чоловік, то вони зменшилися. На жителя міської квартири тепер припадає 9,8 кубометра газу на місяць, тоді як раніше було 31,36 кубометра на родину…

Місячна норма споживання електроенергії — 110 кВт.год. для квартир із газовими плитами, 225 — для квартир з електроплитами. Місячна норма розмов по телефону — 20 хвилин (який тут Інтернет...). Місячна норма отримання друкованих видань за підпискою чи вроздріб — 52 примірники (один тижневик). З 1 до 1,3 збільшено місячну норму відсилання листів. Раз на місяць пропонується відвідувати бібліотеку чи купувати книжку.

На рік заплановано одне людиновідвідання лазні, прання двох кілограмів білизни в пральні, чотири стрижки та 0,2 фотографування. А ще — 524 поїздки громадським транспортом (1,4 на день — не кожен повернеться додому)...

Замість післямови

Який, здавалося б, стосунок до реального життя має вся ця цифрова еквілібристика? А найбезпосередніший. На споживчому кошику будується розрахунок прожиткового мінімуму. До прожиткового мінімуму, своєю чергою, прив’язані в Україні багато соціальних гарантій, у тому числі, віднедавна, і святая святих — розмір мінімальної пенсії по старості. У цьому сенсі свіжий «набір» від Кабміну розкриває значно потужніший шар соціально-економічних проблем, ніж це може видатися скептикам-журналістам, котрі за рівнем доходів усе-таки належать до середнього класу і котрі з легкістю іронізують над запропонованими нормами споживання продуктів і товарів...

Поставити себе на місце людини, що лічить кожну копійку і шматок хліба, буває складно. Проте часом корисно бодай спробувати. Не вижити? А чи є діло до цього чиновникам, які «утрамбовували» та «утрамбовували» цифри, поки остаточно не «утрамбували»?..