Деолігархізація та демонополізація, яких не буде

Деолігархізації 2021 року знову не відбудеться

Україна належить до держав, в яких не просто високий рівень монополізації економіки, а й досі ринками управляють олігархи. Складно знайти хоч якийсь бізнес в Україні, на який олігархи не здійснюють свого впливу через контроль над найважливішими ресурсами країни, здобутий ними в далеких 90-х. З кожного товару, роботи або послуги, що їх купують українські споживачі, якась частина коштів іде до їхніх гаманців. Десь більше, десь менше, але вони отримують свою ренту з усього без винятку.

У подальшому ця рента витрачається, з одного боку, на розкішне життя, з іншого — на його захист. На проведення кишенькових партій до парламенту, керівників — на Банкову, посадовців — у регуляторні крісла. Та на фінансування телеканалів, що допомагають керувати державною політикою.

Тому вже не перші президентська й парламентська виборчі кампанії проходять під гаслами деолігархізації та демонополізації економіки. І не перші обрані президент і парламент забувають про це одразу, як тільки потрапляють на таких обіцянках у бажане крісло.

Якщо 2019 року у нас ще залишалися слабкі надії на те, що 2020-го президент Володимир Зеленський, підкріпивши свій вплив монобільшістю в парламенті та новопризначеним урядом, таки оголосить війну олігархам, то в 2021-й ми вже дивимося без жодних сподівань на це. Ніякої деолігархізації 2021 року не буде, й узагалі не буде, поки посаду президента обіймає В.Зеленський. Замкнене олігархічне коло «контроль над ресурсами—рента—телеканали—політики» в 2021-му нам розірвати навряд чи вдасться.

Якісної антимонопольної реформи 2021 року також не варто чекати

Українське антимонопольне законодавство хоча і формувалося за прикладом найкращих світових практик, проте вже застаріло, зіпсоване та потребує змін. Починаючи послабленням повноважень АМКУ парламентом, який поступово у результаті внесених до закону змін знижував статус Комітету та посилював його залежність від політиків, і закінчуючи судами та самим Антимонопольним комітетом, що сформували безпечне правозастосування для монополістів і картелів, що вдаються до зловживань.

Поки розвинений світ підсилював свої конкурентні відомства, оновлював нормативну базу та практики, формував нові підходи реагування та примусу, що відповідають викликам сьогодення, ми рухалися в зворотному напрямку. Тому всі визнають, що країні вкрай потрібна антимонопольна реформа. Вимоги щодо її здійснення нам висунув також Міжнародний валютний фонд в останньому підписаному Меморандумі.

Проте жоден із зареєстрованих у парламенті законопроєктів не пропонує якісної антимонопольної реформи. Навпаки, прийняття кожного з них завдасть АМКУ більше шкоди, ніж принесе користі.

Олігархи бояться сильного АМКУ та не допустять того, щоб підконтрольні їм політики таки перетворили Комітет на потужне конкурентне відомство за прикладом розвинених країн. Тому якісної антимонопольної реформи 2021 року очікувати не варто. Тим, хто має повноваження її робити, бракує волі, а тим, у кого є воля, — повноважень.

Рівень монополізації економіки зростатиме

Коронакриза в усьому світі боляче вдарила передусім по малому бізнесу. Не маючи значних заощаджень для того, щоб інвестувати у перебудову бізнес-процесів під коронавірусні виклики, багато хто був змушений просто закритися. Але якщо розвинені країни значну частину антикризових фондів витратили на підтримку підприємців і населення, то Україна зосередилася на інвестиціях у інфраструктуру та перш за все у поточний ремонт доріг.

Як наслідок, 2021 року на нас чекає посилення нерівності, зменшення частки ринків, де активний малий і середній бізнес, і, навпаки, зростання часток великих бізнесменів і підвищення рівня концентрації ринків.

Антимонопольний комітет, який повинен бути провідником держави у боротьбі з цим явищем, просто не спроможний цього зробити. І в силу низької кваліфікації керівництва Комітету. І через відсутність бажання та амбіцій піклуватися про українську економіку. І тому, що з Банкової, яка повністю керує Комітетом і де голова АМКУ проводить багато часу, ставляться зовсім інші, найчастіше абсолютно протилежні, завдання.

Не варто очікувати і конкурентного тиску з боку іноземних компаній та нових гравців ринку. Іноземні інвестори не готові вкладати гроші в державу з корумпованою судовою системою та олігархічним укладом. На молодих українських бізнесменів також сподіватися не варто. Талановиті та наполегливі продовжуватимуть виїжджати за кордон та будувати свій бізнес у країнах, де держава здатна забезпечити їм справедливі умови змагання.

Отже, економічну кризу монополісти успішно використають, щоб 2021 року зміцнити свою ринкову владу, захопити більше ринків та збільшити прибутки.

Небезпека знищення принципів ProZorro 2021 року зберігається

Загрозливі нападки на ProZorro почалися майже одразу після заходу нових депутатів у парламент. Народні обранці, в тому числі з монобільшості, багато уваги приділяли критиці системи та вишукували механізми, щоб відкотити реформу державних закупівель.

Один із найнебезпечніших для ProZorro законопроєктів про локалізацію може потрапити 2021-го до залу. І шанси на те, що депутати його підтримають, високі, бо чи не кожний впливовий політик і бізнесмен отримає від його прийняття свій зиск. Хтось без конкуренції зможе продавати державі свої локомотиви, хтось — шахтне обладнання, хтось — «швидкі» чи пожежні. Без плюшок не залишили жодного із впливових стейкхолдерів. Але єдина сила, що може стати на заваді, — західні партнери, тому що пропоновані зміни порушують усі наші економічні міжнародні зобов’язання, включаючи Угоду про асоціацію з ЄС.

Однак наші західні партнери втомилися від України, а наші політики втомилися від них. Тому загроза знищення закупівельної реформи у 2021 році набуває вкрай небезпечних масштабів.

Крім цього, спроба у такий дефектний спосіб підтримати національного виробника знищує надію на формування та реалізацію 2021-го політики розумного протекціонізму.

Розчинення впливу великого ТБ: демонополізація може «освятити» ринки ідей, що покращує прогнози на 2022-й і наступні роки

Останнім часом із кожним роком вплив телевізора на суспільство зменшувався. Розвиток альтернативних ЗМІ та нових технології, редакційна політика олігархічних телеканалів, вимогливість глядача тощо — все це призводить до втрати аудиторії телеканалами та, навпаки, її збільшення в YouTube та інших інтернет-ресурсах.

І хоча ще 2021 року олігархи зможуть продовжувати використовувати телеканали задля збереження монополій, просування на посади «своїх» людей, дискредитації ворогів, лобіювання потрібних рішень та інше, проте з кожним новим днем їх вплив стає дедалі меншим, а конкуренція на ринку ідей — дедалі ближчою.

У 2021-му телевізор значитиме менше, ніж в 2020-му. А наступні президентські та парламентські вибори мають шанси замінити його альтернативними ЗМІ.

Суспільство шукатиме засоби «показати краї» злісним порушникам антимонопольного законодавства замість держави

Слабкість держави у боротьбі з монопольними зловживаннями та картелями провокує суспільство взяти цю місію на себе. Успішний світовий досвід війни споживачів із баронами-розбійниками не лише надихає, а й дає вже випробувані детальні алгоритми для впровадження.

Колективні позови та заяви, що ще вчора не користувалися в Україні особливою популярністю, залишаються чи не єдиним незвіданим засобом приборкування монополій. Неготовність держави виконувати свою функцію — найвдаліший час для українців спробувати щось нове.

Тому об’єднання споживачів, малих і середніх підприємців, що потерпають від антимонопольних порушень, та примушування спільними зусиллями разом із профільними та громадськими асоціаціями «розбійників платити за рахунками» можуть стати трендом антимонопольної політики 2021-го та наступних років.

Більше статей Агії Загребельської читайте за посиланням.