Британська "вісімка": сирійське питання в офшорному контексті

Традиційний порядок денний самітів "великої вісімки" (G8) складається з обговорення глобальних економічних проблем. Та іноді "гарячі точки" планети коригують раніше намічені плани. Цього разу "кривава" сирійська криза і несподіваний перебіг її обговорення відсунули решту тем (і навіть "гарячу" нині тему офшорів) на задній план. На саміті в Північній Ірландії під головуванням Великобританії несподіваним стало багато чого: жорстка позиція російського лідера, дипломатична малодушність інших і в результаті - намітився розкол "вісімки" за формулою 7+1. Утім, економічний контекст, який трохи зблід на тлі політичних перипетій, виявився дуже навіть вагомим.

Сирійський гамбіт

Звичайно, єдності в партнерах із "вісімки" ніхто не очікував. Тактичні розбіжності і відмінності поглядів присутні у будь-якому співтоваристві. Але ніхто не припускав, що у відповідь на досить обтічну резолюцію щодо Сирії (написану так, що навіть ім'я сирійського президента Асада не згадувалося, щоб не збуджувати зайвий раз Кремль) російський президент без натяків заявить, що його країна продає і продаватиме зброю законному уряду Сирії, і міжнародних норм вона не порушує.

А напередодні саміту на "крижаній" прес-конференції британського прем'єр-міністра Кемерона і президента Путіна останній розповів, що знав: мовляв, сирійська опозиція, якій мають намір поставляти зброю західні країни, - це канібали, "які не лише вбивають своїх ворогів, а й з'їдають їхні нутрощі на очах у публіки і під камерою".

Уперше за всі роки перебування Росії в "клубі восьми" її лідер дозволив собі настільки відкриту конфронтацію з іншими. З чого напрошується природний висновок - за таких глибинних розбіжностей між ключовими гравцями конфлікт у Сирії далекий від завершення.

З високопоставлених партнерів відкрито обурився лише прем'єр-міністр Канади Стівен Харпер, звинувативши Росію в підтримці "головорізів у Дамаску". Своє здивування голосно висловили опозиційні британські лейбористи, назвавши спільну заяву "щодо Сирії" учасників саміту "провальною". Як заявив тіньовий міністр закордонних справ Дуглас Александер, виявилося, що "реальним вибором британської дипломатії є не озброєння сирійської опозиції, а залучення росіян до вирішення конфлікту". А от хто дав волю сміху, іронії і сарказму, то це британська преса. Вранці другого дня саміту перші шпальти великих і малих видань вийшли зі зневажливими карикатурами - як на адресу "сімки", так і з приводу її восьмого члена.

Проте декларацію щодо Сирії Росія в особі Путіна підписала. У ній міститься заклик до офіційного Дамаска і до опозиційних сил відмежуватися від радикальних груп ісламістів і терористів.

Що стосується підсумкового комюніке, то воно цілком побудоване з урахуванням "чутливої" позиції російської сторони: немає вимоги про обов'язкову відставку сирійського президента, немає пункту про озброєння сирійської опозиції, але є підтримка розслідування ООН про використання в Сирії хімічної зброї. Також обумовлено міжнародну конференцію в Женеві.

"Вісімка" чи "7+1"

Цього разу вибір місця для зустрічі лідерів восьми країн був більш ніж символічним - Північна Ірландія, на землях якої ще в 90-х роках минулого століття католики і протестанти сходилися в кривавому протистоянні. Однак шляхом складних і тривалих переговорів сторони прийшли до мирного співіснування. Хоч як парадоксально, символ цей на зустріч лідерів "вісімки" вплинув майже навпаки: перед ними намітився розкол за формулою "7+1".

Сім найрозвиненіших в індустріальному та економічному плані країн у 1976 р. створили свій "клуб", назвавши його Group of seven (з легкої руки газети "Комерсант" у 1991 р. група одержала назву "велика сімка"). На початку 90-х у клуб "великих і розвинених" запросили пострадянську Росію як спостерігача. Цей жест доброї волі передбачав прийняття у своє коло далекого поки що
елемента для поступової його трансформації в руслі західної демократії, щоб уникнути різких рухів і поворотів назад, у минуле. У 1998 р. Росія зі спостерігача перейшла в партнери, і "сімка" стала "вісімкою". Однак зміна назви не змінила суті: у "вісімці" залишалася "сімка" як колективний менеджер глобальної економіки. Восьмого члена - Росію - на фінансові наради не запрошували.

Північноірландський саміт "вісімки", який відбувся 17–18 червня, оглядачі охрестили "невдалим", і більшість взялася прогнозувати - як невдовзі "вісімка" знову стане "сімкою". Хоча, правду кажучи, призначення елітного клубу сімох, відтоді як його було створено, втратило свою актуальність. Адже сьогодні обговорювати проблеми глобальної економіки без таких ключових учасників, як Індія і Китай, уже неможливо. Для цього, власне, і було створено паралельну структуру - "велику двадцятку". Однак не слід ігнорувати і той факт, що "сімка" створювалася не лише відповідно до критеріїв ринкової економіки, а й на основі загальних принципів і демократичних цінностей. Тому сьогодні країнам із "сімки", а, простіше кажучи, їхнім лідерам доводиться знаходити дедалі більш витончені виправдання свого делікатного терпіння з приводу того, що відбувається в Росії, - переслідування інакомислення, вибіркового правосуддя, цькування опозиції, а заодно і свого дипломатичного відходу від відповіді на різкі формулювання російського президента.

Найбільший
торговий пакт

Крім "сирійського дебюту", на саміті в Лох-Ерн (курортне містечко на однойменному озері) обговорювалися також інші питання. Одне з них уже точно пом'якшило гіркоту першого дня. Напередодні саміту було заявлено про початок переговорів між Євросоюзом і США з питання двосторонньої торговельної угоди. Якщо за дворічний період удасться укласти такий пакт і втілити його в життя, то ця подія, на думку експертів, буде найбільшою економічною реформою, здатною "змінити картину глобального світу".

За місяць до саміту "великої вісімки" прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон побував із візитом у США, де обговорював з президентом Бараком Обамою саме питання вільної торгівлі між США і Євросоюзом. З кількох причин саме британський уряд був зацікавлений в успішному обговоренні цього питання на саміті G8 - між лідерами країн ЄС, президентом США і головою Єврокомісії.

По-перше, усім у Євросоюзі сьогодні потрібне стале економічне зростання. За словами Кемерона, планована угода сприятиме створенню майже 2 млн робочих місць, зниженню споживчих цін. В остаточному підсумку країни ЄС отримають вигоду у розмірі близько 160 млрд дол., США - 125 млрд, і навіть країни - нечлени пакту збагатяться на 135 млрд дол.

По-друге, сама Британія, 51% експорту якої спрямовується в країни ЄС, зацікавлена в такому ринку.

По-третє, на батьківщині Кемерона настільки посилилися антиєвропейські настрої, що він змушений був пообіцяти на 2018 р. референдум з питання виходу Великобританії із ЄС, хоча сам при цьому не є прибічником такого кроку. Якщо торговельний пакт між ЄС та США успішно здійсниться, є всі шанси на те, що консервативно налаштовані громадяни Альбіону все-таки захочуть залишитися в сім'ї ЄС.

Президент США оголосив, що перший раунд переговорів відбудеться у Вашингтоні у липні ц.р. А сформована у 2011 р. робоча група має завершити узгодження різних пропозицій до кінця 2014-го. Розбіжності між партнерами є не лише в такій традиційно чутливій сфері, як сільське господарство (через його субсидування в деяких європейських країнах). Наприклад, Франція ледь не поховала цей багатообіцяючий план, погрожуючи застосувати право вето. Вона категорично відмовилася відкрити свій ринок для американської розважальної продукції. Тому за день до саміту в Лох-Ерн було враховано вимогу Франції про виключення з переговорів галузі кіно і телебачення.

Спроби укласти глобальну торговельну угоду робилися давно, але безуспішно. Занадто багато розбіжностей між найбільшими економіками Заходу і Сходу. Тому "вісімка" вирішила спочатку втілити так званий регіональний пакт (наскільки можна так назвати торговий ринок між двома узбережжями Атлантичного океану). У ЄС заявили, що майбутня угода має скасувати експортні тарифи, які залишилися, і стандартизувати технічні вимоги та сертифікати. Насправді не тільки наслідки глобальної фінансової кризи змушують розвинені економіки світу шукати більш дієві локомотиви відновлення. Ще одна з причин - глобальна конкуренція в особі молодих та агресивних економік з групи БРІКС, "двадцятки" і навіть з Next-11. Збігнєв Бжезинський, виступаючи у квітні в Братиславі, заявив без натяків, що "як противагу китайській могутності західні демократії повинні створити трансатлантичний торговельний блок". Оскільки Росія до нього не входить апріорі, то деякі оглядачі поспішили назвати потенційний блок "економічним НАТО".

Офшорний пункт

Ще один пункт порядку денного - офшорний - дочекався і свого обговорення, і навіть угоди. Відкриваючи саміт, британський прем'єр Девід Кемерон особливо наголосив на необхідності наведення порядку в оподаткуванні та усуненні "всіх лазівок для ухилення від податків". І питання це, можна сказати, було важливішим для майбутнього, ніж емоційна розрядка щодо "гарячого" сирійського питання. Як заявив уранці другого дня саміту, 18 червня, міністр фінансів Великобританії Джордж Осборн, "за останні 24 години зроблено більше, ніж за попередні 24 роки", маючи на увазі значний прогрес у домовленостях про припинення таємниці податків і ухилення від їх сплати.

Лідери розвинених країн заявляють, що потрібна міжнародна система оподаткування, що відповідає XXI ст. Існуюча система офшорів, створена ще після Першої світової війни, з 1920-х років ніяк не оновлювалася. У той час як світ рухається вперед семимильними кроками цифрових технологій.

Однак чому саме зараз так гостро поставлене питання деофшоризації світової економіки? Та все з тієї самої болісної причини - надто повільно західні країни долають наслідки фінансової кризи 2008 р. На думку лідерів "вісімки", припинення практики укриття податків в офшорних зонах істотно наповнить національні бюджети. Одним із пунктів угоди значиться обов'язок транснаціональних компаній платити податки в тій країні, де утворюється їхній прибуток. Для викладу широкого плану дій з цього питання "вісімка" має намір залучити Організацію економічного співробітництва і розвитку. Планується також, що неабиякий результат у боротьбі з ухиленням від податків дасть створення зони вільної торгівлі між ЄС і США.

Проте головний пункт досягнутої угоди - обов'язок компаній розкривати податковим органам своїх справжніх власників. І в продовження - автоматичний обмін інформацією між податковими органами різних країн. Канцлер Осборн зауважив також, що зростає суспільний тиск з вимогою створити відкриті публічні реєстри про власників власності, але проти виступає бізнес у багатьох країнах G8. Оглядачі, щоправда, зазначають, що нинішня ініціатива Лондона щодо реформування світової системи оподаткування потребуватиме масштабних зрушень у всій конструкції світової економіки і триватиме щонайменше близько десяти років. Проте перший крок уже зроблено.

Примітно, що Росія, перебуваючи на саміті на самоті щодо сирійського питання, у розв'язанні офшорної проблеми цілком підтримала пропозиції своїх партнерів із "вісімки". Не лише тому, що, перебираючи головування у G8, вона вирішила завершити невдалі збори позитивним жестом. А й тому, що Путін ще півтора року тому, повернувши президентство, оголосив боротьбу з офшоризацією російської економіки пріоритетом національної політики. Відтоді, щоправда, істотних рухів у цій справі не спостерігається. Але, можливо, глобальний рух проти приховування податків допоможе і Росії, й іншим "офшорозалежним" економікам (на кшталт, у тому числі, й української) стати на шлях подолання цієї небезпечної недуги.