Що більше ми відкладаємо, то швидше зростаємо

Ми вперто шукаємо зовнішніх інвесторів і бачимо порятунок лише в їхніх капіталах, залишаючи без уваги внутрішні джерела інвестицій, а дарма. У розвинених країнах і розвиток фінансових систем, і поширеність інструментів, і значна частина джерел для фінансування реального сектору — кошти громадян. Саме їхні заощадження суттєво стимулюють і банківську активність, і ринок капіталів, і розвиток альтернативних інвестиційних можливостей. Тож без розвитку цього напряму намарно сподіватися на стрімке економічне зростання.

Насправді після 2015 року темпи зростання реального ВВП України не перевищували 4% на рік.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Мінекономіки змінив прогноз зростання ВВП України

За весь міжкризовий період 2016–2021 років українська економіка за рівнем реального ВВП так і не вийшла на показники 2013-го — ВВП 2021 року становив лише 94% від ВВП 2013 року. Стагнація у промисловості була основною причиною слабких темпів зростання реального ВВП. Середні темпи приросту промислового виробництва у 2016–2021 роках становили лише 0,8% на рік (див. рис. 1).

Одна з ключових причин низьких темпів зростання у міжвоєнний період — жорстка монетарна та фіскальна політика. Державний бюджет переважно зводився з первинним профіцитом, а реальна ключова відсоткова ставка в окремі періоди досягала 10% річних. Однак ані зниження рівня інфляції, ані зниження рівня дефіциту державного бюджету так і не стали стимулом для широкого залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Чому? Бо конкуренція безжальна.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Стратегія відновлення України: Мінекономіки пропонує збільшити переробку у структурі ВВП до 20%

Україна є однією з найслабших економік у своєму регіоні. Протягом 2016–2021 років наш реальний ВВП зростав значно повільніше, ніж у сусідніх країнах (див. рис. 2). Станом на початок 2022 року ВВП України за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у розрахунку на душу населення був удвічі нижчим за середній рівень країн Східної Європи з ринками, що формуються, — 13 тис. дол. проти 27 тис. дол. відповідно. З початком повномасштабного вторгнення РФ цей розрив рівня доходів став уже трикратним, за оцінкою МВФ.

Переважна частина доходів українців витрачається на споживання. Це не надто втішний тренд, зважаючи на те, що накопичені кошти громадян — теж джерело інвестицій. Власне, у розвинених країнах ці кошти є потужним стимулом для розвитку як фінансової системи як такої, так і різноманітних її інструментів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Багато українських біженців втратили більшу частину своїх доходів

Починаючи з 2016 року майже 87% грошових доходів українців витрачалося на придбання товарів і послуг (див. рис. 3). У структурі споживчих витрат близько 50% припадають на продукти харчування та напої, 14 — на житлово-комунальні платежі, 6% — на витрати на медицину. Тобто витрати першої необхідності (харчування, медицина та проживання) становлять більш як 70% (!) споживчих витрат населення. Для порівняння, в країнах ЄС зазначені види витрат становлять тільки 40% загальних витрат, а витрати на продукти харчування — лише 17%.

Валові заощадження економіки залишаються низькими, оскільки домінантна частина заробленого доходу витрачається на споживання. 2021 року на приріст валових національних заощаджень було спрямовано лише 12,5% ВВП, що критично мало для забезпечення активного інвестиційного розвитку економіки. За даними МВФ, 2021-го середній рівень заощаджень у країнах світу з ринками, що формуються, становив 34% ВВП, у тому числі в регіоні Європи — 26% ВВП.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

За кордоном можуть залишитись понад три мільйони біженців, що призведе до обвалу ВВП України

Основна причина падіння рівня національних заощаджень, у тому числі й заощаджень громадян, — критична ситуація з рівнем доходів населення. Власне, формування заощаджень домашніх господарств почало стрімко погіршуватися з 2014 року. Норма заощаджень населення за останні десять років впала нижче 5%, 2021-го становила 2,9%, що в п’ять разів (!) менше за рівень країн ЄС (див. рис. 4). Сектор домашніх господарств України характеризується найнижчим в Європі рівнем купівельної спроможності та схильності до заощаджень. Це пригнічує як сукупний попит економіки, так і можливості банківської системи виступати ефективним фінансовим посередником.

Насправді саме цей низький рівень внутрішніх заощаджень — основна причина інвестиційної стагнації економіки. За останні 15 років рівень валового нагромадження основного капіталу скоротився з 25% ВВП до 12% ВВП, що суттєво нижче рівня країн з ринками, що формуються, у 25–30% ВВП (див. рис. 5). 2022 року реальні інвестиції впали на 34% порівняно з 2021-м.

Ми тільки мріємо про західних інвесторів та їхні мільйони, але досі основним джерелом інвестицій українських підприємств стабільно є їхні власні кошти: у середньому за 2017–2021 роки — 70%. Позики банків становлять лише 5% серед джерел інвестицій, кошти іноземних інвесторів — 3, державні кошти — 15%. Обмеженість зовнішніх ресурсів фінансування гальмує інвестиційний розвиток підприємств, стримує економічне відновлення країни.

Така ситуація стала логічним наслідком зниження рівня заощаджень в економіці, падіння рівня фінансового посередництва банків і звуження інвестиційної активності держави.

***

Напередодні воєнного вторгнення РФ економіка України перебувала в затяжній стагнації. Причинами цієї стагнації були як зовнішні фактори (агресивна політика РФ, ковід-криза 2020–2021 років), так і надміру рестрикційна державна макроекономічна політика. В результаті рівень внутрішніх заощаджень і рівень інвестування впали до історично рекордних показників.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Як гривневі депозити та ОВДП захищають грошові заощадження від інфляції - пояснення НБУ

Перетворення національних заощаджень на вагоме джерело економічного розвитку стане можливим за умови дієвого розвороту економічної політики (монетарної, фіскальної, структурної) на цілі відновлення країни. Зміни потрібно фокусувати на заходах інтенсифікації інвестицій і підвищення ефективності використання наявних фінансових, трудових і виробничих ресурсів. Країна потребує:

— посилення фіскальних стимулів для інвестиційної бізнес-діяльності;

— адекватної економічним умовам монетарної політики;

— посилення фінансового посередництва з боку банківської системи;

— дієвої системи гарантій і страхування ризиків;

— інтенсифікації залучення коштів міжнародних організацій і корпоративних інвесторів у довгострокові інвестиційні проєкти повоєнного відновлення та створення робочих місць.

Підвищення продуктивності економіки та конкурентоспроможності реального сектора формуватиме передумови для накопичення внутрішніх заощаджень та їхнього ефективного перерозподілу на цілі подальшого інвестиційного розвитку країни.