Продавайся, рибко, мала і велика. За «підводні лани» фермери сплачують уп’ятеро більше, ніж селяни за сільгоспугіддя

Рибництво на Дзеркало Тижня» надало управління сільського господарства Львівської ОДА.

Утім, зреалізувати цей прогноз тут не сподіваються. Адже сьогодні за рік усі господарства області сумарно виловлюють 1,6 тис. тонн риби. І заледве можуть її продати.

Фермерам найскладніше не виростити рибний «урожай», а збути його з вигодою для себе. Навіть в одному з найкращих рибних господарств, розташованому в селищі міського типу Любінь Великий, з його репутацією на ринку та бізнес-зв’язками, реалізація продукції — найслабша ланка.

«Нині нема де продавати рибу. Чи не єдина реальна можливість збути її — продовольчі ринки, куди ми відправляємо її спеціальними автомобілями. Магазини беруть лише невеличкі партії. Потрібні спеціалізовані супермаркети, обладнані аераторами, які б давали змогу тривалий час зберігати рибу в належному стані. Якби нам вдавалося краще продавати свою продукцію, підприємство могло б істотно наростити обсяги розведення риби», — бідкається директор Інституту рибного господарства Роман Пірус.

Що ж тоді казати про дрібні господарства, які не мають і таких можливостей. У цих умовах деякі фермери переорієнтувалися на розведення екологічно чистої риби, надання платних послуг з вилову риби любителям, на приготування юшки тощо. Саме так вчинив Роман Гайдучок. Тепер про це анітрохи не шкодує.

За його словами, крім збуту риби, підприємці, які спеціалізуються на розведенні риби у ставках та невеликих водоймах, мають і інші проблеми. Одна з них — вартість комбікормів. Саме від цього залежить, буде фермер з рибою чи без неї. Звісно, певну її кількість можна виростити на природних кормах, які є в кожному ставку чи річці. Але тоді доведеться дуже довго чекати, доки риба підросте. Якщо фермер хоче прискорити цей процес — мусить добре годувати рибу.

«Я не маю жодних проблем із забезпеченням рибних господарств комбікормами, — каже директор Буського міжгосподарського комбікормового заводу Марія Мельник. — Якби зросли замовлення, гадаю, наше підприємство знайшло б резерви для зменшення вартості комбікормів. Але для цього потрібні довгострокові угоди про співпрацю з господарствами. Нині замовників-рибоводів одиниці, бо фермери не впевнені у завтрашньому дні».

Прагнучи допомогти рибоводам у вирощуванні їхньої продукції, управління сільського господарства ще в 2002 році розробило відповідну обласну програму, яка передбачала сприяння в оренді, розвитку кормової бази, реалізації готової продукції. Але з невідомих причин програма так і залишилася добрими намірами.

«Це справа бізнесу — шукати можливості для реалізації своєї продукції», — вважає начальник відділу тваринництва Управління сільського господарства Львівської ОДА Надія Янів.

Дипломів у фермерів не питають

Як можна підписувати довгострокові угоди з постачальниками комбікормів, збутовими організаціями, якщо підприємці не впевнені, що сільська рада укладе з ними угоду про оренду водойми на наступний рік? Право оренди органи місцевого самоврядування зазвичай надають лише на один рік.

І це питання досі не врегульоване навіть на державному рівні, каже Роман Гайдучок.

Ще добре, якщо ставок дістанеться підприємцеві, який знається на розведенні риби. А то, трапляється, сільрада може дати дозвіл на оренду ставка під розведення риби людині, яка про цю галузь не має найменшого поняття, не кажучи вже про диплом, про досвід роботи. В інших країнах таке просто неможливе.

А поки в області виробники риби і влада думають, хто вирішуватиме їхні проблеми, місцеві супермаркети спрямовують свої погляди на Польщу, звідки завозять свіжоморожену рибу. Їх улаштовує і ціна, і обов’язковість поставок.

Коментарі

Іван Стефанишин, експерт аграрного ринку:

— Після реформування аграрного ринку в Україні зруйновано командно-адміністративну систему, але натомість нічого не створено. Як наслідок — підприємства, які виробляють аграрну продукцію, не знають, куди її подіти. Наприклад, у рибній галузі на Львівщині відповідні інфраструктурні об’єкти є лише на ринку «Шувар». Є також кілька супермаркетів, які не дуже хочуть працювати з рибою. Оце практично й усе. Тому рибоводи змушені самі займатися цими питаннями або ж доручати їх посередникам.

Узагалі аграрний сектор сьогодні найбільше потерпає від браку можливостей реалізувати свою продукцію. Але на це ніхто не звертає уваги, всі говорять тільки про збільшення обсягів виробництва. А якщо не вміємо зберегти, навіщо виробляти зайве? Адже нереалізована продукція спричиняє лише збитки. Створити умови для роботи бізнесу — це прямий обов’язок влади.

Юрій Забитівський, науковий працівник кафедри зоології Львівського національного університету імені І.Франка:

— Мати якомога більший асортимент риби — в інтересах людини, адже кожен вид риби має свій склад мікроелементів, жирів тощо. Тому вихід для невеликих підприємств — спеціалізація, налагодження виробництва широкого спектра рибної продукції. Ставкові господарства можуть спеціалізуватися на ставкових рибах: коропі, линах, лящах та ін. У цьому будуть зацікавлені і супермаркети, бо що більший асортимент, то більше матимуть покупців.