ЗБЕРЕГТИ ПРИРОДУ КАРПАТ ЗМОЖУТЬ ПОЛІТИКИ, ЯКІ ВМІЮТЬ ДОЛАТИ РОЗБІЖНОСТІ

Завтра на запрошення румунського президента Іона Ілієску і Його Королівської Величності принца Філіпа, герцога Единбурзького, до Бухареста з’їдуться глави 16 держав Дунайського і Карпатського регіонів. У румунській столиці пройде саміт, мета якого — відновлення екологічного балансу в цьому найважливішому для всього континенту природному конгломераті. Для України зустріч могла б виявитися надзвичайно корисною. На початку місяця Київ запропонував проект концепції екологічної безпеки Карпатського регіону й облаштованості басейну річки Тиса вартістю 1 млрд. гривень, що потребує консолідації зусиль усіх зацікавлених країн. Очікується, що результатом зустрічі, яка триватиме до понеділка, буде декларація про наміри сприяти збереженню природи та розвитку регіону. Можливо, частина запропонованих Києвом заходів увійде до неї. Паралельно із самітом пройде бізнес-форум, що вишукуватиме кошти під масштабні природоохоронні проекти.

Передбачається, що після конференції в Бухаресті уряди 16 держав розпочнуть роботу над так званим Карпатським договором. Цей документ стане першою міжнародною угодою з проблем довкілля, яка передбачає певні зобов’язання і відповідальність для країн, дії яких несуть загрозу природі.

Як відомо, в цьому сенсі Карпатсько-Дунайський регіон не найбільш благополучний, і на форумі може спливти негатив, який отруює добрі відносини між сусідами. Наприклад, Болгарія звинувачує Румунію в тому, що та не чинить перешкод отруйним викидам із хімічного підприємства Турну-Мегуреле. Угорщина також має претензії до Румунії з приводу отруєння вод Тиси ціанідами 2000 року. Водночас сама Угорщина вже відколи сперечається зі Словаччиною через будівництво гідроелектростанції на Дунаї. Не все благополучно і в Братислави. Словаки визнали, що в них «величезні проблеми» з фінансуванням природоохоронних програм, і тому вони не зможуть нинішнього року завершити переговори з Євросоюзом щодо екологічної хартії. Без цього Словаччині буде дуже непросто стати членом Європейського союзу.

Від України ж сусіди очікують конкретних дій із запобігання новим повеням у Закарпатті. Поки що зроблено небагато, адже насамперед слід ліквідувати наслідки стихії, що вразила регіон нинішнього року. Втім, незаперечним плюсом можна вважати рішення Закарпатської облради про призупинення вирубування лісів на схилах гір доти, доки Академія наук України не дасть свій дозвіл. На наступний рік ліміт вирубування лісу буде встановлено на рівні 80 тисяч кубічних метрів, але це лише чверть від обсягів вирубування, які існували досі.

На форум у Бухарест прибуде президент Югославії Воїслав Коштуніца, який має намір закликати світове співтовариство допомогти його країні ліквідувати екологічні наслідки натовських бомбардувань. І ще однією дуже важливою темою для України стане обговорення розчищення фарватеру Дунаю на ділянці, що проходить територією Югославії.

Однак тендер на розчищення русла від конструкцій підірваних мостів у місті Нові-Сад уже виграв угорсько-датський консорціум. Роботи на Дунаї оцінюються в 500 мільйонів євро. Перші мільйони для початку робіт акумулювала Дунайська комісія, до якої входить й Україна. Київ зобов’язався виплатити частину коштів на відновлення мостів і навіть планував взяти участь у цих роботах. Але, судячи з усього, датчани й угорці виявилися спритнішими, і гроші підуть не в нашу кишеню.

Сфера, де Україна ще могла б компенсувати свою неучасть у роботах з розчищення Дунаю, — хімічна індустрія СРЮ. Нафтозаводи були найбільш бажаною ціллю для натовських літаків, однак сьогодні нафта, всотавшись у грунт, потрапляє в Тису і Дунай. Тільки ліквідація екологічних наслідків у Нові-Саді потребуватиме 5 мільйонів доларів, які має виділити ООН.

Чи зможе Київ отримати якусь вигоду з Бухарестського саміту? Навряд, якщо згадати, що попередні численні спроби України зробити свій внесок у регіональну та загальноєвропейську кооперації давали не багато віддачі. А всі заяви про намір взяти участь у великих і корисних проектах були лише стрясанням повітря, яке не втілилося в конкретні контракти і не принесло країні грошей. Якщо проблема Карпатських повеней і використання Дунаю буквально намертво прив’язує нас до наших західних сусідів у питаннях природоохоронних заходів і екології, то в усьому іншому ми далеко не завжди знаходимо порозуміння. І, як заявляють експерти, в кулуарах форуму лідери обговорюватимуть не екологічні, а саме політичні питання, що вже давно їх турбують.

Не зрозуміло, як здійснюватиметься транскордонне співробітництво, у тому числі і в питаннях захисту довкілля, якщо країни по-різному підходять до питання про кордони між «просуненими» кандидатами в ЄС і країнами, котрі такими стати лише збираються.

Всупереч сподіванням України, Румунія, що стоїть далеко не першою в черзі країн на вступ до Союзу, минулого тижня заявила про намір облаштувати свої кордони за європейськими стандартами. Для цього в Данії та Німеччині закуповується обладнання, проходять підготовку спеціальні загони поліцейських. Вже влітку вони заступлять на службу на румунсько-молдавському кордоні. Громадян Молдавії пропускатимуть за паспортами, а не ідентифікаційними картками, як тепер.

Україна тим часом ніби не помічає, що спорудження нових європейських рубежів на її західних кордонах почалося. Київ усе ще покладається на неодноразові заяви президента Польщі Олександра Квасьнєвського про необхідність розробки такої схеми функціонування кордону, яка не перешкоджала б економічному співробітництву і туристичному обміну. Втім, досі дипломати не повідомили про якісь успіхи у справі пошуку такої моделі. Просто в наших західних сусідів уже є одна така модель — Шенгенські угоди. А там немає нічого іншого, ніж візи і кордон, облаштований за всіма вимогами ЄС. Правила гри тут визначає не Польща, Угорщина чи Румунія, а Євросоюз.

Але поки що українців легко заспокоїти запевненнями, що принаймні до 2004 року, коли сусіди розраховують ввійти до Європейського союзу, запровадження віз і обмежень на кордоні не буде. Востаннє такі запевнення висловив міністр закордонних справ Угорщини Янош Мартоні. Втім, він не сказав нічого про те, яким буде режим на українсько-угорському кордоні і які обмеження для поїздок у цю країну будуть запроваджені після приєднання до ЄС. Та в нього ніхто й не запитував. Однак наївно гадати, що Будапешт просто сидить і чекає, поки його приймуть у Європейський союз, а потім у пожежному порядку врегульовуватиме візові й прикордонні питання зі своїми сусідами.

Першу пробну кулю запущено саме цими днями. Не виключено, що український міністр закордонних справ Анатолій Зленко одним із перших дізнався про законопроект, який Мартоні оприлюднив у себе в країні наступного дня після повернення з України. Парламенту Угорщини було представлено чималий законопроект про гарантії спеціальних прав угорцям, які мешкають у суміжних країнах.

Нині чисельність представників цього народу перевищує 3 мільйони чоловік: у Румунії — 1 мільйон 600 тисяч, у Словаччині — 600 тисяч, у Югославії (округ Воєводіна) — 350 тисяч, в Україні — 200 тисяч угорців. Значно менші громади є також у Хорватії, Словенії й Австрії. Сьогодні всі угорці мають право вільного в’їзду на свою історичну батьківщину, але тепер, очевидно, це правило буде змінено. В Будапешті побоюються масового напливу одноплемінників, які досі проживали в Трансільванії чи Закарпатті, щойно Угорщина стане членом ЄС. За словами Яноша Мартоні, «половина тих угорців, які зараз замислили емігрувати до Угорщини, передумають, якщо їхні права законодавчо будуть більшими, ніж у простих туристів, котрі в’їжджають у країну, а також якщо буде надано допомогу, що дозволить зберегти їм їхню національну ідентичність».

Всі ці зміни, за словами Яноша Мартоні, «цілком відповідають» міжнародним нормам і двостороннім домовленостям Угорщини із сусідніми країнами.

Водночас сусідні Румунія та Словаччина засудили законопроект як дискримінаційний стосовно корінного населення своїх країн. Словацький прем’єр Мікулаш Дзурінда сказав, що хотів би провести з Угорщиною додаткові переговори з цього питання. А ось прем’єр-міністр Румунії Адріан Настасе був менш дипломатичним і відразу заявив, що коли Будапешт затвердить свій план, у відповідь Бухарест теж запровадить певні пільги для закордонних румун. До речі, зазначимо, що в Україні, поруч з етнічними угорцями, мешкають також і румуни.

Однак Україна жодним чином не відреагувала на цю новину, яку вже тиждень обговорює вся Східна Європа. Не інакше як Янош Мартоні привіз додому схвалення української сторони. Як відомо, головна опозиційна сила Угорщини — соціалістична партія — зажадала, щоб перед розглядом у парламенті законопроект було узгоджено з ЄС і всіма сусідніми країнами.

Зрозуміло, що Мартоні в ході візиту до Києва не діяв за вказівкою опозиції. Та було б дуже недружелюбно, насамперед стосовно своїх одноплемінників, які живуть в Україні, приховати існування такого законопроекту. Це при тому, що, крім соціалістів, усі інші угорські партії дуже ревниво ставляться до теми підтримки угорців, які живуть за кордоном, виступаючи в основному за надання їм автономії в рамках тих країн, де вони проживають.

Новий закон передбачає, що угорці з діаспори зможуть протягом трьох місяців легально працювати в Угорщині з правом на соціальні виплати і медичну страховку. Для них передбачено безкоштовне університетське навчання, курси підготовки і поїздки.

Якщо такий сприятливий режим Угорщина готова встановити для своїх одноплемінників, які живуть за кордоном, можна собі уявити, що в надрах угорського зовнішньополітичного відомства готують для «звичайних туристів». Екологічний саміт у Бухаресті, хоч як дивно, може виявитися дуже зручним місцем для розв’язання всіх цих суперечок і протиріч. Принаймні він буде дуже показовим у тому сенсі, наскільки політики, інколи протилежних поглядів, зможуть розв’язати складні екологічні проблеми регіону, що останнім часом набувають актуальності не меншої, ніж питання взаємодії країн на тернистому шляху до Європи.