«Збагачений» Іран

«Тепер Іран говоритиме з рештою світу інакше», — заявив іранський президент Махмуд Ахмадінежад на початку минулого тижня. Він не приховував своєї радості, коли попередив співвітчизників, що найближчим часом вони почують «дуже добру новину». Інтригувати іранців довго не стали: 11 квітня Ахмадінежад голосно заявив, що Іран став державою, яка володіє технологією ядерного синтезу. Деякі іранські політики на хвилі ейфорії навіть запропонували оголосити день виробництва першої партії урану національним святом — Днем технологій…

Першу партію збагаченого урану отримали на збагачувальному заводі в Натанзе ще 9 квітня. Три дні до офіційного оголошення про цю подію знадобилося для підтвердження якості отриманої сировини. Як і передбачалося, рівень вмісту ізотопу урану-235 становив 3,5%. Цього цілком достатньо для початку ланцюгової реакції. А отже — і для виробництва палива для АЕС. У Ірану вона поки що єдина: та, що міститься в Бушері і ще не стала до ладу.

Утім, щоб почати промисловий випуск низькозбагаченого урану в кількості, достатній для виробництва ядерного палива, Ірану потрібно в декілька тисяч разів збільшити потужності своїх збагачувальних заводів. Ось чому вже наступного дня глава організації з атомної енергії Ісламської Республіки Іран Голямреза Ага-заде повідомив, що каскад центрифуг у Натанзе буде в нинішньому році збільшено зі 164 до трьох тисяч.

Проте для реального покриття всіх своїх потреб Ірану потрібно понад 50 тисяч центрифуг. А побудувати їх у стислі терміни видається маловірогідним. Крім того, відомо, що Іран уже накопичив у себе 110 тонн газу гексафториду урану, що вприскується в центрифуги для подальшого збагачення. Іранські чиновники також поспішили повідомити громадськості, що успіхи в збагаченні урану примусять їх переглянути раніше затверджену меджлісом країни програму будівництва в найближчі 20 років двадцятьох нових АЕС. Дві з них Тегеран планує закласти вже цього року.

Таким чином Іран усіляко дає зрозуміти, що тепер питання повернення до вихідного становища — коли він добровільно утримувався від виробництва збагаченого урану — зняте з порядку денного. В одній зі своїх заяв Махмуд Ахмадінежад навіть сказав, що ті іранські політики, котрі кілька років тому погодилися на мораторій, мають, як мінімум, покаятися перед своїм народом за те, що позбавили країну можливості розвивати передові технології.

Якщо говорити про реакцію міжнародного співтовариства, настійні рекомендації якого Тегеран просто проігнорував, то в МАГАТЕ визнали, що для них взагалі-то не була несподіванкою сенсаційна заява іранського президента про початок робіт зі збагачення урану. Вони підтвердили, що на всіх стадіях експерти Міжнародного агентства були присутні на виробництві в Натанзе й спостерігали за процесом.

Це дозволило Тегеранові згодом заявити, що його діяльність жодним чином не порушує домовленості з МАГАТЕ й не виходить за межі Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Оскільки, нагадаємо, цей документ передбачає такого роду роботи невід’ємним правом кожної держави. Тепер на цій основі Іран бажав би продовжити переговори з країнами Європейського Союзу та Росією. Очевидно, саме така постановка питання дозволила директорові МАГАТЕ Мохаммеду Аль-Барадею здійснити візит у Тегеран, щоб, за його словами, переконати іранців ужити заходів для створення клімату довіри й відмовитися від збагачення урану.

За словами віце-президента Ірану Парвіза Давоуді, основні позиції Тегерана на переговорах із Європою й МАГАТЕ не зміняться. «Іранові немає сенсу виправдовуватися за те, чого насправді немає», — сказав він, маючи на увазі обвинувачення на адресу його країни в тому, що вона виношує плани створення ядерної зброї. Водночас пан Давоуді підкреслив, що тепер Іран має всі підстави вимагати в «країн, котрі володіють різними видами зброї масового знищення, у тому числі й ядерною, пояснити світу, навіщо вони її накопичують».

А президент Махмуд Ахмадінежад у своїй промові 12 квітня заявив: «Іран виступає за ядерне роззброєння брехливих і порочних світових держав, і ми вже зробили таку пропозицію Організації Об’єднаних Націй». За його словами, саме ядерні арсенали великих країн становлять основну загрозу для світу і безпеки на планеті. Очевидно, розмова в такому тоні не дозволила директору МАГАТЕ легко переконати іранських співрозмовників у потребі одуматися.

Результати поїздки Мухаммеда Аль-Барадея в Іран і проведені там переговори ляжуть в основу доповіді, яку він оприлюднить наприкінці квітня у Нью-Йорку на спеціальному засіданні Ради Безпеки ООН. Нагадаємо, що наприкінці березня Рада Безпеки дала Ірану рівно місяць на те, щоб одуматися і згорнути всі роботи зі збагачення урану. Тільки в такому разі він уникне можливих санкцій із боку ООН. На жорстких заходах наполягають насамперед Сполучені Штати, яких підтримала низка європейських держав. Росія і Китай вагаються і, швидше за все, виступлять проти. Проте їхня позиція може змінитися під час запланованих на цей тиждень у Москві консультацій щодо Ірану у форматі «п’ять постійних членів Ради Безпеки плюс Німеччина». Поки що голоси з найбільших світових столиць звучали розрізнено.

Держсекретар США Кондоліза Райс зажадала рішучих заходів, Євросоюз пригрозив, що може ввести санкції проти Ірану самостійно, не чекаючи рішень РБ ООН. У інших же країнах висловлювали жаль і обмежилися заявами, що Іран обрав «рух у неправильному напрямку». Все це поки що робить сумнівним швидкий консенсус у стані світових держав як із питання про вироблення єдиної позиції на переговорах з уже де-факто ядерним Тегераном, так і з питання про прийняття зобов’язуючої резолюції Ради Безпеки ООН, яка, можливо, передбачатиме якісь каральні заходи стосовно Ірану.

Цікаво, що того дня, коли Іран одержав свою першу партію збагаченого урану, в американській пресі з’явилася інформація про те, що Сполучені Штати не виключають превентивного удару по Ірану, причому розглядається можливість застосування ядерної зброї. Цілі визначають Пентагон і ЦРУ, проте терміни можливої атаки не називаються. В оборонному відомстві США нібито точиться дискусія, і більшість військових вважають, що будь-яка операція не призведе до повного знищення іранських потужностей зі збагачення урану: роботи лише припиняться на незначний період. Пізніше адміністрація президента Джорджа Буша назвала будь-які розмови про військове вторгнення спекуляціями журналістів.

Військові експерти зазначають: великомасштабна операція проти Ірану неможлива, оскільки американська армія не має нині потрібних для цього ресурсів. Завдати удару по Ірану міг би самостійно й Тель-Авів: джерела в ізраїльській розвідці вважають, що в теперішньому стані Тегеран зможе зробити першу ядерну боєголовку протягом найближчих трьох років, коли навчиться збагачувати уран до рівня 80—90% вмісту ізотопу урану-235 і побудує каскад із тисяч центрифуг. Але очевидно, що такий крок Тель-Авіва не залишився б без наслідків для Ізраїлю.

Тегеран, наприклад, днями продемонстрував світові свою нову зброю — невидиму для радарів балістичну ракету «Фаджр-3». Іранські військові постійно заявляють, що будь-яка агресія наштовхнеться на опір. І натякають, що в них у запасі є зброя, застосування якої стане повною несподіванкою для загарбника…У цій ситуації найліпша тактика, яку, очевидно, й оберуть Захід у цілому та Сполучені Штати зокрема, — тиск на Іран. Серед іншого і з використанням відкритої пропаганди та методів інформаційної війни.

Примітно, що в ситуації, яка склалася, експерти з Близького Сходу і атомної енергетики радять не гарячкувати. За даними з російських джерел, гучні заяви Тегерана не більше ніж блеф: в Ірану немає власних ресурсів і матеріалів, щоб найближчим часом побудувати каскади з десятків тисяч центрифуг. Гадаємо, до цієї думки варто прислухатися, адже саме фахівці з Росії допомагали Іранові досягти тих результатів, про які так урочисто повідомили іранські політики. Також дуже сумнівно, що ісламська республіка здатна виконати в заплановані терміни програму будівництва атомних станцій. Адже тільки на спорудження Бушерської АЕС з одним реактором потужністю 1700 МВт (з допомогою Росії) знадобилося понад десятиліття!

В іншому успіхів, про які нині з гордістю рапортують іранські учені, СРСР і Сполучені Штати досягли ще 50 років тому. Проте перші кроки Ірану як учасника світового ядерного клубу можуть відкрити це елітне співтовариство для інших держав, які також були б не проти мати найдешевший у світі різновид енергії.