За крок до мрії

Глава адміністрації Гонконгу Керрі Лем несподівано перенесла вибори до Законодавчої ради, на яких продемократичні сили вперше в історії сподівались отримати більшість місць. Офіційною підставою для прийняття такого рішення стало погіршення в регіоні епідеміологічної ситуації, пов'язаної з COVID-19. Десять днів поспіль у Гонконзі фіксували по 100 інфікованих щодня, а напередодні виявили аж 150 випадків захворювання. У зв'язку з цим у місті заговорили про третю хвилю хвороби й посилили протиепідемічні заходи: заборонили зібрання чисельністю більше двох осіб, роботу закладів харчування після 18-ї години, продовжили вимогу про обов'язкове носіння масок у громадських місцях та соціальне дистанціювання.

Керрі Лем, посилаючись на ризики для здоров'я громадян під час голосування, скористалася надзвичайними повноваженнями, щоб відкласти вибори на рік. Цим правом, яке залишилося в законодавстві Гонконгу ще з колоніальних часів, нинішня глава адміністрації скористалась уже вдруге. Минулої осені під час масових виступів громадян проти закону про екстрадицію вона заборонила використання масок та інших засобів приховування облич у публічних місцях.

Однак рішення про перенесення виборів Керрі Лем оголосила не тільки у зв’язку з черговим загостренням епідемії COVID-19, що за понад сім місяців уже внесла корективи в порядок денний багатьох важливих світових подій, а й на тлі непростої політичної ситуації навколо Спеціального адміністративного регіону (САР). З 1 липня у регіоні набрав чинності закон про національну безпеку для Гонконгу, який криміналізував сепаратизм, підривну діяльність, тероризм і змову з іншими країнами, а також узаконив діяльність органів безпеки, що підпорядковуються безпосередньо органам центральної влади КНР. У глибшому сенсі він наділяє Пекін ширшими можливостями в боротьбі з антиурядовими виступами та усуненням опозиційних до Комуністичної партії сил.

Своєю нинішньою рішучістю й запровадженням закону в обхід Законодавчої ради САР центральний уряд КНР фактично поставив крапку на невдалих спробах втілення національної безпекової реформи 2003 року та впровадження закону про екстрадицію в 2019 році у Гонконзі, які закінчилися провалом через масові демонстрації та осуд міжнародної спільноти. Натомість негативний ефект від нових політичних реалій уже в перший місяць відчули на собі як не згодні з діями Пекіна гонконгці, так і опозиційні лідери. 

У переддень набрання чинності законом саморозпустилися кілька політичних партій, відомих своєю пронезалежницькою позицією та участю в масових виступах 2019 року. Найбільш знана з них — Demosisto — лівоцентриська демократична партія, заснована лідерами Революції парасольок 2014 року Джошуа Вонгом та Натаном Лоу. Джошуа Вонг торік виступав успішним комунікатором гонконгських протестувальників на міжнародному рівні й закликав конгресменів США скасувати торговельні преференції для Гонконгу, а також ухвалити резолюцію на підтримку протестувальників. Нині така діяльність підлягає під дію закону про національну безпеку і жорстко карається. Очевидно, побоюючись політичного переслідування, Натан Лоу залишив Гонконг і перебуває у Великій Британії, а Джошуа Вонг намагається продовжувати політичний опір у нових реаліях.

1 липня під час щорічного маршу опозиції десять осіб було затримано за звинуваченням у використанні транспарантів із закликом до незалежності Гонконгу. Цього ж дня поліція здійснила рейди в заклади харчування та інші громадські місця, де підтримують продемократичний рух, із вимогою зняти заборонені гасла (під час масових демонстрацій вони були маркерами для протестувальників про сприяння їхньому опору). У відповідь гонконгці починають застосовувати кодування та символи, аби приховати текст заборонених пісень і гасел, чи приклеюють до стін порожні листки.

Окрилені перемогою на місцевих виборах восени минулого року в 17 з 18 округів, продемократичні сили сподівались отримати більшість у Законодавчій раді САР на вересневих виборах. І мали на це непогані шанси. Попри певні особливості виборчої системи Гонконгу, які досі слугували на користь пропекінськи налаштованим представникам. Так, із 70 місць у Законодавчій раді 30 заповнюються парламентаріями, обраними функціональними округами (професійними групами, — до них належать професійні спілки, бізнесові кола, великі фінансові групи та корпорації тощо), які традиційно віддавали перевагу сприятливим для центрального уряду кандидатам; 35 — у звичайних територіальних округах, а 5 кандидатів — з числа членів обраних районних рад. 

На попередніх, 2016 року, виборах до Законодавчої ради завдяки цій системі провладні кандидати отримали 40 місць, хоча продемократичні сили набрали 55% відсотків голосів загальної кількості виборців. Правда, особливою рисою опозиційних сил нинішнього парламенту стала присутність молодих, добре освічених радикалів, які посилили пронезалежницьку риторику не тільки на вулицях Гонконгу, а й у стінах парламенту. Таким чином, після Революції парасольок 2014 року в продемократичному таборі з'явилося молоде радикальне крило, яке поставило під сумнів здатність Китаю забезпечити права та свободи для їхньої автономії і почало просувати ідею самовизначення. А торішні масові виступи тільки посилили страх центрального уряду КНР, що ситуація в Гонконзі може вийти з-під контролю. 

Влада регіону й доти намагалася приборкати найбільш непокірних опозиціонерів шляхом дискваліфікації з парламенту й арештів, але закон про національну безпеку значно розширив перелік дій, які можуть бути інтерпретовані як його порушення і, відповідно, підпадати вже під компетенцію законодавства материкового Китаю. 

Доки демократичні сили готувалися до перегонів, уряд САР озвучив низку застережень, які б мали утримати їх від можливого порушення закону. Перш за все, це стосувалося проведення попереднього відбору кандидатів для участі в парламентських виборах, у якому взяли участь близько 600 тисяч громадян. Несподівано висока явка дала привід опозиційним кандидатам говорити, що це голосування стало своєрідним проксі-референдумом проти закону про національну безпеку. Однак, як з’ясувалося згодом, це аж ніяк не вплинуло на подальше рішення влади Гонконгу позбавити права участі в майбутніх виборах дванадцять відібраних на праймеріз кандидатів. Серед зазначених причин — підтримка незалежності Гонконгу, заклики до інших країн вжити санкцій проти САР, критика закону про національну безпеку тощо. Таким чином, практично кожен із представників демократичного табору потрапляє під звинувачення в порушенні цього закону, чим, мабуть, пояснюється несподівана дискваліфікація чотирьох кандидатів Громадянської партії, яка вважається поміркованим крилом демократичного руху. 

Вже тоді серед опозиційних сил почали ходити розмови, що влада регіону готується до перенесення вересневих виборів через імовірну поразку провладних кандидатів. Однак глава адміністрації САР категорично заперечує політичний підтекст свого рішення, посилаючись на високий ризик для здоров'я мільйонів виборців. Це при тому що пандемія COVID-19 не зашкодила урядам сусідніх Південної Кореї та Сінгапуру успішно провести парламентські вибори без фіксації збільшення кількості інфікованих внаслідок цього.

Правові питання, пов'язані із забезпеченням законодавчої діяльності в регіоні, — а повноваження нинішнього парламенту закінчуються 30 вересня, — Керрі Лем переклала на Постійний комітет Національного народного зібрання КПК. Тепер йому вирішувати, чи продовжить Законодавча рада роботу ще на рік у нинішньому складі; чи діятиме тільки в режимі екстрених сесій; чи Пекін призначить тимчасовий законодавчий орган. Схожий прецедент уже траплявся після передачі Гонконгу до КНР, коли було розпущено обрану в 1995 році Законодавчу раду, а її замінив тимчасовий орган, сформований під контролем Пекіна. До речі, кожен із цих варіантів припускає можливість виключення зі складу тимчасового законодавчого органу неугодних опозиціонерів, скориставшись як офіційним приводом їх дискваліфікацію з виборчих перегонів (наприклад, п'ять із вищезгаданих кандидатів є законодавцями нинішнього парламенту). 

Очевидно, що влада Гонконгу могла перенести вибори на кілька місяців, не створюючи таким чином ще й парламентську кризу в регіоні, життєдіяльність якого понад сім місяців була паралізована масовими протестами. Однак у нинішній ситуації, коли Китай уже не приховує свого прагнення впливати на регіон і контролювати процеси, які в ньому відбуваються, не покладаючись на місцеву адміністрацію, рік часу дає можливість знизити протестні настрої та переформатувати політичну палітру Гонконгу, усунувши опозиційні сили, які в останній період набрали серйозної політичної ваги.

Усі статті Наталії Бутирської читайте тут.