З КИТАЄМ ЖАРТУВАТИ НЕБЕЗПЕЧНО

Китайські лідери починають поводитися як правителі світу. Усе, що поки повинні робити інші, — демонструвати їм свою пошану й лояльність. Сполучені Штати виявилися першими, хто зробив це.

Візит голови Держради КНР Вень Цзябао до США був першою можливістю для американців побачити нових китайських лідерів у дії. Вони лише неповний рік керують Піднебесною, проте їхні здібності в мистецтві дипломатії багато хто гідно оцінив. Результати візиту збентежили, передусім, самих американців. Вашингтон не зміг протипоставити нічого цьому напору східного шарму, який у певні моменти візиту перетворювався то на азіатську хитрість, то на непробивну китайську твердість. Америці нічого не залишалося, як здатися на милість переможця, і, що також не менш важливо, він її помилував відразу ж.

Економіка як політика

Вень Цзябао перед візитом у США не приховував, що вирушає за океан лише з однією метою — здобути перемогу. Про це знали й західні аналітики, котрі, втім, намагалися здогадатися, у чому саме китайському прем’єру потрібен успіх — у владнанні торговельних суперечностей зі США, у питанні Тайваню чи в проблемі дешевого юаня. Вони не чекали, що за два дні Вень зможе спробувати розв’язати не лише ці проблеми, а й багато інших, змусивши Вашингтон навіть відкоригувати деякі свої традиційні політичні погляди.

Песимісти стверджували: протистояння з Китаєм неминуче. США опинилися в ситуації, коли залежність від Китаю починає реально загрожувати національним інтересам. Дефіцит у 120 мільярдів доларів у торгівлі з цією країною змусив Білий дім узяти на озброєння стратегію обмеження доступу на внутрішній ринок китайських товарів. Нині це — текстиль і, можливо, незабаром телевізори. При цьому для США було б бажано, щоб Китай збільшив закупки товарів в Америці й при цьому «відпустив» курс своєї валюти — юаня, стабільність якого відносно долара дає китайським виробникам 40-відсотковий виграш у ціні на товари, аналогічні виготовленим у США. Сотні й тисячі американців можуть втратити роботу через те, що американським же фірмам вигідніше розміщати виробничі потужності в Китаї. І, до речі, із 500 найбільших компаній США, 400 уже зробили це, абсолютно не думаючи про проблеми адміністрації Джорджа Буша, а дбаючи лише про власні високі доходи.

Вень Цзябао відразу дав зрозуміти, що на поступки йти не збирається. На його думку, величезний китайський ринок дає стільки можливостей американським бізнесменам, що ні про які додаткові преференції не може бути й мови. Та й хто, якщо не самі США, нав’язали соціалістичному Китаю ринкові відносини, і навіщо тепер нарікати, що китайці на капіталістичному ринку виявилися куди спритнішими від американців. «Бар’єри проти китайських товарів — це помилка», — заявив Вень Цзябао в Нью-Йорку. «Цей шлях не принесе вигоди й американцям, котрі залишаться без дешевих товарів, а для Китаю лише поглибить проблему безробіття. І знов-таки вдарить по американських компаніях, що мають заводи в Піднебесній. А ви спробуйте збільшити поставки своїх товарів у Китай!» — сказав Вень. На думку китайського гостя зробити це дуже просто — зняти обмеження на продаж Пекіну високотехнологічних американських товарів, зокрема й подвійного призначення. Спантеличені американці так і не знайшли, що заперечити на цей заклик. А китайський гість не вгамовувався: «Не слід політизувати нашу торгівлю й економічні зв’язки». Потрібно враховувати інтереси одне одного, піклуватися про взаємне зростання, проводити консультації для розв’язання спірних проблем на рівноправній основі й за правилами, що діють у СОТ, повчав Вень. «Я сподіваюся, що відповідні американські відомства відмовляться від застарілих практик і концепцій ведення торгівлі й потоплять їх у Тихому океані, — сказав китайський прем’єр, — і тоді ви зможете йти в ногу з часом».

Підтверджуючи свої добрі наміри, китайці підписали зі Сполученими Штатами угоду про контейнерні морські перевезення та контракт на придбання нових пасажирських «Боїнгів», натякаючи, що це лише жест доброї волі, нехай навіть і вартістю в декілька десятків мільйонів доларів.

Політика як бізнес

Показавши свої здібності економіста, наступного дня Вень мусив витримати політичну битву вже у Вашингтоні, у Білому домі, де його чекав Джордж Буш. У вівторок китайського гостя прийняли в столиці США з почестями, що надають лише зарубіжним лідерам під час державних візитів. І це при тому, що у владній ієрархії своєї країни Вень Цзябао посідає третю позицію після голови КНР Ху Цзиньтао та глави парламенту У Банго. Була лише одна відмінність, яка, втім, не залишилася непоміченою: гармати дали на честь прем’єра держради 19 залпів, тоді як лідерам під час державних візитів салютують 21 раз.

Співробітники Білого дому визнали, що цю церемонію влаштовано спеціально. «Адже китайці полюбляють церемонії», — жартували вони на запитання журналістів, які вбачали в цьому не просто поштивість, а якусь приховану інтригу. І не помилилися. Вень Цзябао чітко визначив головну тему своїх переговорів із Бушем — питання Тайваню. Від господаря Білого дому вимагалося лише одне: засудити дії тайванського лідера Чень Шуйбяня. «Президент» бунтівного острова нині веде боротьбу за переобрання на другий термін, і вирішив 20 березня 2004 року провести референдум із вимогою до Пекіна прибрати балістичні ракети, націлені на Тайвань. У КНР вважають, що під приводом такого плебісциту Чень намагається змусити острів’ян бачити в «материковому Китаї» ворога, від якого слід якщо не відокремитися зовсім, то принаймні триматися подалі. Напередодні візиту Вень Цзябао до Вашингтона офіційний Пекін дав зрозуміти: якщо події розвиватимуться за таким сценарієм, то військове вторгнення на острів із материка неминуче. У цьому разі не позаздриш і долі Сполучених Штатів, якщо вони спробують вплутатися в цей конфлікт на боці Тайбея.

Президент Джордж Буш після переговорів із Вень Цзябао заявив, що США виступають проти заяв і дій керівництва Тайваню, які вочевидь мають на меті змінити статус острова. «Ми завжди виступали проти односторонніх дій хоч Китаю, хоч Тайваню, які можуть змінити статус-кво — заявив Буш, утім, натякнувши, що і спроба Китаю силою приєднати острів також не вітатиметься. Слід нагадати: у квітні 2001 року Буш зробив «сильну» заяву про те, що США готові «піти на все», щоб захистити Тайвань. А його останні слова продиктовано тим, що ситуація в китайсько-американських відносинах змінилася. І коли це так, то критики мають рацію, звинувачуючи Буша в тому, що заради сьогохвилинної вигоди він може порушити принципи, яких дотримувалися всі президенти США, починаючи з Річарда Ніксона — визнавати тільки «один Китай», але неофіційно підтримувати демократичний розвиток Тайваню. На думку низки коментаторів, Буш своєю заявою створив унікальну ситуацію, коли Сполучені Штати опинилися не за спиною Тайбея, а між ним і Пекіном. Політика Вашингтона тепер залежатиме від кроків, які надалі робитиме тайванське керівництво. Хоча раніше завжди було навпаки. Більше того, схоже, що Америці стала ближчою та зрозумілішою позиція КНР у «тайванському питанні», і цей «дрейф» США в бік «материка» може серйозно посприяти втіленню планів Пекіна щодо «повернення острова в лоно Батьківщини».

Залишаючи гостинну Америку, Вень Цзябао, явно вдоволений результатами своєї місії, натякнув, що розкрив далеко не всі козирі, якими Пекін може скористатися для будівництва нових відносин із Вашингтоном. Утім, він не поспішав розкривати їх, вважаючи, що час у будь-якому випадку грає на користь Китаю, і нагода для цього випаде в майбутньому.