"Ямайські" виклики для Німеччини

Неочікувана заява лідера німецьких соціал-демократів Мартіна Шульца про перехід партії в опозицію одним рухом перекреслили найбільш прогнозований сценарій збереження "великої коаліції" в німецькому бундестазі.

Тепер канцлер Ангела Меркель вимушена шукати болючі компроміси для створення нової майбутньої коаліції.

Вибори до німецького бундестагу 24 вересня не обіцяли великих сюрпризів. Та лише декілька відсотків кардинально змінили весь політичний ландшафт. До новообраного німецького парламенту потрапило вже не 5, а 7 партій. Загалом, у цьогорічних виборах взяли участь аж 42 партії (проти 34 у 2013 р.). Та й виборча явка була досить високою - 76,2%.

Німецькі соціологи виявилися не такими точними, як їхні французькі колеги. Обіцяні 34–37% у ХДС/ХСС реально втілилися у 32,9% (порівняно з результатом 2013 р., партія втратила 8,4%). Гірший результат християнські демократи мали хіба що у 1949 р.

Причини таких втрат криються в тому, що політика християнських демократів у часи канцлерки Ангели Меркель занадто змістилася від традиційно консервативної до центру. В результаті, ХДС/ХСС втратив більше мільйона голосів, які перейшли до правопопулістської "Альтернативи для Німеччини". Інтеграційна політика Меркель (особливо щодо біженців) мала своїм наслідком утворення і зростання прошарку виборців, який уже не почувається представленим консенсусом традиційних партій. Таке значною мірою протестне голосування є підставою для глибокого переосмислення свого майбутнього партіями політичного мейнстриму.

Ще більших втрат зазнав окремо баварський ХСС - 38,5% (49,3% в 2013 р.). Це може дорого коштувати партії на земельних виборах у Баварії наступного року, де консерваторам загрожує втрата абсолютної більшості. Очільник партії Хорст Зеехофер потрапив під масовану критику через невтішні результати виборів. Днями баварське Молодіжне об'єднання ХСС навіть виступило із закликом до 68-річного голови партії скласти свої повноваження. Втім, до завершення коаліційних консультацій питання лишається відкритим.

Але й соціал-демократи показали найнижчий результат за всю повоєнну історію - 20,5% (в 2013 р. - 25,7%). Ця "народна" партія фактично втратила політичний ґрунт під ногами, а майже блискавична заява Мартіна Шульца про перехід партії в опозицію ще до отримання офіційних результатів виборів стала чималою несподіванкою. Тоді коли більшість політичних оглядачів були впевнені в неминучості нової "великої коаліції", він одним рухом перекреслив превалюючі прогнози. Маневр Шульца можна пояснити як намагання дати партії новий старт і вберегти від остаточного занепаду.

З провалом СДПН була похована й інша довготермінова ідея німецької політики: об'єднання лівих партій у так звану червоно-червоно-зелену коаліцію (соціал-демократів, "Лівих" та "Зелених"). Крім того, розбіжності між СДПН та "Лівими" все ще занадто істотні. Зрештою, "лівий фронт", як і консерватори, сильно втратив прихильників на користь правопопулістів і навіть суто гіпотетично лишився дуже далеким від більшості (38,6%).

А ось політичному аутсайдеру минулих парламентських виборів - Вільній демократичній партії (ВДП), яка у 2013 р. вперше за всю повоєнну історію ФРН вибула з бундестагу, вдалося з тріумфом повернутися на гральне поле (10,7%). "Союз 90/Зелені" та "Ліві" покращили свої результати, порівняно з 2013 р., лише на піввідсотка, але для зазначених партій це добрий результат (8,9 та 9,2%, відповідно).

Однак справжнім викликом бундестагу стають 13% євроскептичної правопопулістської партії "Альтернатива для Німеччини" (AfD). Отриманих 92 із 709 місць у парламенті більш ніж достатньо, аби створити значні проблеми нинішньому політичному курсу Німеччини, особливо її ролі в Європейському Союзі.

Відтак, після заяви голови соціал-демократів М.Шульца про перехід в опозицію єдиним реальним варіантом майбутньої коаліції залишилася так звана "Ямайка" (за партійними кольорами: чорно-жовто-зелений - ХДС/ХСС, ВДП та "Союз 90/Зелені"), яка вже має прецеденти на рівні федеральних земель.

А.Меркель не поспішала розпочинати коаліційні перемовини, бо тріумфальна перемога ХДС навесні 2017 р. у трьох федеральних землях (Північному Рейні-Вестфалії, Шлезвіг-Гольштейні та в Саарі) дозволяла їй сподіватися на зміцнення своїх переговорних позицій за умови чергової перемоги у Нижній Саксонії. Але надії не справдилися. Другий результат ХДС після СДПН на цих земельних виборах, відмова останніх від "великої коаліції" та недостатня кількість голосів ВДП чи "Зелених" для формування двопартійної коаліції і в цій землі залишили варіант лише для "Ямайки", яку недоброзичливці не забарилися охрестити "коаліцією лузерів".

Тож Меркель і християнським демократам довелося почати міжпартійні консультації 18 жовтня на послаблених позиціях. Перший етап попередніх консультацій включав 12 тематичних комплексів, які необхідно було прозондувати на предмет спільних позицій та розходжень до 3 листопада. Минуло 2 тижні з початку "коаліційного зондування", а шквал взаємних звинувачень і навіть відвертих образ лише посилився. Наразі очевидно, що знаходження спільного знаменника буде дуже непростим завданням.

Особливо глибокими залишаються традиційні розбіжності між ВДП та "Зеленими", а також між ХСС та "Зеленими", особливо в питаннях енергетичної й іміграційної політики, сільського господарства чи щодо Європи. Окрім цього, позапарламентське опозиціювання вільних демократів не зійшло їм з рук: тим часом "Зелені" активно налагоджували контакти з християнськими демократами. І якщо 4 роки тому "Зелені" відкинули пропозицію консерваторів про входження до коаліції, втім досить швидко зрозуміли свій прорахунок, - то цього разу одразу заявили про свою готовність. У даній ситуації вільним демократам доводиться почуватися "третім зайвим".

Авторитетне видання Die Zeit наприкінці жовтня підготувало інтерактивну інфографіку щодо всіх 12-ти ключових блоків і дійшло висновку, що з 34 питань щодо 15-ти компроміс можливий, ще 15 - спірні, 4 - різко контроверсійні. При цьому до останньої категорії потрапили зовнішньополітичні питання: іміграція та біженці, розширення кола компетенцій на рівні ЄС (зокрема впровадження посади міністра фінансів ЄС), усуспільнення боргів держав-членів ЄС чи видатки на озброєння.

Питання біженців гостро постало навіть усередині ХДС/ХСС ще під час передвиборних перегонів: лідер ХСС Х. Зеехофер наполягав на встановленні верхньої межі для прийому біженців, але А. Меркель виступила категорично проти. Втім, результати виборів примусили її змінити свою позицію. Як наслідок, у жовтні фракція погодила верхню межу для прийому біженців на рівні 200 тис. осіб на рік. Ця цифра включатиме і процес возз'єднання сімей, що категорично не влаштовує "Зелених". Натомість ВДП взагалі хоче встановити квоти для біженців, які базуватимуться на економічних та гуманітарних критеріях. Тим часом показовий у цьому контексті факт нещодавнього призначення канцлеркою нового радника з питань зовнішньої політики: з жовтня ним став Ян Хекер, колишній голова Штабу координації з питань політики біженців.

Інша делікатна для Німеччини тема - закордонна присутність збройних підрозділів Бундесверу, що потребує особистого голосування в німецькому парламенті. "Зелені" наполягають на скороченні присутності військового контингенту за кордоном (яка значно зросла в часи А.Меркель). Як опозиція вони неодноразово голосували проти, і компроміси тут особливо болючі. ВДП, навпаки, у 2009–2013 рр. підтримали більшість таких ініціатив.

Якщо говорити про ключову зовнішньополітичну проблему між християнськими та вільними демократами - то це наполегливе просування останніми ідеї послаблення санкцій щодо Росії. І в цьому питанні ВДП навіть не зупинила хвиля обурення з боку інших політичних гравців, що здійнялася влітку після інтерв'ю голови вільних демократів Крістіана Лінднера, в якому він заявив про необхідність розробки креативних підходів до співробітництва з Росією й запропонував загерметизувати питання анексії Криму як "довготривалого тимчасового заходу" задля досягнення прогресу з інших пунктів. І, вочевидь, не дуже зупиняє лібералів ані позиція канцлера, яка послідовно обстоює збереження санкцій, ані перспектива неотримання крісла міністра закордонних справ.

Іншим спірним питанням у зовнішньополітичній та безпековій сфері є мета досягти 2%-го показника від ВВП у відрахуваннях до бюджету НАТО. На сьогодні цей показник у Німеччині становить 1,23%. Тут ХДС/ХСС та ВДП майже солідарні й не приховують необов'язковості досягнення цієї мети для Німеччини до 2024 р. А ось "Зелені", навіть з урахуванням їхньої відмови від яскраво вираженої пацифістської позиції, все одно виступають категорично проти. Крім того, "Зелені" вимагають всеосяжної реформи контролю за експортом озброєнь і прийняття закону про заборону поставок зброї до конфліктних зон та країн, котрі відкрито порушують права людини. У цьому питанні вільні демократи з ними солідарні й підтримують ідею закону. Позиція ж християнських демократів у зазначеному контексті дуже стримана, за що вони піддалися істотній критиці під час передвиборної кампанії з боку соціал-демократів.

З огляду на той факт, що населення з турецьким корінням - найбільша меншина Німеччини, не менш складним для всіх партій є питання відносин із Туреччиною. Тут позиції розійшлися кардинально: ВДП виступає за повне припинення переговорів про вступ цієї країни до ЄС, християнські демократи також прямо відкидають можливість членства Туреччини в ЄС. Тим часом "Зелені" вважають зупинення переговорного процесу хибним кроком, але підтримують необхідність жорсткого підходу до контролю над виконанням цією державою своїх зобов'язань.

Спірними є й питання охорони довкілля та енергетичної політики, зокрема для ВДП і "Зелених". ВДП виступає за уповільнення темпів впровадження заявлених стандартів охорони клімату. Попри згоду на досягнення міжнародно погоджених цілей до 2050 та 2030 рр., вони ставлять під питання цілі узгодженого ще 2014 р. "Плану дій 2020" для Німеччини. Це викликає неабияке обурення та опір ХДС і "Зелених".

"Зелені" вже навіть пішли на поступки у питаннях відмови від промислового використання вугілля. Вони наполягають на негайному виведенні з експлуатації 20-ти вугільних електростанцій у Німеччині, які найбільше забруднюють довкілля, щоб до 2020 р. досягти зменшення викидів CO₂. Однак згодні, що цієї мети можна досягти, просто зменшивши використання вугілля.

Не слід, однак, вважати, що сучасні коаліційні консультації виявилися суцільною суперечкою. Список питань, у яких партії дотримуються схожих позицій, досить вагомий: зменшення податків, досягнення бездефіцитного бюджету, скасування загальнодержавного податку на солідарність (втім, тут підходи таки різняться), збереження (або навіть підвищення) мінімальної заробітної плати, заборона гліфосату в сільському господарстві, підвищення видатків на освіту і науку, розвиток сім'ї тощо.

А.Меркель весь цей час трималася від консультаційного процесу на відчутній дистанції, аби не допустити сумнівів у легітимності процесу. Однак наростання невдоволення примусило канцлерку порушити мовчання й виступити із заявою щодо кінцевого терміну досягнення попередніх домовленостей - 16 листопада. Річ у тому, що 17 та 18 листопада потенційні коаліціянти мають визначитися стосовно доцільності подальших перемовин. "Зелені" навіть виносять це питання на партійне зібрання 25 листопада.

Дедалі частіше від усіх сторін лунають заяви про можливість перевиборів. Про такий варіант у разі провалу переговорів говорили і канцлерка, і голова ВДП. Ще перед початком консультацій Меркель навіть пригрозила, що у разі їх провалу запустить процес перевиборів. Наразі й голова ВДП заявив, що перевибори його не лякають, мовляв, немає жодного сенсу створювати уряд, який постійно сперечається.

Втім, для християнських демократів перевибори - доволі ризикований крок. . Потужні електоральні втрати на користь правопопулістів, підживлені неспроможністю сформувати стабільний уряд, із високою ймовірністю, можуть призвести до ще більшого виграшу "Альтернативи для Німеччини" і втрат для консервативного блоку. Останні опитування медійної групи RTL свідчать: у разі перевиборів християнські демократи втратять ще 1–2%. А в кінцевому підсумку, результати можуть виявитися набагато більш песимістичними.

Незважаючи на перехід соціал-демократів в опозицію, й досі не можна відкидати сценарій повернення їх до "великої коаліції". Хоча й він тепер виглядає дуже примарним. У ХДС вважають, що Німеччині потрібен стабільний уряд, але СДПН своєю відмовою брати участь у перемовинах із формування майбутньої коаліції продемонструвала насамперед ухиляння від відповідальності.

Початок власне коаліційних переговорів ще попереду. Але, як уже продемонстрував перший етап, знайти спільний знаменник для подальших коаліційних переговорів буде дуже непросто, а власне самі перемовини ризикують стати найбільш тривалими в усій повоєнній історії Німеччини. У 2013 р. християнським та соціал-демократам знадобилося майже три місяці для створення вже третьої "великої коаліції". Та "Ямайки" на федеральному рівні ще не було ніколи.