Внутрішнє зарубіжжя Росії

Поділитися
Що ми сьогодні знаємо про Кавказ із його численними народами і кланово-патріархальними стосунками, які злегка тяжіють до вестернізації?..

Північний Кавказ завжди був джерелом напруження для Москви. Конфлікти там лише вщухали, щоб через якийсь час спалахнути з новою силою. В останні місяці ситуація в регіоні знову погіршилася. І цей сплеск насильства Кремль ніяк не може зупинити. Навіть російські ЗМІ практично щодня повідомляють уже звичну новину про те, що там стаються вибухи, вбивають правозахисників, співробітників правоохоронних органів та високопоставлених чиновників, викрадають людей. За останні місяці в Дагестані було вбито міністра внутрішніх справ Адильгерея Магомедтагірова, в Інгушетії тяжко поранили президента Юнус-Бека Євкурова, в Чечні, за повідомленнями влади, було відвернено спробу замаху на главу республіки Рамзана Кадирова.

Один з останніх гучних терактів — підрив 17 серпня будинку РУВС у Назрані. Тоді загинуло 24 міліціонери, близько 250 людей дістали поранення. В останній тиждень практично щодня то в Дагестані, то в Інгушетії обстрілюють блок-пости міліції. Жертвами насильства стають не тільки співробітники правоохоронних органів і чиновники, а й прості громадяни: у регіоні масово пропадають люди. За даними російського правозахисного центру «Меморіал», за перші шість місяців цього року в Чечні викрадено 79 осіб. У Дагестані з лютого пропали 25 місцевих жителів, 12 з яких було знайдено мертвими.

У тому, чому після завершення другої чеченської війни та умиротворення після цього Чечні на Північному Кавказі так і не настав мир, важко розібратися. Та й що ми сьогодні знаємо про Кавказ із його численними народами і кланово-патріархальними стосунками, які злегка тяжіють до вестернізації? Надто дозована та препарована інформація надходить із російських мас-медіа. Надто мало експертів, які розбираються в усіх тонкощах кавказьких звичаїв, специфіці менталітету, нюансах місцевого різновиду ісламу, особливостях кланових стосунків та хитросплетеннях місцевої і глобальної політики. Саме тому «ДТ» звернулося до члена наукової ради Московського центру Карнегі Олексія МАЛАШЕНКА з проханням розповісти про те, що сьогодні відбувається на Північному Кавказі.

— Олексію Всеволодовичу, чому загострилася ситуація на Північному Кавказі? Це результат протистояння між злочинними угрупованнями та правоохоронними органами? Боротьби ісламських радикалів? А може, прибічників незалежності?

— Давайте відразу відкинемо борців за незалежність: їх уже давним-давно немає. Та й у минулому їх було не надто багато. Те, що відбувається останні двадцять років на Північному Кавказі, має безліч дуже різних причин — і соціальних, і економічних. У тому числі відсутність консенсусу між правлячими елітами та більшістю суспільства. Далися взнаки і дві чеченські війни, які потягли за собою дестабілізацію не тільки у східній частині Північного Кавказу, а й фактично всього Кавказу.

Крім того, цей російський регіон демодернізується: немає сучасних промислових секторів, на дуже низькому рівні освіта. І чимдалі більше й більше на Кавказі управління здійснюється з допомогою місцевих традицій. Звісно ж, треба додати іслам. І найголовніше: обрані Москвою методи врегулювання кризи себе не виправдали. Всі ці причини призвели до того, що конфлікт постійно поновлюється.

Не слід скидати з рахунків і такий чинник, як помста. У ході конфліктів у Чечні, Дагестані, Інгушетії, Кабардино-Балкарії гинули люди. В них у всіх були родичі — брати, батьки. А для Кавказу характерна традиція помсти. Кому мститися? Співробітникам правоохоронних органів, які безпосередньо займалися всіма цими розбірками, брали участь у придушенні виступів опозиції. Звідси цьогорічне загострення, яке ми спостерігаємо.

Загалом цілком очевидний стан латентної громадянської війни. Майже щодня ми отримуємо інформацію про вбивства, теракти тощо. Однак таку складну проблему не можна вирішити тільки силовими методами, як це дотепер намагалася робити Москва. На мій погляд, альтернативою може стати спроба досягти національного консенсусу в північнокавказьких республіках. Насамперед на сході Північного Кавказу — у Чечні, Дагестані, Інгушетії. Але змінити щось дуже важко.

Цього року в Інгушетії до влади прийшов новий президент — Юнус-Бек Євкуров, який запропонував цей альтернативний варіант. Він пішов у мечеть, до опозиції. Заявив про необхідність боротися з корупцією. Що вийшло? На нього вчинили замах. Думка експертів зводиться до того, що це стало результатом негласного союзу між корупціонерами та представниками радикального ісламу. Це була їхня реакція на спроби досягти консенсусу й у такий спосіб домогтися стабільності в республіці.

І все ж таки, як на мене, єдино можливий вихід із цієї ситуації — болісне, повільне, але все-таки досягнення національної згоди, а не тільки силовий тиск, який дедалі більше й більше активно застосовується Кремлем.

— Хто ж, на ваш погляд, зацікавлений у продовженні кризи на Північному Кавказі?

— Зацікавлені всі ті, кому вигідно ловити рибку в каламутній воді. Наприклад, коли є відповідальна влада й існує бодай подоба громадянського суспільства, то це як мінімум створює великі проблеми корупціонерам.

У дестабілізації зацікавлені радикальні ісламісти. За умов дуже важкого соціального та економічного становища, високого рівня безробіття вони пропонують свою ісламську альтернативу, щось на кшталт шаріатської держави, за яку потрібно боротися. У тому числі здійснюючи теракти. Для таких радикалів досягнення консенсусу, стабільності — це підрив їхнього впливу у регіоні.

— А Кремль? Яка його політика на Північному Кавказі? Він зацікавлений у нормалізації ситуації в цьому регіоні? Чи в його інтересах усе ж таки перманентна дестабілізація?

— Гадаю, що Кремль загалом зацікавлений у стабілізації ситуації, оскільки криза на Північному Кавказі — проблема не тільки цього регіону, а й Росії як держави. Та поки що продуктивної стратегії не вироблено. Кремль намагається замінити системні відносини контактами на особистому рівні. Наприклад, відносини між Москвою і Грозним побудовані безпосередньо на контактах між Володимиром Путіним і Рамзаном Кадировим.

Кремль зацікавлений у тому, щоб влада на Північному Кавказі була не надто сильна, щоб не було відчуття надмірної самостійності. Але йому не потрібні слабкі й безвідповідальні правителі, такі, яким був, наприклад, попередній президент Інгушетії Мурад Зязіков. Кремль зацікавлений у якійсь проміжній системі. Та й цього створити поки що не вдається. Незабаром відбудуться вибори в Дагестані. І незрозуміло, як Кремль діятиме за цих умов, адже там дуже сильні два угруповання. А Дагестан — це ісламське серце Північного Кавказу.

Сенс будь-якої нормальної політики полягає в тому, щоб людям добре жилося. Але як це зробити після конфлікту, що триває два десятиліття ? По-моєму, наразі цього ніхто не знає ні в Москві, ні на Північному Кавказі.

— Як Кремль вибудовує стосунки з місцевими елітами?

— Існує неофіційна домовленість, якої поступово було досягнуто між Москвою та місцевими правлячими елітами. Мовляв, ви нам гарантуєте лояльність, а за це ми не втручаємося у ваші внутрішні справи. Така ситуація поки що влаштовує Кремль і лідерів місцевих республік. Сьогодні деякі експерти використовують термін «внутрішнє зарубіжжя». І як мінімум до двох республік Північного Кавказу — Чечні та Дагестану, які живуть за власними законами, він застосовний.

— Які важелі впливу на Північний Кавказ є у федерального центру?

— По-перше, гроші: усі республіки сидять на федеральному бюджеті. Якісь на 90%, а якісь — на всі 100%. Інша річ, що Кремль не може на місцях контролювати розподіл грошей. Він фактично довірив це місцевим елітам. А вони, я б так сказав, із великою повагою ставляться до власної кишені. По-друге, силовики. Оскільки федеральний уряд у відповідь на загострення ситуації, на зростання кількості терактів ще більш посилює військову присутність, аби давити, давити й давити.

Нарешті — останнім часом оживили стару ідею: направляти з Москви на Північний Кавказ чиновників вищого рангу на посади прем’єр-міністрів і навіть, можливо, президентів. Фактично це відродження посади другого секретаря обкому партії, як було за часів Радянського Союзу. Тоді ця система себе виправдовувала. А зараз дуже важко сказати, чи спрацює вона.

— І чи прийме це місцева еліта...

— Місцеві еліти дуже роздрібнені, між ними постійно точиться внутрішня боротьба. Тому я цілком можу припустити, що частина місцевої еліти це прийме. Для неї це буде зручніше. Принаймні ті, хто програє у боротьбі із суперниками, не відмовляться від посередників.

— Чим відрізняються конфлікти в Чечні, Інгушетії, Дагестані, Кабардино-Балкарії?

— Північний Кавказ ділиться на дві частини. Схід — Інгушетія, Чечня, Дагестан — повністю конфліктогенний. Відносно спокійна частина — Карачаєво-Черкесія, Адигея, Північна Осетія. Між ними знаходиться Кабардино-Балкарія, в якій особисто я можу припустити загострення ситуації, особливо після відомих подій у Нальчику. Якщо говорити про розбіжності, то, наприклад, у Чечні була війна, а в Інгушетії не було. У Чечні сильний президент Рамзан Кадиров, а в Інгушетії був слабкий Мурад Зязіков, який довів республіку до дуже важкого стану. Все, що відбувається там, — це реакція на дії влади. Причому і місцевої, і московської.

А одна із спільних причин конфлікту — присутність радикального ісламу. Це по-перше. По-друге — невміння місцевих еліт правильно вибудувати стосунки з ісламістською опозицією. А от щодо соціальних, економічних причин... У Кабардино-Балкарії, наприклад, ситуація краща, ніж у Дагестані та Інгушетії. Однак і там проблеми ті самі — безробіття тощо.

— У Кремлі існують різні групи впливу. Чи дотримуються вони єдиної позиції на врегулювання проблеми Північного Кавказу?

— Думаю, що позиція загалом єдина. Інша річ, що кожний із президентів північнокавказьких республік має своїх «наставників» у Москві. Це досить заплутана справа, хто до кого їде на уклін і хто кому дає відкоти. І стосовно Рамзана Кадирова є різні думки. Путін, наприклад, вважає, що Рамзану можна повністю довіряти. До речі, нещодавно він був на могилі його батька. А є люди, в тому числі й силовики, котрі думають, що Кремль надто довіряє Кадирову. Але за своєю суттю стратегія поки що не змінюється.

— Наскільки сильний союз Кадирова і Путіна?

— Гадаю, що він сильний. Звичайно, були проблеми: дуже складно, коли особисті контакти є основою для відносин між Москвою та суб’єктом федерації. Але, на мою думку, сьогодні цей союз досить міцний.

— Ви казали про Чечню як про внутрішнє зарубіжжя Росії. На ваш погляд, Чечня при Кадирові більш незалежна, ніж при Дудаєві та Масхадові?

— Ніякої незалежності при Рамзані Кадирові бути не може. Це домисли. Кадиров мислить себе тільки в рамках Російської Федерації. Незалежна Чечня взагалі нікому не потрібна. Він наполягає на тому, що Чечня — особливий суб’єкт Російської Федерації з особливим статусом. І Кадиров цього домігся.

— Як нині складаються відносини Чечні з Інгушетією? Чи можливе об’єднання цих двох республік?

— Ні. Розмови про об’єднання Чечні та Інгушетії ведуться вже не перший рік. Але якщо це відбудеться, то всім буде непереливки. Об’єднання Чечні та Інгушетії можна уявити тільки в кошмарному сні, оскільки тоді вийде кавказький мусульманський гігант, який межує з Північною Осетією. А кордон же там іще не визначений! Це може зумовити дуже небезпечний конфлікт.

— Як події, що відбуваються на Північному Кавказі, можуть позначитися на інших регіонах Російської Федерації, та й на самій державі?

— Регіонам Російської Федерації, за винятком тих, які розташовані поблизу Північного Кавказу — Краснодарського і Ставропольського краю, Астраханської і Ростовської областей, — абсолютно немає діла до того, що відбувається на Кавказі. У них у самих роботи вистачає.

— Чи можлива шаріатизація держвлади на Північному Кавказі?

— Така тенденція є, і випливає вона з трьох джерел. Перше — ісламська опозиція, представлена ваххабітами. Друге — традиційний кавказький іслам, який сьогодні також виступає за утвердження шаріату. Нарешті, третє — деякі світські правителі, як, наприклад, Рамзан Кадиров, заохочують іслам, ісламські норми поведінки, ісламські традиції.

Я не думаю, що на Північному Кавказі будуть ісламські держави. Через низку причин це просто неможливо. Однак те, що чинник ісламу відіграватиме дедалі помітнішу роль, принаймні у Дагестані та Чечні, це цілком однозначно.

— Як щодо ситуації з двома Осетіями — Північною та Південною? Чи можливе інкорпорування Південної Осетії до складу Росії?

— Ситуація з Осетіями видається безглуздою. Тому що Кокойти та його люди хотіли б об’єднати Південну Осетію з Північною і утворити «Велику Аланію». Однак, по-перше, це виглядатиме як анексія Росією Південної Осетії. Це неможливо з огляду на низку міжнародних чинників, зокрема й відносини Москви і Тбілісі. По-друге, президент Північної Осетії Мамсуров зовсім не хоче бути в одній державі з Кокойти. Останній — дуже активний, агресивний, енергійний, претендує на роль такого собі харизматичного лідера. По-третє, об’єднання призведе до загострення ситуації на кордоні між Інгушетією та Північною Осетією. Тому я думаю, що об’єднання Північної та Південної Осетій неможливе. Якщо воно відбудеться, то лише через дуже велику дурість тих, хто на це погодиться.

— Які перспективи розвитку ситуації на Північному Кавказі?

— Криза на Північному Кавказі почалася не сьогодні і не вчора. І не завтра їй покладуть край. Але якщо цього не почати робити вже зараз, то становище буде ще складнішим і драматичнішим. Тому, дай Боже, щоб ідея національної згоди поступово пробивала собі дорогу й почала реалізовуватися, нехай і такими невеличкими кроками.

Олексій МАЛАШЕНКО — професор МДІМВ, член наукової ради Московського центру Карнегі. Один із провідних російських фахівців із Північного Кавказу та ісламу. Автор книжок «Рамзан Кадыров: российский политик кавказской национальности», «Ислам для России», «Исламская альтернатива и исламистский проект», «Как выбирали в Чечне», «Тревожные рубежи России: чеченский фактор в постсоветской России», «Исламские ориентиры Северного Кавказа» та ін.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі