Візит Путіна розчарував японців

Візиту російського лідера в Японію 15–16 грудня 2016 р., першого за останні 11 років, передували місяці напруженої роботи.

Приймаюча сторона особливо старалася, розраховуючи досягти історичних домовленостей із сусідом, з яким Японія, хай і формально, але перебуває останні 70 років у стані війни. Ситуація, що склалася, не заважає економічному співробітництву, але слугує тлом для переговорів із питання окупованих СРСР, а нині Росією, Курильських островів.

Однак підсумки зустрічі Абе з Путіним розчарували японців. Російський президент показав: він не має наміру йти на поступки Токіо.

Сіндзо Абе пішов на безпрецедентний крок, не просто запросивши Путіна в Японію, а й влаштувавши йому неформальний прийом у Нагано, на батьківщині предків. Японці не сприйняли за образу запізнення літака з російським лідером на три години й запропонували закінчити перший день переговорів японською трапезою та відвідинами термальних джерел - онсен, вода яких, за словами Абе, добре знімає втому.

Але Путін вирішив відмовитися від походу в японську "лазню", віддавши перевагу зняттю втоми з допомогою саке. Такий поворот вочевидь не влаштовував японців, у яких головним "у меню" першого дня переговорів передбачалося обговорення проблеми спірних "Північних територій": островів Великої Курильської гряди - Ітуруп і Кунашир, острова Малої Курильської гряди - Шикотан та групи островів Хабомаї. (Див. "Японське єдиноборство" від 21 серпня 2015 р.).

За повідомленнями ЗМІ, Абе на переговорах із Путіним пропонував такі варіанти. Токіо хотіло обговорити підписання мирного договору з Москвою в обмін на передачу Росією під японський суверенітет хоча б двох із чотирьох спірних територій - Шикотана і групи островів Хабомаї. Інший варіант - Путін мав лише визнати ці острови японськими, а терміни й умови передачі японці були готові обговорити потім. Саме ці острови Росія була згодна передати Токіо ще за Московською декларацією від 1956 р.

Слід зазначити, що це лише 5% від усіх спірних територій, і раніше Токіо наполягало на передачі всіх чотирьох островів в обмін на мир. Абе вважав, що його політичного впливу вистачить для того, аби пояснити співвітчизникам цей новий підхід, подати його японцям як "прорив" і єдиний можливий у нинішній ситуації компроміс, як процес початку повернення всіх втрачених територій паралельно з нормалізацією відносин із Росією.

У Токіо розраховували, що Путін, який задля збереження відносин із Пекіном передав частину російських земель Китаю, досить прагматичний, аби обміняти острови на мирний договір із Японією та цілий "букет" економічних і інвестиційних проектів. Однак російський лідер ще перед візитом заявив: територіальної проблеми у відносинах двох країн "не існує".

Що ж, важко примусити Путіна обговорювати питання, якого, з російської точки зору, не існує, але для 70% японців воно становить найголовнішу проблему двосторонніх відносин.

Усвідомивши, що домовленість про приналежність Курильських островів недосяжна, японці і росіяни обмежилися обговоренням питання можливості спільної економічної діяльності на спірних територіях. Ідеться насамперед про рибний промисел. Позитивний для Токіо момент - економічна діяльність японських компаній передбачається на всіх чотирьох островах.

Тут Абе намагався проштовхнути ідею, що така діяльність не вестиметься за російськими законами (інакше це означало б, що японці визнають російський суверенітет), а буде розроблено специфічні правила. Росія наполягала на дотриманні російських законів. Зазначимо, що в роки правління Бориса Єльцина через цю суперечність ініціатива спільної економічної діяльності на Курильських островах одного разу вже провалилася.

Ще однією темою перемовин стало питання спрощеного допуску на острови японцям та їхнім родичам, яких було виселено з цих окупованих СРСР територій після 1945 р. За цю поступку Путін нібито пропонував запровадити взаємні безвізові поїздки для жителів острова Сахалін та острова Хоккайдо. Але в Токіо цієї ідеї не підтримали.

У Японії результати японсько-російських переговорів на вищому рівні розкритикували навіть впливові члени правлячої Ліберальної партії. Генеральний секретар ЛДП Тосіхіро Нікаї не приховував розчарування. З цим почуттям підсумки візиту російського президента оцінили більше половини японців. Напали на Абе з критикою і демократи, які вважають, що таким чином домовлятися з Росією просто не можна.

Однак прем'єр Абе, для якого мирний договір із Росією, схоже, стає головним завданням прем'єрства, заявив: за 70 років сторони не змогли вирішити спорів, і одного-двох самітів для цього теж недостатньо. Тому для початку він хоче через економічну взаємодію підготувати ґрунт для взаєморозуміння, довіри та співробітництва з Росією, знизити напругу пристрастей серед націоналістично налаштованої частини суспільства.

Прибічники чинного голови кабінету кажуть, що на це потрібно 20-30 років. Але японські прем'єри так довго при владі не перебували ніколи: Абе, за найбільш оптимістичними прогнозами, може протриматися на посаді очільника кабінету до вересня 2021 р. Тому він поспішає.

За результатами переговорів було підписано понад 80 двосторонніх угод на загальну суму понад 2,5 млрд дол. При цьому Сіндзо Абе не бентежить, що, пропонуючи співробітництво Москві, Японія може випасти з режиму санкцій, які вона запровадила разом з іншими країнами проти Росії через анексію Криму.

Втім, більшість документів - це, швидше, протоколи про наміри.
І, згідно із запевненнями очільника МЗС Японії Фуміо Кисиди, вони у всьому узгоджуються з санкціями проти Росії.

Проте після поїздки президента РФ російські ЗМІ сурмлять, що міжнародну блокаду прорвано, Володимир Путін рукоподаваний у Японії. Правда, от прикрість, японський імператор відмовився зустрічатися з російським президентом.

Але Сіндзо Абе вже оголосив, що готує новий візит у Росію на початку наступного року для продовження розпочатого діалогу. Японському прем'єру важливо отримати якісь практичні результати до інавгурації Дональда Трампа: новий очільник Білого дому, найімовірніше, зажадає від Токіо залишатися у фарватері його зовнішньої політики стосовно Росії і Китаю.

Адміністрації ж Барака Обами без особливого задоволення стежили за активністю Сіндзо Абе. Кілька разів вони публічно застерігали його від спілкування з росіянами. Зокрема, президент Обама заперечував проти його візиту в Сочі до Путіна у травні 2016 р., коли лідери Японії і Росії почали готувати нинішній саміт.

Японський прем'єр тоді вважав, що шанс досягти домовленостей про мир із Росією - вагомий аргумент, аби піти всупереч побажанням Білого дому. Тепер же, після фактично безрезультатного саміту з Путіним, позиції Абе видаються слабкішими, і Вашингтон отримує аргументи в діалозі з Токіо, щоб повернути Японію на курс, якого стосовно Москви дотримуються всі країни "великої сімки".

До речі, Сіндзо Абе використовував "українську тему" як привід і виправдання для проведення своїх переговорів із Путіним, коли треба було знизити натиск із боку Вашингтона. Після зустрічей із президентом Порошенком у квітні нинішнього року в Японії Абе та інші японські політики давали зрозуміти, що готові на перемовинах із Росією виступати захисниками інтересів України, у тому числі і в питанні виконання Мінських угод та ситуації з анексованим Кримом.

Наївно вважати, що під час цих зустрічей японський прем'єр доб'ється якихось поступок від лідера Росії, якщо йому все ще не вдалося домовитися стосовно Курил. Проте у Києві підтримали діалог Абе з Путіним. Однак у жовтні Абе сам визнав, що стосовно Криму він зовсім не веде діалогу з Путіним. Усі його заяви обмежувалися закликами до Москви виконати Мінські угоди, оскільки це роблять інші лідери "сімки".

Все це не применшує значення японської фінансової та політичної допомоги для України, але Києву треба реалістичніше дивитися на політику Токіо. Києву сьогодні потрібна своя власна лінія поведінки з агресивним сусідом, своя стратегія повернення територій, окупованих Росією. Приклад Японії демонструє, що вироблення і реалізація таких рішень можуть затягнутися на роки й десятиліття в умовах, коли російське керівництво буде налаштоване агресивно, ігноруючи міжнародне право.