В очікуванні української літньої казки

Наступного року вперше на східноєвропейській землі - у Польщі і Україні - відбудеться чемпіонат Європи з футболу. ЧЄ обіцяє не тільки стати захопливою спортивною подією, а й привернути увагу європейської громадськості до самої України. Крім того, чемпіонат може дати значний імпульс соціально-економічному розвитку країни. Після чемпіонату світу з футболу, який пройшов у Німеччині п’ять років тому, ми, німці, на власному досвіді переконалися, як позитивно спорт може вплинути на настрій людей. Досі ми із задоволенням згадуємо про нашу «літню казку 2006-го».

Немає сумнівів, що, попри серйозний економічний спад після глобальної кризи 2009 року, Україні вдасться у встановлені терміни підготувати стадіони, транспортне сполучення і готелі для чемпіонату Європи з футболу. І цим жителі країни зможуть по праву пишатися. Пишатися ще й тому, що в ЄС усе ще існує певна упередженість, коли йдеться про можливу швидку інтеграцію східного сусіда в європейські структури. Мабуть, саме через це давнє заповітне бажання українців установити тісніші відносини з ЄС принесло на сьогодні так мало конкретних результатів.

Причини цього слід шукати в діях обох сторін. У минулі роки в українській політиці не було чіткої лінії в переговорах з ЄС. З іншого боку, і ЄС не продемонстрував належної рішучої підтримки процесу реформ в Україні. Як приклад можна навести обмежувальну візову політику, що є серйозною перешкодою для розвитку економічних та соціальних зв’язків.

У той час як Україна вже з травня 2005 року дозволяє громадянам ЄС безвізовий в’їзд, ЄС не зробив практично жодних кроків у відповідь. У 2012 році сотні тисяч європейських футбольних уболівальників зможуть приїхати на ігри в Київ, Донецьк, Львів чи Харків за своїми європейськими паспортами. А от українські футбольні вболівальники на кордоні з Польщею змушені будуть пред’являти візу. Така ситуація, як на мене, неприйнятна. До вступу Польщі чи Угорщини в ЄС безвізовий режим між цими країнами та Україною був нормою. І ми повинні зробити все для того, щоб відновити статус-кво.

Щоправда, на останньому саміті ЄС і України в листопаді 2010 року нарешті було ухвалено план заходів, спрямованих на встановлення безвізового режиму. Проте ЄС висунув суворі вимоги. Загалом було висунуто
60 умов, починаючи із запровадження біометричних паспортів і закінчуючи технічним переозброєнням прикордонників та адаптацією чинного законодавства України до законодавства ЄС. Опрацювати всі ці питання до початку футбольного чемпіонату Європи неможливо.

Польща відреагувала зниженням вартості віз для громадян України з першого березня 2011 року. Віднині замість 35 євро віза коштує 20. Проте, на мій погляд, це тільки перший крок. Зважмося на наступний сміливий крок і призупинімо візовий режим для українців на час проведення ЧЄ з футболу або як мінімум скасуймо консульські збори за оформлення віз. Якщо не вдасться досягти згоди в рамках ЄС, то ініціативу в цьому питанні повинна взяти на себе Німеччина. Східний комітет німецької економіки працюватиме в цьому напрямку. Наша кінцева мета - скасувати візовий режим. Україна вправі очікувати з боку ЄС однозначного підтвердження того, що вона - бажаний партнер. Це стосується і переговорів стосовно угоди про вільну торгівлю між Брюсселем і Києвом, що проходять нині.

Не дивно, що в Україні зростає невдоволення політикою Брюсселя. Проте Україна втратить рідкісний шанс, якщо послабить зараз зусилля. Труднощі у процесі переговорів про зближення були завжди, прикладів цього в історії розширення ЄС достатньо. Як позитивний слід виокремити той факт, що ЄС готовий у найближчі три роки виділити Україні 500 млн. євро структурної допомоги в рамках Східного партнерства.

Водночас окремі кроки уряду України зводять нанівець зусилля на шляху інтеграції. Так зрослий інтерес України до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном не може бути розцінений позитивно. Вступ України до Митного союзу означав би крок назад на шляху інтеграції в європейський економічний простір: принаймні доти, доки країни Митного союзу самі не почнуть активно прагнути укласти угоду про вільну торгівлю з ЄС.

Настільки ж проблематичним є і запланований українським урядом закон про державний контроль над зерновим ринком. Документ передбачає дозволити експортування різних сільськогосподарських продуктів тільки тим торговим підприємствам, у яких 25% активів належать державі. Іншими словами, в законі йдеться про державну монополію на експорт, що призвело б до витіснення з українського ринку іноземних торговельних фірм, які вклали великі суми в розвиток експортних структур. Такі заходи суперечать духу вільної ринкової економіки і можуть завдати неабиякої шкоди іміджу України з погляду довгострокового і надійного економічного партнерства. Державна монополія справить негативний вплив на конкуренцію всередині країни і може сприяти поширенню корупції. В остаточному підсумку найбільше від цього постраждають самі українські землевласники, які будуть змушені продавати свій врожай монополістові за ціною, нижчою за ринкову. Як результат - брак коштів на необхідну модернізацію.

Отже, як у Брюсселі, так і в Києві на даний момент є низка питань, які, з погляду ділових кіл, потрібно вирішити. Економічні зв’язки потребують подальшого поліпшення. 2010 року оборот торгівлі між Україною і Німеччиною досяг лише шести мільярдів євро. У десять разів більшими виявилися показники обсягу німецької торгівлі з Польщею і Чехією, хоча і за територією, і кількістю населення ці країни менші. Одне слово - попереду ще багато роботи.

Можливо, ЧЄ з футболу і спортивний азарт допоможуть нам побудувати нові мости між Німеччиною, ЄС і Україною. Для початку позитивним сигналом могли б стати безвізовий режим для жителів України на час чемпіонату або безплатні візи строком на місяць. Настав час для спільної літньої казки.

Довідка DT.UA

Східний комітет німецької економіки було засновано 1952 року як колективний орган низки головних об’єднань підприємницьких спілок Німеччини. Засновниками комітету виступають, зокрема, Федеральна спілка німецької промисловості, Федеральна спілка німецьких банків, Об’єднана спілка німецьких страховиків. Східний комітет німецької економіки виступає в ролі посередника німецьких підприємств на ринках Росії, України, Білорусі, Південно-Східної Європи, Центральної Азії і Кавказу, сприяє розвитку економічних зв’язків між цими регіонами і Німеччиною.