Узбекистан: вибори з прицілом на майбутнє

Цієї неділі в Узбекистані обирають президента. І хоча на посаду глави держави претендують кілька кандидатів, усе ж таки голосування — проста формальність. Ім’я переможця відоме заздалегідь — 69-річний Іслам Карімов не планує йти на спочинок, і далі чіпко тримаючись за владу. Більше того: створена Карімовим політична система не передбачає можливості ще при житті президента призначати його наступника. Проте у Ташкенті, озираючись на події в сусідньому Ашгабаті, вже давно задумуються над майбутнім наступником, який не тільки б не допустив в Узбекистані кривавого конфлікту, а й не вдавався б до репресій стосовно найближчого оточення президента. Насамперед проти дочок Карімова — Гульнари і Лоли.

Хоча в Узбекистані, як і в деяких інших країнах Центральної Азії, кілька років тому було проведено конституційну реформу, вся влада, як і раніше, належить одній людині — президентові Ісламу Карімову. Незважаючи на реальну загрозу з боку ісламських фундаменталістів, цей політик зумів зберегти цілісність країни, і далі зміцнюючи світську владу, утримуючи під контролем процеси, які відбуваються в узбецькому суспільстві. І є гарантом стабільності в Узбе­кистані.

Проте ця аграрна країна, котра має серйозні запаси газу, вражає жахливою бідністю, що сприяє зростанню протестних настроїв проти влади Карімова. Колись це невдоволення може прорватися, загрожуючи змести існуючий режим. Тому, як і в будь-якій іншій авторитарній країні центральноазіатського регіону, тут сильні позиції репресивного апарату: близько 800—900 тисяч з понад 25 млн. громадян Узбекистану — співробітники МВС, Служби національної безпеки (СНБ), митниці, прокуратури, військовослужбовці Міністерства оборони.

Політичну систему Узбекистану вирізняють з-поміж інших країн Центральної Азії кілька ключових моментів. Перший: у країні, де всі рішення приймає президент, набагато більше важить особиста відданість Ісламу Карімову, ніж походження із Самарканда, Ташкента, Джизака чи Ферганської долини. Клани об’єднані переважно економічними зв’язками і мало впливають на формування політики. Між ними існує система складних взаємин, і союзи серед кланів створюються залежно від ситуації. Другий: стабільність режиму донедавна зберігалася не так завдяки збалансованості впливових кланів у владній вертикалі, як протистоянням між силовими структурами республіки. Йдеться насамперед про СНБ і МВС. Але сьогодні ситуація трохи інакша: у відомчій сутичці гору взяла Служба національної безпеки, на чолі якої стоїть всесильний Рустам Іноятов.

Нині спецслужба запровадила практично тотальний контроль над усіма міністерствами й відомствами Узбекистану. Вихідці з СНБ стають першими заступниками, контролюючи фінансові потоки і кадрові призначення, беручи активну участь у міжкланових інтригах. Ця ситуація, трохи неприродна в умовах, коли Карімов проводить політику «розділяй і пануй», склалася після андижанських подій, коли у відставку відправили главу МВС Закіра Алматова: на його місце в липні 2005-го було призначено заступника директора СНБ Баходира Матлюбова.

На думку експертів, домінування Служби національної безпеки стало можливим завдяки тому, що Іноятов не виявляє президентських амбіцій, принаймні не демонструє відкрито честолюбних планів. На відміну від того ж таки Алматова, який своєю поведінкою дав зрозуміти, що посада глави МВС — це тільки початок. До речі, багато хто в Узбекистані вважає, що андижанські події стали наслідком протистояння двох силових відомств і були спровоковані СНБ з метою дискредитації Закіра Алматова. Що ж, якщо це так, то мети було досягнуто. Правда, побічним ефектом цієї операції стало те, що Узбекистан розірвав союз зі Сполученими Штатами і пішов на зближення з Росією, фактично програвши боротьбу за статус регіональної держави.

Тепер, коли у вищих ешелонах влади точиться боротьба за вплив на прийняття політичних рішень, саме думка Рустама Іноятова часто є вирішальною для Іслама Карімова. Втім, це не означає, що президент в усьому довіряє главі СНБ. Найбільший вплив на Карімова мають усе ж таки не Іноятов чи радники глави держави, а його дочки.

Поки що Гульнара і Лола Карімови більше цікавляться бізнесом. Вважається, що старша дочка — Гуль­нара — контролює великий бізнес, включно з найбільшим оператором стільникового зв’язку. Стверджу­ють, що під її контролем зараз перебуває майже вся нафтогазова галузь Узбекистану. Як радник батька, вона фактично є «людиною номер два» в узбецькій економічній та політичній вертикалі влади. З її ім’ям пов’язані й кілька гучних міжнародних скандалів. Наприклад, Гульнару Карімову безпосередньо пов’язують із узбецьким літаком з 3,5 тонни золота, затриманим російськими спецслужбами у Москві у 2004 році. Крім того, вона практично позбавлена права в’їзду в Сполучені Штати, оскільки забрала дітей у свого колишнього чоловіка — американського бізнесмена узбецького походження Мансура Максуді, хоча той в американському суді домігся для себе одноосібного опікунства.

Молодша дочка Лола почала вести справи недавно і наразі більше займається бізнесом у сфері розваг. Очевидно, що інтереси дочок президента нерідко перехльостувалися з інтересами кланів. Наприк­лад, Гульнара Карімова ворогує з кримінальним авторитетом Гафуром Рахімовим. І в разі несподіваного полишення Карімовим влади його дочкам усе пригадають сповна. Зважаючи на сказане, можна дійти висновку, що Іслам Карімов зробить ставку на когось дуже близького. І у зв’язку з цим найчастіше називають ім’я Гульнари Карімової.

Однак існує низка серйозних проблем, які перешкоджають реалізації цього варіанта. Насамперед, Узбекистан — мусульманська країна, а узбецьке суспільство — досить консервативне. Малоймовірно, що узбеки масово зможуть сприйняти жінку-президента: те, що вони дозволяють батькові, навряд чи вибачать дочці. Адже навіть Даріга Назарбаєва, схоже, вже не є наступницею свого батька Нурсултана Назарбаєва. Хоча казахське суспільство набагато ліберальніше за узбецьке. Крім того, існує ще й проблема сприйняття Гульнари Карімової узбецькою політичною елітою та кланами. Тут можливі серйозні ускладнення. Аж до воєнного протистояння. І в цій ситуації величезну роль відіграватиме Рустам Іноятов — глава найвпливовішої спецслужби Узбекистану. Як свідчать події в сусідньому Туркмени­стані, саме роль силовиків у приході до влади Бердимухамедова стала ключовою.

Президентські вибори продовжать перебування Іслама Карімова на президентській посаді ще принаймні на сім років. Очевидно, цей час він спробує ефективно використати для зміцнення позицій своєї сім’ї, максимально її убезпечивши.