Уроки солідарности

12 червня, у День Росії, в Москві відбувся марш проти зловживань у правоохоронних органах, у якому взяли участь майже 1200 людей, 400 з яких поліція затримала (за свідченнями очевидців, затримання відбувалися дуже жорстко), а інших учасників розігнала, зокрема, й за допомогою поливальних машин. Серед затриманих - російський опозиційний лідер Алєксєй Навальный.

Приводом до протесту стала сфабрикована кримінальна справа проти журналіста-розслідувача Івана Голунова, затриманого 6 червня в центрі Москви і звинувачуваного у збуті наркотиків в особливо великому розмірі. Чотири грами кокаїну поліцейські начебто знайшли в самого затриманого, і ще п'ять великих пакетів - у його квартирі. За це журналіста могли б засудити до 10–20 років позбавлення волі. Сам Голунов наполягав, що наркотики йому підкинули, і пов'язував це зі своїм останнім журналістським розслідуванням зловживань на ринку ритуальних послуг, через що раніше вже отримував погрози. 11 червня кримінальне провадження неочікувано закрили у зв'язку з "недоведенням вини журналіста". Ба більше, проти високопосадовців МВС, які керували цією сумнівною операцією, відкрито службові розслідування.

Закриття справи стало результатом масштабної громадянської акції солідарности з заарештованим журналістом авторитетного інтернетвидання "Медуза" - одного з небагатьох останніх незалежних видань сучасної Росії, яке, до речі, розташоване в Латвії.

Іван Голунов

rightsinrussia.info

Голунов не є дуже відомим журналістом. Проте його статті, за оцінками колег, завжди були якісними й сміливими розслідуваннями. Серед тем - зловживання в мерії Москви, система доходів Російської православної церкви, проблеми вивезення сміття зі столиці, хто і що за цим криється тощо. Журналіст писав спираючись на факти, доказом чого є те, що на нього й видання жодного разу не подавали до суду фігуранти публікацій. Не був пов'язаний Голунов і з російською позасистемною опозицією і взагалі залишався осторонь від політики.

Під час арешту журналіста побили, йому відмовили в наданні медичної допомоги, понад 14 годин після затримання не дозволяли зв'язатися з адвокатом, що є порушенням російського законодавства, відмовили (доки не втрутилися адвокати) у проханні взяти на аналіз змиви з рук та зрізи нігтів для аналізу на наркотики. Сам обшук у квартирі був дивним. За свідченням сусіда, поліцейські наче знали, де шукати, і не надто переймалися створенням видимости проведення реального обшуку. Потім узагалі стався скандал, коли МВС РФ у своєму пресрелізі оприлюднило фотографії з начебто обшуку в квартирі підозрюваного, які згодом виявилися знімками з іншого місця злочину. Прессекретар президента Д.Пєсков на це заявив, що "всі припускаються помилок". Зрештою, 8 червня суд призначив Голунову два місяці домашнього арешту без права користуватися телефоном та Інтернетом. До речі, аналізи, які все ж таки були зроблені, слідів наркотиків не виявили.

З моменту арешту журналіста в Росії розпочалася широкомасштабна акція на його підтримку. Біля суду зібралося кілька сотень людей, які по черзі, навіть уночі, проводили одиночні пікети (єдина форма протесту в РФ, для якої дозвіл органів влади не потрібен). Під стінами суду в оточенні десятків журналістів і камер висловили підтримку Івану Голунову Ксєнія Собчак, поет Лєв Рубінштейн, генеральний директор "Медузи" Галіна Тімченко й багато інших відомих у Росії людей. Поручителями журналіста виступили засновник "Новой газеты" Дмітрій Муратов і головний редактор радіо "Эхо Москвы" Алєксєй Вєнєдіктов. Відомі особистості написали заклики або записали відеозвернення на підтримку журналіста. Серед них Боріс Грєбєнщіков, Юрій Шевчук, репер Oxxxymiron, Чулпан Хаматова, Владімір Познер, Яна Чурікова, Юрій Дудь, Віктор Шендеровіч та багато інших. Провідні газети - "Коммерсантъ", "Ведомости" й РБК вийшли з однаковою першою шпальтою - "Мы Иван Голунов". Ледь не вся російська культурна та журналістська еліта вважала за потрібне підтримати затриманого журналіста і висловити протест проти зловживань у правоохоронних органах. "Це може торкнутися кожного", "підкинути наркотики можуть будь-кому" - із цими словами акція підтримки поширювалася на ширші верстви російського суспільства. Акції на підтримку Голунова провели в Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Владивостоці, Омську, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі, інших містах Росії та країн світу - Лондоні, Тель-Авіві, Києві, Тбілісі, Ризі, Берліні, Нью-Йорку.

Вікторія Івлєва/Facebook

Звісно, це далеко не перший такий арешт в РФ, як і не перша спроба солідарної протидії на захист заарештованого.

Так, 11 червня суд задовольнив клопотання очільника чеченського відділення "Меморіалу" Оюба Тітієва про умовно-дострокове звільнення. О.Тітієв був засуджений за зберігання наркотиків в особливо великому розмірі (206,9 г марихуани) на чотири роки (третину цього строку правозахисник уже відсидів), але заявляв, що наркотики йому підкинули. Як бачимо, чеченського правозахисника засудили й ув'язнили. А випустили лише за "хорошу поведінку".

Найбільшою в історії сучасної Росії - з міжнародним резонансом - до цього тижня була акція солідарности на підтримку режисера Кірілла Сєрєбрєннікова, звинувачуваного в нецільовому використанні його продюсерською компанією бюджетних коштів. З 2017 року до цієї весни режисер перебував під домашнім арештом, і його справа досі не закрита.

Та є одне "але". Сєрєбрєннікова звинувачували в корупції, і виступи на захист цього, у принципі, дружнього до режиму режисера і друга Владіслава Суркова так і залишилися фактично в межах інтелігентського простору, не викликавши великого обурення в суспільстві. У випадку з журналістом Іваном Голуновим ідеться про дії влади проти того, хто боровся з корупцією. Російський The Insider вийшов із публікацією про причетність до справи генерал-полковника ФСБ, який начебто замовив арешт Голунова. І все це в умовах зростання бідности в РФ і, як наслідок, невдоволення режимом, представники якого продовжують шикувати, переходячи межі адекватности (шоком для громадськости стала нещодавня інформація про п'ятиповерхову квартиру в Москві голови російської державної компанії "Роснафта" Ігоря Сєчіна, що коштує в 11 разів більше, ніж сума, яку компанія виділяє на благодійність).

Масштаб і швидкість розгортання протесту у зв'язку з арештом Голунова - це дещо нове для Росії. Почасти це пов'язано з тим, що заарештували журналіста, а журналісти є найбільш солідаризованою професійною групою, яка до того ж формує інформаційний простір.

Почасти це стало результатом того, що називають "накипіло". За словами Єкатєріни Шульман - відомої російської політологині та членкині Ради при президентові РФ з розвитку громадянського суспільства та прав людини, до третини ув'язнених у російських тюрмах сидять саме за аналогічними обвинуваченнями, а це більш як 100 тисяч новозасуджених щороку. При цьому обсяг наркотиків, що вилучаються при затриманні, часто перевищує мінімально допустимий (який не передбачає кримінальної відповідальности) на якісь міліграми, що опосередковано може свідчити про широку практику підкидання поліцейськими затриманим наркотичних речовин.

Важливим чинником є й те, що російське суспільство змінюється. Принаймні так стверджують самі росіяни. Ми ж можемо спостерігати, що акції протидії владі в РФ дедалі частішають, стають більш масовими й сміливими, люди дедалі менше зважають на те, що влада не дає дозволу на проведення мітингів та вуличних демонстрацій.

Ось і цього разу, попри поступки у справі Голунова та заборону проводити марш у Москві 12 червня, організатори, знаючи, що на них уже чекає ОМОН, вирішили, проте, не змінювати своїх планів.

Голунову, звісно, пощастило, зокрема й із часом. Його явно протизаконний арешт стався під час проведення такого важливого для Кремля Петербурзького міжнародного економічного форуму. І що вже геть неприпустимо - Голунов за кількістю згадувань в інформаційному просторі обійшов В.Путіна та його виступ на цьому форумі, як і, власне, сам форум. Крім того, всі ці події навколо журналіста розгорталися напередодні "Прямої лінії" президента РФ, запланованої на 20 червня, під час якої Путін відповідатиме на запитання громадян. Відповідати на них щодо справи Голунова він навряд чи хотів би. І хоча запитання для "Прямої лінії" старанно відбирають, замовчування цієї резонансної теми стало б іще більш промовистим.

Від учора в Росії розпочалася показова кампанія боротьби із перевертнями в погонах. Винних у сфабрикованій справі проти Голунова відсторонили від посад. Відкрито провадження проти ексголови Слідчого комітету Ярославля за підозрою в замаху на губернатора Волгоградської области, і навіть про Тітієва показали сюжет на головному пропагандистському каналі "Россия-1". Штатні російські пропагандисти "Первого канала" і "России-1" (серед яких Ольга Скабєєва) виступили зі спільною заявою з вимогою чесного розслідування. Рада Федерації на своєму засіданні 11 червня обговорювала арешт журналіста в тональності звинувачень МВС. Спікерка Валєнтіна Матвієнко назвала цю історію "або непрофесіоналізмом, або головотяпством, або провокацією". "Аби не знайшли український слід" - пожартували у відповідь російські ліберали.

Проте радість від перемоги в російському суспільстві обережна. Як показує досвід, хоча влада й відступила сьогодні, завтра все може змінитися.

Так, нещодавно, також неочікувано, влада поступилася протестувальникам проти будівництва чергового храму замість скверу в Єкатеринбурзі. Ці поступки, як виявилося, стали просто тактичним кроком режиму з метою припинити протести. Не минуло й двох тижнів, як було відкрито кримінальну справу за статтею "Масові заворушення". Цілком вірогідно, що, збивши хвилю громадянського протесту у зв'язку з арештом журналіста Голунова на її підйомі, влада, проте, знайде спосіб помститися журналістові, виданню й активним протестувальникам у майбутньому.

Однак факт залишається фактом - у російському суспільстві почали розгортатися процеси, які змушують владу маневрувати. Низові ланки режиму роблять помилки, які у підсумку б'ють по Кремлю. Проте Кремль, навчившись робити крок назад, усе ж таки не поступається. У Росії триває наступ на залишки вільної преси, планується поставити під контроль Інтернет, опозиційні сили розпорошені й деморалізовані.

Sergey Smirnov / Facebook

Так, без ЗМІ, соцмереж і лідерів революція неможлива. Проте можливий бунт. Сьогодні маленькі бунти в Росії частішають і на них виходить дедалі більше людей. І режиму нема чого запропонувати суспільству, щоб зупинити цей процес.