УМОВЛЯЛЬНИКИ ЛИТВА ПРИЄДНУЄТЬСЯ ДО ПОЛЬЩІ У СПРОБАХ РОЗВ’ЯЗАТИ УКРАЇНСЬКУ КРИЗУ

Помираючий у зародку діалог між українськими владою та опозицією найближчими днями, можливо, спробують реанімувати ззовні. Лікарів двоє — литовський президент Валдас Адамкус і його польський колега Александр Квасьневський. Місце дії — Вільнюс, куди вже завтра вилітає Леонід Кучма і де всі троє лідерів зберуться на конференції ЮНЕСКО з символічною назвою «Діалог цивілізацій».

Очікується, що між розмовами про квотно-тарифні ями на шляху в Європу та про нафтодовгобуд Одесса—Броди—Гданськ, до якого українці намагаються долучити й Вільнюс, Леоніда Кучму знову активно схилятимуть до початку переговорів зі своїми домашніми опонентами. Цілком імовірно, двоє старих знайомих українського лідера, простягаючи йому руку підтримки, висунуть жорсткі вимоги. Упаковка, втім, цілком м’якенька. «Ми стежимо за подіями в Україні й думаємо, що це демократичний процес, що держава повинна пережити, навіть якщо це дуже болісно, — відповідає литовець Адамкус на запитання «Нового каналу». — Я не хотів би засуджувати чи оцінювати те, що відбувається в Україні. Я в жодному разі не згоден із тими, хто вважає, що Україну потрібно ізолювати».

Майбутня зустріч може остаточно окреслити підходи закордону до української веремії. Оформилися три принципово різні позиції.

Першу в четвер у Києві озвучив посланник Євросоюзу Гав’єр Солана: або швидкі політичні й економічні реформи, або згортання відносин. Відзначимо, що статус не виїжджаючого на Захід Кучми дехто вже називає дипломатичною ізоляцією. Якщо додати до цього останні різкі кроки з боку США, вимальовується агресивний підхід Заходу не тільки фактично солідарного з опозицією, а й готового допомагати їй усіма пристойними засобами.

Другий підхід — східний (точніше, пострадянський) — допускає підтримку Леоніда Кучми. Росіяни це роблять із нелюбові до американців і, ймовірно, з розрахунком на конкретні дивіденди. Інші есендешні колеги Кучми — з особистої солідарності з українським лідером.

Нарешті Польща й Литва формують третій — проміжний — підхід: відмова від ізоляції Києва та спроби посередництва між владою і опозицією. Ці дві країни для Києва дуже символічні: спільна історія, палка підтримка української незалежності й негласний приклад для наслідування. Хоча, як і Захід, Варшава й Вільнюс вельми критично оцінюють стан демократії в Україні. Леоніду Кучмі, схоже, буде набагато легше говорити про це з Квасьневським і Адамкусом, котрі не з чужих вуст знають, що таке вихід із «совка», і які досить добре пам’ятають російську, аби розмовляти без перекладача.

Обізнаність литовців про українську кризу епізодична. У приватних розмовах вільнюські дипломати з задоволенням малюють сценарії відставки Кучми, у публічних висловлюваннях симпатії місцевих політиків на боці влади — значною мірою завдяки старанням російських каналів і активності українського посольства. Багато литовців переконані, що за «касетним» скандалом стоять комуністи. Делегати Вільнюса в Раді Європи говорять, що не голосуватимуть за призупинення членства України. Акцій протесту, на кшталт тих, що супроводжували візит Леоніда Кучми в Польщу, не очікується. Українська опозиція, що свого часу обіцяла зробити так, щоб земля горіла під ногами Президента скрізь, де він з’являвся б, схоже, не зробила нічого, аби донести свою позицію хоча б до старих друзів за «Саюдісом».

Що конкретно можуть запропонувати Леоніду Кучмі його колеги? Ініціатива, певне, йтиме від Александра Квасьневського, дехто з команди якого досі вважає українську кризу справою честі для польського лідера, котрий уже заслужив собі лаври політмиротворця. Обіцяний «круглий стіл», необхідність якого вже, схоже, безнадійно відпала, він напевне не везтиме, але, за деякою інформацією, у руках поляка може з’явиться пряник від Євросоюзу — більш гуманний торговельний режим для українських товарів, які зможуть потрапляти на західні ринки через Польщу й Литву. У такому розкладі особливо зацікавлений Вільнюс, бо дуже розраховує на посередництво в торгівлі металом і сільгосппродукцією.

Утім, говорять литовці, коли маєш справу з українцями — чекай несподіванок. У середу в Вільнюсі вже зірвалося заплановане засідання міжурядової комісії, через що залишився сирим пакет питань для майбутнього обговорення президентами. Шокованих литовців, котрі готуються до переговорів декілька тижнів, поставили перед фактом відмови за день до зустрічі.

Частина вільнюських оглядачів загалом сумнівається, що Литві й Польщі варто втручатися в українську бійку. І в економічному, і в політичному плані Київ дедалі частіше нагадує анекдотичного невловимого Джо. Через непотрібність його просто ніхто не ловить.