УКРАЇНСЬКО-ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКІ ПАРАЛЕЛІ

Про Південно-Африканську Республіку (ПАР) в Україні знають вельми мало. Перше, що спадає на думку, — гнівно засуджуваний у недалекому минулому світовою спільнотою апартеїд, золото, діаманти, крокодили, леви й інші екзотичні тварини. Справді, за добуванням золота ПАР посідає перше місце у світі, втім, як і ванадію, хрому, металів платинової групи. За обсягом ВНП на душу населення (близько 2700 доларів США) ПАР уп’ятеро перевершує Україну, територія її вдвічі більша, а от населення на 10 млн. менше. Мабуть, ПАР єдина держава світу, де на одній вулиці м. Суето жили три лауреати Нобелівської премії: колишній президент Африканського національного конгресу (АНК) Альберт Лутулі, Нельсон Мандела, єпископ Десмонд Туту.

Зміни політичного характеру почалися в ПАР на початку 90-х років. Країна відмовилася від системи апартеїду й під керівництвом Нельсона Мандели вирішила будувати демократичну державу. У змінюваному суспільстві постали специфічні проблеми, зокрема різко зросла злочинність. Утім, ПАР тут не самотня — аналогічні проблеми й в інших країн, які змінюють основи політичного ладу й економіки.

31 серпня — 1 вересня цього року Південно-Африканський інститут міжнародних відносин (м. Йоганнесбург) організував міжнародну конференцію, присвячену перспективам розвитку злочинності в країнах, що перебувають на етапі трансформації соціально-економічних і політичних відносин. У конференції брали участь і українські експерти, зокрема Українського центру економічних і політичних досліджень.

ЗЛОЧИННІСТЬ ПО-ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКИ Й ПО-УКРАЇНСЬКИ

У конференції взяли участь представники понад 20 держав. З особистим привітанням виступили міністр безпеки ПАР, міністр Великобританії у справах Північної Ірландії, заступник міністра поліції Нігерії.

Південноафриканські фахівці відзначали, що ПАР перебуває на піку зростання злочинності. 1998 р. вона посідала перше місце у світі (у перерахунку на душу населення) за скоєними убивствами, згвалтуваннями, іншими тяжкими злочинами. І хоча 1999 р. вдалося дещо стабілізувати ситуацію (убивств, підпалів поменшало), вона залишається вкрай тривожною та небезпечною. У результаті вбивств загинуло 23 тисячі чоловік (для порівняння — в Україні скоєно 4600 подібних злочинів). Країна нагадує одну велику армію: кожен десятий південноафриканець легально має вогнепальну зброю. А скільки нелегальної зброї зібрано в ПАР — підрахувати ніхто, мабуть, не зможе. В окремих районах країни просто небезпечно з’являтися без озброєного ескорту. Учасників конференції в Олександрію (місто, де живе чорне населення) супроводжував поліцейський патруль з автоматами й у бронежилетах, заборонялося виходити з автомобілів.

Безсумнівно, такий рівень злочинності прямо пов’язаний із низьким рівнем життя більшості чорного населення країни, високим безробіттям серед них — в окремих районах воно сягає 50%, низькою правовою культурою. Один із висновків учасників конференції — соціально-економічні чинники значною мірою визначають криміногенну ситуацію в країні. Такий висновок однаково справедливий і для України, і для ПАР, і для Бразилії. Фахівці ООН, виступаючи на конференції, заявляли про прямий зв’язок індексу людського розвитку зі зростанням злочинності. Відзначався і зворотний вплив: складна криміногенна ситуація стримує розвиток бізнесу, перешкоджає припливу іноземних інвестицій.

Воістину інтернаціональною стала проблема розповсюдження наркотиків. Про це говорили представники Росії, Бразилії, США й інших країн. Тут у нас із ПАР своєрідний «паритет»: в обох країнах 1999 р. скоєно понад 40 тисяч злочинів, пов’язаних із нелегальним оборотом, продажем і виробництвом наркотиків. Збільшується споживання наркотичних речовин як серед південноафриканської, так і української молоді. Якщо в Україну наркотики надходять переважно з країн азійського регіону, то для ПАР їх основним нелегальним імпортером є країни Південної Америки, особливо Колумбія.

Одержуваний прибуток (за оцінками ООН близько 400 млрд. доларів на рік), технічна оснащеність дозволяють наркомафії на рівних суперничати з деякими державами, створювати реальну загрозу життю та здоров’ю сотень мільйонів людей, реально загрожувати світовій стабільності й міжнародній безпеці. На початку вересня в горах Колумбії виявили недобудований підводний човен, спроможний перевозити 150—200 тонн героїну. За деякими даними, колумбійській наркомафії в будівництві судна допомагали її «колеги» з Росії. І такий приклад — не поодинокий. Наркоторгівля об’єднує злочинні організації різних країн. Лише спільна робота правоохоронних органів зацікавлених держав може поставити надійний заслін її діяльності.

Досить велику увагу на конференції приділили проблемам взаємодії спільноти й поліції (міліції). Спільною визнано проблему невисокої довіри громадян до органів правопорядку. Приміром, за результатами всеукраїнського соціологічного опитування, проведеного в липні 2000 р. Українським центром економічних і політичних досліджень, міліції в Україні цілком довіряють лише 11,8% наших співвітчизників, скоріше довіряють, ніж ні — 20,2%. У ПАР практично така сама ситуація: діями поліції задоволено близько третини південноафриканців. Коріння такого ставлення слід шукати в добі апартеїду, коли поліція відігравала одну з провідних ролей у розв’язаній у країні de-facto громадянській війні.

Політичні зміни початку 90-х, ініційовані Нельсоном Манделою, привели й до зміни ролі самої поліції. Відповідно до стратегічного плану реформування необхідно було: деполітизувати поліцію; підвищити її підзвітність суспільству та зробити її діяльність прозорішою; ліквідувати расову дискримінацію; реформувати внутрішню структуру, систему підготовки й управління поліцейськими силами. Керівник національної поліції щороку мусить знайомити спільноту з планами поліції, пріоритетами її діяльності, головними завданнями. Зміна назви поліції ПАР мала символізувати перехід від політики сили до служби суспільству. Систему поліцейських звань також змінено — військові звання скасували, що свідчило про демілітаризацію поліції. Поступово відбувалася расова інтеграція — нині 55% поліцейських належать до чорного населення ПАР. Особливу увагу приділяють відносинам поліції й суспільства. При кожній поліцейській дільниці створено т.зв. громадсько-поліцейський форум, діяльність якого скеровано на налагоджування відкритого діалогу з громадянами.

Такий досвід, безсумнівно, цікавий і для України. Недавно було заявлено про майбутнє внесення змін до Закону «Про міліцію», про перейменування її в поліцію, що теж досить символічно. За умови реальних внутрішніх змін (хоча б таких, які вже зроблено в ПАР), а не лише вивіски, ми можемо зробити конкретний крок до створення цивілізованої поліцейської служби.

Цікаво, що представники ПАР боротьбу з корупцією не віднесли до пріоритетів діяльності правоохоронних органів. Усе-таки історично тривалий вплив британської та голландської культур приніс свої плоди — корупція не дуже поширилася, на відміну від України, де вона реально загрожує національній безпеці.

Підбиваючи деякі підсумки, варто відзначити, що учасники конференції були практично одностайні у визначенні необхідних умов для боротьби зі злочинністю. Формула успіху проста: політична воля керівництва держави, високопрофесійні, некорумповані, технічно й фінансово забезпечені правоохоронні органи й підтримка їхніх дій суспільством. Чи вдасться в Україні реалізувати цю «просту» формулу, покаже час. На сьогодні перші успіхи окреслилися в боротьбі з неорганізованою, вуличною злочинністю, а от на фронті боротьби з корупцією, організованою злочинністю вирішальних проривів поки що не видно.

ТРІШКИ ПРО «ДРУЖБУ ЗА РОЗРАХУНКОМ»

Утім, не тільки південноафриканський досвід боротьби зі злочинністю й реформування поліції цікавий для України. Як уже говорилося вище, ПАР — високорозвинена держава, обсяг ВНП якої перевищує 100 млрд. доларів США. Країна поступово перетворюється на субрегіонального лідера, дедалі більше впливає на розвиток не лише Південної Африки, а й континенту загалом.

На думку південноафриканських дипломатів, у нас чудові перспективи для співробітництва. Україна й ПАР територіально розташовані так далеко одна від одної, що серйозних політичних суперечностей між державами виникнути не повинно. А от взаємна торгівля може неабияк оживити економічну кон’юнктуру. Аналіз товарообороту між Україною і ПАР свідчить про його крайню нестабільність. 1996 р. було експортовано українських товарів на суму 1,1 млн. доларів США, 1998 р. експорт збільшився майже всемеро (!), 1999 р. зафіксовано двократне падіння — до 3,8 млн. доларів. Практично, дзеркальна картина з імпортом із ПАР: 1996 р. ввезено товарів на 8,6 млн. доларів; 1998 р. обсяг скоротився до 2,9 млн.; 1999 р. знову зростання до 9,2 млн.

17 вересня очікується візит віце-президента ПАР Джейкоба Зуму в Україну. Сподіваємося, що він сприятиме не лише налагодженню політичного співробітництва, а й взаємовигідних економічних зв’язків. На думку південноафриканців, досить цікавою може виявитися кооперація в сільському господарстві. ПАР має у своєму розпорядженні сучасні технології переробки та зберігання сільгосп- продуктів. Відомо, що понад 10% нашого врожаю ми втрачаємо вже після його збирання. Тож південноафриканські технології вельми цікаві для нас. З іншого боку, винороби ПАР зацікавлені в поставках саджанців винограду, культивованих в НДІ ім. Таїрова. Допоможе знизити травматизм на українських шахтах південноафриканське гірниче устаткування, створене з урахуванням світових досягнень в царині техніки безпеки (такого устаткування на суму 2,8 млн. доларів було закуплено 1999 р.). Готові наші візаві запропонувати й рентабельні технології переробки вугілля на рідке паливо. До речі, ще 1997 р. було створено українсько-південноафриканське СП «ОМІТЕК» для подібних інвестицій. Не можна забувати і про військово-технічне співробітництво. На півдні Африки зібралися «гори» радянського озброєння, яке необхідно періодично обслуговувати й ремонтувати, є перспективи в галузі літакобудування й суднобудування. Зокрема «Мотор-Січ» готова встановити на парівські вертольоти вітчизняні двигуни. Неабияк зацікавив південноафриканців Ан-74. Новим українцям південноафриканці готові запропонувати захоплюючі тури, сафарі, джунглі й іншу екзотику. Україна теж має що показати гостям.

Це лише деякі найпривабливіші перспективи співробітництва. Варто сподіватися, що від такої «дружби за розрахунком» далека, багата й екзотична ПАР стане для всіх нас трішки ближчою.