Україна—Молдова: спільні проблеми на тлі європейських перспектив

Президент України у своєму виступі на саміті ГУУАМ у Кишиневі 22 квітня 2005 року висловив низку пропозицій стосовно українського бачення перспектив розв’язання придністровської проблеми. Ці пропозиції, безумовно, є новим словом у самому процесі врегулювання. Якщо досі йшлося лише про статус Придністров’я та його наповнення, то в пропозиціях, озвучених В.Ющенком, говориться про зміну самої суті політичного режиму Придністров’я. Йдеться про сприяння демократичним перетворенням у Придністров’ї. Демократизація розпочинається з наведення порядку. Зокрема й порядку на кордоні...

У планах дій Молдова — ЄС і Україна — ЄС чітко визначено пріоритетні завдання в контексті врегулювання придністровського конфлікту. Переважно це стосується посилення співпраці з питань регіональної безпеки, розробки ефективної моделі врегулювання придністровського конфлікту в Молдові, включно з вирішенням прикордонних питань.

Міжнародний круглий стіл «Реалії та перспективи співробітництва України і РМ у прикордонній і митній сферах», організований Центром досліджень проблем громадянського суспільства та Регіональним представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта 15 березня ц.р. у Кишиневі, продемонстрував серйозний підхід української сторони до розв’язання наявних проблем у двосторонніх відносинах. Зокрема, під час свого виступу посол з особливих доручень МЗС України Дмитро Ткач заявив, що українська влада вже найближчим часом вживе низку заходів, які унеможливлять здійснення контрабанди через українсько-молдавський кордон.

Кордон на замку?..

Минув лише місяць, проте нова влада вже демонструє істотний прогрес у питанні наведення порядку на спільному українсько-молдавському кордоні. Українські чиновники за результатами безпосереднього виїзду на місцевість у район Іллічівського морського порту проаналізували всю схему руху товарів до Придністров’я й виробили механізми оптимізації митного та прикордонного контролю на українсько-молдавському кордоні. Є два основні напрямки транзиту товарів з України у Придністров’я: суднами через Іллічівський морський порт і каміонами через сухопутний кордон України (передусім через українсько-польську ділянку державного кордону).

У першому випадку пропонується такий механізм контролю: в Іллічівському порту на рампі (місце, де вантаж проходить контроль) виділяють два майданчики спеціально для вантажів, які прямують у Придністров’я. Портовий транспорт підвозить контейнери із суден прямо до рампи, де встановлено дві відеокамери, що передають інформацію про проходження процедури митного контролю в режимі он-лайн оперативному черговому Державної митної служби України. Крім того, передбачається митний огляд вантажів, які прямують у Придністров’я, здійснювати повністю, на 100 відсотків, а не вибірково (досі частка оглянутих вантажів становила 50—60 відсотків). Після проходження митних процедур вантажі направлятимуть на майданчики з охороною, де також здійснюватиметься відеоконтроль. Далі контейнери завантажуються на транспорт і в супроводі митної варти прямують у пункт пропуску «Кучургани» на придністровській ділянці українсько-молдавського кордону.

Другий потік вантажів (в основному це вантажі з Європи, Росії та Білорусі) іде каміонами й залізничним транспортом через територію України і потрапляє в Придністров’я через пункт пропуску «Кучургани». У даному разі транзит через територію України відбуватиметься також у супроводі митної варти, а митний контроль здійснюватиметься прямо в цьому пункті пропуску за схожою процедурою.

При спілкуванні з українськими чиновниками привертає увагу їхня впевненість: найближчим часом Україні вдасться створити таку ефективну систему прикордонного й митного контролю на українсько-молдавському кордоні, що будь-який європейський представник на власні очі зможе переконатися — нова українська влада доклала таких зусиль, які роблять контрабанду неможливою.

Бути чи не бути міжнародному моніторингу?

Відповідно до практики, яка діє в ОБСЄ, основною метою моніторингової операції може бути збір інформації про потоки людей, товарів і послуг, які перетинають молдавсько-український кордон, і обмін такою інформацією між митними та прикордонними органами Республіки Молдова і України.

Міжнародна практика засвідчує: міжнародний моніторинг на кордоні доцільно встановлювати в разі, коли одна з держав не здатна забезпечити належного прикордонного і митного контролю зі свого боку кордону, що створює передумови для нелегального переміщення товарів і людей.

Україна вже досить багато зробила для гарантування безпеки на українсько-молдавському кордоні, і це лише частина роботи з наведення порядку в цій сфері. Якщо все розвиватиметься так, як кажуть представники нової української влади, і буде наведено жорсткіший порядок на кордоні, організація міжнародного моніторингу під егідою ОБСЄ вкотре продемонструє всьому світові глибину відданості Києва загальноєвропейським цінностям. Крім того, організація міжнародного моніторингу на українсько-молдавському кордоні дозволить спростувати необгрунтовані аргументи молдавської сторони про неконтрольованість придністровської ділянки кордону й підтримку Києвом сепаратистського режиму в Придністров’ї.

Взагалі-то, молдавській стороні, яка повинна бути найбільше зацікавленою у наведенні порядку на придністровській ділянці свого кордону з Україною, слід було б зосередити зусилля на підготовці власного проекту міжнародної моніторингової місії. Поки що молдавська сторона так і «не встигла» в запалі передвиборних баталій надати проект моніторингової місії, конкретизувавши, таким чином, свої попередні заяви. Існує лише проект організації міжнародної моніторингової місії ОБСЄ за підтримки ЄС, розроблений самою ОБСЄ. Проте питання фінансування такої моніторингової місії поки що залишається під сумнівом.

До речі, встановлення міжнародного моніторингу на кордоні України і Республіки Молдова досить дороге задоволення. Відповідно до проекту, у моніторинговій місії візьмуть участь понад 50 чоловік, зарплата яких становитиме близько трьох тисяч євро на місяць. Крім того, для функціонування зазначеної місії необхідне дороге матеріально-технічне забезпечення. Особливу пікантність ситуації надає той факт, що цьогорічний бюджет ОБСЄ ще не ухвалено й він може взагалі опинитися під загрозою, а за створення такої місії повинні віддати свої голоси всі держави — члени ОБСЄ. Чиновники з ЄС також не поспішають викласти свої гроші для організації міжнародного моніторингу.

Проте українська сторона виступає за його організацію на українсько-молдавському кордоні. Україна готова надати можливість для контролю на кордоні зі своєї території, проте доцільніше встановити міжнародний моніторинг із молдавського боку, особливо з огляду на той факт, що адміністрація Придністров’я вже неодноразово заявляла про готовність розмістити міжнародних спостерігачів на підконтрольній Тирасполю території. Крім того, щоб міжнародний моніторинг не скидався на «продірявлений невід», було б логічно розмістити його по всьому периметру Республіки Молдова.

Прихід нової влади в Києві зумовив значну активізацію зусиль із розв’язання проблем двосторонніх відносин з українського боку. Тому цілком логічно постає запитання: а що, своєю чергою, могла б зробити молдавська сторона для зміцнення режиму безпеки на своєму кордоні?

Молдавська влада скаржиться: більша частина товарів, ввезених у Придністров’я, потім нелегальним шляхом потрапляє на територію правобережної Молдови, від чого істотно потерпає економіка РМ. Насправді ж проблема в неефективному контролі молдавської сторони на внутрішніх митних і фіскальних постах на де-факто існуючому кордоні з Придністров’ям. До цього можна додати, що рівень облаштованості прикордонної й митної інфраструктур з молдавської сторони на сьогодні не дотягує до європейських стандартів, а кордон Молдови з Румунією досі взагалі не оформлений у договірно-правовому порядку. В опозиційних колах Молдови навіть кажуть, що ті невеликі кошти, які євроструктури виділяють молдавській стороні на облаштування кордону, витрачаються не завжди раціонально.

Про найголовніше

Не забуватимемо, що Україна — країна-гарант у процесі політичного врегулювання придністровського конфлікту. Такий статус закріплено міжнародними документами, підписаними й самою Молдовою. Тому Україна ніколи не пристане на позицію однієї зі сторін. Так, порядок на кордоні з Молдовою — справа честі українських чиновників. І хочеться вірити, що цю проблему Україна розв’яже. Зовсім інше питання — участь в економічній блокаді Придністров’я, що взагалі не відповідає ролі Києва в регіоні. Тому Україна дуже стурбована тривалою паузою в переговорному процесі, яка спричиняє лавиноподібне нагромадження проблем, у чому винні обидві конфліктуючі сторони.

Втішно бачити, що інші посередники також поділяють стурбованість Києва. Діючий голова ОБСЄ й одночасно міністр закордонних справ Словенії Д.Рупель під час зустрічі посередників у переговорному процесі з врегулювання придністровської проблеми 7—8 квітня в Любляні повідомив представникам країн-гарантів про результати свого недавнього візиту до Молдови і обнадіяв присутніх словами про те, що, на його думку, Кишинів і Тирасполь готові повернутися за стіл переговорів.

Залишається небагато — посадити конфліктуючі сторони за стіл переговорів, чому Україна максимально сприятиме, оскільки загострення конфлікту загрожує її національній безпеці. Уявіть, що в Придністров’ї погіршиться економічна ситуація, закриються підприємства. Куди посуне вся маса безробітних, кожен третій із яких, до речі, — етнічний українець? Що може статися з арсеналами, які залишилися від часів Радянського Союзу, в разі ескалації конфлікту?

Альтернативи поновленню переговорного процесу немає

Що робити, якщо переговори не поновляться? Адже існуючий стан речей не вигідний нікому. У самому серці Європи залишиться сепаратистський регіон. Республіка Молдова самотужки ніколи не розв’яже цей заморожений конфлікт на своїй території і не зможе реалізувати своїх євроінтеграційних перспектив. Таким чином, альтернативи поновленню переговорів немає. З 1992 року в рамках переговорного формату було напрацьовано серйозну базу документів, спрямованих на врегулювання придністровського конфлікту. Сьогодні є загроза відкочування назад, оскільки зупинка всіх елементів діалогу між Тирасполем і Кишиневом у рамках п’ятистороннього формату неминуче призведе до поглиблення суперечностей і спровокує обидві сторони до жорстких дій. Багато гарячих голів, які підштовхують до силового варіанта розв’язання конфлікту, очевидно, не хочуть розуміти, що це викличе непередбачені за масштабами негативні наслідки.

Сьогодні і Україна, і Молдова йдуть одним шляхом європейської інтеграції, Київ, як і Кишинів, зацікавлений у якнайшвидшому врегулюванні придністровського конфлікту. Проте зловживати доброю волею української сторони, щонайменше, непристойно. Річ тут зовсім не в тому, що хтось із українських чиновників та представників тіньового бізнесу при старому режимі годувався від нелегальних операцій через придністровський кордон. Ми впевнені, нова влада доб’ється наведення жорсткого порядку на кордоні, у чому зможуть навіч переконатися європейські спостерігачі.