Україна—ЄС: курс вірний, хід повільний!

Перші місяці початку дії зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом справили суперечливе враження.

Низка українських виробників незадоволені обсягами наданих квот, а європейці зауважують, що українці не вибрали навіть визначених обсягів. З'явилися публікації про сумнівну, оманливу і навіть "шкідливу" євроінтеграцію. З огляду на це логічним є запитання: звідки ця нова хвиля євроскептицизму? Що це, девальвація необґрунтованих максималістських очікувань чи справді неспроможність обох сторін (України та ЄС) реалізувати розрекламований потенціал поглибленої та всеосяжної ЗВТ? Знову засумнівалися в доречності зони вільної торгівлі України з ЄС, посилився "плач" за втратою обсягів торгівлі з Росією. А це вже ставить під питання не лише економічний, а й політичний аспект усіх подій, що мали місце за останні три роки.

Почати напевне варто з основного - із сумнівів у доречності ЗВТ з Євросоюзом. І хоча про це багато вже сказано і написано у 2010–2015 рр., але постійно виникають нові обставини, включаючи перші фактичні дані статистики про торгівлю України з ЄС. Насамперед доречно нагадати, що після 1998 р. Європейський Союз уклав угоди про зону вільної торгівлі з 20 країнами, зокрема з Тунісом, Марокко, Ізраїлем, Йорданією, Єгиптом, Алжиром, Македонією, Албанією, Чорногорією, Молдовою, Грузією. В усіх перелічених країнах за 2010–2015 рр. обсяги торгівлі з ЄС зросли. Більш того, динаміка зростання торгівлі цих країн з ЄС у рамках ЗВТ виявилася значно вищою, ніж у Казахстану і Білорусі з Росією в рамках Митного союзу. Отже, Україна не перша держава, що зробила кроки до інтеграції в європейський ринок. При цьому досі жодна з країн, які уклали угоду про вільну торгівлю з ЄС, не пошкодувала про своє рішення.

Тож доречно зупинитися на причинах і наслідках втрат торгівлі України з Росією в контексті останніх політичних, економічних та інших обставин. З наведених даних видно, що Митний союз не дав його партнерам очікуваних темпів зростання обсягів торгівлі. Це ще раз підтверджує, що Митний союз - це політичний проект Росії, а не економічно взаємовигідне інтеграційне формування. Це саме очікувало й Україну у разі її вступу до МС. Більш того, погіршення торгівлі вже відбулося, причому задовго до російсько-українського конфлікту. Ще в 2013 р. в публікації "Україна і Митний союз: проблеми інтеграції" (див. DT.UA №11 від 22 березня 2013 р.) автор переконливо показав динаміку погіршення показників торгівлі України з Росією саме через відвертання Росії від України у сфері реальної економічної інтеграції за всіма напрямами (торгівля, виробнича кооперація, інвестиційні проекти тощо). Саме через це частка експорту з України до Росії в українському експорті з 2000-го по 2015 р. знизилася з 24 до 17%, а у російському імпорті - з 7,8 до 4%. Аналогічна ситуація і по імпорту з Росії в Україну, структурні співвідношення якого також скоротилися у 2–3 рази. Натомість зворотна ситуація у торгівлі України з ЄС. Частка експорту з України до ЄС у загальному українському експорті зросла за цей період з 31 до 33%, а частка експорту з України до ЄС у загальному імпорті ЄС - з 0,2 до 0,3%. Ще більш вражаюча картина щодо імпорту з ЄС в Україну, зокрема, частка імпорту з ЄС до України в загальному українському імпорті збільшилася з 29 до 42%.

Згортання торгівлі України з Росією та розширення з ЄС - об'єктивна закономірність. Це зумовлено насамперед різним потенціалом торговельної місткості й привабливості Росії та ЄС як торгово-інвестиційних партнерів для України. В ЄС цей потенціал, безперечно, набагато вищий, ніж у Росії. І мова не про якісь банальні, добре відомі факти: що споживчий ринок ЄС є найбільшим у світі і в 15 разів більшим за ринок Росії; що європейський ринок є високо стандартизованим і має великий потенціал на світовому ринку; що імплементація європейських норм і стандартів в Україні відкриває для неї додаткові можливості. Йдеться про те, що українські товари, хоч як це дивно, стали більш затребуваними не на російському, а на європейському ринку. Так, у 2015 р. із топ-10 товарів, на які припадає 77% усього українського експорту, частка їх продажу до ЄС учетверо перевищує частку продажу до Росії.

Ще більш вражаюча ситуація з продукцією АПК. Обсяги її експорту з України до ЄС у 28 разів більші, ніж до Росії. І проблема зовсім не у війні з Росією, а в природно зумовленій конкуренції українського і російського продовольчих ринків: за обсягами, номенклатурою, асортиментом, якістю продукції. Торгово-продовольчі війни, які, до речі, розпочалися ще у 2006 р., були лише наслідком давно відомої конкуренції ринків.

Нарешті ще один аспект. Багато хто з експертів пов'язує проблеми торгівлі України з Росією з Євромайданом, зміною влади в Україні, окупацією Криму та агресією в Донбасі. Однак варто поглянути на динаміку статистики та пригадати деякі факти. За президентства Л.Кучми, якого нерідко називали проросійським, дійсно докладалося багато зусиль для розширення різносторонньої економічної співпраці з Росією. А що Україна отримала у відповідь з боку Росії? Згортання зовнішньої торгівлі, виробничої кооперації, провал низки важливих і задекларованих на найвищому рівні (на рівні президентів та урядів) проектів типу АН-70 та інших. А на додаток восени 2003 р. Україна зіштовхнулася з першою спробою російського походу на Крим через острів Тузлу. Це ж повторилося і за президентства В.Януковича, у проросійськості якого ніколи і ні в кого не виникало сумнівів, але при правлінні якого були, хоч як це дивно, ті самі негативні наслідки - згортання економічної співпраці у зовнішній торгівлі і ще більшою мірою в реалізації обіцяних російською стороною спільних проектів.

Українські бізнесмени і підприємці добре знають, що перспективи російського ринку для українських виробників продукції АПК давно пішли на спад. За багатьма видами продукції тваринництва ще 5–7 років тому стало зрозуміло, що російський ринок - не для українських виробників. Адже Росія тривалий час субсидувала своїх виробників, здійснюючи великі капітальні вкладення в галузь, у тому числі з державного бюджету, інвестувала практично все виробництво курятини за державний кошт. Сьогодні в РФ на ринку курятини перевиробництво, і за таких умов не те що конкурувати, а втиснутися на російський ринок неможливо. Спочатку це стало очевидно щодо курятини, а потім й інших видів м'яса, згодом - сирів та інших молокопродуктів. Першими постраждали якраз "молочники" і "сирники". Експорт сирів падав починаючи з 2012 р. Причому в рази за рік. Фактично відтоді експорт узагалі перестав бути ринковим та ефективним. Росія кожен день вигадувала нові "вимоги та умови".

А що тоді говорити про експорт до Росії української продукції рослинництва. Наприклад, частка експорту цієї продукції сягає чверті загального українського експорту. При цьому на експорт до ЄС припадає 25% експорту зерна, 60 - олії, 30% - іншої продукції АПК. До Росії експорту зерна, олії практично не було, а іншої продукції АПК - менш як 5%. Тому ще до запровадження санкцій та ембарго частка Росії в українському експорті продовольства знизилася до 2,5%. Отже, український продовольчий експорт до Росії почав втрачати позиції не вчора, не після Майдану і навіть не після того, як було вперше оголошено про наміри української влади щодо асоціації та ЗВТ з ЄС, а набагато раніше.

Нині з боку Росії є ціла низка обмежень і заборон на харчову та промислову продукцію. Сусідня країна запровадила ембарго на м'ясо, молоко, фрукти, овочі, рибу, скасувала режим вільної торгівлі та підняла мита. Значну частину товарів, які підпадають під ембарго, вже заборонено для імпорту до Росії. Що це означає для України? Експерти й уряд рахують втрати українських виробників загалом в обсязі від 600 млн до 1,1 млрд дол. доходу. А тим часом асоціації українських виробників, які добре знають песимістичні прогнози для себе на російському ринку, демонструють оптимістичні настрої. Наприклад, в асоціаціях виробників молочної продукції та продукції птахівництва заявляють, що їхні виробники уже переорієнтувалися на ринки інших країн. Таких країн близько 80, і основні з них - Китай, США, Єгипет, Казахстан, Туреччина, Сінгапур, Кувейт, Іран, країни Африки, Близького Сходу та інші. Якщо врахувати, що в 2005 р. український експорт сирів у Росію становив 80 тис. т, а в 2015 р. - лише 2 тис., то можна з упевненістю сказати, що "сирні війни" з Росією позаду. Аналогічна ситуація з українським експортом до Росії курятини, який скоротився з 55 тис. т у 2011 р. до нуля - в січні 2016-го. Отже, найтяжчий період диверсифікації експорту української продукції АПК пройдено. Ініційовані Росією сирно-молочні торговельні війни не лише закрили для України російський ринок, а й відкрили українським виробникам бачення світового ринку. Можливо, колись економісти оцінять, що вигоди від цього значно більші, ніж втрати, і сталося це набагато легше, ніж лякали проросійські політики й експерти.

На тлі такої агресивної політики Росії щодо України (і політичної, і економічної, і торгової) актуальним є питання не сумнівів у правильності курсу на зближення України з ЄС, а необхідності більш реалістично оцінити запропоновану ЄС Україні поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі. Насамперед ідеться про на 20 місяців раніше запровадження одностороннього (асиметричного) сприятливого режиму торгівлі (ЄС відкрив ринок для України з 1 травня 2014 р., а Україна для ЄС - з 1 січня 2016 р.). Україна і ЄС повинні скасувати імпортні мита відповідно на 97 і 96,3% тарифних ліній. По промислових товарах скасування ввізних мит для України охопить 82,6%, а для ЄС - 91,8% товарних позицій.

Для сільськогосподарської продукції мита буде скасовано на 35,2% тарифних ліній Україною і 83,1% - Євросоюзом. Що стосується інших товарів, то на 52% тарифних ліній Україна вводить перехідні періоди тривалістю від одного до семи років, на 9,8 - часткову лібералізацію і на 3,0% - безмитні тарифні квоти. У свою чергу, Євросоюз встановлює перехідні періоди на 2% тарифних ліній (тривалістю три і сім років), а за найбільш чутливими товарами (14,9%) запропонований доступ у рамках безмитних тарифних квот. Вони надані Україні по зернових, м'ясу свинини, яловичини та птиці, а також по деяких інших продуктах. Далеко не всі країни, які підписали угоди про ЗВТ з ЄС, отримали такі умови.

За результатами 2014 р. українські постачальники агропродовольчої продукції зекономили від дії ЗВТ з Євросоюзом 220 млн євро. Тобто українські агровиробники поставили в рамках квот продукції, при продажу якої в разі звичайного експорту необхідно було б сплатити 220 млн євро мита. У 2015 р. обсяги поставок збільшилися, і український АПК отримав "знижку" на 280 млн євро. У разі реалізації агропродовольчої продукції за всіма квотами торговельні преференції, надані Україні Європейським Союзом, сягнуть 560 млн євро. Уже отримана Україною сума преференцій у десятки разів перевищує обсяги бюджетної підтримки кредитування українських агровиробників (компенсації відсоткових ставок за залученими кредитами). Водночас ця сума дорівнює половині обсягів преференцій за спецрежимом по ПДВ, які отримали аграрні виробники. Ця сума також значно більша за обсяги надходження іноземних інвестицій в аграрний сектор.

Одна повний комплекс угоди - це не лише тарифні преференції та поступки, а й наближення законодавства у сфері регулювання технічних, санітарних і фітосанітарних вимог щодо якості й безпеки продуктів, щодо державних закупівель. Тобто за умови виконання певних умов Україна отримає додатковий доступ до європейського ринку. Введення угоди про ЗВТ у дію насамперед торкнеться експортерів української продукції. Проте масштабна гармонізація законодавства, технічних регламентів, санітарних і фітосанітарних норм стосуватиметься і тих, хто продає продукцію навіть на внутрішньому ринку.

Статус сільськогосподарських товарів, що експортуються до ЄС у рамках тарифних квот, не зміниться. Проте, зважаючи на складну економічну ситуацію в Україні, розмір деяких квот може бути збільшений. Зокрема, тарифні квоти на таку продукцію, як пшениця, м'ясо птиці та консервовані томати, можуть бути розширені. При цьому варто зазначити, що, наприклад, український мед, яблучний і виноградний соки навіть у рамках наявної квоти залишаються конкурентоспроможними на ринку ЄС.

Перехідний період для України сягає від трьох до десяти років, а для автомобільного сектора - 15 років. Водночас ЄС повинен досягти повної лібералізації тарифів протягом семи років. Із продуктами харчування ситуація складніша в тому, що тут не тільки виробник повинен забезпечити відповідність товару певним вимогам щодо якості та безпечності, а на рівні держави мають бути запроваджені відповідні стандарти. Так, для імпорту до ЄС продукції тваринництва держава, а паралельно і відповідні підприємства-експортери повинні мати дозвіл на експорт такої продукції. На нинішньому етапі Україна отримала дозвіл на експорт більшості з основних позицій продукції тваринного походження, серед яких м'ясо птиці, риба, м'ясопродукти, яйця та мед. На завершальному етапі процедура отримання дозволу на експорт молока та молочних продуктів.

Тим не менш реалізація потенціалу ЗВТ України з ЄС усе ж гальмується через низку об'єктивних причин. Так, половину обсягів скорочення українського експорту зумовлено інтервенцією в Донбасі, цю продукцію недодали Донецька та Луганська області. Крім того, за багатьма товарними позиціями експорт упав у вартісному вираженні. Зокрема, зменшились обсяги експорту кукурудзи, руди і металопрокату, бо в ЄС склалася несприятлива цінова кон'юнктура. Водночас на внутрішній ринок ЄС почала тиснути внутрішня пропозиція через санкції та ембарго Росії. На внутрішньому ринку ЄС особливо великою є пропозиція продукції АПК. І це теж впливає на поставки з України.

Ще одним бар'єром, з яким часто стикаються українські виробники при експорті продукції до ЄС, є адміністрування квот. Особливо актуально це для тих товарів, для яких необхідна імпортна ліцензія, що її повинен отримувати не український експортер, а європейський імпортер. На сьогодні вже повністю вибрано квоти на 2016 р. по м'ясу птиці, виноградному і яблучному соках, оброблених томатах, меду, кукурудзі і кукурудзяному борошну, пшениці і пшеничному борошну, ячменю та ячмінному борошну і крупам з вівсу, солоду, пшеничній клейковині та цукру.

Через це окремі українські виробники незадоволені розміром наданих квот, а європейці вказують, що українці не заповнили навіть цих незначних обсягів. Одні бачать в асоціації та ЗВТ з ЄС унікальну можливість пробити "вікно у світ" для української аграрної продукції, інші - ризики напливу європейського продовольства в Україну, що може призвести до закриття цілих підгалузей АПК. Однак цього уже не сталося і, очевидно, не станеться. Досить нагадати, що вісім років тому, коли Україна готувалася стати членом СОТ, їй теж пророкували розвал сільського господарства і засилля імпортних продуктів. Минуло вісім років, але "аграрний апокаліпсис" не відбувся. Більш того, останніми роками в Україні спостерігаються стабільно високі темпи зростання виробництва і особливо експорту продукції АПК. Багато в чому це стало результатом аграрної реформи, а також у тому числі і членства України у СОТ.

Також слід сказати і про настрої окремих українських виробників, які нарікають на мізерні квоти продовольства, щодо його експорту в ЄС. Так, Україна виробляє 1,2 млн т курятини, а її квота на експорт до ЄС становить 36 тис. т. У ЄС споживається майже 12 млн т курятини, тобто українська квота дорівнює близько 0,3%. Так, це дуже мало, але далеко не всі країни - члени ЄС мають навіть таку квоту. В ЄС є гостра внутрішня конкуренція між країнами за квоти по багатьох продуктах АПК. Наприклад, квота Греції не тільки на експорт, а й на виробництво оливок дуже мала, і ЄС платить грецьким фермерам по 700–800 євро на гектар за скорочення оливкових насаджень.

Безумовно, угода не є і не могла бути ідеальною. Хоча б тому, що узгодження норм ЗВТ відбувалося кілька років тому, коли структура української економіки була зовсім іншою. Зараз ключовою статтею українського експорту стала агропродукція, експорт якої особливо потребує коригування угоди і, зокрема, обсягів квот. Старт економічної частини Угоди про асоціацію дає можливість розпочати такі переговори. Загалом, щоб позитивний ефект від ЗВТ був помітний якнайшвидше, потрібен серйозний прорив в імплементації європейських стандартів в українську нормативно-правову систему.

Первые месяцы начала действия зоны свободной торговли между Украиной и Европейским Союзом произвели противоречивое впечатление.

Ряд украинских производителей недовольны объемами предоставленных квот, а европейцы замечают, что украинцы не выбрали даже определенные объемы. Появились публикации о сомнительной, обманчивой и даже "вредной" евроинтеграции. С учетом этого логическим является вопрос: откуда эта новая волна евроскептицизма? Что это, девальвация необоснованных максималистских ожиданий или действительно невозможность обеих сторон (Украины и ЕС) реализовать разрекламированный потенциал углубленной и всеобъемлющей ЗСТ? Вновь усомнились в уместности зоны свободной торговли Украины с ЕС, усилился "плач" по потере объемов торговли с Россией. А это уже ставит под вопрос не только экономический, но и политический аспект всех событий, имевших место за последние три года.

Начать, очевидно, следует с основного - из сомнений в уместности ЗСТ с Евросоюзом. И хотя об этом много уже сказано и написано в 2010–2015 гг., постоянно возникают новые обстоятельства, включая первые фактические данные статистики о торговле Украины с ЕС. Прежде всего уместно напомнить, что после 1998 г. Европейский Союз заключил соглашение о зоне свободной торговли с 20 странами, в частности с Тунисом, Марокко, Израилем, Иорданией, Египтом, Алжиром, Македонией, Албанией, Черногорией, Молдовой, Грузией. Во всех перечисленных странах за 2010–2015 гг. объемы торговли с ЕС возросли. Более того, динамика роста торговли этих стран с ЕС в рамках ЗСТ оказалась значительно выше, чем в Казахстане и Беларуси с Россией в рамках Таможенного союза (рис. 1). Следовательно, Украина - не первое государство, сделавшее шаги к интеграции в европейский рынок. При этом до сих пор ни одна из стран, заключивших соглашение о свободной торговле с ЕС, не пожалела о своем решении.

Поэтому уместно остановиться на причинах и следствиях потерь торговли Украины с Россией в контексте последних политических, экономических и других обстоятельств. По приведенным данным видно, что Таможенный союз не дал его партнерам ожидаемых темпов роста объемов торговли. Это еще раз подтверждает, что Таможенный союз - это политический проект России, а не экономически взаимовыгодное интеграционное формирование. Именно это и ожидало Украину в случае ее вступления в ТС. Более того, ухудшение торговли уже произошло, причем задолго до российско-украинского конфликта. Еще в 2013 г. в публикации "Украина и Таможенный союз: проблемы интеграции" (ZN.UA №11 от 22 марта 2013 г.) автор убедительно показал динамику ухудшения показателей торговли Украины с Россией именно из-за того, что Россия отдалилась от Украины в сфере реальной экономической интеграции по всем направлениям (торговле, производственной кооперации, инвестиционным проектам и т.п.). Именно из-за этого доля экспорта из Украины в Россию в украинском экспорте с 2000-го по 2015-й снизилась с 24 до 17%, а в российском импорте - с 7,8 до 4%. Аналогичная ситуация и по импорту из России в Украину, структурные соотношения которого также сократились в два–три раза. В то же время противоположная ситуация в торговле Украины с ЕС. Доля экспорта из Украины в ЕС в общем украинском экспорте возросла за этот период с 31 до 33%, а доля экспорта из Украины в ЕС в общем импорте ЕС - с 0,2 до 0,3%. Еще более впечатляющая картина относительно импорта из ЕС в Украину, в частности, доля импорта из ЕС в Украину в общем украинском импорте увеличилась с 29 до 42% (рис. 2).

Свертывание торговли Украины с Россией и расширение с ЕС - объективная закономерность. Это обусловлено прежде всего различным потенциалом торговой вместительности и привлекательности России и ЕС как торгово-инвестиционных партнеров для Украины. В ЕС этот потенциал, бесспорно, намного выше, чем в России. И речь идет не о каких-то банальных, хорошо известных фактах: что потребительский рынок ЕС является самым крупным в мире и в 15 раз больше рынка России; что европейский рынок высоко стандартизированный и характеризуется большим потенциалом на мировом рынке; что имплементация европейских норм и стандартов в Украине открывает для нее дополнительные возможности. Речь идет о том, что украинские товары, как это ни удивительно, стали более затребованными не на российском, а на европейском рынке. Так, в 2015 г. из топ-10 товаров, на которые приходится 77% всего украинского экспорта, доля их продажи в ЕС вчетверо превышает долю продажи в Россию.

Еще более впечатляющая ситуация с продукцией АПК. Объемы ее экспорта из Украины в ЕС в 28 раз больше, чем в Россию (рис. 3). И проблема вовсе не в войне с Россией, а в естественно обусловленной конкуренции украинского и российского продовольственных рынков: по объемам, номенклатуре, ассортименту, качеству продукции. Торгово-продовольственные войны, которые, кстати, начались еще в 2006 г., были лишь следствием давно известной конкуренции рынков.

Наконец еще один аспект. Многие из экспертов связывают проблемы торговли Украины с Россией с Евромайданом, сменой власти в Украине, оккупацией Крыма и агрессией в Донбассе. Но следует взглянуть на динамику статистики и вспомнить некоторые факты. При президентстве Л.Кучмы, которого нередко называли пророссийским, действительно прилагалось много усилий для расширения разностороннего экономического сотрудничества с Россией. А что Украина получила в ответ со стороны России? Свертывание внешней торговли, производственной кооперации, провал ряда важных и задекларированных на самом высоком уровне (на уровне президентов и правительств) проектов наподобие Ан-70 и др. А в дополнение осенью 2003 г. Украина столкнулась с первой попыткой российского похода на Крым через остров Тузлу. Это же повторилось и при президентстве В.Януковича, в пророссийскости которого никогда и ни у кого не возникало сомнений, но при правлении которого были, как это ни удивительно, те же негативные следствия - свертывание экономического сотрудничества во внешней торговле и еще в большей мере в реализации обещанных российской стороной совместных проектов (рис. 4).

Украинские бизнесмены и предприниматели хорошо знают, что перспективы российского рынка для украинских производителей продукции АПК давно пошли на спад. По многим видам продукции животноводства еще пять–семь лет назад стало понятно, что российский рынок - не для украинских производителей. Ведь Россия продолжительное время субсидировала своих производителей, осуществляя крупные капитальные вложения в отрасль, в том числе из государственного бюджета, инвестировала практически все производство курятины за государственные средства. Сегодня в РФ на рынке курятины перепроизводство, и в таких условиях не то что конкурировать, а втиснуться на российский рынок невозможно. Сначала это стало очевидно в отношении курятины, а затем и других видов мяса, со временем - сыров и других молокопродуктов. Первыми пострадали действительно "молочники" и "творожники". Экспорт сыров падал, начиная с 2012 г. Причем в разы за год. Фактически с того времени экспорт вообще перестал быть рыночным и эффективным. Россия ежедневно выдумывала новые "требования и условия".

А что уж говорить об экспорте в Россию украинской продукции растениеводства. Например, доля экспорта этой продукции достигает четверти общего украинского экспорта. При этом на экспорт в ЕС приходится 25% экспорта зерна, 60 - подсолнечного масла, 30% - другой продукции АПК. В Россию экспорта зерна, подсолнечного масла практически не было, а другой продукции АПК - менее 5%. Поэтому еще до введения санкций и эмбарго доля России в украинском экспорте продовольствия снизилась до 2,5%. Следовательно, украинский продовольственный экспорт в Россию начал терять позиции не вчера, не после Майдана и даже не после того, как было впервые объявлено о намерениях украинской власти относительно ассоциации и ЗСТ с ЕС, а намного раньше.

Сейчас со стороны России есть целый ряд ограничений и запретов на пищевую и промышленную продукцию. Соседняя страна ввела эмбарго на мясо, молоко, фрукты, овощи, рыбу, отменила режим свободной торговли и подняла пошлины. Значительная часть товаров, подпадающих под эмбарго, уже запрещена для импорта в Россию. Что это означает для Украины? Эксперты и правительство считают потери украинских производителей в целом в объеме от 600 млн до 1,1 млрд долл. дохода. В то же время ассоциации украинских производителей, хорошо знающие пессимистические прогнозы для себя на российском рынке, демонстрируют оптимистичные настроения. Например, в ассоциациях производителей молочной продукции и продукции птицеводства заявляют, что их производители уже переориентировались на рынки других стран. Таких стран около 80, и основные из них - Китай, США, Египет, Казахстан, Турция, Сингапур, Кувейт, Иран, страны Африки, Ближнего Востока и др. Если учесть, что в 2005 г. украинский экспорт сыров в Россию составлял
80 тыс. т, а в 2015 г. - всего 2 тыс., то можно с уверенностью сказать, что "творожные войны" с Россией позади. Аналогичная ситуация с украинским экспортом в Россию курятины, который сократился с 55 тыс. т в 2011 г. до нуля - в январе 2016-го. Следовательно, самый тяжелый период диверсификации экспорта украинской продукции АПК пройден. Инициированные Россией сырно-молочные торговые войны не только закрыли для Украины российский рынок, но и открыли украинским производителям видение мирового рынка. Возможно, когда-то экономисты оценят, что выгоды от этого значительно больше, чем потери, и произошло это намного легче, чем пугали пророссийские политики и эксперты.

На фоне такой агрессивной политики России в отношении Украины (и политической, и экономической, и торговой) актуальными являются вопросы не сомнений в правильности курса на сближение Украины с ЕС, а необходимости более реалистически оценить предложенную ЕС Украине углубленную и всеохватывающую зону свободной торговли. Прежде всего речь идет о введении на 20 месяцев раньше одностороннего (асимметричного) благоприятного режима торговли (ЕС открыл рынок для Украины с 1 мая 2014 г., а Украина для ЕС - с 1 января 2016 г.). Украина и ЕС должны отменить импортные пошлины соответственно на 97 и 96,3% тарифных линий. По промышленным товарам отмена ввозных пошлин для Украины охватит 82,6%, а для ЕС - 91,8% товарных позиций.

Для сельскохозяйственной продукции пошлины будут отменены на 35,2% тарифных линий Украиной и 83,1% - Евросоюзом. Что касается других товаров, то на 52% тарифных линий Украина вводит переходные периоды продолжительностью от одного до семи лет, на 9,8 - частичную либерализацию и на 3% - беспошлинные тарифные квоты. В свою очередь Евросоюз устанавливает переходные периоды на 2% тарифных линий (продолжительностью три и семь лет), а по наиболее чувствительным товарам (14,9%) предложен доступ в рамках беспошлинных тарифных квот. Они предоставлены Украине по зерновым, мясу свинины, говядины и птицы, а также по некоторым другим продуктам. Далеко не все страны, подписавшие соглашение о ЗСТ с ЕС, получили такие условия.

По результатам 2014 г. украинские поставщики агропродовольственной продукции сэкономили от действия ЗСТ с Евросоюзом 220 млн евро. То есть украинские агропроизводители поставили в рамках квот продукцию, при продаже которой в случае обычного экспорта необходимо было бы уплатить 220 млн евро пошлины. В 2015 г. объемы поставок увеличились, и украинский АПК получил "скидку" на 280 млн евро. В случае реализации агропродовольственной продукции по всем квотам торговые преференции, предоставленные Украине Европейским Союзом, достигнут 560 млн евро. Уже полученная Украиной сумма преференций в десятки раз превышает объемы бюджетной поддержки кредитования украинских агропроизводителей (компенсации процентных ставок по привлеченным кредитам). Вместе с тем эта сумма равняется половине объемов преференций по спецрежиму по НДС, полученных аграрными производителями. Эта сумма также значительно больше по объему поступления иностранных инвестиций в аграрный сектор.

Но полный комплекс соглашения - это не только тарифные преференции и уступки, но и приближение законодательства в сфере регулирования технических, санитарных и фитосанитарных требований по качеству и безопасности продуктов, по государственным закупкам. То есть при условии выполнения определенных условий Украина получит дополнительный доступ к европейскому рынку. Введение соглашения о ЗСТ в действие прежде всего затронет экспортеров украинской продукции. Но масштабная гармонизация законодательства, технических регламентов, санитарных и фитосанитарных норм будет касаться и тех, кто продает продукцию даже на внутреннем рынке.

Статус сельскохозяйственных товаров, экспортируемых в ЕС в рамках тарифных квот, не изменится. Но, учитывая сложную экономическую ситуацию в Украине, размер некоторых квот может быть увеличен. В частности, тарифные квоты на такую продукцию, как пшеница, мясо птицы и консервированные томаты, могут быть расширены. При этом следует заметить, что, например, украинский мед, яблочный и виноградный соки даже в рамках имеющихся квот остаются конкурентоспособными на рынке ЕС.

Переходный период для Украины - от трех до десяти лет, а для автомобильного сектора - 15 лет. В то же время ЕС должен достичь полной либерализации тарифов в течение семи лет. С продуктами питания ситуация сложнее в том, что здесь не только производитель обязан обеспечить соответствие товара определенным требованиям относительно качества и безопасности, но и на уровне государства должны быть введены соответствующие стандарты. Так, для импорта в ЕС продукции животноводства государство, а параллельно и соответствующие предприятия-экспортеры, должны иметь разрешение на экспорт такой продукции. На нынешнем этапе Украина получила разрешение на экспорт большинства из основных позиций продукции животного происхождения, среди которых мясо птицы, рыба, мясопродукты, яйца и мед. На завершающем этапе процедура получения разрешения на экспорт молока и молочных продуктов.

И все же реализация потенциала ЗСТ Украины с ЕС тормозится из-за ряда объективных причин. Так, половина объемов сокращения украинского экспорта обусловлена интервенцией в Донбассе, эту продукцию недодали Донецкая и Луганская области. Кроме того, по многим товарным позициям экспорт упал в стоимостном выражении. В частности, уменьшились объемы экспорта кукурузы, руды и металлопроката, поскольку в ЕС сложилась неблагоприятная ценовая конъюнктура. В то же время на внутренний рынок ЕС начало давить внутреннее предложение из-за санкций и эмбарго России. На внутреннем рынке ЕС особенно крупным является предложение продукции АПК. И это тоже влияет на поставки из Украины.

Еще одним барьером, с которым часто сталкиваются украинские производители при экспорте продукции в ЕС, является администрирование квот. Особенно актуально это для товаров, для которых необходима импортная лицензия, и ее должен получать не украинский экспортер, а европейский импортер. На сегодняшний день уже полностью выбраны квоты на 2016 г. по мясу птицы, виноградному и яблочному сокам, обработанным томатам, меду, кукурузе и кукурузной муке, пшенице и пшеничной муке, ячменю и ячменной муке и крупам из овса, солода, пшеничной клейковине и сахару.

Из-за этого отдельные украинские производители недовольны размером предоставленных квот, а европейцы замечают, что украинцы не заполнили даже эти незначительные объемы. Одни видят в ассоциации и ЗСТ с ЕС уникальную возможность прорубить "окно в мир" для украинской аграрной продукции, другие - риски наплыва европейского продовольствия в Украину, что может привести к закрытию целых подотраслей АПК. Но этого уже не произошло и, по всей вероятности, не произойдет. Достаточно напомнить, что восемь лет назад, когда Украина готовилась стать членом ВТО, ей тоже предрекали развал сельского хозяйства и засилье импортных продуктов. Прошло восемь лет, но "аграрный апокалипсис" не произошел. Более того, в последние годы в Украине наблюдаются стабильно высокие темпы роста производства и особенно экспорта продукции АПК. Во многом это стало результатом аграрной реформы, в том числе и членства Украины в ВТО.

Также следует сказать и о настроениях отдельных украинских производителей, которые жалуются на мизерные квоты продовольствия относительно его экспорта в ЕС. Да, Украина вырабатывает 1,2 млн т курятины, а ее квота на экспорт в ЕС составляет 36 тыс. т. В ЕС потребляется почти 12 млн т курятины, т.е. украинская квота составляет около 0,3%. Да, это очень мало, но далеко не у всех стран - членов ЕС есть даже такая квота. В ЕС существует острая внутренняя конкуренция между странами за квоты по многим продуктам АПК. Например, квота Греции не только на экспорт, но и на производство оливок очень мала, и ЕС платит греческим фермерам по 700–800 евро на гектар за сокращение оливковых насаждений.

Безусловно, соглашение не является идеальным, да и не могло быть таковым. Хотя бы потому, что согласование норм ЗСТ проходило несколько лет назад, когда структура украинской экономики была совершенно другой. Сейчас ключевой статьей украинского экспорта стала агропродукция, экспорт которой особенно нуждается в корректировании соглашения и, в частности, объемов квот. Старт экономической части Соглашения об ассоциации дает возможность начать такие переговоры. И чтобы положительный эффект от ЗСТ был заметен как можно быстрее, необходим серьезный прорыв в имплементации европейских стандартов в украинскую нормативно-правовую систему.