Україна та Європейський зелений курс: ми за чи проти?

У грудні 2019-го нова очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн офіційно представила Європейський зелений курс. Це план дій, який ставить за мету зробити всю Європу кліматично нейтральною до 2050 року. В документі окреслено стратегію декарбонізації Євросоюзу в усіх секторах: у наступні 30 років антропогенні викиди парникових газів від енергетики, промисловості, транспорту та землекористування планується повністю усунути. До 2030 року ЄС планує витратити більш як 1 трлн євро на втілення трансформаційних змін в економіці, на енергетичний перехід, діджиталізацію та побудову нової "розумної" інфраструктури. А в лютому 2020-го колишній віцепрем'єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції, а нині міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив про плани приєднання України до Нового зеленого курсу ЄС. Він тоді зауважив, що за підсумками Ради асоціації Україна та ЄС погодилися співпрацювати в сфері декарбонізації та захисту довкілля, а у підсумковій спільній заяві ці зусилля визначалися як частина Європейського зеленого курсу.

Очікувалося, що протягом 2020 року ЄС розробить і розпочне реалізовувати низку ініціатив, які прямо або опосередковано впливатимуть на розвиток економіки та промисловості України. Наразі ці плани під загрозою через надзвичайні заходи, пов'язані з пандемією коронавірусу, та раптові зміни в складі українського уряду і кадрові перестановки.

Одним із нагальних викликів, які стоять перед ЄС, є підготовка пакета макрофінансової допомоги для подолання економічного спаду після пандемії коронавірусу. І хоча ряд політиків окремих держав-членів заявили про необхідність відмовитися від амбітних планів низьковуглецевого розвитку, запропонованого чинним складом Європейської комісії, Європейський зелений курс вважають найбільш оптимальною базою для такої допомоги. Перевагами такого підходу стане чіткий політичний сигнал для бізнесу і національних урядів щодо спрямування фінансових та управлінських зусиль на досягнення амбітних кліматичних цілей до 2030 року.

У цих умовах Європейський зелений курс є революційною ініціативою, але її складові не є чимось абсолютно новим. Масштабна мета до 2050 року - зменшити антропогенні викиди парникових газів у Європі до нуля - потребує загальної мобілізації суспільства та глибокої трансформації економіки. Це цілісна економічна парадигма, яка об'єднує в єдину систему вже відпрацьовані заходи та надає їм потужного імпульсу: підвищення енергоефективності, цифровізація сервісів і розвиток індустрії даних, перехід на відновлювані джерела енергії, заміщення неорганізованого автотранспорту новими логістичними системами та сервісами мобільності, стратегічне фінансування на дослідження, нові технології та підтримка інновацій. Це також означає посилення державного регулювання, запровадження більш жорстких обмежень на забруднення довкілля та встановлення ціни на викиди вуглецю в усіх секторах.

Крім відомих заходів і регуляторних інструментів, Новий зелений курс включає принципово нові елементи, які поряд зі скороченням викидів парникових газів допоможуть зробити економіку та суспільне життя більш сталими.

На думку дослідників американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (Center for Strategic&International Studies, CSIS), Європейський зелений курс матиме глобальний вплив на світову економіку. Вони виокремлюють такі ключові аспекти цього впливу:

1. Це найбільш комплексний і системний на сьогодні документ, який визначає умови для функціонування сучасної економічної системи при нульових за сукупним результатом викидах парникових газів. Зокрема, йдеться про подальшу реалізацію заходів з енергоефективності, посилення відповідальності за викиди, фінансування низьковуглецевих технологій і захист європейського бізнесу від конкуренції з вуглецево-високомісткими виробниками з інших країн.

2. Європейський зелений курс передбачає радикальну перебудову економіки при одночасному створенні спеціального Фонду для справедливого енергетичного переходу (модель розвитку видобувних регіонів, що передбачає гідне життя та чесний заробіток усім працівникам і спільнотам, на яких вплине процес відмови від викопного палива). У цьому ЄС стикається з ризиком нераціонального використання частини коштів за вимогою держав-членів на реформування вугледобувних регіонів. CSIS рекомендує заміщувати робочі місця у вуглецево-високомістких галузях із здійсненням економічних і соціальних оцінок щодо розвитку перспективних видів бізнесу і зайнятості, а також співфінансування з боку держав і приватних компаній.

3. Євросоюз може за три-п'ять років продемонструвати усьому світу ефективність реалізації заходів у рамках низьковуглецевого енергетичного переходу, а саме: що поетапне закриття вугільних шахт і вугільних електростанцій не призводить до занепаду відповідних регіонів, а відмова від видобутку - до фінансових втрат у загальнодержавних масштабах. Такий приклад стане одним із найпереконливіших доказів для США, Китаю та країн Азії повторити подібну політику на національному рівні.

4. Європейський зелений курс базується на сучасних досягненнях у сфері діджиталізації, на гармонізації регуляторних і ринкових правил, збільшенні та об'єднанні ринків, захисті інтелектуальних прав і високих екологічних стандартах, а також пропонує будувати нові економічні галузі на засадах сталого розвитку і циркулярності.

Цим він суттєво випереджає американський підхід, де економічні преференції надаються усталеним індустріям, але звужується поле для розвитку нових, а також китайський підхід, де промислове зростання тривалий час не рахувалося із негативними наслідками для довкілля та людей.

5. Європейський інвестиційний банк планує виділяти не менш як 50% своїх інвестицій до 2025 року на засадах відповідності кліматичним цілям ЄС і екологічній сталості розвитку. Унаслідок цього з'явиться перша у світі фінансова інституція такого масштабу, яка настільки чітко працюватиме в інтересах захисту кліматичної політики ЄС. У свою чергу, можливість отримати вигідні кліматичні позики стимулюватиме потенційних позичальників готувати якісні проєкти, а інші великі фінансові установи - наслідувати приклад ЄІБ.

6. Пропозиція запровадити імпортні мита для вирівнювання вуглецевого сліду товарів здатна вплинути на функціонування Світової організації торгівлі і з допомогою "м'якої сили" перенести європейський підхід на глобальний рівень, ввівши його у систему правил світової торгівлі. Відповідні політичні консультації можуть розпочатися вже наступного року, відразу після остаточного формування і затвердження Європейського зеленого курсу.

7. Перетворення ЄС на осередок низьковуглецевих товарів спонукатиме його торговельних партнерів також перебудовувати власні виробничі потужності та енергетичний сектор з метою досягти відповідності вимогам щодо рівня вуглецевого сліду. Так Євросоюз запустить ще один глобальний механізм сприяння низьковуглецевому переходу.

8. Європейський Союз може стати рушійною силою формування глобальних стандартів вимірювання вуглецевого сліду товарів і послуг, розробки відповідних технічних пристроїв, методологій і програмного забезпечення. При цьому так званий електронний паспорт продукту (electronic product passport), як планується, включатиме інформацію про походження, виробництво, можливості для ремонту та демонтажу, а також про витрати на остаточну утилізацію із супутніми розрахунками викидів парникових газів. Цим самим буде створено ще один глобальний стимул для циркулярної економіки.

Європейський зелений курс також може стати першим кодексом правил для створення і функціонування циркулярної економіки в рамках єдиної гармонізованої системи технічних стандартів. На відміну від існуючих на сьогодні у багатьох державах світу часткових стимулів, цим буде здійснено фундаментальний вплив на численні виробничі процеси з метою забезпечити максимальну тривалість життєвого циклу продуктів та їх можливості для ремонту і повторного використання, а також максимально відтермінувати час їх утилізації. Все це радикально підвищить економічну ефективність використання ресурсів і створить небачене до сьогодні скорочення обсягів утворення відходів і викидів в атмосферу.

Європейський зелений курс сприятиме не тільки економічному відновленню ЄС, а й зростанню його геополітичної ролі як ініціатора і тестового майданчика для новітнього підходу до сучасної промислової політики на засадах циркулярності та сталого розвитку. Формування кліматично-нейтрального простору з чіткими правилами торгівлі і відповідними вимогами до виробників створить ефект "м'якого впливу" як на торговельних партнерів, так і на міжнародні інституції, перш за все на СОТ. Така політика може стати стимулом для інших великих гравців - США, Китаю, азійських країн, а також сприятиме збільшенню обсягів доступних фінансових ресурсів для фінансування кліматично-нейтральних проєктів.

Європейський зелений курс уже починає діяти як каталізатор геополітичних змін. Для економічного відновлення після глобальної пандемії COVID-19 Європейський Союз, на відміну від США, має довгострокову стратегію та комплекс інструментів для глибокої структурної перебудови енергетики й інших галузей, а також усі шанси перебрати на себе роль глобального економічного лідера.

Україна також повинна відновлювати економіку та створювати середньо- і довгострокові орієнтири для бізнесу і суспільства. Представлена в січні Концепція зеленого енергетичного переходу, підготовлена Міністерством енергетики та захисту довкілля, була покликана стати таким дороговказом. Але наразі існує ризик, що втілення концепції у довгострокові плани та програми буде відкладено у зв'язку зі зміною уряду та пріоритизацією кризового менеджменту на латання дірок.

Це загрожує Україні тим, що ми втратимо унікальний історичний шанс перевести економіку на принципово нові рейки і стати частиною розбудови оновленої "зеленої" Європи. Без довгострокової візії та послідовного, цілісного підходу до формування державної політики (в тому числі енергетичної, індустріальної, цифрової) доля ключових галузей економіки та майбутнє держави опиниться під загрозою нових криз і поразок, які неминучі при продовженні фрагментованого "клаптикового" курсу.

Відмова від уже взятих зобов'язань перед ЄС у рамках існуючих угод заради короткострокових "клаптикових" рішень в енергетиці та інших галузях не тільки не вирішить проблем, які накопичувалися десятиліттями, а й може перекрити можливості для отримання фінансової та технічної допомоги.

Замість цього українська влада на всіх рівнях повинна створювати умови для розширення технічної та науково-дослідної співпраці з інституціями ЄС і звертатися до найкращого досвіду побудови діджиталізованої, ефективної, соціально справедливої та дружньої до довкілля економіки найбільш успішних європейських міст і регіонів.

Всі статті Андрія Чубика читайте тут, Олега Савицького - тут.