УКРАЇНА, ЯПОНІЯ ТА КОРИСНІ СУСІДИ

Дипломатичне затишшя у взаєминах між Києвом і Токіо перерване міністром закордонних справ Японії. Візит Йоріко Кавагучі відбувся після тривалих МЗСівських звірянь і мав символізувати реанімацію японсько-українського співробітництва. Завдання не з простих: із часу візиту до Токіо Л.Кучми й відкриття в Країні висхідного сонця нашого посольства — а це події семирічної давнини — контакти між Україною та Японією звелися до технічної допомоги і культурних грантів.

Кількаразові спроби відновити політичний діалог (йшлося про можливий візит у Токіо
А.Зленка і повторне турне на Японські острови Л.Кучми) успіхом не увінчалися. За наявною інформацією, Леонід Данилович не встиг познайомитися з нинішнім прем’єр-міністром Дзюн’їтіро Коїдзумі через досить банальну причину: список глав держав, які хотіли б відвідати Токіо, настільки великий, що надавати право візиту Президенту з настільки неоднозначною репутацією в Японії просто не ризикнули.

Та й зовнішньополітичні пріоритети на пострадянському просторі у японців трохи інші. Підхід до нових незалежних держав чітко визначений формулою «дипломатія шовкового шляху». Це означає, що акцент у Токіо заведено робити на азіатську частину СНД (у той же Узбекистан японські інвестиції вже перевищили 1 млрд. дол., в Україну — 3,83 млн. дол.) Позитивний месидж для нашої країни полягає в тому, що в останні кілька років (за деякими даними, з 2001 року) Україна перестала розглядатися в японських кабінетах у зв’язці з Росією і почала дедалі більше фігурувати як майбутній сусід Євросоюзу. Звідси — намір окремих японських компаній частково перевести своє виробництво з деяких східноєвропейських країн (читай майбутніх членів ЄС) в Україну. Так само, як і розширити за рахунок нашої країни ринок збуту товарів, вироблених у Центральній Європі. Є інформація, що з ознайомчими візитами до Києва вже не раз навідувалися представники автомобільного заводу Suzuki в Угорщині. Вартість робочої сили в цій країні — близько 7 дол. за годину — уже зараз б’є по гаманцю японських підприємців. Розглядають можливість закріпитися на українському ринку японські компанії Yazaki і Ykk.

А падіння курсу єни стосовно долара грає лише на руку японським імпортерам: товари з клеймом Made in Japan стають конкурентоспроможнішими. Так, лише за два місяці цього року поставки японських легкових автомобілів в Україну збільшилися вдвічі.

Своєрідним українським лобі в Японії зазвичай вважають клуб «Дніпро». Серед його членів — політики і бізнесмени, які цікавляться Україною: генеральний секретар парламентської асоціації японсько-української дружби Хакуо Янагісава (колишній заступник міністра іноземних справ), глава японсько-українського комітету з питань економічного співробітництва і виконавчого директора компанії Marubeni Хідей Тайда, консультант JBIC і колишній радник українського Ексімбанку пан Мадоно. До кінця року в німецькому Дюссельдорфі має відбутися презентація української економіки для приблизно 120 японських компаній, раніше запланована на вересень.

Втім, казати про якісь довірчі взаємини між бізнесменами поки рано. У пам’яті японських підприємців ще свіжі ситуації, коли українські колеги забирали товар без сплати. Причому, якщо в одному випадку йшлося про суму в 30 тис. дол., то в інших доходило до мільйона. Українських партнерів у свою чергу лякає замкнутість японських колег. Під час українсько-японського ділового симпозіуму, що відбувся кілька місяців тому в Києві, Хідей Тайда навіть давав короткі рекомендації, як знайти спільну мову з японськими підприємцями: «На відміну від американців, японські бізнесмени не дуже активні. Вони довго приймають рішення, але після цього довіку дотримуються узятих на себе зобов’язань». Невміння знайти спільну мову часто списується і на відстань. Так було, наприклад, коли деяким українським підприємцям запропонували експортувати до Країни висхідного сонця хлібобулочні вироби. Незабаром цю нішу успішно зайняли... німецькі бізнесмени. В українських експертних колах існує думка, що економічні контакти з Японією апріорі не можуть бути ефективними: занадто вже великий розрив у розвитку. Зовсім інша справа Китай...

Проте, у Японії все ще вважають, що Україна могла б стати для них важливим партнером із точки зору продовольчої безпеки. Перший крок уже зроблено: торік японці закупили в Україні на 6,5 млн. дол. зерна. Більше того, нашим бізнесменам вдалося закріпити за собою місце лідера з імпорту в Японію... сухого знежиреного молока (частка України на цьому ринку становить близько 40%).

Втім, під час візиту Йоріко Кавагучі більше говорили про міжурядові проекти. Серед них — японська програма «Офіційна допомога розвитку». Наскільки відомо, йдеться про кредитування Японією проектів будівництва мостового переходу через р. Південний Буг у Миколаєві, реконструкцію «Південного машинобудівного заводу», Черкаської ТЕЦ і міжнародного аеропорту «Бориспіль», багатоцільового проекту очищення стічних вод у Кривому Розі.

Можливо, надати цим проектам реальних обрисів було б значно простіше, якби не було постійних бюрократичних зволікань, на які наштовхуються японські дипломати в наших відомствах. У Токіо доводилося чути, що бували випадки, коли для організації зустрічі посла Японії з чиновником на рівні заступника міністра проходило декілька місяців. «Значно простіше наводити мости з молдовською владою. У Кишиневі багато питань можна вирішити за один день», — ділився один японський дипломат (Посольство Японії в Києві за сумісництвом займається і Молдовою. — Авт.). Якось не відповідають такі дії запевнянням Президента Л.Кучми, що «для нас співробітництво з Японією з усіх точок зору має стратегічне значення...»

У кожному разі, з 1994 року японці встигли надати Україні грантової допомоги майже на 120 млн. дол. Від обладнання, наданого Національному академічному театру опери та балету ім. Шевченка та київському міському будинку дитини «Берізка», і до створення у місті Славутичі кризового центру соціально-психологічної допомоги постраждалим від ЧАЕС, до проектів для київської лікарні Охматдит, Національної філармонії та Музею історії.

На переговорах у Києві вперше вголос було заявлено про можливе підключення японців до проекту ліквідації твердого ракетного палива («монополія» на реалізацію якого не один рік належить американцям). Яким чином — у Токіо ще не обговорювали. Проте є припущення, що мова, найімовірніше, могла б іти про їхнє фінансове залучення до цього проекту.

Поки що зусилля японських стратегів зосереджені на дещо інших напрямах: можливому сприянні України у вирішенні проблеми... північних територій і активнішій участі нашої країни в дискусії навколо північнокорейської кризи.

Про що йдеться? На думку японських дипломатів, жодна країна у світі не знає специфіки ведення переговорів із Росією краще, ніж Україна. Звісно, ідеальним варіантом для Токіо була б підтримка Києвом японської позиції щодо Курил. Проте, усвідомлюючи малоймовірність такого кроку, японці зосередилися на вивченні досвіду ведення переговорів між Києвом та Москвою у вирішенні найбільш делікатних питань. Таких, наприклад, як розділ Чорноморського флоту.

Не можна не згадати про північнокорейську кризу. Завдяки «ядерним іграм» Пхеньяна, у Токіо з’явився реальний шанс відновити своє реноме регіонального лідера. Японська ідея фікс — створення міжнародної коаліції країн, які під крилом Країни висхідного сонця виступили би проти ядерних розробок КНДР. Про необхідність термінового створення такої коаліції японський прем’єр Дзюн’їтіро Коїдзумі заявляв уже не раз. У тому числі й напередодні турне до Німеччини, Чехії та Польщі. Україна, за задумом японців, мала бути представлена в цьому «проекті» як країна, що свого часу добровільно відмовилася від третього за потужністю ядерного потенціалу у світі.

Втім, як вважають деякі експерти, пожвавленню українсько-японських взаємин цілком може посприяти і призначення послом Японії в Україні Амае Кіщіро. Кажуть, що саме він на початку 90-х доклав чимало зусиль для створення в Києві японського диппредставництва. А те, що зі станом справ в Україні дипломат був ознайомлений ще до прибуття на нинішню посаду, стало зрозуміло, коли через 48 годин після приземлення в аеропорті «Бориспіль» пан Амае аналізував перспективи двостороннього співробітництва на прес-конференції в посольстві. У формування позитивного іміджу України свою лепту вносить і Японська асоціація україністів: чимало з її членів (в основному викладачі університетів, наукові працівники і політологи) навіть володіють українською мовою. Їхню б заповзятливість політикам і дипломатам...