Угорщина і Євросоюз посперечалися на ЛГБТ-тематику

Угорщина знову опинилася під вогнем критики з боку Європейського Союзу.

15 червня угорський парламент прийняв новий закон, який забороняє надання неповнолітнім інформації, що могла б просувати гомосексуальність або транссексуальність. З погляду уряду Угорщини, ця інформація може нашкодити дітям та їхнім «моральним цінностям». Зокрема це означає, що неповнолітні не зможуть відвідувати кіносеансів, якщо в демонстрованому фільмі є ЛГБТ-персонажі, а в школах сексуальною освітою зможуть займатися лише схвалені урядом особи та організації.

Подібний закон, який прямо порушує статтю 2 Угоди про Європейський Союз, що формулює фундаментальні цінності ЄС і передбачає, зокрема, повагу до прав меншин, недискримінацію й толерантність, викликав різку критику з боку інших країн — членів ЄС. У відповідь на угорський закон лідери переважної більшості країн ЄС підписалися під листом, який декларує боротьбу за фундаментальні права ЛГБТ-спільноти. Португалія, що головує в ЄС, також його підтримала. Усі дев'ять країн, що не підтримали листа, знаходяться у Східній Європі (утім, Естонія та Латвія листа підписали). Однак, як показав саміт, що відбувся минулого тижня, з них на пряму підтримку Будапешт може розраховувати тільки від Польщі та Словенії.

А прем'єр-міністри Нідерландів і Люксембургу, зокрема, заявили, що якщо Угорщина не вважає за потрібне поділяти фундаментальні цінності ЄС, їй не місце в об'єднанні. Добровільний вихід Угорщини зі складу ЄС, утім, вбачається неможливим: вона справно отримує з європейського бюджету чималі кошти. Крім того, не існує правового механізму, що дає можливість виключити країну зі складу Євросоюзу всупереч її бажанню.

Ідею виключення не підтримали й лідери Франції та Німеччини. Водночас вони жорстко засудили новий угорський закон. Зокрема, Ангела Меркель нагадала, що ЄС — це не тільки спільний ринок, а й спільні цінності. Новий закон напевно буде оскаржено у Суді справедливості ЄС, рішення якого для національних судів мають бути обов'язковими до виконання.

Проблема з Угорщиною в ЄС набагато глибша, ніж одна лише ситуація з нещодавно прийнятим законом. Правляча партія «Фідес», по суті, підпорядкувала собі суди і ЗМІ та провела виборчу реформу на свою користь. Сьогодні це найменш демократична країна в Євросоюзі. З Будапешта був змушений переїхати відомий Центральноєвропейський університет — найкращий навчальний заклад регіону. (При цьому угорці планують відкрити в місті філію китайського університету.) Нецільове використання грошей з бюджету ЄС має систематичний характер. Нарешті, Угорщина займає одну з найжорсткіших позицій у ЄС із питання міграції.

FideszHU/facebook

Теоретично ЄС може тимчасово відібрати в країни право голосу в органах об'єднання у разі порушення нею фундаментальних цінностей Євросоюзу. Європейський парламент ініціював такий процес відносно Угорщини ще 2018 року у зв'язку з антидемократичними тенденціями в країні. Однак наступний крок передбачав одностайне рішення лідерів інших країн-членів, і очікувано, що консервативний уряд Польщі виступив на захист Будапешта.

Сьогодні Євросоюз лише в черговий раз зіштовхується з тим, що Угорщина здійснює політику, що відверто не відповідає як його фундаментальним цінностям, так і курсу більшості країн-членів.

Є великі сумніви в тому, що «Фідес» справді цікавлять традиційні цінності, а не лише влада. Ілюстрацією слугує скандал з євродепутатом «Фідес» Йожефом Саєром, якого затримали, коли він намагався втекти через вікно із забороненої (через пандемію) гомосексуальної вечірки, де гостям пропонувалися важкі наркотики. В іншій оргії з наркотиками було помічено колишнього мера великого міста Дьор Жолта Боркая. І хоча після скандалів вони змушені були залишити партію, немає сумнівів, що їхні захоплення були колегам відомі та жодним чином на їхню партійну кар'єру не впливали. І це тільки найбільші скандали, пов'язані з оточенням Орбана.

«Фідес» уже тривалий час намагається сконцентрувати у своїх руках якнайбільше влади. Для цього вона мобілізує населення, створюючи зовнішнього ворога з країн, «що не поважають її суверенітету», при цьому справно продовжуючи отримувати від них чималі гроші з бюджету ЄС. Так, Угорщина та Польща блокували бюджет ЄС на 2021 рік, оскільки він передбачав нову норму — можливість урізати перерахування країні у разі проблем із правовою ситуацією в ній. У результаті складних переговорів Німеччина змогла досягнути компромісного рішення, згідно з яким ця норма залишається в силі, але не буде застосована, допоки Суд справедливості ЄС не розгляне її законність.

«Традиційні цінності» — також дієвий метод мобілізації переважно провінційного та немолодого електорату партії влади. 2022 року в Угорщині пройдуть парламентські вибори, й ризик втратити владу в боротьбі зі строкатою, але жорстко налаштованою проти Орбана опозиційною коаліцією у «Фідес» досить високий.

Отже, ми справді спостерігаємо кризову для Європейського Союзу ситуацію, коли кілька країн займають антиліберальні та, що більш важливо, антидемократичні позиції, які суперечать фундаментальним цінностям ЄС. Дехто вважає, що це може призвести до ширшої кризи прийняття рішень у Євросоюзі та обмеження його дієздатності, на тлі чого країнам-членам удасться повернути собі частину суверенітету. Однак в основному питання, що перебувають у компетенції ЄС, вирішуються кваліфікованою більшістю. Голосів Угорщини та її союзників просто недостатньо, щоб заблокувати те або інше рішення.

З іншого боку, є сфери, де для прийняття рішення потрібний консенсус усіх країн-членів. Наприклад, до таких належить зовнішня політика (саме тому ЄС часто критикують за повільність і нерішучість у зовнішньополітичній діяльності). У таких сферах влада національних держав набагато сильніша за владу ЄС. Зовнішня політика та оборона в Євросоюзі координуються, але де-факто основні рішення приймаються в національних столицях.

Однак деякі принципові зовнішньополітичні питання ЄС усе ж таки приймає. Якщо Угорщина вирішить блокувати рішення ЄС у цій сфері, то від цього можуть виграти конкуренти Євросоюзу, перш за все Росія та Китай. Так, Угорщина не заблокувала подовження санкцій проти Росії минулого тижня. А от резолюцію, яка засуджує поведінку Китаю у зв'язку із ситуації в Гонконзі, у квітні заблокувала.

Якщо ж казати про довгострокову перспективу, не можна не враховувати, що найважливіша частина електорату угорської «Фідес» або польської «Права і справедливості», до яких, зокрема й звернено спроби партій показати себе захисниками традиційної Європи, — літні люди. Уже на наступних виборах ці партії можуть втратити свою владу. Не допомагає їм і той факт, що мери Будапешта, Варшави, Любляни — ліберальні опозиціонери, і настрої в цих містах ближчі до західноєвропейських, ніж до провінції своїх країн. Про вихід із ЄС не ідеться: цього заходу не підтримує більшість населення країн.

Європейська політика (на відміну від української) передбачає довгострокове мислення. Через один-два електоральні цикли ЄС навряд чи матиме справу з кількома антидемократичними, антиєвропейськими правлячими партіями. І тоді настане час змін, про які у зв'язку із ситуацією в Угорщині кажуть дедалі частіше. Якщо зараз ефективних засобів впливу на недемократичні або неліберальні тенденції в країні — члені ЄС у Брюсселя дуже мало, то після досвіду «Фідес» і ПіС європейські політики вже чітко заявляють: такі засоби потрібні.

Йдеться про ефективні санкції проти країни — члена ЄС, що порушує основні цінності об'єднання, які не змогла б заблокувати одна країна — союзник порушника. Також може йтися про розширення переліку питань, які в ЄС вирішуються не консенсусом, а більшістю голосів. Розширення ЄС може ще більше загальмуватися. Важче буде вступити в ЄС країнам, де політики виявляють недемократичні тенденції (як, приміром, у Чорногорії).

Європейський Союз і його організації-попередники завжди розвивалися та отримували більше повноважень саме в результаті кризових ситуацій. Важко повірити, що таке вікно можливостей ніяк не буде використане цього разу. Іронічно, але саме антиєвропейські партії з відомою ймовірністю стануть каталізатором одного з подальших кроків у посиленні наднаціональних органів Європейського Союзу.

Більше статей Костянтина Федоренко читайте за посиланням.