У жорнах пандемії

Система охорони здоров'я Індії опинилася на межі колапсу, а життя мільйонів людей — під загрозою смерті через стрімке зростання захворюваності на COVID-19.

Друга хвиля накрила країну не тільки рекордними цифрами інфікованих, яких виявляють по більш як 350 тисяч щодоби, а й стрімким зростанням рівня людських втрат через відсутність місць у лікарнях, нестачу необхідних медикаментів, насамперед медичного кисню. Світ приголомшують моторошні фото хворих, які помирають дорогою до лікарень через задишку, та похоронні вогнища на вулицях найбільш уражених міст, бо крематорії не дають ради великій кількості покійників. А уряд країни, яка є одним із головних постачальників ліків та вакцин від коронавірусу у світі, наразі сам потребує допомоги від інших.

Нинішній кризі передувала передчасна впевненість влади Індії в подоланні пандемії. Прем'єр-міністр Нарендра Моді під час віртуального саміту Всесвітнього економічного форуму в січні нинішнього року оголосив про перемогу над COVID-19, а вже в березні з'явився перед велелюдним натовпом без маски, демонструючи можливість відновлення звичного життя.

Бажанню повернутися до постковідних реалій на тлі все ще фіксованих у межах 11 тисяч інфікованих у лютому сприяла не тільки самовпевненість індійської влади, а й переконаність самих індійців у тому, що вплив забруднення та мікробів наділив їх міцним імунітетом. Тому, доки більшість країн світу продовжували жити в умовах карантинних обмежень і локдаунів, в Індії розпочалися масові політичні, релігійні та спортивні заходи з участю тисяч глядачів і з повним нехтуванням масковим режимом та соціальною дистанцією.

Очільник уряду і члени його партії самі стали організаторами багатолюдних мітингів у рамках передвиборних перегонів, які відбувалися у п'яти штатах у кілька етапів. Особливо запеклі політичні баталії розгорнулися навколо Західної Бенгалії: там опитування проводяться з кінця березня по кінець квітня. Битва за Бенгалію дуже важлива для партії влади та опозиції, яка нею керує, тож обидві сторони навіть в умовах різкого збільшення захворюваності не бажали згортати виборчу кампанію і тільки під тиском Конгресу погодилися на обмеження участі в мітингах.

Крім того, влада країни, на рекомендацію астрологів, дозволила перенести з 2022-го на 2021 рік двомісячний фестиваль глеків — Кумбха Мела, який проводиться раз на дванадцять років. (А ще — раз на три роки часткова і раз на 144 — велика Кумбха Мела.) Мільйони індуїстів із усієї країни прибули на берег річки Ганг для проведення ритуалу омивання. З 11 березня тут фіксували близько мільйона паломників щодня, що призвело до різкого збільшення захворюваності й смертей серед простих вірян та індуїстських провидців, а також поширення хвороби в інших регіонах. Тільки 17 квітня, коли в Індії вже зафіксували понад 200 тисяч нових випадків інфікування на добу, прем'єр-міністр закликав дотримуватися святкування фестивалю, що офіційно закриється 30 квітня, в «символічний спосіб».

Тим часом керівництво країни відкидає звинувачення в недостатньому контролі за поширенням хвороби, підкреслюючи, що різке зростання захворюваності спостерігається наразі в усьому світі, й переклало відповідальність на місцеві уряди. У недавньому зверненні до нації Моді закликав штати впроваджувати карантин на крайній випадок, а громадян — по можливості залишатися вдома, запевнивши, що уряд працює над подоланням нестачі кисню в лікарнях. Кисневий дефіцит призвів до випадків, коли родичі тяжкохворих змушені красти балони в медичних закладах, а уряди штатів — перехоплювати автівки, які прямують до інших регіонів, щоб забезпечити потреби своїх лікарень.

Цієї проблеми можна було б уникнути, якби центральна влада врахувала досвід першої хвилі, удар від якої торік вдалося пом'якшити за рахунок тримісячного наджорсткого локдауну. Уряд країни запланував розмістити системи генерації кисню в понад 150 районних лікарнях. Однак йому знадобилося вісім місяців від початку пандемії, щоб подати заявку на участь у торгах з придбання установок, а відтак на середину квітня було змонтовано лише 33 системи, більшість яких ще не функціонує.

Нинішня хвиля коронавірусу розкрила ще й проблему нестачі лікарняних ліжок, внаслідок чого хворі змушені розміщуватися по дві-три людини разом, а лікарні — відмовляти важким пацієнтам через брак місць. Згідно з Доповіддю про людський розвиток від 2020 року, на 10 тисяч людей в Індії припадає 5 ліжко-місць, що ставить її на 155 місце серед 167 країн світу (для порівняння: в Китаї — 43 ліжко-місця, а в сусідній Шрі-Ланці — 42). І хоча в Індії більше уваги приділяють нарощуванню кількості лікарів (8,6 на 10 тисяч населення, що відповідає середньому рівню, показники Китаю та Шрі-Ланки й тут вищі — 19,8 та 10, відповідно), низький рівень інфраструктури дався взнаки в нинішній кризі медичної системи.

Слід зазначити, що більшість повідомлень про жахливі наслідки пандемії наразі надходять із великих міст. Однак, на відміну від першої хвилі, яка торкнулася переважно міського населення, нинішня поширюється на маленькі містечка та сільську місцевість, де проживає близько 70% із 1,3 мільярда населення. А там значно менше медичних працівників та лікарняних місць. І це викликає неабияку тривогу в місцевого керівництва, особливо зважаючи на той факт, що в Індії виявлено новий варіант «подвійного мутанта» коронавірусу з підвищеною контагіозністю та здатністю до ураження.

На тлі зростання кількості хворих уряд розширив програму вакцинації від коронавірусу дорослим віком від 18 років, починаючи з 1 травня, але низка штатів повідомила про нестачу сироваток. На 20 квітня Індія ввела 127,13 млн доз вакцини, що поставило її на третє місце у світі, поряд зі США та Китаєм, однак у відсотковому вимірі це становить усього 8% від загальної кількості населення, які отримали хоча б одну дозу.

Низький рівень імунізації змусив керівництво країни ще наприкінці березня призупинити експорт вакцини від Оксфордського університету AstraZeneca, відомої як Covishield, що її виробляє Індійський інститут сироваток (ІІС). Однак це негативно позначилося на виконанні індійським виробником зобов'язань у рамках ініціативи COVAX для забезпечення рівного доступу до вакцин, під егідою ВООЗ та інших міжнародних організацій. Показників виробничого плану в 100 млн доз, виконання якого брав на себе ІІС, через пожежу на заводі в січні досягти поки що не вдалося. Минулого місяця за кордон було експортовано лише 64 млн доз, 28 млн із яких — для COVAX. Наразі, за словами виконавчого директора інституту Адара Пунавала, уряд вимагає приділяти першочергову увагу потребам Індії й водночас урівноважувати запити інших держав.

Керівництво країни запланувало до кінця липня вакцинувати 300 мільйонів людей, залучаючи також вакцини інших виробників, зокрема індійську Covaxin, розроблену Bharat Biotech, і затвердивши кілька розроблених на міжнародному рівні, у тому числі американський Johnson&Johnson та російський «Спутник V».

Опинившись у скрутній ситуації, Індія, яка не приховувала амбіцій стати стрижнем глобального виробництва вакцин, а також не впускала нагоди помірятися м’язами «вакцинної дипломатії» з Китаєм, наразі постала перед проблемою, як вирішити внутрішню коронавірусну кризу, не втративши при цьому репутацію надійного виконавця взятих на себе зобов'язань. А їх виконання ускладнилося ще й дефіцитом спеціалізованих матеріалів для виробництва вакцин через заборону експорту, ухвалену США в лютому, що стало приводом до скарг із боку Індійського інституту сироваток та тиску на уряд Сполучених Штатів з боку конгресменів, які днями виступили з вимогою підтримати Індію.

США, Європейський Союз та ряд інших країн уже спрямували свою допомогу Індії, що потерпає від коронакризи, американські ж політики заговорили про «вакцинний гуманізм», закликаючи владу пожертвувати їй 20 млн доз відкладеної про запас вакцини. Однак ніхто не може сказати, скількома ще тисячами людських життів заплатить людство в окремо взятій країні та поза її межами, доки надмірна безпечність і небажання враховувати вже здобутий досвід допомагатимуть пандемії.