ТРАНЗИТОМ НА УРАЛ

Міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер реанімував кулуарне поняття «транзитних візитів». Щоправда, якщо раніше відомі західні гості «проїжджали» Україну дорогою до Москви, то шлях німецького канцлера лежав через Київ в Єкатеринбург (на Уралі дипломат примкнув до учасників російсько-німецьких міжурядових консультацій на чолі зі Шрьодером і Путіним). Та й зробити посадку в нашій столиці Йошку Фішера змусила не гостра необхідність донести до української влади заготовлений у чужоземному МЗС месідж, як це бувало раніше. Єкатеринбурзькі консультації вдало збіглися з відкриттям Днів німецької культури в Україні. Не скористатися цим було б грішно: без присутності на урочистій церемонії віце-канцлера ФРН увага до «найбільшої події Німеччини за її кордонами» нинішнього року (за словами Дітмара Штюдеманна) ризикувала просто загубитися в інформаційних зведеннях із Ялти, де саме проходив саміт «Україна—ЄС».

З іншого боку, кримська зустріч у верхах була німецькому гостю навіть на руку. Завдяки цьому збігові в Києві Йошка Фішер апріорі не міг сказати більшого про європерспективи України, ніж Романо Проді та Сільвіо Берлусконі в Ялті. А це дуже доречно зістиковувалося з особистим баченням міністром євросоюзівських амбіцій Києва. На відміну від Шрьодера — відомого імпровізатора на тему асоційованого майбутнього України в ЄС — Фішер ніколи не належав до прибічників тіснішого діалогу між Києвом і Брюсселем. У дипломатичних кулуарах навіть кажуть, що під його чуйним керівництвом німецьке МЗС не раз блокувало прийняття деяких важливих для України рішень.

І саме в цьому контексті нинішній візит Фішера до Києва набуває особливого звучання. Українські та німецькі джерела «ДТ» одностайні в тому, що після перебування міністра на берегах Дніпра з його баченням того, що відбувається тут, сталася свого роду міні-еволюція. Принаймні репліки, мовлені міністром буквально за годину до вильоту, помітно відрізнялися від сказаного ним ще у вівторок увечері глибшим розумінням ситуації.

Хто міг підкоригувати бачення міністра — здогадатися не так вже й важко: у розкладі гостя значилися лише дві зустрічі. З Віктором Ющенком і Костянтином Грищенком. Причому знайомство Фішера з українським колегою проходило тет-а-тет. І значно довше за заплановані п’ятнадцять хвилин.

За наявною інформацією, ще до прильоту в Київ список тематичних заготовок у Фішера виглядав приблизно так: стан справ зі свободою слова, створення ЄЕП, нові призначення в МЗС, Мінобороні та Службі безпеки, перипетії навколо створення газотранспортного консорціуму (хоча саме Фішеру має бути відомо, що російська сторона «попросила» німецьких колег підключитися до процесу лише після того, як вирішаться всі питання з українською) і навіть недавній інцидент на українсько-російському кордоні в районі Керченської протоки. Серед рекомендацій — більше взаємодіяти з західними сусідами, які отримали запрошення в ЄС: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Що ж до Євросоюзу, то Йошке Фішеру було цікаво довідатися про зміни, що сталися в тактиці Києва щодо Брюсселя. Адже в Берліні (точно так само, як і в деяких інших євросоюзівських столицях) уже встигли помітити, що слово «асоціація» раптом перестало фігурувати в лексиконі вищих посадових осіб нашої держави. Тамтешні аналітики намагаються з’ясувати: чи йдеться про початок реалізації Києвом «політики маленьких кроків» або ж за бажанням зосередитися на кооперації в конкретних сферах (юридичній, транспортній, енергетичній) стоять інші мотиви.

Інтерес цілком природний. У кулуарах німецького зовнішньополітичного відомства повсякчас кажуть: після нинішньої хвилі розширення на порядку денному в Брюсселя мають стати дві країни — Туреччина й... Україна. А деякі німецькі політики (щоправда, переважно з табору ХДС/ХСС) у неформальних розмовах навіть стверджують, що шансів на приєднання до ЄС у Києва більше, ніж в Анкари. У цілому позицію Берліна щодо євроінтеграційних поривів Києва можна окреслити приблизно так: питання не в тому, чи буде Україна в Євросоюзі, питання лише в часі.

Втім, приводів для оптимізму не надто й багато: підшефні Фішера у форматі оф-рекордз визнають, що в той час, коли Євросоюз не встиг «проковтнути» десяток нових членів, «найпростішим і найоптимальнішим» варіантом для ЄС є вироблення політики в регіональному вимірі. Що, як відомо, у всій красі було продемонстровано в концепції «Розширена Європа». Перебуваючи в Києві, Йошка Фішер говорив, що цей документ має сприйматися українською владою як шанс, а не як перешкода.

Та проблема навіть не в цьому. Деякі експерти (причому як українські, так і німецькі) схиляються до думки, що в особі Німеччини нам навряд чи вдасться отримати хорошого лобіста в Євросоюзі. Хоча б тому, що нинішнє керівництво ФРН не розглядає Україну як стратегічного партнера. Максимум, на що може бути «спроможна» наша країна в зовнішньополітичних розкладах Берліна, — це роль надійного посередника в німецько-російському діалозі. Зрозуміло, у першу чергу йдеться про вгамування енергетичних апетитів німців, небезпідставно підкріплених давньою дружбою «Газпрому» і «Рургазу». І справа не лише в меркантильному підході. Українським можновладцям, наскільки нам відомо, останнім часом не раз доводилося чути від своїх німецьких колег щось на кшталт: «Беріть приклад із Москви — вона відкрилася Європі, ви — ні». Ходять чутки, що симпатією до путінської Росії перейнявся і безпосередньо Йошка Фішер.

У той самий час не можна забувати, що після іракської кризи та горезвісного «листа вісімки» як Берлін, так і Париж намагаються відновити позиції, які похитнулися, головних європейських інтеграторів. Звідси, кажуть, і повторний реверанс Шрьодера щодо асоціації України, озвучений у рамках Афінської конференції (квітень 2003 року), і заява Ширака, який по суті перефразував слова німецького колеги, що буквально вразило прибічників вступу України в ЄС. Що ж до Фішера, то чимало його дій (у тому числі й на східному напрямку) підпорядковані одній особистій амбіційній меті: стати першим міністром закордонних справ розширеного Євросоюзу. А задля цього навіть найзакореніліші стереотипи нічого не варто замінити на лояльність. Хоча б демонстративну.