Торгівля України з Росією: ілюзії ізоляціонізму!

Останнім часом загострилася дискусія навколо нових тенденцій у торгівлі України з Росією.

Зумовлено це деяким зростанням її обсягів у 2018 році порівняно з 2017-м. Патріотично налаштовані експерти сприйняли це як відступ від політики ізоляції від Росії. Натомість проросійські симпатики розцінили це як свідчення неможливості самоізоляції України від Росії. Але чи все так однозначно? І зрештою, чому стався розворот динаміки в торгівлі?

Насправді нічого особливого, незвичайного чи нелогічного поки що не сталося. Активізація торгівлі України з Росією відбулася на тлі загального зростання зовнішньої торгівлі (див. табл.). У першому півріччі 2018-го в Україні загальний експорт та імпорт збільшилися відповідно на 11,2 та 13,5%. Правда, від'ємне сальдо зросло аж у 14 разів. У торгівлі з Росією темпи зростання експорту та імпорту різні: експорт з України в Росію скоротився на 5,6%, а імпорт з Росії в Україну збільшився на 25%. Сальдо з додатного (0,4 млрд дол.) стало від'ємним (-0,6 млрд). Саме це найсильніше має турбувати - більше, ніж зростання обсягів експорту чи імпорту. Адже Росія була і залишається основним (85,7%) дефіцитоутворюючим партнером у зовнішній торгівлі України.

Розширення торгівлі України з Росією теж не виглядає дивним на тлі загального зростання зовнішньої торгівлі РФ. І це незважаючи на взаємний вплив не тільки українських і російських, а й міжнародних санкцій. По суті, експорт з Росії в Україну збільшився пропорційно загальному зростанню експорту. Натомість імпорт з України знижувався порівняно з істотним зростанням загального імпорту Росії. Отже, ситуація неоднозначна, але тенденція для України справді негативна.

Подальший аналіз свідчить, що зростання імпорту України з Росії стало реакцією на його істотне зменшення в попередні роки. По суті, спрацювала пружина віддачі надмірного скорочення. А таке дійсно мало місце (див. рис.). Найбільший спад у торгівлі між двома країнами припав на 2016 р. Проти 2011-го обсяги торгівлі України з Росією скоротились у 5–6 разів, а проти 2013-го - у 4 рази. Це дуже різкий спад, який нечасто спостерігали у торгівлі між країнами. Знайти компенсатори такому спаду за короткий період дуже непросто.

Причиною падіння українського експорту до Росії було закриття російського ринку для багатьох українських товарів. У 2014 році Росія заборонила ввезення української плодоовочевої, молочної, м'ясної, рибної, пивоварної, кондитерської та іншої харчової продукції. Це були основні статті експорту України, і особливо до Росії. Аналогічно скоротився експорт з України до Росії сталі, сталевих труб, залізничних вагонів, обладнання та іншого. Значною мірою це було спричинено також насиченням російського ринку продукцією місцевого виробництва (імпортозаміщення).

Україна прийняла дві постанови - про скасування зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Росією в рамках СНД і про запровадження ембарго на деякі російські товари. Росія, в свою чергу, призупинила дію договору в рамках СНД про ЗВТ з Україною з метою захисту свого ринку. Крім того, Москва запровадила мита і продуктове ембарго. Припинення закупівель природного газу та падіння цін на нафту і нафтопродукти з Росії і стали основними причинами скорочення російського імпорту енергоносіїв.

Важливо також зазначити, що зворотні процеси після різкого скорочення торгівлі України з Росією розпочалися ще раніше. Вже в 2017 році торгівля стала відвойовувати втрачені позиції. Експорт з України в Росію зріс з 6,7 до 7,3 млрд дол., або на 9%. Водночас імпорт з Росії до України зріс з 5,6 до 7,6 млрд дол., або на 35,7%. Імпорт російської залізної руди збільшується фактично з початку 2017-го. З травня 2016 року Україна імпортує з Росії марганцеві руди. З квітня 2017-го зростає імпорт російського кам'яного вугілля.

Відкіт торгівлі між Україною та Росією стався саме за тими напрямами, за якими вона була традиційною. У першому півріччі 2018-го Україна майже втричі збільшила порівняно з першим півріччям 2017-го експорт до Росії продуктів тваринного та рослинного походження та майже удвічі - продукції легкої промисловості (взуття, головних уборів, парасольок), а також машин, обладнання, приладів, апаратів і годинників. Також зріс експорт з України в Росію чорних металів та імпорт з Росії в Україну мінеральних продуктів.

В останні роки на українському ринку були вигідні умови для імпорту мінеральних продуктів з Росії. Це давало можливість російським компаніям отримувати більшу маржу порівняно з продажами на інших ринках. Наприклад, різниця між внутрішньою ціною на українському ринку та ціною на ФОБ "Чорне море" для азотних добрив становить 35–50%. Захищаючи внутрішній ринок азотних добрив, уряд України підвищив мита на російські. Це рішення було очікуваним, але запізнілим. Російські компанії до нього підготувалися: завезли на українські склади великі запаси добрив. Через зволікання із запровадженням мит російські імпортери лише за січень-березень 2018 року завезли понад 300 тис. тонн продукції, що поставило під загрозу вітчизняне виробництво. Прикро, але це рішення уряду призвело до збільшення доходів компаній Д.Фірташа, які теж не "жаліють" українських аграріїв. Адже ці компанії продають українським аграріям карбамід по 310 дол., тоді як за кордон - по 230 дол. Щороку аграрії переплачують як російським, так і українським виробникам добрив по 250 млн дол.

Виходить, що, попри зовнішньополітичні процеси, Росія продовжує залишатися важливим торговельним партнером України. Україна продовжує залежати від Росії за важливими торговими позиціями, зокрема енергоносіями, мінеральними продуктами та металопродуктами. Можна, наприклад, закуповувати вугілля в інших країнах, але тоді гостро постане питання з транспортуванням. Адже порти України не зможуть прийняти таку кількість вугілля, яка потрібна для нормального функціонування промисловості. Але основна причина в тому, що краще і дешеве вугілля - сортовий антрацит - російське. А це вагомий аргумент для конкурентного ринку.

Ще один важливий імпортний товар - ядерне паливо. Реактори українських АЕС працюють переважно на паливі, закупленому в "Росатомі". Перевести їх на інше паливо поки що неможливо хоча б через те, що в світі існують лише дві компанії, які виробляють паливо, придатне для українських реакторів. У 2018 році Україна продовжувала купувати у Росії інші мінеральні продукти (руди, шлак, золу, нафту і нафтопродукти). Україна також купує в Росії чорні метали, вироби з чорних металів, скло і вироби зі скла, каучук, гуму, пластмаси, добрива, сіль, сірку, вату та інше.

Очевидним залишається той факт, що половина обсягу імпорту з Росії в Україну припадає на мінеральні продукти, ще 22 - на продукцію хімічної промисловості. Росія залишається головним постачальником енергетичних ресурсів для України: її частка у поставках вугілля становить 66% загального обсягу імпорту, нафтопродуктів - 37%, поступаючись тільки Білорусі, яка постачає в Україну 40%. Утім, білоруське паливо також можна вважати російським, оскільки білоруська нафтопереробка базується на російській сировині.

Загалом Росія залишається важливим торговельним партнером України насамперед тому, що вона може запропонувати низькі ціни й усталені схеми. Отже, стверджувати, що Україна зможе в найближчому майбутньому повністю ізолюватися в торгівлі від Росії, безпідставно. І це незважаючи на те, що роль Євросоюзу як торгового партнера України продовжує зростати, і перспективи цього дійсно досить вагомі, значно вагоміші, ніж на російському напрямку.