ТЕЛЕВІЗІЙНА ОПОЗИЦІЯ

Криза навколо телевізійної компанії НТБ призвела до створення нечуваного досі жанру — демонстрації кулуарних розбірок у прямому ефірі. НТБ, можливо, найкраща російська телевізійна компанія з усіх, які будь-коли існували, спромоглася обійти тут колег із телекомпанії свого потенційного акціонера Теда Тернера CNN. Американці показували в прямому ефірі винятково війни та бомбування — кожен охочий міг побачити, як бомблять Ірак або обстрілюють московський Білий дім. НТБ продемонструвало внутрішнє життя самого телебачення: акція протесту телевізійників, не згодних із рішеннями про зміну керівництва телеканалу, почалася з дводенної демонстрації редакційних коридорів, а завершилася — уже після рішення редакційного колективу про поновлення мовлення — демонстрацією розмови провідних журналістів і юристів каналу з призначеним «Газпромом-медіа» головою ради директорів телеканалу НТБ Альфредом Кохом.

У п’ятницю, коли пишуться ці рядки, повинна розпочати роботу створена після зустрічі журналістів НТБ й Коха погоджувальна комісія, а в суботу, у день виходу цього номера газети, біля телевізійного центру «Останкіно» має пройти санкціонований мітинг на захист НТБ. Тож події навколо телеканалу ще розвиватимуться, але сьогодні немає сумніву в одному: холдинг «Газпром-медіа» нинішнього тижня пішов на встановлення юридичного контролю над телевізійним каналом, який раніше належав Володимиру Гусинському. НТБ до останнього моменту намагалося перешкодити проведенню зборів акціонерів телекомпанії. За день до оголошеного в «Газпромі» терміну за скаргою одного з дрібних акціонерів проведення зборів було скасовано. Проте вже вранці наступного дня той самий суддя скасував своє ж рішення. Досі викликає сумніви правомочність як першого, так і другого рішень саратовського судді Ніколаєва. Та попри ці сумніви, збори акціонерів відбулися й на ньому акціонери з «Газпрому» при мовчазній згоді американського акціонера «Кепітал Ресерч» обрали нову раду директорів на чолі з Альфредом Кохом. Ця рада обрала новим генеральним директором НТБ американського бізнесмена Бориса Йордана, а головним редактором телекомпанії — голову правління РІА «Вести» й колишнього керівника інформаційного мовлення НТБ Володимира Кулистикова.

Журналістський колектив НТБ продовжує вважати проведення зборів акціонерів незаконним. Нині генеральним директором і головним редактором телеканалу НТБ, на думку його співробітників, є ведучий телепрограми «Итоги» Євген Кисельов. За кілька днів до газпромівських зборів акціонерів пройшли збори редакційного колективу, де Кисельова обрали головним редактором. Російське законодавство передбачає існування редакції як самостійного організму, спроможного обирати свого, незалежного від акціонерів керівника. Проте для цього редакція повинна бути зареєстрована Міністерством преси й інформації Росії. Цього зроблено не було.

У день зборів акціонерів було повідомлено, що Володимир Гусинський підписав меморандум про наміри продати свої 30 відсотків акцій НТБ Теду Тернеру. Але поки що Тернер ніяк не втручався в ситуацію навколо телевізійного каналу. Сам Гусинський також мовчить і досі не висловив свою думку про події навколо НТБ. Невирішеною залишається й доля ще 19 відсотків акцій НТБ, на голосування якими наклав арешт арбітражний суд. Але слід врахувати, що навіть у разі придбання 49 відсотків акцій, Тернер не буде власником контрольного пакета: у цьому випадку доля каналу залежить від фонду «Кепітал ресерч», представники якого поки що, по суті, солідаризуються з «Газпромом». До речі, за такою самою схемою «Газпром» установив контроль над видавничим домом «Семь дней», частина акцій якого належить його генеральному директору Дмитру Бірюкову, одному з найближчих у минулому соратників Гусинського. «Газпром» домовився з Бірюковим, і тепер уже через декілька днів припиняється видання головної політичної газети Гусинського — «Сегодня», а часопис «Итоги» редагуватиме нова команда... Тим часом з’явилися повідомлення, що на зустрічі Гусинського й Березовського в Іспанії обговорювалося питання про злиття каналу ТНТ, який поки що належить Гусинському, і каналу Березовського ТВ-6. Судячи з того, що на зустрічі були присутні нові керівники ТВ-6 Бадрі Патарцикішвілі й Ігор Шабдрасулов, ТНТ може стати частиною утворюваної нині медіа-імперії Березовського...

Це юридичний бік питання. Проте зрозуміло, що історія навколо НТБ юридичною стороною не вичерпується. Є очевидним прагнення нового російського керівництва встановити тотальний контроль над федеральними телеканалами. Питання з ГРТ й РТР вирішено: дуже показово, що відразу ж після засідання газпромівської ради директорів в інформаційних випусках цих телеканалів Євгена Кисельова почали називати колишнім генеральним директором НТБ. Залишилося НТБ. Та якщо у випадку з ГРТ й РТР відновити державний контроль було легко — держава й так є власником і державного, і формально громадського телебачення — то в ситуації з НТБ скористалися фінансовою вразливістю каналу. Володимиру Гусинському так і не вдалося створити прибутковий бізнес. Тож для підтримки існування телеканала він був змушений брати кредити. Коли канал НТБ був одним із проурядових, його основним кредитором став напівдержавний «Газпром». Підтримка Рема Вяхірєва, котрий без особливого ентузіазму ставився до змін у Кремлі, дозволила Володимиру Гусинському підтримувати на парламентських виборах не пропутінську «Єдність», а блок «Отечество — Вся Россия» Євгена Примакова та Юрія Лужкова. Під час президентської передвиборної кампанії канал також не виступив на боці Путіна, дистанціювавшись від подій. Але тоді керівництво каналу ще було впевнене у стабільності свого становища. Ситуація почала змінюватися, коли президентській адміністрації вдалося вперше провести вибори ради директорів «Газпрому» таким чином, що до складу більшості в ній увійшли представники держави. Вяхірєву довелося домовлятися з Кремлем. Учорашній головний союзник НТБ почав вимагати повернення боргів, а коли стало ясно, що Володимиру Гусинському нічим розплатитися, вирішили встановити «газпромівський» (читай — державний) контроль над каналом. Для цього задіяно цілком ринкові механізми — власник, за словами Альфреда Коха, хоче забезпечити прозорість фінансових потоків і більш ефективний менеджмент. На аргументи журналістів про те, що в разі зміни керівництва каналу команда НТБ його залишить, не зважають: представники «Газпрому» говорять, що не збираються втручатися в редакційну політику. На зустрічі з колективом НТБ Кох навіть погодився обговорювати питання про збереження за Кисельовим посади головного редактора, але за умови, що журналістський колектив визнає правомочність ради директорів і нового генерального директора Йордана.

Уявімо собі, що сьогодні «Газпром» порушив юридичну процедуру й НТБ вдасться довести неправомочність зборів акціонерів. Але це не змінить розклад сил серед цих акціонерів: через тиждень-другий «Газпром» повторить спробу та обере вже по-справжньому легітимне керівництво. При цьому немає ніяких гарантій збереження незмінної редакційної політики, навіть якщо залишиться нинішнє керівництво каналу, яке не раз змінювало свою політичну позицію залежно від обставин. Крім того, НТБ поки що не може обіпертися на якусь серйозну зовнішню підтримку. Парламент відмовився обговорювати проблему НТБ. Тільки фракція «Яблуко» влаштовує масові акції на підтримку каналу. Керівники іншої ліберальної організації, Союзу правих сил, хоча й висловлюють своє обурення, але радять редакційному колективу розпочати переговорний процес. Багато керівників СПС не можуть пробачити Євгену Кисельову ту роль, яку зіграв цей ветеран олігархічних інформаційних воєн у відставці ідеолога СПС Анатолія Чубайса та його соратників з уряду під час уже майже забутої широкою спільнотою «справи письменників». Крім того, і Кох, і Йордан — близькі до Чубайса бізнесмени. ОВР загалом у ситуацію не втручається: спасибі Лужкову хоча б за те, що він дозволяє проводити мітинги на підтримку каналу! Тож рано чи пізно НТБ доведеться враховувати сформовану юридичну реальність: канал як феномен неангажованої Кремлем інформації припинить існування.

Ситуація навколо популярного телеканалу продемонструвала, як реально розвивалася російська економіка єльцинських часів. Це була — і залишилася при Путіні — економіка вибраних. Коли бізнесмен потрібен державі, його бізнес підтримується, на його борги й можливі кримінальні гріхи просто не звертають уваги. Але щойно представник великого бізнесу опиняється в опозиції до влади, йому згадують усе: неефективність бізнес-проектів, борги, злочини. Володимир Гусинський, котрий цими днями припиняє бути власником НТБ, — лише одна з фігур у цьому ряду. Пригадаймо хоча б Анатолія Бикова, який був одним із наймогутніших підприємців Красноярського краю, але за кілька місяців перетворився на розшукуваного по всьому світу злочинця. Чи Бориса Березовського... Ні, мабуть, Березовського в цьому ряду ми не згадуватимемо...

Крах бізнесу Гусинського виявився, втім, не тільки його особистим крахом: він став і крахом надій суспільства на одержання не цензурованої владою інформації. При цьому ліберально налаштована частина суспільства повинна ще й із гіркотою спостерігати, як цей крах супроводжується демонстрацією переваги ринкових важелів тиску над адміністративними. Може виникнути небезпечна ілюзія — і це стосується не тільки російського, а й українського, і будь-якого іншого недореформованого постсоціалістичного суспільства, — що ринкова економіка просто не може забезпечити свободу інформації.

Це не так. При ефективній ринковій економіці існують обсяги рекламного ринку, які дозволяють існувати десяткам, якщо не сотням комерційних каналів. У цій системі просто неможливо приховати інформацію: кожен канал живе як дохідне підприємство і найменше зацікавлений у втраті довіри. Звісно, є також інтерпретація інформації, але людина в ринковому суспільстві швидко навчається порівнювати інтерпретації та доходити власних висновків. Існуючі обсяги рекламного ринку в Росії або в Україні такі, що існування тут комерційного телебачення, не підтримуваного дотаціями, навряд чи можливе, хоч що про це не говорили б самі телевізійники, котрі активно підтримують міф про прибутковість. Якось окупатися може невеличкий канал дешевих «мильних опер», й аж ніяк не культурно-інформаційне мовлення типу НТБ. Якщо поставити за мету одержання від НТБ прибутків, треба робити цілком інакший канал, і цинізм позиції Коха, котрий обіцяє не втручатися в редакційний процес, саме в цьому й полягає. Виходом із такої ситуації є створення ефективно діючих механізмів, які зроблять можливим існування громадського телебачення, дотованого й контрольованого самими платниками податків — як Бі-Бі-Сі у Великобританії або Чеське телебачення, проблеми якого змусили тисячі людей вийти на вулиці Праги минулої зими... Але не забуваймо, що в російському або українському суспільстві в ангажованій інформації зацікавлена не лише влада, а й уся політична еліта, яка прагне, аби суспільство одержувало інформацію, вигідну тим чи іншим політичним силам у даний момент. Комерційний приватний канал — чудовий флюгер, його можна скільки завгодно разів переорієнтувати, як це вже відбувалося з НТБ, «1+1» або СТБ. Громадське телебачення переорієнтувати практично неможливо: саме тому російський або український політичний і підприємницький істеблішмент, що з погано приховуваним презирством ставиться до власного народу, ніколи не допустить існування такого телебачення.