Тегеран обнадіяв Вашингтон

Останніми днями Тегеран і Вашингтон демонструють відчутні ознаки готовності покласти край 34 рокам взаємної ворожнечі. Під час свого виступу на Генеральній асамблеї ООН президент Ірану Хасан Роухані в черговий раз подав Заходу сигнал про бажання вибудовувати відносини більш конструктивно. Він наголосив, що країна не створює ядерної зброї, готова до переговорів із цього питання, і заявив: "Ця зброя суперечить нашим фундаментальним релігійним та етичним переконанням".

У Вашингтоні сигнали назвали обнадійливими і закликають Тегеран продемонструвати "серйозність намірів" - надати іншим країнам докази того, що його ядерна програма має мирний характер.

Президент Ірану виголосив з трибуни ООН красиві слова. Та чи здатен він надати конкретні докази того, що заяви іранського керівництва мають під собою підстави? Так, замість агресивного й прямолінійного Махмуда Ахмадінеджада прийшов політик східного типу - обережний і розважливий. Коли того вимагають обставини, він демонструє готовність до компромісів. Та США і Захід хочуть від Ірану конкретних дій, а не гарних слів.

А тим часом президент Ірану Хасан Роухані не є тією політичною персоною, котра визначає політику держави. Останнє слово за аятолою Хаменеї, який є свого роду суддею в складній політичній системі Ірану. Він стоїть над політиками і може вести країну в тому напрямку, який йому видаватиметься оптимальним. Адже насправді народ Ірану нікого не обирає - обирає аятола Хаменеї. Наприклад, 1997 р. він благословив кандидатуру реформіста Мохаммада Хатамі. Але надалі протегував радикалу Махмуду Ахмадінеджаду. Тепер Хаменеї обрав Хасана Роухані - як одного з представниківісламського середовища.

Єдиний спосіб передбачити, яким може бути майбутнє Ірану, - проаналізувати його дії в минулому. Схоже, що через Роухані аятолі Хаменеї вдалося запустити нове політичне шоу.

Роухані каже, що Тегеран хоче розв'язати проблеми із Заходом і довести, що його ядерна програма впроваджена лише для виробництва енергії, а не зброї, і що економіка Ірану серйозно постраждала від санкцій США і Європи. Проте президент досі так і не зміг запропонувати якихось реальних компромісів, що змогло б запустити серйозний переговірний процес і убезпечити його країну від більш жорсткого курсу з боку Сполучених Штатів зокрема і Заходу в цілому. Та й іранська газета Kayhan - рупор крайніх радикальних сил ісламського режиму, редактора якої призначає безпосередньо аятола Хаменеї, залишається дуже стриманою щодо переговорів із Заходом.

Скоріш за все, певна непослідовність Роухані є наслідком підкилимового протистояння в Тегерані між "яструбами" і "голубами". Поміркований іранський президент намагається ретельно виважувати свої кроки, але якщо йому не вдасться домогтися реальних дипломатичних або економічних вигод для Ірану, це може бути зараховано йому як слабкість або навіть зраду. І тоді політичні вітри в Тегерані можуть змінитися ще раз.

Цікаво, що саме верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї ще до президентських виборів оголосив про початок змін, заговоривши про "героїчну гнучкість", яку повинні проявляти посадові особи. Її справжню суть розкрив голова меджлісу Алі Ларіджані, попередивши, що "героїчна гнучкість" - це тактичні, а не стратегічні зміни: адміністрація змінює логіку переговорів, а стратегія режиму щодо ядерної проблеми не зміниться ніколи.

І всі намагання якось домовитися із Заходом Хасан Роухані витримує в рамках саме цієї нової політики. В інтерв'ю американському телеканалу NBC він, зокрема, сказав, що в нього є повне право, надане аятолою Хаменеї, ухвалити рішення щодо ядерної проблеми. Це можна навіть інтерпретувати так, що верховний лідер дозволив президентові провести прямі переговори з офіційними особами США.

Але наскільки широкі ці права президента Роухані? Те, що Іран почав маневрувати, ще зовсім не означає, що аятола Хаменеї став раптом переконаним миротворцем і готовий погодитися на всі вимоги Вашингтона. Днями центральна іранська газета Resalat опублікувала статтю під промовистою назвою: "Захід повинен скасувати санкції, щоб продемонструвати свою добру волю". У ній зазначається, що "народ Ірану ніколи не відступиться від своїх ядерних прав. Президент дослухується порад і рекомендацій верховного лідера Ірану й дотримуватиметься чітких ісламських позицій. І ніякі зусилля не змусять його відійти від національних інтересів, на яких наголошує верховний лідер Ірану".

Виходить, Іран і далі працюватиме над своєю заповітною ядерною програмою. Але чи готові Сполучені Штати жити з ядерним Іраном?

Наступні кілька тижнів мають вирішальне значення для реалізації та наповнення конкретним змістом політики "героїчної гнучкості".

Не можна виключати, що аятола Хаменеї відійде вбік і дозволить президентові Роухані переговори з головним візаві Тегерану. У такому випадку верховний лідер залишиться у безпрограшній ситуації. Якщо результатом переговорів стане скорочення або скасування економічних санкцій, які завдали величезних збитків економіці Ірану, то Роухані отримає політичний кредит на застосування нової стратегії ведення переговорів.

Якщо ж переговори не досягнуть жодних результатів, Хаменеї зможе сказати, що вони підтвердили його попередження про нечесну гру Заходу проти Ірану. У будь-якому разі аятола Хаменеї, верховний лідер країни з 1989 р., зацікавлений у тестуванні гнучкості США в переговорах стосовно ядерної програми Ірану.

Очевидно, що єдиний спосіб досягти миру на Близькому Сході - це розпочати діалог. Якщо Іран зійде зі стежки конфронтації із Заходом і перестане підтримувати тероризм, це, безперечно, буде правильним ходом. Але не слід впадати в ейфорію, вважаючи, що режим, основою якого було насильство й лицемірство, здатен так легко відмовитися від своїх основоположних принципів. Адже завдяки саме їм він зміг протриматися так багато років.