Старі пісні про старе

Європейські лідери провели свій перший у нинішньому році саміт 30 січня у неформальному форматі. Втім, відсутність протокольних заходів дозволила в робочому порядку за півдня обговорити проблеми, що залишилися невирішеними й перейшли в новий, 2012-й, із минулого року. Це борги Греції, бюджетна стабільність єврозони та нові механізми, які мають уберегти від розвитку кризових явищ.

«Якщо ми сідаємо за стіл обговорювати ті ж самі питання, що й торік, зокрема Грецію, це означає, що нам виявилося не під силу їх вирішити», - заявив перед відкриттям зустрічі канцлер казначейства Велико-британії Джордж Осборн. Для статистики слід відзначити, що це вже 16-й саміт ЄС відтоді, як криза у Греції примусила політиків Європи на своїх зустрічах постійно обговорювати питання економіки. На Все-світньому економічному форумі в Давосі, що завершився незадовго до саміту ЄС, гуру від економіки назвали «незадовільними» антикризові заходи, вжиті Євро-союзом торік. Вони зазначили, що й тепер зусиль, яких докладають у ЄС, явно недостатньо для стримування кризи. Так, голова ФРС США Тімоті Гейтнер і деякі провідні економісти хотіли б бачити, що завдяки заходам, спрямованим на обмеження бюджетних витрат, буде наповнено фонди, з яких Європа почне фінансувати економічне зростання. Нинішнього року жорсткі заходи економії та фіскального конт-ролю вже загрожують економіці Європи рецесією - зниженням на 0,5%. Однак про те, як перевести економіку ЄС у режим видужування, у Брюс-селі та європейських столицях не говорять, а з ентузіазмом, властивим хіба що молодому ескулапові, заявляють: ми продовжуємо курс лікування хвороби згідно з раніше затвердженою програмою. У правильності запропонованого курсу європейські політики майже цілком упевнені, і це мав продемонструвати минулий саміт.

Європейські лідери навіть видавалися оптимістами. Так, президент Франції Ніколя Саркозі обережно зауважив, що він уже бачить елементи фінансової стабілізації у своїй країні, Європі та у світі загалом. «Ми більше не стоїмо на краю прірви», - сказав він. Дотепніше свій настрій означив прем’єр-міністр Люксембурга Жан-Клод Юнкер: «Якби я не був оптимістом, то повідомлення про моє самогубство ЗМІ поширили б ще кілька місяців тому». Лідери з привітальними усмішками обіймали одне одного. Це абсолютно не скидалося на наст-рої грудневої зустрічі, коли здавалося, що порятунку вже майже немає.

Оптимізм лідерів 30 січня базувався на тому, що на саміті 25 із 27 країн Євросоюзу (за винятком Чехії та Великобританії) у принципі схвалили пакт бюджетної дисципліни. З ініціативи Німеччини цей документ було представлено на грудневому саміті, й ось тепер - всього лише через місяць - розписані в ньому заходи може бути втілено в життя. Країни Європи добровільно готові взяти на себе просте, як тут кажуть, «золоте правило»: витрачати рівно стільки, скільки заробляють, не нагромаджувати боргів і вчитися заощаджувати. Зазна-чений постулат буде закріплено в національному законодавстві. На той випадок, якщо річний бюджетний дефіцит країни перевищує 3% ВВП, пакт бюджетної дисципліни передбачає практично автоматичні й швидкі санкції проти порушників. Утім, виняток зроблено для Греції, Португалії та Ірландії - країн, які схвалили пакт, але отримують міжнародну фінансову допомогу.

Відмова Великобританії від участі в пакті не стала несподіванкою. Лондон і раніше опирався втручанню з континенту у свої домашні справи, але тепер цей документ тільки посилив тертя. Чехія виступила проти через юридичні моменти, оскільки ратифікація бюджетного пакту могла привести до необхідності всенародного референдуму.

Тепер пакт може бути остаточно затверджений лідерами під час наступного саміту ЄС, 1-2 березня 2012 року. Потім - ратифікація його на національному рівні, і, щойно 12 із 17 країн - учасниць єврозони ратифікують документ, він набуде чинності. Саме пакт бюджетної дисципліни розглядається як панацея від хвороби, що охопила Європу. «Це перший крок до фіскального союзу. Він справді підвищить довіру до зони євро», - заявив голова Європейського центробанку Маріо Драгі.

Тим часом компроміс не був простим. Варшава за свою згоду брати участь у пакті захотіла перегляду нинішнього формату прийняття рішень у Євро-зоні. Польща - найбільший потенційний кандидат на вступ до зони євро - зажадала від партнерів, щоб пакт дозволив і країнам-кандидатам впливати на рішення «клубу 17-ти», які інколи ігнорують думку решти десятьох. Чехія підтримала Польщу, але опиратися натиску більшості вона не змогла. Захисником ідеї «Європи з різним рівнем інтеграції» виступила Франція. Її президент дав зрозуміти полякам, що в компромісній політиці єврозони є межа, за яку члени клубу не зайдуть. У зоні євро все залишиться як є, а думкою країн-кандидатів почнуть цікавитися, коли це буде потрібно.

Наступне питання саміту - тема «активації» постійно діючого Європейського механізму стабільності (ESM), в якому передбачено акумулювати 500 млрд. євро для підтримки економік проблемних країн. Запус-тити механізм хочуть із випередженням графіка - в липні, і тут теж є свої проблеми. Лідери найбільших країн єврозони відмовляються збільшувати обсяг фонду, попри тиск із боку США та світових фінансових інститутів. Ті рекомендували збільшити його як мінімум удвічі, щоб мати можливість підтримати, коли знадобиться, економіку більших країн, ніж Греція, - Іспанії й Італії. Поки що це питання відклали до березня, оскільки далеко не всі європейські держави готові виконати свої зобов’язання перед ESM нинішнього року і в зазначених обсягах. Участь у ESM також повинні затверджувати національні парламенти європейських країн, що робить перспективи його своєчасної активізації доволі похмурими.

Європейські політики зібралися ще й для того, аби знову поговорити про Грецію. Новою нотою в обговоренні цієї старої теми під час саміту стало те, що деяким політикам уже вривається терпець - так це сформулював лідер німецьких вільних демократів Філіп Рослер, віце-канцлер Німеччини. За його словами, у Європі втомилися від того, що грецька влада не виконує своїх зобов’язань, але лякає Європу імовірним дефолтом уже в березні.

Уперше на нараді в Брюсселі прозвучала думка про опікунство над Грецією запровадженням посади спеціального європейського «наглядача». Чинов-ник, призначений в Афіни з «центру», мав би стежити за виконанням зобов’язань. Однак пропозицію, озвучену Німеч-чиною, не зустріли одностайним схваленням. Австрій-ський канцлер Вернер Файманн назвав її «образливою» для Греції. Французький президент також виступив проти. В Афінах визнали цю ідею «принизливою» і образливою для національної гідності.

Тим часом саміт мав дати сигнал, що Європа може гарантувати інвесторам тяглість курсу грецької влади після виборів, запланованих на квітень. Не-залежно від того, хто прийде на зміну тимчасовому кабінету Лукаса Пападемоса, греки повинні дотримуватися взятих на себе зобов’язань у рамках поточної реструктуризації грецького боргу. Саміт зібрався саме у ключовий момент переговорів влади Греції з приватними інвесторами, які погодилися переоформити грецькі зобов’язан-ня, які мають у себе, в нові 30-річні бонди. Річ у тому, що Греція і Євросоюз вимагають від інвесторів ще й прийняти нижчу ставку прибутковості за цими новими паперами - приблизно на рівні 3,6%, тоді як інвестори наполягали на 4,25%. Низька ставка дозволить Греції виконати зобов’язання знизити до 2020 року держборг до рівня 120% до ВВП країни. Тепер він становить 180%. У грошовому вираженні це зниження тягне на 100 млрд. євро. Без таких домовленостей із кредиторами Афіни не змогли б розраховувати на ще один транш допомоги на суму 130 млрд. євро, обіцяний Євро-союзом і МВФ ще в жовтні минулого року. Гроші Афі-нам необхідні до 20 березня, коли Греція мусить провести платіж із погашення старих зобов’язань на суму 14,5 млрд. євро. Це пояснює теперішні нервозність і поспіх. Але річ у тому, що відтоді, як було обіцяно ці 130 млрд. євро, і по сьогоднішній лютий спливло надто багато води. Тепер, за повідомленням джерел, близьких до переговорів в Афінах, грецька влада заявляє, що їй необхідно вже
145 млрд. євро. Оче-видно, про це учасникам саміту говорив і грецький прем’єр, але підтримки не здобув: на брюссельському саміті ніхто не мав наміру збільшувати суму 130 млрд. Ніхто також не сказав, звідки візьмуть додатко-ві кошти, якщо 15 мільярдів справ-ді необхідні для того, аби Греція уникла дефолту.

До того ж у день саміту прикрий сюрприз його учасникам підніс сам ринок. Прибутковість португальських 10-річних облігацій за один день зросла на 217 пунктів і сягнула рекордних 17,3%. Це означає, що Лісабон також може виявитися нездатним обслуговувати свій борг. І хоча політики відразу заявили, що Португалія не попросить у кредиторів реструктуризації вслід за Грецією, експерти сумніваються, що рівень довіри до зобов’язань цієї країни зросте найближчим часом. На допомогу прийшов Європейський центробанк, який масовано скуповував з ринку португальські «десятирічки», що дозволило трохи знизити рівень прибутковості вже наступного дня. Однак дедалі більший розрив цін, за якими купують і продають португальські зобов’язання банки, робить їх непривабливими для учасників ринку, особливо коли взяти до уваги, що в середині січня кредитний рейтинг Португалії було знижено. Тепер тільки ЄЦБ здатен ку-пувати португальські держ-зобов’я-зання в більших обсягах, а банки інших країн не поспішають це робити, віддаючи перевагу вкладенням у зобов’я-зан-ня Іспанії та Італії. Що цікаво, португальські банки обмежені у можливостях купувати облігації своєї країни, оскільки мусять виконувати умови кредиторів за торішнім траншем, який велить їм наростити капітал.

Цікава також у цій ситуації позиція Європейського центробанку, що в необмеженій кількості почав видавати кредити комерційним банкам терміном на три роки. За місяць такої практики в європейську бан-ківську систему було «закачано» 489 млрд. євро за доволі
помірною ставкою. Таким чином ЄЦБ намагається створити для банків страховку від втрат у разі списання за боргами проблемних країн. Але банки Італії, Іспанії, Ірландії, Франції, Греції та Німеччини скористалися цим і вже отримали від ЄЦБ суми, які вдвічі перевищують їхні потреби з покриття своїх ризиків. Вільну готівку вони вкладають в облігації Італії, Іспанії та Ірландії, бо на них можна заробити. При цьому
зазначені кошти не потрапляють у реальний сектор, - з кінця минулого року банк тільки посилював умови кредитування.

Саміт ЄС у Брюсселі відбувався на тлі загального 24-годинного страйку, організованого найбільшими профспілками Бельгії на знак протесту проти політики жорсткої економії. Ця політика вже призвела до того, що безробіття в Європі у грудні сягнуло найвищого рівня за всі роки існування єдиної європейської валюти - 10,4%, або близько 16,5 млн. чоловік. Загалом по ЄС у грудні минулого року офіційно шукали роботу 23,8 млн. чоловік, або 9,9% працездатного населення країн-членів. При цьому безробіття серед молоді в ЄС уже сягнуло 21% (в Іспанії й Греції кожна друга молода людина сьогодні не має можливості знайти роботу). За підсумками саміту 30 січня було поширено заяву на семи сторінках лідерів про підтримку «економічного зростання та зайнятості». На ці потреби вони пообіцяли мобілізувати кошти з регіональних фондів на суму 82 млрд. євро до 2013 року. Однак експерти вважають, що це лише слова і такою сумою нічого не вирішити. «Соціальна Європа» тихо помирає під тиском фінансової кризи та заходів жорсткої бюджетної дисципліни.

Втрачаючи довіру інвесторів, тепер Європейський Союз, політики Європи опиняються ще й перед загрозою втратити довіру та підтримку своїх громадян. Ті дедалі більше стур-бовані можливими соціальними потрясіннями у тому разі, якщо уряди єврозони, рятуючи фінансову систему, виявляться не здатними вжити притомних
заходів зі стимулювання зростання та підтримки європейських стандартів життя. Тут закладено потенціал для нової, значно небезпечнішої кризи
єврозони, яка може вибухнути відразу після того, як європейські політики привітають одне одного з порятунком фінансової системи.