Словаччина в політичній кризі: початок кінця впливового віце-прем'єра

Відставка віце-прем'єра Каліняка та виселення прем'єра Роберта Фіцо з елітних апартаментів, власником яких є олігарх, звинувачуваний у корупції, - це основні вимоги опозиційних партій "Свобода і солідарність" і "Звичайні люди та незалежні особистості".

Опозиція вже третій місяць проводить масштабні демонстрації в центрі Братислави і Кошице, які є реакцією на найбільший корупційний скандал від часів афери "Горил" у 2011 р. Саме в такій атмосфері проходить і третій місяць головування Словаччини в ЄС, у рамках якого 16 вересня відбувся неформальний саміт у Братиславі, присвячений майбутньому ЄС після Brexit.

Друга найвпливовіша особа в державі

Перші повідомлення у ЗМІ про можливу корупцію з участю впливового віце-прем'єра і міністра внутрішніх справ Роберта Каліняка з'явилися вже на початку 2016 р., - писав про це економічний тижневик "Тренд". Однак аж до червня справою мало хто переймався. Словаки вже звикли до численних корупційних скандалів, які є наслідком сильної олігархізації країни та органічного поєднання політики і великого бізнесу. Опозиція й багато ЗМІ вже давно говорили про Каліняка як про символ усього, що в політиці "Смеру" найгірше: крім його зв'язків з одіозними олігархами, міністра звинувачували також у використанні силових структур для реалізації партійних та ділових інтересів. Прикладом цього була бездіяльність слідчих у розслідуванні корупційних скандалів з участю бізнесменів, пов'язаних зі "Смером", та їхня надзвичайна активність у справах проти опозиції (зокрема проти лідера "Звичайних людей" Ігоря Матовіча).

Тим часом Каліняк не тільки тішився довірою партійних структур і самого прем'єра Роберта Фіцо, а й мав дуже велику популярність серед соціал-демократичного електорату (на кожних виборах набирав понад 200 тис. голосів, кращий результат у списку "Смеру" мав тільки Фіцо). Каліняк обіймав посаду віце-прем'єра і міністра внутрішніх справ у всіх трьох кабінетах Роберта Фіцо (2006–2010, 2012–2016 рр. і в нинішньому уряді, створеному в квітні 2016 р). За цей час він став, фактично, другою за впливовістю особою в державі. Його фактична влада значно переважає ту, яку мають формально перша і друга особи в державі - президент Андрей Кіска та спікер Андрей Данко.

Спочатку здавалося, що чергові звинувачення Каліняка в корупції ніяк не загрожують його позиції. Але сталося інакше. У чому зіграв свою роль 26-річний Філіп Рибаніч, якого вже охрестили "словацьким Сноуденом".

Рибаніч - помічник депутата опозиційної "Свободи і солідарності" Йозефа Райтара й водночас працівник банку "Татра", в якому свої рахунки мають Роберт Каліняк та колишній політик "Смеру" олігарх Ян Почіатек. У червні Рибаніч нелегально скопіював і передав ЗМІ (порушуючи банківську таємницю) витяг з рахунку віце-прем'єра, здобувши таким чином незаперечні докази того, що Каліняк отримав 26 тис. євро від бізнесмена Ладіслава Баштернака, якого звинувачують у фінансових махінаціях з поверненням неналежного ПДВ. Раніше Каліняк заперечував свою причетність до Баштернака, а після оприлюдненням його банківської інформації уже мусив визнати, що таки отримав цей переказ.

Кінець ілюзій

Справа була настільки очевидною, що спочатку відставки Каліняка домагалася не тільки опозиція, а й багато політиків "Смеру". Серед них - євродепутати Боріс Зала (один зі співзасновників партії) та Моніка Флашікова-Беньова, які й надалі закликають, щоб партія позбулася політика, перш ніж той потягне всіх на дно. Зала і Флашікова-Беньова наводять при цьому приклад партій колишніх прем'єрів - Руху за демократичну Словаччину Владіміра Мечіара і Словацьку християнсько-демократичну унію Мікулаша Дзурінди, що, як і сьогодні "Смер" , колись здавалися вічними й потужними, а потім відійшли на смітник історії.

Однак після бурхливих дискусій "Смер" таки вирішив захищати свого міністра до останнього. За словами опозиційного політика Данєла Ліпшиця, боячись, що у разі відставки Каліняка на поверхню спливуть інші неприємні для політиків справи, внаслідок чого багато впливових осіб можуть опинитися за ґратами. А приклад Чехії і Румунії, де останніми роками за корупцію посадили багато політиків, свідчить, що ці побоювання не були марними.

Водночас Каліняка підтримали також коаліційні партнери: націоналісти і "Мост-Гід" (партія мадярсько-словацького порозуміння). Для багатьох цей факт був найбільшим розчаруванням, адже політики "Моста" мали імідж останніх, хто ще вірить у принципи в політиці. Лідер "Моста", етнічний мадяр Бела Бугар, був для багатьох словаків авторитетом, з огляду на його принциповість у боротьбі за дотримання людських прав та проти корупційної патології в політиці. Саме тому за цю партію голосувало багато етнічних словаків, яким не подобається "Смер", - попри те, що "Мост" насамперед представляє інтереси мадярської національної меншини. Багато виборців "Моста" сприймали входження цієї партії до коаліції з недавнім ворогом Фіцо як зраду. Однак їм пояснили, що це було менше зло, а широка коаліція - єдиний спосіб поставити заслін екстремістам.

Участь "Моста" в коаліції давала надію, що ця партія дивитиметься "Смеру" на руки й не допустить такого нахабного свавілля пов'язаних зі "Смером" олігархів, яке спостерігалося в попередній каденції. Ілюзії скінчилися швидше, ніж можна було очікувати. Бела Бугар та інші політики "Моста" не скористалися нагодою й не домагалися відставки Каліняка, попри те, що дискусія про це проводилася навіть всередині "Смеру". Так само лояльно повелися політики четвертої коаліційної партії - "Мережі", яка, проте, заплатила за це фактичним зникненням, про що далі.

При дальшому розслідуванні скандалу "Каліняк-Баштернак" стало відомо, що до справи причетний також сам Роберт Фіцо. Прем'єр живе в елітних апартаментах у центрі Братислави, які належать Баштернаку, і платить олігарху значно нижчу від ринкової орендну плату. Що цікаво, сам будинок виник в атмосфері скандалу - з порушенням місцевих планів забудови, які допускають у цьому місці будівництво лише невеличких будинків, і взагалі є рекомендації залишити там парк.

Опозиція говорить прямо: насправді будинок належить Роберту Фіцо і є формою хабара, отриманого за "дахування" Баштернака. Тому, крім самої відставки віце-прем'єра Роберта Каліняка, "Звичайні люди та незалежні особистості" та "Свобода і солідарність" домагаються виселення прем'єра з цього будинку. Тим паче що як голова уряду він має право на державну віллу - правда, не таку розкішну, як апартаменти "Бонапарте".

Реконструкція уряду

У країні вже третій місяць тривають протести з вимогою відставки Каліняка та виселення Фіцо з "Бонапарте", причому лунають також вимоги відставки всього уряду. Демонстрації проводяться щопонеділка в Братиславі та нерегулярно в інших містах, найбільше - в Кошице, тобто у "східній столиці", другому за величиною місті Словаччини. До українського Майдану їм далеко, проте це наймасштабніші політичні протести з осені 2011 р., коли десятки тисяч словаків протестували проти тотальної корупції політиків у зв'язку з тодішнім скандалом "Горил".

Однак протести не дали бажаного для опозиції результату. Каліняк не відступає, Фіцо не виселяється. Та до реконструкції уряду таки дійшло - і це через чотири місяці після його створення.

Як ми вже писали, навесні 2016 р. третій уряд Роберта Фіцо створили чотири партії: "Смер", Словацька національна партія, "Мост-Гід" і "Мережа". Остання - новий політичний проект, ефект надзвичайно доброго виборчого результату її колишнього лідера Радослава Прохазки, який на президентських виборах 2014 р. отримав 20% і посів третє місце. Це замало, щоб потрапити до другого туру, але достатньо, аби використати цей капітал довіри для створення нової партії з амбіціями прийти до влади.

Ще рік тому Радослава Прохазку називали "новою надією словацької політики" та "майбутнім прем'єром", найбільшим конкурентом для Р.Фіцо. До самих виборів "Мережа" була абсолютним лідером рейтингів з-поміж партій тодішньої опозиції.

Вийшло інакше - на виборах у березні 2016 р. "Мережа" отримала всього 5,6% і останньою подолала 5-відсотковтий виборчий бар'єр. І хоча вся ідея "Мережі" була побудована на тому, щоб стати противагою для "Смеру", Прохазка після виборів погодився вступити в коаліцію зі своїм давнім ворогом, не потрудившись дати бодай якісь зрозумілі пояснення. І це в ситуації, коли велися розмови про створення альтернативного кабінету Ріхарда Суліка (лідера лібералів зі "Свободи і солідарності"), який також мав шанси отримати вотум довіри. До того ж Прохазка навіть не пробував грати на час і виторгувати для своєї партії якісь більші дивіденди, - хоча без його 10 депутатів коаліція не мала б більшості. Він задовольнився лише одним міністром (транспорту), і, як виявилося, ненадовго.

Політики та виборці "Мережі" сприйняли коаліцію зі "Смером" як зраду. Партію відразу залишило кілька депутатів, правда вони склали мандат, і тому на їхні місця ввійшли наступні зі списку, що дозволило коаліції зберегти мінімальну більшість. Однак виборці цього союзу з Фіцо не вибачили: рейтинги "Мережі" впали до 1–2%.

Влітку стало очевидно, що це тенденція: в серпні партію залишили майже всі її депутати. Після цього прем'єр Роберт Фіцо проголосив, що більше немає потреби реанімувати труп, мовляв "Мережі" вже немає, треба підписати нову коаліційну угоду. Так і сталося: наприкінці серпня оновлений коаліційний договір підписали вже не чотири, а три партії: "Смер", СНС (націоналісти) і "Мост" (мадяри). Міністр транспорту Роман Брецели, який замінив Прохазку на посаді нового голови вже майже мертвої "Мережі", втратив міністерську посаду, - її обійняв представник посиленого "Моста". Мадяри й націоналісти охоче поділили між собою решту посад - віце-міністрів і чиновників, які звільнилися після зникнення коаліційного партнера.

Це не кінець історії, а тільки її початок. Словаччину в найближчі місяці, ймовірно, чекає ще не одна політична криза і реконструкція уряду, можливо навіть дострокові вибори. Цікаві часи у словацькій політиці тільки починаються.