Секрети йорданського короля

Несподівана пропозиція відвідати Йорданію за кілька днів до католицького Різдва потішила. Правда, трохи тривожило те, що в Амман, можливо, доведеться летіти через Сирію. У ситуації, коли Дамаск не контролює територію країни, а сирійські повстанці загрожують збивати пасажирські літаки, це видавалося небезпечним. Але бажання побачити країну, а якій розміщене одне з чудес світу - місто Петра, - пересилювало страх. Не відлякувало й те, що навіть у самій йорданській столиці незадовго до запланованої поїздки відбулися масові заворушення: минулої осені на вулицях Аммана лунали заклики до повалення короля Абдалли II.

Приводом до торішніх акцій протесту в Хашимітському Королівстві стало різке зростання цін на енергоносії. У ніч на 14 листопада бензин подорожчав на 14%, скраплений газ - наполовину. Для країни, 15% населення якої - безробітні, а дохід 14-17% йорданців, що живуть біля межі бідності, не перевищує 300 дол. на місяць, це виявилося серйозним ударом.

Йорданія досі не оговталася від шоку. Уряд же, взявши на себе удар народного гніву, лише виконував своє зобов'язання перед МВФ - скоротити бюджетний дефіцит. Цей захід має допомогти країні впоратися з труднощами, які виникли внаслідок світової економічної кризи та зростання політичної нестабільності в регіоні.

Проте й до подій останніх років економічна та соціальна ситуація в Йорданії була непроста. За межами столиці, у пустельних районах країни, населених бедуїнами, особливо гостро відчувається нестача водних ресурсів: на шляхах королівства часто можна бачити величезні автоцистерни, що перевозять воду. Її дефіцит, як і обмаль землі під ведення сільськогосподарських робіт, - причина того, що Йорданія не може забезпечити себе продовольством, тому мусить його імпортувати.

Та й з енергоносіями королівство відчуває труднощі: країна не має енергетичних ресурсів і залежить від імпортних поставок. Газ надходить із неспокійного Єгипту, нафта - з нестабільного Іраку. Відрахування за імпорт енергоносіїв сягають приблизно 20% ВВП Йорданії.

Саме зростання цін на нафту та газ примусило йорданську владу на 2% урізати держвитрати на 2013 рік у бюджеті, що в цілому становить 10,5 млрд. 300 дол. При цьому майже 1 млрд. 300 дол. у його дохідній частині - гранти закордонних країн.

Економіка - безумовно, основний головний біль монарха та його уряду. Тим більше що під впливом революцій в інших арабських країнах економічні вимоги опозиції швидко трансформувалися в політичні гасла. Особливість Йорданії в тому, що тут повною мірою представлені всі ті сили, котрі в арабському світі рухають процесами кардинальних змін. У цьому королівстві є мусульмани і християни, ісламісти й націоналісти, монархісти та республіканці. Араби, які змирилися з існуванням Ізраїлю, і палестинські біженці, які ніколи цього не зроблять.

Успішні бізнесмени і бідняки, які ледве зводять кінці з кінцями. У такій ситуації найперше завдання монарха - не допустити соціальних та політичних катаклізмів, здатних зруйнувати країну. А це дуже важко, оскільки в країні активізувалися ісламісти з Фронту ісламської дії, що, фактично, є йорданською філією "братів-мусульман". Вони вимагають від йорданської влади активніше проводити реформи, рішучіше боротися з корупцією, надати право голосу на виборах палестинським біженцям, більшість яких - їхні прихильники.

Останнім часом ісламісти також намагаються чинити силовий і психологічний тиск, влаштовуючи мітинги та демонстрації (правда, нечисленні). Однак в арабських шейхів і королів, мабуть, є якийсь особливий секрет виживання, оскільки саме монархічні режими в Північній Африці та на Близькому Сході поки що найуспішніше опираються вірусу арабських революцій, від якого потерпають "демократично" обрані президенти в сусідніх країнах. Ось і король Йорданії, реагуючи на масові заворушення, минулої осені вирішив відправити у відставку кабінет Фаїза ат-Тарауна, розпустити парламент і 23 січня 2013 р. провести в країні дочасні вибори.

Вони можуть стати ключовим елементом у політичній реформі, спрямованій на збереження стабільності в цьому не найбагатшому королівстві Близького Сходу. У рамках новітньої кампанії реформ, яку в країні називають будівництвом "системи національної цілісності", король Абдалла II виступив зі спеціальним посланням до нинішнього прем'єр-міністра Абдалли ан-Нуссура. Він закликав главу кабінету докласти максимум зусиль, щоб народ побачив реальні результати боротьби з корупцією, став довіряти владним інститутам.

У рамках передвиборної кампанії монарх демонстрував прагнення мобілізувати все суспільство на побудову нової системи. У зв'язку з цим знаковою подією для королівства стало те, що після парламентських виборів уперше новий парламент, а не король, призначить прем'єр-міністра. Більше того, депутатам, яких запросять увійти в новий кабінет, буде дозволено поєднувати законодавчу діяльність із роботою на міністерських посадах.

У новий парламент (який тепер уже складається зі 150-ти депутатів) буде обрано законодавців не тільки від регіонів та окремих племен: 27 мандатів зарезервовано для загальнонаціональних кандидатів, котрі йдуть на вибори своїми списками, 15 місць у новому парламенті відійде жінкам. На ці крісла вже претендують більш як 213 кандидаток.

Усього ж ЦВК зареєструвала понад 1500 кандидатів. Процес реформ обіцяє бути тривалим. Але якщо їх продовжувати, Хашимітське Королівство може перетворитися на сучасну державу, в якій уряд буде підзвітний парламентові й підконтрольний громадянам.

Проте ісламістів не влаштовують реформи. Вони вважають: в умовах нинішньої системи голосування перевагу, як і раніше, отримає промонархічна кланово-племінна більшість, а масивне вливання капіталу та підкуп виборців здатні поховати ідею зі списками. Тому сьогодні опозиціонери вирішили бойкотувати майбутні вибори. Незважаючи на зростання активності ісламістів, йорданському монарху поки що вдається забезпечувати стабільність у державі - багато в чому завдяки армії та спецслужбам, основу яких становлять бедуїни та вихідці з Кавказу.

Однак приклад Сирії демонструє, що силові структури не можуть гарантувати спокій правителю, який втратив підтримку свого народу. Але, на відміну від Дамаска, Амман активно кредитують Європейський Союз, Сполучені Штати, країни Перської затоки. Там добре усвідомлюють, що без зовнішніх запозичень стабільність у Йорданії опиниться під загрозою. Один із основних спонсорів - Ер-Ріяд: саудити, стривожені наслідками "арабської весни", останнім часом стали загравати з Амманом.

Так, завдяки Саудівській Аравії, що відіграє провідну роль у Раді співробітництва арабських держав Перської затоки, у 2011 році Йорданія стала членом цієї організації. Цікаво, що доти Рада 15 років ігнорувала заявку Хашимітського Королівства.

Оскільки запрошення приєднатися до організації отримало й Марокко, експерти по Близькому Сходу переконані: арабські монархії прагнуть спільними зусиллями протистояти процесам, поштовх яким дала "арабська весна", і зберегти в регіоні певний статус-кво. Утім, хочеться сподіватися, що Йорданія все-таки йтиме шляхом реформ. Принаймні в це вірять у мерії міста Акаба, що на березі Червоного моря. Тамтешній чиновник переконував: через кілька років місто перетвориться на діловий і туристичний центр, який складе конкуренцію ізраїльському Ейлату. А щоб в Акабу пішли іноземні інвестиції, йорданська влада створили тут спеціальну економічну зону, всіляко заохочуючи роботу іноземних компаній та бізнесменів.

Тим більше що Йорданія має серйозний туристичний потенціал - Петру, Мертве море, пустелю Ваді Рам, середньовічні замки хрестоносців, річку Йордан. "Ми зараз просуваємо Йорданію як країну для "нішевого" туризму - туризму не масового, а за певними напрямами. Ми хочемо, щоб у Йорданію приїжджали люди, які бажають отримати певний туристичний набір на власний вибір за певну ціну", - сказав DT.UA міністр туризму та стародавностей Йорданії Наїф Аль-Фаїз. Революції та нестабільність, що прийшла вслід за ними, в популярних серед туристів Єгипті, Тунісі, Сирії примусили туроператорів переключити увагу на Йорданію. Тільки українців торік сюди приїхало на 10% більше, ніж роком раніше. За першу половину 2012 року доходи Йорданії від туризму зросли на 22% - до 3,3 млрд. 300 дол. Правда, як зізнався міністр, усе, що відбувається в регіоні, негативно позначається й на Йорданії, - за бурхливими подіями на Близькому Сході цей острівець стабільності просто губиться. Ніхто не помічає, що тутешні події - вибори і реформи, а не революція.