Російсько-молдавські «кішки-мишки»

Останні кілька тижнів ЗМІ рясніють інформацією стосовно проблеми поставок молдавського вина до Росії. Спочатку сумнозвісний «Роспотребнадзор» на чолі з «найрозкрученішим» санітарним лікарем світу Геннадієм Онищенком уже вкотре впродовж останніх років знаходить шкідливі речовини у винах, які поставляє Молдова на російський ринок. Потім у ЗМІ потрапляє інформація, що нібито є циркулярний лист російської митниці, яким забороняється ввезення на митну територію РФ вин, виноматеріалів та коньяків молдавського походження. Наступного дня головний санлікар Росії у своїй офіційній заяві спростовує наявність якихось заборон на адресу Молдови. Ще через кілька днів делегація молдавських виноробів, яка перебуває в Москві для проведення консультацій у «Роспотребнадзоре», вирішує попросити російських експертів проінспектувати підприємство виноробної галузі Молдови (попри нібито відсутність будь-яких проблем, якщо вірити останнім словам Геннадія Онищенка).

Одне слово, ситуація з поставками молдавського вина до Росії, м’яко кажучи, поки що залишається заплутаною. При цьому деякі експерти схильні вважати, що ключ до її розуміння лежить саме у сфері політичного діалогу Москви і Кишинева.

Вперше Росія застосувала ембарго до молдавських вин у березні 2006 року, вирішивши в такий спосіб покарати Молдову за організацію Кишиневом і Києвом економічного тиску на Придністров’я. Задля справедливості слід сказати, що таке рішення, крім безумовного політичного підтексту, мало достатні підстави з погляду санітарного контролю. Автору цих рядків на власні вуха доводилося чути історії, як деякі молдавські винороби всього за одну ніч народжували для російського ринку відразу по кілька сортів вина, мовляв, однак росіяни п’ють усе, що горить. Проте серед молдавських виновиробників багато й висококласних професіоналів своєї справи, які безневинно постраждали.

Оскільки виробництво вина становить близько 20% молдавської економіки й забезпечує зайнятість приблизно 25% робочої сили в країні, а Росія — основний ринок збуту молдавських вин, цей крок справив серйозний виховний ефект на тодішнє керівництво Молдови. Колишній лідер РМ Володимир Воронін уже через кілька місяців після впровадження заборони на ввезення молдавських вин до Росії розпочав сепаратні переговори з Володимиром Путіним, начисто забувши про свої попередні клятви вірності Києву, своєму основному партнерові по ГУАМ. Вочевидь, молдавський лідер правильно зрозумів натяк керівництва РФ, оскільки став відтоді досить частим гостем у Москві. Однак процес повернення молдавських вин на російський ринок розтягнувся майже на півтора року. І це попри те, що ключові виноробні підприємства Молдови належать російським інвесторам, які мають далеко не останні контакти в Кремлі. За цей проміжок часу вакантна ніша російського ринку заповнилася чилійськими, французькими та австралійськими винами. Відтак обсяги продажів молдавських вин до Росії в 2007—2008 рр. становили лише близько 25%, порівняно з показниками 2005 р.

Друга хвиля російсько-молдавських «винних» війн випала на 2010 рік, коли тимчасово виконуючий обов’язки президента Молдови Міхай Гімпу, керуючись багато в чому електоральними цілями, став вести дедалі більш антиросійську й водночас прорумунську політику. Очевидно, що на початок літа нинішнього року чаша російського терпіння переповнилася, і в Москві вирішили провчити надто активного тимчасово виконуючого обов’язки. І, слід сказати, було за що...

У червні ц.р. Міхай Гімпу своїм указом оголосив 28 червня днем радянської окупації Молдови (у контексті 70-ї річниці підписання пакту Молотова—Ріббентропа, відповідно до якого територія Бессарабії та Північної Буковини передавалася Румунією Радянському Союзу). Таким своїм кроком Гімпу по суті вкотре поставив під сумнів легітимність утворення Молдавської РСР, яка була створена саме на підставі вищезазначеного пакту. У Придністров’ї таке рішення керівництва Молдови зустріли мало не оваціями, адже це — чудовий козир для тих, хто говорить про нібито неминучість сценарію повернення Правобережної Молдови в лоно Румунії (на цьому аргументі будується логіка апологетів незалежності Придністров’я).

У Росії ж, навпаки, указ молдавського лідера розцінили як недружній і дуже невчасний. Слід узяти до уваги, що ініціатива Міхая Гімпу про оголошення 28 червня днем радянської окупації прозвучала саме після помітної активізації Москви на придністровському напрямі. Понад те, на думку деяких експертів, цей провокаційний крок Гімпу спеціально був спланований рядом західних стратегів, щоб укотре зірвати ймовірну спробу розв’язати придністровський конфлікт на основі федералізації Молдови.

Реакція Москви виявилася досить різкою — у молдавському вині знову знайшли якісь шкідливі домішки... Експорт вина в Росію не відновився навіть після того, як конституційний суд РМ визнав указ тимчасово виконуючого обов’язки президента неконституційним.

Тим часом Міхай Гімпу вирішив узятися за нові антиросійські проекти, присвоївши членам т.зв. «групи Ілашку» вищі державні нагороди Республіки Молдова. Нагадаємо, що учасники цієї групи на початку 90-х років були засуджені в Придністров’ї за тероризм як причетні до вбивств місцевих громадян та організації диверсійних актів у період гарячої фази придністровського конфлікту. Тимчасово виконуючий обов’язки президента Молдови пояснив свій указ про нагородження потребою відновлення історичної справедливості щодо патріотів Молдови, які боролися за незалежність своєї держави з озброєними сепаратистами, а також рішенням Європейського суду із прав людини у справі «Ілашку проти Росії». Згідно з рішенням ЄСПЛ, Росія була визнана винною в застосуванні підконтрольною РФ владою Придністров’я катувань щодо засуджених членів «групи Ілашку» і мала виплатити потерпілим близько 500 тис. євро.

У Тирасполі нагородження «групи Ілашку» сприйняли як «заохочення тероризму з боку керівництва Республіки Молдова і свідчення того, що воно здатне повернутися до політики насильства, дискримінації та озброєної агресії, яку здійснювала щодо Придністров’я у 1990—1992 роках».

Зі свого боку, Росія не тільки висловилася стосовно останньої ініціативи Міхая Гімпу, констатувавши «наростання тривожних сигналів про посилення в політичному полі Республіки Молдова небезпечних тенденцій, які підривають зусилля з відновлення довіри та стабільності на Дністрі», а й укотре натиснула на «винну кнопку».

Усі ці фокуси з допуском молдавського вина на російський ринок дуже скидаються на відому гру «кішки-мишки». Цілком очевидно, що Москва зацікавлена у зміцненні свого впливу в Молдові, тому щосили намагається не допустити приходу до влади в цій країні прорумунських сил (які нині асоціюються з Міхаєм Гімпу та рядом інших молдавських топ-політиків) за результатами парламентських і президентських виборів, запланованих на осінь нинішнього року. «Винну карту» на даному етапі Кремль обрав як основний інструмент «публічного шмагання» молдавського керівництва, щоб кожен виборець у Молдові знав, за чиї гріхи доводиться розплачуватися всій країні. Молдавські винороби чудово розуміють: незалежно від того, що там заявлять знову представники російських органів влади (чи то митниця, чи «Роспотребнадзор»), — до завершення виборчої кампанії в країні краще не ризикувати і втриматися від спроб поставити своє вино в Росію, інакше собі ж дорожче буде.