Рідні Палестини

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху погодився на створення палестинської держави. "Я залишаюся прихильником ідеї, що єдиним шляхом встановлення тривалого миру є реалізація концепції двох держав і двох народів - демілітаризованої палестинської держави, яка визнає єврейську державу Ізраїль", - заявив ізраїльський прем'єр після зустрічі з очільником МЗС Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром.

На думку Б.Нетаньяху, "єдиним шляхом для просування вперед є прямі переговори. На жаль, палестинська влада вийшла з переговорного процесу". Після чого він звернувся до німецького міністра з проханням: "Скажіть палестинцям, щоб вони припинили делегітимізацію Ізраїлю. Скажіть їм, що треба повернутися за стіл переговорів. Скажіть їм, що вони повинні вести переговори без попередніх умов".

Для багатьох такі заяви ізраїльського політика стали несподіванкою. І, загалом, зрозуміло чому. Ще кілька місяців тому під час виборчої кампанії він обіцяв у разі своєї перемоги не допустити появи палестинської держави. А тут такий кульбіт. Чого б це?

На трансформацію позиції Біньяміна Нетаньяху вплинув як мінімум один чинник - критика Тель-Авіва за відсутність прогресу в ізраїльсько-палестинському мирному процесі. Насамперед з боку Європейського Союзу і Сполучених Штатів. Франція, наприклад, пішла навіть на те, що її Сенат проголосував за визнання держави Палестина. Щоправда, Єлисейський палац до такого кроку наразі не готовий. Але, на думку очільника французького зовнішньополітичного відомства Лорана Фабіуса, визнання держави Палестина "допоможе врегулювати конфлікт на Близькому Сході".

Своєю чергою американці негативно оцінюють політику Тель-Авіва в урегулюванні ізраїльсько-палестинського конфлікту. Зокрема, критики зазнає позиція уряду Нетаньяху в питанні поселень. У Білому домі кажуть, що "це тільки ускладнює спроби врегулювати конфлікт у регіоні шляхом створення двох держав". Вашингтон вважає, що створення двох незалежних держав - Ізраїлю й Палестини - потрібне для забезпечення безпеки на Близькому Сході.

Звичайно ж, така позиція стратегічних союзників викликає невдоволення Б.Нетаньяху та його прихильників.

Взаємне невдоволення настільки велике, що адміністрація Барака Обами готова навіть переглянути традиційну американську політику підтримки Ізраїлю. Навесні у Вашингтоні заговорили про те, що його близькосхідна політика може стати більш жорсткою. Це серйозна зміна позиції країни, яка є основним спонсором мирного процесу і головним союзником Ізраїлю у світі.

Нагадаємо, що торік завдяки позиції Вашингтона Рада Безпеки ООН відхилила резолюцію про конкретні терміни припинення окупації Ізраїлем палестинських територій і створення палестинської держави. Нині проект такого документа готує Франція у співробітництві з арабськими країнами, а палестинська влада висловлює сподівання, що великі держави виступлять гарантом імплементації майбутньої резолюції.

Коментуючи останню заяву Б.Нетаньяху, Б.Обама засумнівався в щирості слів прем'єра Ізраїлю про відданість курсу на створення незалежної палестинської держави. І попередив: американська дипломатія може відмовитися від багаторічної практики автоматичного ветування у Раді Безпеки ООН ініціатив, які не влаштовують Ізраїль, через відсутність реальних перспектив у традиційного формату ізраїльсько-палестинського мирного процесу. При цьому глава Білого дому запевнив, що перегляду не підлягає багатомільярдна військова допомога Ізраїлю.

Зазначимо, що особисті стосунки президента Барака Обами і прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху завжди були напруженими, хоча Білий дім і заявляє, що лідери "ефективно працюють у дусі партнерства". Можна згадати, як 2011 р. американський президент відповів на репліку свого тодішнього французького колеги Ніколя Саркозі, коли той назвав Нетаньяху брехуном і заявив, що ізраїльський прем'єр йому набрид: "Це він вам набрид? Але ж мені доводиться з ним мати справу ще частіше, ніж вам". Або ще один епізод: 2012 р. Б.Нетаньяху прийняв у Єрусалимі суперника президента Б.Обами на президентських виборах Мітта Ромні.

Загалом усе свідчить про те, що після нетривалої паузи Вашингтон сьогодні готовий знову впритул зайнятися ізраїльсько-палестинським конфліктом. Не так давно The Washington Post повідомила з посиланням на главу уряду Палестинської національної адміністрації Рамі Хамдаллу, що в адміністрації Барака Обами пообіцяли палестинцям зайнятися врегулюванням їхнього конфлікту з Ізраїлем після того, як буде розв'язано ядерну проблему Ірану.

У цій непростій ситуації, коли на Б.Нетаньяху та його уряд посилився тиск Сполучених Штатів і Європейського Союзу, ізраїльський прем'єр шукає шляхів послабити міжнародний тиск і критику на свою адресу. Але серйозно говорити про поновлення переговорів і досягнення конкретних результатів нині не доводиться. Хоча б тому, що до складу створеної в травні коаліції входять, крім прем'єрської "Лікуд", національно-релігійна партія "Єврейський дім", ультраортодоксальні "Єврейство Тори" і "Сефарди, що дотримуються Тори" (ШАС), а також центристська "Кулану".

Очевидно, що ультраортодоксальні партії не готові реалізувати ідею Б.Нетаньяху. Вони всіляко перешкоджатимуть цьому, не готові навіть на мінімальний компроміс з ключових питань ізраїльсько-палестинського конфлікту - кордонів, статусу Єрусалима, безпеки, води й проблем біженців. Нині питання кордонів і статусу Єрусалима - одні з найболючіших і найгостріших. І якщо Нетаньяху активно просуватиме висловлені ним ідеї, створена з великими труднощами урядова коаліція просто розвалиться.

Та й Барак Обама визнає, що не бачить можливості результативно завершити мирні переговори між ізраїльтянами і палестинцями, що перервалися понад рік тому після дев'яти місяців контактів за посередництва держсекретаря США Джона Керрі. "Я не бачу вірогідності рамкової угоди", - сказав американський президент.

Адже мало переломити опір партнерів по коаліції, які мають у парламенті мінімальну більшість - 61 мандат зі 120. Свій погляд на вирішення проблеми мають і палестинські лідери. І як Нетаньяху залежить від внутрішньополітичної ситуації, так і на керівництво Палестинської автономії впливає арабська вулиця, що висуває радикальні вимоги. Щоб піти на поступки Ізраїлю, у палестинського політика повинен бути незаперечний авторитет. А таких сьогодні в Палестинській автономії немає.