ПУРІМ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Ізраїль сьогодні — одна велика «мишоловка», а всі її жителі — заручники війни та міжнародних інтриг навколо Іраку. Сидять тихенько євреї, як миші, й чекають своєї долі. Слово «Ізраїль» майже не згадується на арені боїв, та й навіщо — і так зрозуміло: ізраїльтяни приймуть усе, що робить Америка. Ось тільки люди втомилися жити в постійній напрузі, здригаючись від звуків сирен карет «швидкої допомоги», що мчать мирними вулицями.

Життя в країні обітованій нагадує зараз ризиковану гру. Як кажуть в Ізраїлі, російські євреї люблять ризикувати, а ізраїльтяни — робити ставки і грати. Популярна хайфська радіостанція запропонувала своїм радіослухачам «найазартнішу» гру тисячоліття. Хто правильно вгадає день і годину початку військових дій, той отримає на всю сім’ю безкоштовні путівки в п’ятизірковий готель у безпечне місто Ейлат. «Ставки зроблено, панове!», «момент істини настав»! А яка вона, істина, і хто передбачить її наслідки?

Хвиля протестів, що прокотилася по всьому світу — «Займайтеся коханням, а не війною!»,— докотилася дрібними брижами і до Ізраїлю. У мітингу протесту перед будинком Тель-авівського музею взяли участь понад півтори тисячі чоловік. Чесно кажучи, важко собі уявити, що сьогодні є ізраїльтяни, котрі виступають проти війни з Іраком, адже саме Ізраїль, точніше, його безпека, виграє від цієї війни у першу чергу. Колони мали дуже різношерстий вигляд. Тут можна було побачити і єврейських старих, учасників Великої Вітчизняної війни, і арабських дітей, і силу-силенну огрядних чоловіків, зовні схожих на «братух». По обидва боки колон курсували посилені наряди поліції, яких, напевно, відірвали від справ значно важливіших. Замикали процесію зіваки з собачками, котрі вийшли з дому для вечірнього моціону і з задоволенням долучилися до мітингу. Попри те, що на чолі кожної колони, неначе раки, задкували тележурналісти з камерами, цей захід майже не висвітлювався в телевізійних новинах.

Посібник із самооборони «Як поводитися під час війни» визубрено напам’ять. Є, звісно, й такі, хто його в очі не бачив і не хоче цього робити, але улягають загальному настрою. Головне для євреїв — запастися продуктами харчування. Це свята справа, і любов до «смачно попоїсти» не скасовується навіть у разі хімічної атаки. Інша річ, як здійснювати цей процес, перебуваючи в протигазі? Але суть не в цьому, а в тому, що полиці крамниць із завидною регулярністю спустошуються і з ще більшою швидкістю заповнюються знову. Недоторканний запас продуктів при черговій відстрочці загрози «ракетного удару» з’їдається і відновляється в тій самій послідовності. Турботливі єврейські мама і бабуся, не відходячи, що називається, від каси, обмінюються авторськими рецептами приготування фаршированої риби в умовах бомбосховищ. До речі, значних збитків у зв’язку з війною, хоч як дивно, зазнали діячі культури. Лише в Тель-Авіві 150 цивільних бомбосховищ використовувалися як музичні клуби. Що ж, ізраїльтяни мають шанс провести дозвілля під час «ракетних» обстрілів у місцях проведення «культурних» заходів за смачною трапезою.

Тема обладнання квартир на випадок сигналу повітряної тривоги не менш актуальна. Запаси клейкої стрічки та рулони поліетилену в багатьох сім’ях залишилися з часів війни в Перській затоці, а ті, у кого немає, поспішають придбати стратегічно важливий товар у крамницях. У кожній ізраїльській новобудові передбачено захисну кімнату із залізобетону, що витримує вибухову хвилю. Але є будинки досить «древні» — коли їх споруджували, молода держава більше думала про мир, аніж про війну. У такому разі потрібно вибрати в квартирі приміщення для облаштування такого «бункера». Виходячи з досвіду попередньої війни, бувалі репатріанти радять герметизувати туалет, де вони просиджували в протигазах усією сім’єю аж до відбою повітряної тривоги. З цією пропозицією в корені не погоджується молодь, якій необхідна обов’язкова присутність у кімнаті музичного центру, телевізора та комп’ютера. Загалом, до бажаного компромісу намагаються прийти всі, часу для маневрів уже не залишилося.

Крім рекомендованого списку речей, куди входять ліхтарик, батарейки, радіоприймач, є можливість купити, наприклад, намет, у якому вся сім’я зможе спокійно прожити без протигазів кілька днів, не боючись біологічного зараження чи хімічного отруєння. Вартість «люкс барокамери» всього-на-всього 1500 дол. — і немає сімейних суперечок! Політ наукової фантазії (інакше не назвеш) увінчують електронні переносні унітази з дистанційним керуванням, що з’явилися в продажу. Розбиратися з усіма функціями такого унітаза доведеться, мабуть, до закінчення війни. Про ціну цього «задоволення» краще промовчати, оскільки бідному російському єврею воно однак не по кишені. В окремому залі торгового центру демонструються численні системи очищення повітря в герметизованому приміщенні. Фірма «Супергум» пропонує герметичний намет для котів, собак та пернатих. У разі потреби в нього можна помістити двох невеликих котів або собаку середньої величини.

Хоч що кажіть, а на вулиці перебувати значно приємніше, ніж у «герметичних приміщеннях». Там ще лунає відлуння свята Пурім, і люди, хоч і намагаються приховати свою тривогу, метушаться, створюючи видимість нормального життя.

Щоб не сказати «бенкет під час чуми», найвеселіше і найрадісніше єврейське свято припало саме на військовий час — Пурім під час війни! Слово «пур» перекладається як «жереб»... Жереб було кинуто у далекому Перському царстві за часів правління царя Ахашвероша. Його улюблена дружина Естер, попри те, що за жеребом випав день страти євреїв, ризикуючи власним життям, врятувала народ від неминучої смерті. З тих далеких часів пурімське застілля характеризується щедрим вживанням вина, щоб, як кажуть євреї, не відрізнити «свою дружину від чужої». Сьогодні цей жарт звучить трохи інакше — «...щоб не відрізнити Буша від Хусейна»...

Веселий карнавал вийшов дуже сумним. Щоб не впізнати одне одного, євреям не обов’язково було напиватися, досить надіти маску-протигаз — і карнавальний костюм готовий. На додаток, під завершення Пуріму в природі почалися катаклізми. Весь Ізраїль затягло рудим «туманом». Здійнялася піщана буря, зануривши країну в темряву під назвою «Буря в пустелі-2». До речі, великій кількості журналістів, які прибули до Ізраїлю, щоб на власні очі побачити падіння ракет, це не завадило зайняти найкращі місця в театрі військових дій. Повернутися назад їм буде проблематичніше, оскільки деякі авіакомпанії скасували рейси літаків у країни Близького Сходу.

Всю ніч напередодні війни не гаснуло світло у вікнах будинків. Країна примовкла і зачаїлася в очікуванні. Ізраїльтяни аж до ранку дивилися телевізори, аби бути в курсі всіх подробиць військової операції, що почалася в Іраку. Розчохлено коробки з протигазами, «підігнано» гумові ремені, все готове до можливого їх використання. Відтепер протигази наказується постійно носити при собі, вони стають невід’ємною частиною гардеробу ізраїльтян. Сьогодні навіть є анекдот на цю тему: під час весільної церемонії рабин каже: «А тепер, молодята, обміняйтеся... протигазами». Жартувати не шкідливо за жодних обставин.

Однак, попри війну, після свята Пурім закінчилися весняні шкільні канікули, і всі учні вирушили на заняття. Школярі поводяться сміливіше, ніж їхні татусі й мамусі. Щоправда, замість звичних уроків учні займаються вільною творчістю — прикрашають коробки з протигазами. А батьки зовсім маленьких дітей установили відеокамери в дитсадках і, перебуваючи на роботі, стежать за поведінкою своїх чад по Інтернету.

Цікава інформація з’явилася у ЗМІ Ізраїлю. Власне кажучи, її опублікували в ізраїльській пресі 12 років тому, після війни США «Буря в пустелі», а сьогодні, після початку нової війни, євреї знову згадують цю історію.

Іракський лідер Саддам Хусейн, виявляється, міг і не з’явитися на світ, якби півстоліття тому його матір не врятував єврей Салім Зірха! Мати Хусейна, коли була вагітною, кілька разів намагалася накласти на себе руки, вражена смертю чоловіка та першого сина. Однак Салім Зірха, який був другом сім’ї Хусейнів, переконав жінку в тому, що віруюча людина не має права зводити порахунки з життям. Незабаром вона народила хлопчика, що волею долі став президентом Іраку.

Багато хто вважає цю історію не більше ніж сімейним переказом, однак деяким євреям хочеться вірити, що один із них колись врятував життя іракському президентові. Навряд чи через це Саддам Хусейн запалає любов’ю до євреїв та американців і зміниться перебіг війни...

Американська операція «Шок і трепет» триває, викликаючи майже аналогічну реакцію у більшості жителів країни. Погляди ізраїльтян звернені на Західний фронт Іраку, на плацдарм, із якого під час війни в Перській затоці вівся ракетний обстріл Ізраїлю. Попри те, що до «осередку» військових дій кілька сотень кілометрів і керівництво країни запевняє про низькі шанси застосування ракет СКАД проти Ізраїлю, тривога оселилася в душах ізраїльтян. Найменше жителям країни хочеться бути втягнутими в цю військову компанію. Мирні люди не бажають війни — це логічно й гуманно, але очікування «ракетної атаки», повірте, тяжке випробування. Краще чекати приходу весни, не побоюючись за своє життя.

Одним з атрибутів весни та миру є барвистість сезонних літніх товарів, яка прийшла на зміну зимовому одноманіттю крамничних полиць. У глибині душі кожен ізраїльтянин планує, як звичайно, свою коротеньку літню відпустку і приміряє на себе барвисте вбрання, твердо вірячи, що цей жах невдовзі закінчиться!

Завершилося і єврейське свято Пурім, карнавальні костюми відкладено до кращих часів. Залишилося тільки зняти маски-протигази!