ПРОЩАННЯ З РЕЄСТРАЦІЄЮ

З 1 липня нинішнього року відійде в небуття (і, сподіваємося, назавжди) обов'язкова реєстрація в органах Міністерства внутрішніх справ іноземних громадян, що перебувають на території України. Реєстрацію ту наша держава успадкувала від Радянського Союзу, який аж до самого свого розпаду тією чи іншою мірою зберігав психологію обложеної фортеці. Відтак і змушував усіх "вихідців з поза її стін" протягом трьох діб ставити органи внутрішніх справ до відома про будь-які свої пересування в межах країни. Пригадую, що ще на початку 80-х аби повезти під час канікул студентів-іноземців Київського політехнічного на екскурсію, скажімо, до Львова треба було отримувати спеціальний дозвіл на кожного з них у "компетентних органах". Зайве казати, скільки складнощів створював цей безглуздий порядок, не відомий жодній цивілізованій країні світу, для іноземців у незалежній Україні, наскільки негативно відбивався він на іміджі держави.

І ось, нарешті, після численних звернень Міністерства закордонних справ, Президент України 15 червня підписав відповідний указ.

- Завдяки указові ми переходимо до європейських стандартів у цій царині, - переконаний начальник консульського управління МЗС України Віктор Кирик. - Звичайно ж, держава не збирається впускати на свою територію будь-кого - в пунктах перетину кордону всі іноземці і далі реєструватимуться. Але робитимуть це виключно прикордонники, так само, зрештою, як у переважній більшості країн світу. Не думаю, що скасування реєстрації переміщень громадян інших країн усередині України може спричинити хоч якоюсь мірою помітне збільшення кількості іноземців-правопорушників. Адже найпоширеніше серед іноземців в Україні порушення - це саме незаконний перетин кордону без відповідних документів і віз, найчастіше з надією використати територію нашої країни як перевалочну базу для подальшої (і теж нелегальної) міграції на захід Європи. Та й лев'яча частка інших правопорушень, що їх припускаються в Україні іноземці, припадає саме на нелегальних мігрантів. А ці люди не реєструються ані на кордоні, ані в органах внутрішніх справ. Правоохоронці так чи так змушені їх ловити, реєстрація ж лише створювала зайві складнощі для законослухняних іноземців.

Це рішення Президента іде в загальному руслі зрушень до більш цивілізованих відносин між Українською державою та іноземними громадянами під час перетину кордону, - вважає Кирик. Зокрема, не так давно українська митниця запровадила так звані зелені коридори і скасувала обов'язкове заповнення декларацій для громадян, які, перетинаючи кордон, не мають із собою товару і великих сум грошей.

Водночас тим же указом зовнішньополітичному відомству наказано підготувати проект Державної міграційної програми на 2002-2005 роки, який мав би сприяти посиленню контролю за потоками нелегальних мігрантів.

Проте, попри всі оптимістичні заяви представників українського МЗС, головна проблема нормалізації становища з нелегальними мігрантами в Україні залишається нині так само далекою від розв'язання, як і кілька років тому. Йдеться про досягнення домовленості про реадмісію нелегальних мігрантів із Росією.

Переважна більшість нелегалів потрапляє в Україну через її дірявий східний кордон. А ось вислати їх до тієї країни, з якої вони незаконно прибули на нашу землю (тобто до Росії), ми права не маємо. Отож, якщо поляки чи словаки спіймали, скажімо, нелегала-цейлонця, який пробирається до "обітованої" Німеччини, вони його висилають до України, з території якої він крадькома пробрався до їхньої країни. Українці ж відправити його до Росії права не мають і залишаються перед невеселим вибором - оплачувати йому дорогущу дорогу на його рідну Шрі-Ланку, а чи залишити в себе.

Попри те, що принцип реадмісії вже впевнено ввійшов у міжнародне право, в Москві застосовувати його щодо України не поспішають…

Скасування реєстрації іноземців, при всій її важливості, може померкнути перед іншою подією - до осені зацікавлені відомства (чомусь включно з МЗС) мають представити главі держави свої пропозиції стосовно скасування прописки для громадян України. Десять років, як її визнано неконституційною, такою, що порушує права людини. І десять років вона "живе після смерті" завдяки рішучому спротиву правоохоронних органів її остаточному похованню. Втім, вважають у зовнішньополітичному відомстві України, іноземний досвід (зокрема і таких колишніх союзних республік, як Грузія та Молдова) свідчить, що скасування прописки жодного сплеску злочинності не спричиняє.