Прихована загроза Балкан

15 листопада Балканам вдалося уникнути події, яка могла закінчитися відновленням протистояння в регіоні. Але загроза не зникла безслідно. Ризик нового конфлікту ще існує.

У липні ц.р. парламент Республіки Сербської - складової частини Боснії і Герцеговини - прийняв рішення провести 15 листопада всенародний референдум про припинення дії на своїй території республіканської прокуратури та Верховного суду БіГ.

Як стверджує президент РС Мілорад Додік, причиною послужило те, що суди Боснії упереджені. Зокрема, в питаннях військових злочинів у конфлікті 90-х до відповідальності притягуються "переважно серби". Понад те, платники податків РС беруть участь у забезпеченні діяльності суду, який "діє проти їхніх же інтересів".

Тим часом вважається, що серед реальних причин рішення - чергова спроба протягти через ООН резолюцію із засудженням різанини мусульман сербами в Сребрениці. Нагадаємо, що востаннє таку резолюцію заветувала Росія.

Так чи інакше, Додік поставив під сумнів державну систему, встановлену Дейтонською угодою 1995 р., одним із додатків до якої стала Конституція БіГ. Питання, винесене на референдум контрольованим ним парламентом республіки, звучить так: "Чи вважаєте ви неконституційним і незаконним впровадження законів Високим представником міжнародного співтовариства, а особливо закону про суд і прокуратуру Боснії і Герцеговини, та їх застосування на території Республіки Сербської?". Звісно, саме формулювання питання маніпулятивне і пропонує "правильний" вибір голосуючому. Отож результат плебісциту був би очевидним.

Прийнявши це рішення, РС могла б не підкорятися рішенням загальнонаціонального суду і прокуратури, а також новим законам, які прийматиме Високий представник. Слід зазначити, що фігура останнього, введена за Дейтонською угодою, з 1997 р. була наділена правом приймати рішення, які мають силу закону, коли б місцеві партії не змогли або не захотіли діяти. Крім того, Високий представник має право одноосібно звільняти чиновників, котрі порушили закон. І політики, які обіймали цю посаду, активно користувалися наданими правами.

Звісно, досить незвично, коли одна особа, до того ж іноземець, має де-факто законодавчі і, частково, судові повноваження. Але для країни, в якій проживають три значні етнічні групи - боснійці-мусульмани, хорвати та серби, що недавно жорстоко воювали одні з одними, такий елемент зовнішнього управління послужив одним із чинників, що стримують подальше насильство.

Сьогодні Боснія, як і інші країни регіону, що були колись "пороховою бочкою Європи", живе в мирі. У Європі часто можна побачити компанії молодих балканців із різних країн колишньої Югославії, які безтурботно спілкуються одне з одним - так, ніби й не було страшного конфлікту 90-х. Усі ці країни прагнуть вступити в Європейський Союз. Рани почали потроху загоюватися.

І ось на цьому тлі Додік спробував провести рішення, яке фактично означає односторонню непокору центральній владі і відкриває шлях до проголошення суверенітету Республіки Сербської. Власне, лідер республіки прямо й заявив, що готує референдум про незалежність регіону у 2018 р.

Експерти вважають, що його надихнув приклад референдуму в Криму, який також був фактом одностороннього акта самовизначення, що порушує чинні міжнародні норми й не підтримується міжнародним співтовариством. У такому разі не виключено, що Додік розраховував і на військову підтримку Сербії в отриманні суверенітету, а потім - і на можливу інтеграцію.

Втім, навіть без неї референдум неминуче спровокував би безлад та вуличні зіткнення між представниками боснійських мусульман і хорватів, які підтримують їх, з одного боку, та сербів - з іншого.

Холодна реакція ЄС і Сербії

Звісно, ймовірність такого сценарію усвідомлювали і в Європі. Саме тому питання референдуму розглядалося на засіданні Ради ЄС із питань закордонних справ. Як підкреслили в загальній резолюції глави дипломатичних відомств країн Євросоюзу, референдум міг би негативно позначитися на єдності й суверенітеті БіГ, соціально-економічній ситуації в країні та на перспективах євроінтеграції.

На перший погляд, здається незвичним, що й міністр закордонних справ Великобританії Філіп Хеммонд в окремому виступі відзначив референдум як загрозу для євроінтеграції Боснії. Як відомо, глава британського уряду Девід Кемерон підтримує ідею виходу Сполученого Королівства зі складу ЄС. Однак британці завжди були прихильниками ідеї розширення Євросоюзу. Питання в Лондоні викликають надмірні, на думку консерваторів і націоналістів, повноваження спільних органів.

Нарешті, не підтримали проведення референдуму і Сполучені Штати. Це цілком природно, з огляду на роль американців у створенні нинішньої архітектури регіону.

Не спрацювала і сербська ставка Додіка. 4 листопада в Сараєво відбулося історичне спільне засідання представників урядів Боснії і Герцеговини (на чолі з Денісом Звіздічем) та Сербії (на чолі з Александаром Вучичем). Оглядачі відзначають теплу атмосферу, в якій пройшла зустріч. Але набагато важливіше, що представники країн підписали низку секторальних угод. А ще більш важливе те, що Вучич не побачився з представниками Республіки Сербської.

Реакція Додіка була прогнозована. Він назвав рішення Вучича "помилкою" і заявив, що замість зустрічі з представниками загальнонаціональної Ради міністрів той мав зустрітися з міністрами двох частин БіГ - Республіки Сербської та, власне, федерації Боснії і Герцеговини.

Крім того, Вучич також заявив, що запланований референдум - виключно внутрішня справа Боснії. По суті, ще влітку він закликав боснійських сербів відмовитися від спроби одностороннього порушення угод. Цілком можливо, Додік сподівався, що в якийсь момент Белград змінить свою позицію. Але, оскільки Сербія зацікавлена в успішній євроінтеграції, сприяти сепаратизмові в сусідній державі було б для неї недалекоглядно.

Так чи інакше, референдум не відбувся. Без будь-яких заяв про його скасування: ще тиждень тому Додік казав, що нічого не змінилося, і плебісцит у Республіці Сербській відбудеться згідно з прийнятим законом.

Не все позаду

Та чи варто заспокоюватися на цьому, думаючи, що кризи вдалося уникнути і конфлікт вичерпано? Зовсім ні.

Лідер боснійських сербів уже озвучував ідею такого референдуму кілька років тому. Тоді він був скасований тільки завдяки втручанню Кетрін Ештон, тодішнього глави зовнішньополітичного відомства ЄС: вона гарантувала зміни в судовій галузі БіГ. Однак Конституцію не було змінено, а менші зміни, очевидно, Додіка не влаштовували.

Тим часом, хоча цю тему лідер Республіки Сербської порушує для політичного торгу, слід розуміти, що в нестабільних регіонах дуже тонка межа відділяє політичні ігри від збройного конфлікту. І якщо чинні політики регіону заграють із темою сепаратизму, то не виключено, що їхні дії - або їхніх послідовників - послужать приводом для радикалів перейти цю межу. Тим більше що навіть при досить стриманому ставленні до того, що відбувається в Республіці, з боку проєвропейського Белграда у сербських сепаратистів може бути союзник на міжнародній сцені.

Росія вже внесла свою лепту в розвиток цієї конфліктної ситуації: зразу ж після прийняття рішення про референдум парламентом Республіки Сербської російське МЗС назвало це рішення обґрунтованим. Його представник заявив, що "має місце упередженість до одного з державоутворюючих народів - боснійських сербів... У результаті, Республіка Сербська вимушена вдаватися до демократичних інструментів, які є в її розпорядженні, задля забезпечення реалізації своїх законних інтересів". Знайома риторика, що використовується Росією для підтримки "своїх" сепаратистів. На відміну, до речі, від невизнаного Москвою Косова.

Навіщо це потрібно Росії? Відповідей може бути кілька. Наприклад, це могла бути суто протокольна підтримка "братнього народу": ще з 90-х Росія часто презентувала себе як захисник інтересів сербів. Додік міг зрозуміти ці слова як обіцянку допомоги, але йому роз'яснили, що такої не буде.

Або ж сам серб із самого початку планував використати можливість референдуму тільки як інструмент торгу. Так, наприклад, вважає викладач антропології в університеті Онтаріо Лариса Куртович. Оскільки європейські дипломати, засудивши односторонні дії політиків Республіки Сербської, відзначили й "очевидні проблеми" судової галузі влади БіГ, то це добре пояснює тихе скасування референдуму: мети досягнуто.

Не виключено, що Додік вів торг із боснійцями, використовуючи можливість проведення такого референдуму, з особистих мотивів. Як повідомляє Центр журналістських розслідувань у Сараєво, в боснійській прокуратурі лежать справи з обвинуваченнями на адресу лідера Республіки Сербської у фінансових махінаціях на суму понад 65 млн дол. Тоді скасування референдуму може означати, що йому вдалося домовитися покласти ці справи під сукно.

Деякі експерти розглядають заяви про проведення референдуму ще і як частину піар-кампанії Додіка перед місцевими виборами, які мають відбутися в РС наступного року. Так, на парламентських виборах 2014 р. блок партій, які підтримали Додіка, набрав лише на 1% більше, ніж партія його противників, очолювана колишнім спікером парламенту РС Огнєном Тадичем. Можливо, завдяки гучним обіцянкам Додік сподівається випередити конкурента.

Є ще одне пояснення: якщо Росія справді зацікавлена в активізації сепаратизму в Боснії, то Додік може виражати її інтереси. Тоді референдум усе-таки відбудеться. І його результат очевидний.
Як і наслідки.

Таким чином, ЄС, який і так переживає безліч труднощів, отримає нову проблему - конфлікт прямо біля власних кордонів. Це завдасть ще одного удару по європейській єдності. У тому числі й по "українській кризі". А Росія отримає ще один аргумент на користь відновлення повноцінних відносин із Берліном і Парижем.