ПОЯВА ПО-ЦАРСЬКИ

«Здрастуйте, мої милі,
я — король!»

Ісаак Шварц.
«Звичайне чудо»

Країна, яка мало не стала шістнадцятою республікою «великого й могутнього», тепер прагне увійти в інший Союз. Європейський. Щоправда, може так статися, що після завтрашнього голосування за швидкістю руху й напрямком наглядатиме цар. Справжнісінький, попри казкове ім’я. Рівню популярності Його Величності Симеона Другого Саксен-Кобурзького заздрять усі політики. А коаліція «Національний рух Симеон Другий» — безперечний лідер парламентських виборів у Болгарії.

За останні десять років це перше голосування, що відбудеться у визначений законом термін. Болгарія — парламентська республіка з пропорційною схемою виборів, і уряд формують партії, які подолали 4-відсотковий бар’єр. Слугам народу попереднього скликання відсидіти весь термін у Народних Зборах не пощастило. Соціалісти, що кермували країною, 1997 року докерувалися до голодних бунтів. Виборці просто ввірвалися в парламент, згоряючи від бажання тісніше поспілкуватися зі своїми депутатами. Правоцентристи, які прийшли до влади того ж року, на чолі з нинішнім прем’єром Іваном Костовим і президентом Петром Стояновим, сьогодні так само не мають підстав хвалитися всенародною любов’ю. В актив собі уряд може записати стійкість рідних грошей (1 лев — 1 німецька марка), скасування для своїх громадян віз при в’їзді до країн Шенгенської угоди й обіцяний прийом до ЄС. У майбутньому. За вдалих обставин. Років через десять. А в іншому втішного мало. Реформи пішли не так, як хотілося б, і застрягли напівдорозі. Приватизація «смачних» об’єктів без гучних скандалів не минає, а за рівнем корупції болгари нам явні конкуренти. Втомленим від щоденних злигоднів і проблем людям хотілося дива. Диво не забарилося і матеріалізувалося в образі болгарського царя Симеона Другого.

Вступивши 1943 року на престол шестирічним хлопчиком, Його Величність встиг поцарювати всього три роки. Компартія, захопивши владу 1946 року, оголосила монархію недійсною і запропонувала вінценосцю піти кудись подалі. Симеон Саксен-Кобурзький прожив у вигнанні півстоліття. Притулок йому дала Іспанія, де, отримавши блискучу освіту, цар став процвітаючим бізнесменом. Повернення відбулося 1996 року. Нова влада повернула монархові громадянство і родинну нерухомість. Частину особняків, парків та палаців Симеон передав у дар народу. Втім, лихі язики плещуть, що причиною цього царського жесту була неможливість сплачувати щорічні податки на землю і нерухомість. Використовуючи свої численні сімейні зв’язки, спадкоємець престолу активно лобіював болгарські інтереси у Європі. Його син, принц Кирило, став радником президента Болгарії з фінансових питань.

Ні президент Стоянов, ні прем’єр Костов не гадали, що царя потягне в політику. Прозріння настало в лютому нинішнього року, коли 76 депутатів звернулися в конституційний суд із проханням зробити для Його Величності виняток. І скасувати для нього норму, відповідно до якої, кандидат на пост президента має п’ять останніх років жити в Болгарії, а не, наприклад, в Іспанії. Суд вирішив винятків не робити, а керівна верхівка зрозуміла, що прогледіла найнебезпечнішого конкурента.

Відклавши ідею з президентськими виборами (цієї осені), Симеон Михайлович переключився на парламентські. Світлий образ царя, незаплямованого політичними і фінансовими скандалами, зробив царський блок хітом цієї кампанії. Заодно монарх не забуває регулярно повторювати: «Я не політик», від чого на електорат находить екстаз. А від обіцянки за 800 днів вивести Болгарію на рівень провідних західних країн виборець взагалі впадає у нірвану. Щоправда, якоїсь конкретики домогтися від Симеона Другого неможливо. «Ваше Величносте, котра година? — Час покаже». Після цього анекдоту цар перестав спілкуватися з болгарською пресою і дає інтерв’ю лише закордонним ЗМІ. Ще однією прикрою пігулкою стала поява в газетах списків людей, які співробітничали за радянських часів із спецслужбами. З 78 опублікованих прізвищ 15 значилися в коаліції «Національний рух Симеон Другий». Колишніх агентів одразу виключили з кандидатів, але неприємне враження залишилося.

Та все ж завтрашнє голосування принесе царському блоку перше місце. З 240 місць у парламенті переможці отримають, за різними прогнозами, від 33 до 37 відсотків. За друге місце точиться боротьба між «заклятими друзями»: правлячим Об’єднанням демократичних сил (складається з трьох партій) і блоком «За Болгарію», де зібралося 16 партій лівої орієнтації, у тому числі й компартія. І ті, й ті можуть набрати близько 20 відсотків. Інтерес до виборів дуже великий, очікується, що на дільниці прийде не менше 75 відсотків тих, хто має право голосу. І ця неділя може ввійти в історію як входження царя у владу через виборчу урну.