Польська війна з історією

У той час, коли президент Анджей Дуда в Давосі на спільній панелі з президентом Петром Порошенком запевняв, що ЄС має залишити відчиненими двері для нових країн, польський сейм ухвалив законопроект зі змінами до закону про польський Інститут національної пам'яті. Суттю змін є запровадження відповідальності за заперечення злочинів тоталітарних режимів, до яких, окрім злочинів нацистів і комуністів, тепер мають додатися й "злочини українських націоналістів і членів формувань, що колаборували з Третім Рейхом".

У наступній статті законопроекту пояснюється, що це злочини, які "стосуються дій, вчинених у 1925-1950 рр., що передбачали застосування насильства, терору або інших форм порушення прав людини проти окремих осіб або груп людей. Злочином українських націоналістів та членів українських формувань, які співпрацювали з Третім Рейхом, також є участь у знищенні єврейського населення та геноциді громадян Другої Речі Посполитої в районах Волині та Східної Малопольщі".

За заперечення цих злочинів передбачається, згідно із законопроектом, штраф або позбавлення волі строком до 3 років.

Крім того, запроваджується покарання за "приписування польському народу або польській державі відповідальності або співвідповідальності за нацистські злочини, вчинені Третім Рейхом". У пояснювальній записці до цієї частини законопроекту йдеться про необхідність припинити використання у ЗМІ та публічному просторі "історично несправедливих понять", як-от "польські табори смерті", "польські концентраційні табори".

Ця частина законопроекту викликала протест з боку Ізраїлю, чий посол у Польщі Анна Азарі заявила, що жертви Голокосту, які вижили, за цим законопроектом можуть зазнати переслідування за те, що їхні свідчення стосувалися поляків, котрі брали участь у злочинах. Анджей Дуда вже відреагував на протест, заявивши, що ті, хто на основі особистої пам'яті або історичних досліджень каже правду про ганебну поведінку поляків, мають право на ці висловлювання.

Цей законопроект іще 6 липня 2016 р. подав до сейму популістський рух Kukiz'15, чиїм лідером є колишній рок-музикант Павел Кукіз. У березні 2014 р. він виступав зі сцени Євромайдану, а наступного року брав участь у президентських виборах і несподівано посів третє місце, набравши 20% голосів. Після цього успіху він створив рух Kukiz'15. На парламентських виборах 2015 р. новостворений рух набрав майже півтора мільйона голосів і отримав 42 місця в сеймі. В українських медіа Кукіза через активне використання ним популістських гасел часто називали "польським Ляшком".

Перше читання законопроекту відбулося 5 жовтня 2016 р., але тоді депутати відправили документ на розгляд до комісії з питань юстиції та прав людини. Законопроект повернувся до сейму більш ніж за рік, 8 листопада 2017 р., але не був внесений до порядку денного роботи сейму. На це доволі емоційно відреагували в русі Kukiz'15. Зокрема, автор законопроекту Томаш Жимковський написав тоді у Твіттері, що "ПіС (правляча партія "Право і Справедливість", - О.Ш.) у черговий раз блокує закон про криміналізацію бандеризму".

Тоді це рішення пояснювали небажанням створювати напругу у відносинах з Україною перед грудневим візитом президента Дуди до нашої країни. Візит відбувся. Під час нього польський президент заявив, що ключові перешкоди для історичного діалогу двох країн усунуто. Крім того, було досягнуто домовленості про підвищення рівня двосторонньої комісії з історичних питань - тепер її мали очолити віце-прем'єри двох країн.

У середині грудня Польща отримала нового прем'єра, а на початку січня змінилася й решта уряду. Втім, як і очікувалося, це не призвело до змін в історичній політиці польської влади, що й довело голосування 26 січня.

Проте є ще один привід, який міг стати мотивом для ухвалення цього законопроекту саме тепер. За кілька днів перед голосуванням на польському телебаченні вийшло резонансне журналістське розслідування діяльності окремих польських націоналістичних угруповань. Саме із ним ухвалення законопроекту пов'язує професор Варшавського університету та Києво-Могилянської академії Оля Гнатюк.

"Схвалення законопроекту, який лежав у сеймі півтора року, невипадково збіглося зі скандалом, який виник навколо польського націоналістичного угруповання і журналістського розслідування, оприлюдненого минулого тижня. Щоб відвернути увагу польської громадської думки від проблем з націоналізмом, який наростає в країні і якому потурає (щоб не сказати, що підігрує) нинішня влада, увагу скеровують на український націоналізм. Припускаю, що навіть за висловлення такої думки може загрожувати після схвалення цього закону відповідна стаття", - заявила професор у розмові з DT.UA.

Законопроект, яким запроваджується покарання за заперечення "злочинів українських націоналістів", підтримала більшість депутатів від ПіС (225 з 237), руху Kukiz'15 (27 з 30) і Польської селянської партії (11 з 16).

Цікавою є позиція парламентської опозиції. Виступаючи з трибуни парламенту, депутат від "Громадянської платформи" Мартін Швенчицький заявив: "У законі про Інститут національної пам'яті зазначено, що Інститут займається злочинами нацистськими, комуністичними, а також іншими злочинами, які є злочинами проти миру, людяності або воєнними злочинами. І в рамках тих інших злочинів займається також волинським злочином (…) …з формального погляду, той пункт є непотрібним, натомість це питання тут є для того, щоб дужче зачепити українців. І ще одну річ скажу. Коли говориться про нацистські злочини, не говориться "німецькі нацистські", коли говориться про комуністичні злочини, не говориться "польських комуністів" чи "радянських комуністів", але тут сім разів говориться "українських, українських, українських…", і здається, що це робиться навмисне, щоб роздразнити українську сторону, бо можна було це інакше записати".

І, власне, в правках, що їх запропонувала "Громадянська платформа" (зрештою відхилених), прибрали слова "український" і в деяких місцях замінили на "бандерівський".

Ще цікавіше на цю тему висловився інший депутат від "Громадянської платформи" - Анджей Галицький, котрий у розмові з польськими журналістами заявив, що він "рішуче за криміналізацію бандеризму", а на запитання, чому його партія утрималася під час голосування, заявив, що "не було дотримано балансу між нацизмом і бандеризмом. З усім, що стосується глорифікації або героїзації нацизму, бандеризму, комунізму, має в цивілізованій Європі вестися боротьба, і вестися успішно".

Така реакція парламентської опозиції в черговий раз свідчить про те, що не варто сподіватися на одномоментне розв'язання проблем в історичному діалозі двох країн після зміни влади в Польщі. Адже позиція в польському суспільстві щодо цих питань однозначна. І жодна політична сила не йтиме наперекір бажанням виборців.

Утім, законопроект, ухвалений сеймом 26 січня, поки ще не став законом. Адже, відповідно до процедури, після ухвалення сеймом законопроект має затвердити сенат - верхня палата польського парламенту, після чого - підписати президент. І тоді він стане законом. Саме до сенату звернулося у відкритому коментарі цього законопроекту українське МЗС.

"Прикро, що українська тематика вкотре використовується у внутрішній політиці в Польщі, а трагічні сторінки спільного історичного минулого продовжують політизуватися… Надзвичайну стурбованість викликає намір зобразити українців виключно як "злочинних націоналістів" та "колаборантів третього рейху". Розраховуємо, що Сенат Республіки Польща, який має незабаром розглянути зазначений законопроект, виявить політичну мудрість стосовно питань, які можуть негативно вплинути на розвиток двосторонніх відносин", - зазначено в коментарі, розміщеному на сайті МЗС України ввечері 26 січня.

Наступного дня МЗС Польщі в короткому комюніке оприлюднило відповідь: "МЗС Республіки Польща інформує, що законодавчий процес проведення вищеназваного правового акта ще не був завершений. За задумом ініціаторів, законопроект має протидіяти запереченню або применшенню відповідальності виконавців злочинів, скоєних формуваннями, що колаборували з III Німецьким Рейхом. Стосується він тільки осіб, які прилюдно і всупереч фактам заперечують такі злочини. Наголошуємо, що наукова і художня діяльність в розумінні обговорюваного закону не є злочином…".

Очевидно, що цей дипломатичний діалог не є ознакою теплих відносин між сусідніми країнами.

Польща продовжує вести боротьбу з історією. Мотиви цієї боротьби видаються доволі простими: поки є попит - є й пропозиція. Поки електорат схвалює подібні ініціативи, а рейтинги авторів ініціатив зростають - війна з історією триватиме. І, напевно, найгірше, що може зробити Україна в цій ситуації, - відповідати на війну з історією власною війною з історією.

Поки для польських і українських політиків питання злочинів з минулого, яких вдосталь з обох сторін, будуть важливіші, ніж сьогодення, безплідна війна з історією, повторимо, триватиме. І українці з поляками сваритимуться щодо Волинської трагедії, операції "Вісла", ролі Степана Бандери або Романа Дмовського, стоячи восьму годину в черзі на польсько-українському кордоні.