Польща: повернення до двопартійності?

Ще рік тому здавалося, що "Громадянська платформа" не має майбутнього: після восьми років правління поляки вже не бачили в колишній партії влади реальної альтернативи "Праву і справедливості".

ПіС був абсолютним лідером популярності, чому сприяли соціальні програми уряду Беати Шидло і пам'ять про скандали за участі попередників. Політики "Платформи" масово покидали партію, яку вважали політичним "Титаніком", і переходили до "Сучасної" Ришарда Петру (Nowoczesna). Тепер більшість з них шкодує про це: "Платформа" майже зрівнялася в рейтингах з ПіС, а "Сучасна" має підтримку на межі виборчого бар'єра.

Груднева криза

Що сталося? Важко повірити, але все вирішила одна, на перший погляд малозначна, екскурсія Ришарда Петру з коханкою на португальський острів Мадейра в грудні 2016 року. Цей епізод напевне ввійде в історію польського парламентаризму як приклад найдурнішого способу за один день втратити набутий політичний капітал і віддати ініціативу конкурентам.

Але про все своєю чергою.

Почалося з парламентської кризи в грудні 2016-го - січні 2017-го, яку спричинили дії "Права і справедливості" і президента Анджея Дуди, що їх опозиція і багато експертів оцінюють як неконституційні і такі, що суперечать демократичним стандартам.

Ідеться про знищення незалежності Конституційного суду (на думку багатьох юристів - з порушенням Конституції), підпорядкування публічних ЗМІ так, як і не снилося попередникам нинішньої влади, централізацію влади і просування законів без належної дискусії і з порушенням парламентських процедур. Ці дії викликали спротив і вже під кінець 2015 року призвели до виникнення Комітету захисту демократії, який виводив людей на вулиці протестувати проти обмеження демократичних стандартів. З іншого боку, ПіС запевняє, що всього лише виконує волю "суверена", тобто народу, який, за словами лідерів цієї партії, домагається докорінних змін після восьми років нерішучого адміністрування "Платформи". Як пояснюють політики ПіС, деякі реформи, можливо, справді здійснено поспішно і їх реалізація не завжди відбувається так, як хотілося б, - трапляються й помилки, однак це ціна того, що попередники геть усе занедбали, і тепер треба прискорювати зміни, навіть коштом нагнітання процедур.

Опозиція якийсь час терпіла, та в грудні 2016-го спікер Марек Кухцінський запровадив нові суворі обмеження в доступі журналістів до будинку Сейму і Сенату. Це й стало соломинкою, яка зламала спину верблюда. Депутати опозиції виступали в Сеймі, кожен тримаючи аркуш із написом "Вільні ЗМІ", що розлютило спікера Кухцінського. А коли депутат Міхал Щерба провокаційно звернувся до спікера зі словами "коханий пане спікере", той вилучив його з засідання, що й стало початком кризи.

Інші депутати з опозиції, заступаючись за колегу, почали блокувати трибуну. Тоді ПіС переніс засідання в іншу залу, де відбулося голосування руками, що дуже нагадувало ухвалення "диктаторських законів" за часів Януковича. До речі, тоді депутати в такий спосіб ухвалили не лише бюджет, а й одіозний лобістський закон про "охорону" природи, згідно з яким брати попередній дозвіл на вирубку дерев не потрібно. "Завдяки" цьому закону, відомому як lex Szyszko (від прізвища міністра Яна Шишко, що "уславився" знищенням Біловезької пущі), Польщею на початку року прокотилося справжнє цунамі - в усій країні масово рубали дерева й ліси, навіть у заповідних зонах. Сам Ярослав Качинський сказав потім, що закон ухвалили помилково (в тому розгардіяші не знали, за що голосують), і нещодавно прийняли його новелу.

Ришард Петру летить на Мадейру

Після того скандального голосування дві опозиційні партії - "Громадянська платформа" й "Сучасна" Ришарда Петру - оголосили безстрокову окупацію будинку парламенту до часу визнання законів, ухвалених із порушенням процедури, недійсними і скасування обмежень на роботу журналістів. Ситуація загострювалася. Спосіб голосування дуже вже нагадував "демократичні стандарти" в Білорусі й Росії. Тому опозиція вирішила окупувати залу засідань на Різдво й Новий рік і закликала людей вийти на вулиці попри свята й мороз. Деякі публіцисти всі ті події навіть називали "Майданом у Варшаві", хоча порівняння виявилося перебільшеним.

Про те, що ситуація драматична, що треба обстоювати демократію на площах і вулицях, заявляв також лідер "Сучасної" Ришард Петру. Та наступного дня, у розпал кризи, він полетів з коханкою святкувати Новий рік на португальський острів Мадейра. "Ми тут мерзнемо, а Петру гріється з колежанкою на теплому острові", - гнівалися учасники вуличних протестів з його партії. Тим часом лідери "Платформи" не просто взяли участь у протестах, а навіть провели Святий вечір, Різдво і Новий рік у Сеймі.

Саме той момент виявився вирішальним: "Платформа", яка досі здавалася виборцям ніякою, показала зуби, а "Сучасна" через поведінку свого лідера втратила імідж "кращої опозиції".

До речі, сама та екскурсія - це тільки вершина айсберга. Ришарда Петру критикують також за те, що він є типовим представником банківського сектора, який живе наче в іншому світі і не розуміє простих громадян. Та завдяки тому, що він створив "Сучасну", до якої пристало дуже багато нових, талановитих і здібних людей, його невигідний імідж спочатку вдалося згладити. Однак після Мадейри полякам стало ясно: Петру настільки любить розкошувати, що навіть у розпал кризи не може втриматися від екзотичної екскурсії, зачекати бодай тиждень-два, як це зробили політики "Платформи". Після того навіть представники "Сучасної" почали казати, що головна проблема партії - її лідер. Та наразі все закінчилося лише зміною назви партії - з "Сучасна" Ришарда Петру" на просто "Сучасна", хоча дедалі частіше йдеться про те, що без зміни лідера партія таки опиниться поза парламентом.

Нині, після Мадейри, рейтинги "Сучасної" стрімко падають, а "Платформи" - зростають. Результати опитування, проведеного агенцією ІБРІС 12 грудня 2016 року (тобто перед парламентською кризою), були такі: ПіС - 30,1%, "Сучасна" - 20,0, "Платформа" - 15,2, "Кукіз'15" - 8,6, Польська селянська партія (PSL, давній коаліційний партнер "Платформи") - 5,4, SLD (ліві - давня партія колишнього президента Александра Квасневського і прем'єра Лешека Міллера) - 5,2%. А згідно з рейтингом того самого агентства ІБРІС від 13 травня 2017 - такі: ПіС - 34,7%, "Платформа" - 31,2, "Кукіз'15" - 10,1, SLD - 5,1, "Сучасна" - 4,4 (тобто нижче від виборчого бар'єра, який становить 5%), PSL - 4,1%. Причому рейтинги інших агенцій за квітень-травень 2017 року показують аналогічні результати. Різниця ж ось у чому: по-перше, в деяких свіжих рейтингах "Платформа" вже навіть випереджає ПіС (хоча в більшості з них ПіС таки лідирує з невеликою перевагою). По-друге, "Сучасна" у більшості рейтингів все ще має 5-6%, які дають їй шанс потрапити до парламенту (хоча в деяких вона недотягує до 5-відсоткового бар'єра). І, по-третє, за політичне життя бореться PSL - партія, яка має 4-5%, однак на кожних виборах таки долає виборчий поріг, бо за неї голосують цілі родини чиновників, яким вона забезпечила посаду (особливо на селі і в малих містечках).

Яким буде наступний Сейм?

Які висновки можемо зробити з наведених вище рейтингів? "Платформа" під проводом політичного кілера Гжегожа Схетини робить ставку на остаточне витіснення "Сучасної", щоб залишитись у свідомості виборців єдиною реальною альтернативою ПіС. Так, зрештою, вона робила впродовж восьми років, що не закінчилося для партії добре - 2015-го з великим відривом перемогла ПіС.

Серед самих політиків "Платформи" думки щодо цієї стратегії розділилися. Чимало з них, особливо молодих з другого ряду, симпатизують "Сучасній". "Я сам у "Платформі", але погляди "Сучасної" мені ближчі. Мені подобається, що там є нові люди, які мають ентузіазм і хочуть змінювати країну. Мені шкода "Сучасну", хоча не шкода її лідера. Але я проти, щоб "Сучасна" зникла, навіть якщо ми мали б перейняти її електорат", - сказав мені один з регіональних лідерів "Платформи". Тут важить також і те, що нині у "Платформі" відбувається внутрішня перебудова: на місце старих кадрів до влади і впливу в регіональних структурах "Платформи" приходять нові люди. Як перед цим було в "Сучасній".

Доки "Сучасна" існує і ще становить якусь реальну силу, вона є своєрідним каталізатором позитивних змін у "Платформі", яка вчиться бути в опозиції, виходити з конструктивними ідеями, щоб її не сприймали лише як "анти-Качинського". Однак якщо "Сучасна" перестане існувати і "Платформа" знову стане монополістом в опозиції, подальші зміни в останній можуть зійти нанівець. А це велика загроза для фракції "молодих реформаторів" у "Платформі", які прийшли в політику, щоб щось змінити, а не лише заради влади і грошей. Нині зміни їй потрібні, а якщо "Сучасної" не стане, у "Платформі" переважить "бетон" - бо виборці й так віддадуть за неї свій голос, бо це альтернатива ПіС.

Якщо крім "Сучасної" до Сейму після виборів не ввійдуть також PSL i ліві (які поділені на "бетон" - посткомуністичну лівицю, тобто SLD, і прогресивну лівицю - партію "Разом"), наступний парламент буде трипартійним: сильний ПіС, сильна "Платформа" і антисистемний "Кукіз'15" із 10-15% підтримки.

А це для "Платформи" невигідний варіант, оскільки "Кукіз'15" є, швидше за все, потенційним коаліційним партнером "Права і справедливості". Хоча, з іншого боку, нічого в цьому випадку не виключено.

Що далі - покажуть місцеві вибори, які відбудуться восени 2018 року. Всі партії вже активно до них готуються. Ключове питання - чи виставить опозиція спільні виборчі списки, бо є і така ідея. Місцеві вибори дадуть остаточну відповідь, що буде далі з "Сучасною" і лівими, чи подолають вони 5-відсотковий бар'єр на регіональному і місцевому рівнях. Якщо так - матимуть шанс відштовхнутися від дна й атакувати рівень 8-10% підтримки на парламентських виборах. Якщо ні - це означатиме фактичну ліквідацію цих партій (особливо "Сучасної"), тобто перетворення їх на такі собі партії-супутники "Громадянської платформи" (як "Польща разом" Ярослава Говіна - автономна партія, чиї представники потрапили до парламенту за списками "Права і справедливості").

Парламентські вибори у Польщі заплановано на осінь 2019 року, тобто вони відбудуться рівно через рік після самоврядних. Потім, у травні 2020-го, - президентські вибори. Прогнозується, що в них можуть узяти участь чинний президент Анджей Дуда і Дональд Туск, у якого саме завершиться другий строк на посаді голови Європейської Ради. Однак це тільки припущення, до того часу все ще може змінитися.